Про путінську «виделку», «спільне українсько-російське» громадянство та умови повернення в Україну в'язнів Кремля
Зеленський багато говорив про необхідність повернути моряків, але Путіну потрібно це зробити на умові визнання моряків порушниками. Троє в'язнів заявили, що їх захопили «у водах Росії» — після того як вони здійснили «провокаційні дії».
Фейкова обмін
На «качку» про нібито відбувшуюся обмін полоненими між РФ та Україною 30 серпня купилися всі. І як було не купитися, якщо навіть секретар РНБО Олександр Данилюк з'явився в київському аеропорту «Жуляни». А новий Генпрокурор Руслан Рябошапка перепостив у Фейсбуці пост невідомої: «Молимося. Обмін завершився: моряки, Сенцов, Карпюк, Балух, Гриб летять додому!». Дівчина потім видалила публікацію, а багатогодинне очікування родичів в аеропорту та ажіотаж у ЗМІ завершилися спростуванням з Офісу Президента. Там закликали «не грати емоціями». Розкрутка теми розпочалася з Росії: це й прокремлівський телеграм-канал «Незигар», й псевдоліберальне «Еха Москви». «Опозиціонер» Олексій Венедиктов двічі зустрічався з Президентом України за завданням Путіна (розмови вів щодо пропагандиста Вишинського).
Він же був серед авторів фейка. Засвітився серед піонерів «радісної вісті» й екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов, ім'я якого Петро Порошенко внесено до Указу про надання громадянства України в свій останній робочий день на посту Президента. Міжнародний трибунал ООН з морського права в Гамбурзі ще в травні оголосив рішення: негайно звільнити моряків, захоплених ФСБ у нейтральних водах, і повернути кораблі. Якщо їх не віддадуть, Росію чекають нові санкції. Так що як мінімум 24 українці, швидше за все, будуть повернені.
Але коли? Питання поки без відповіді. А адже й Данилюк, й Рябошапка за своїм становищем мають доступ до достовірної інформації. В крайньому разі — могли б звіритися з товаришем Іваном Баканівим: все-таки обмін — це ФСБівська історія. 2 вересня російський омбудсмен сказала, що переговори тривають, тільки «треба оформити документи». Українські адвокати росіян висловлюють надію на 3 вересня. А російські ЗМІ пишуть, що засуджені українці повернуться на Батьківщину після путінського указу про помилування, а ті, що перебувають під слідством, помилувані бути не можуть, але їх теж повернуть. Однак надалі вони будуть засуджені в РФ заочно (це насамперед стосується моряків).
Кого й на кого мають мінятися
Україна вже звільнила Кирила Вишинського, на якого Володимир Зеленський давно пропонував обміняти українського режисера Олега Сенцова. Вишинський публікував у своїй «РІА Новості Україна» надіслані з Москви пасквілі на тему «Крим, повертайся додому». У результаті з'ясувалося число осіб, що обмінюються: пропагандист розписався під папером з обіцянкою «дотримуватися умов у межах обміну 35 на 35».
З російської сторони розраховують отримати Віктора Агеєва — контрактника ЗС РФ, якого українські військові захопили під час бою в Луганській області в 2017 році. Він був одним із членів «ЛНРівської» ДРГ, і Росія від нього відмежувалася, як від найманця-ентузіаста, хоча мама Агеєва наполягала: син — діючий російський військовий. Агеєв отримав в Україні вирок — 10 років. Росіяни розраховують отримати під час обміну своїх кадрових розвідників, затриманих у Києві — диверсантів Тимура Дзортова та Олексія Комарицева, які планували вбивство працівника ГУ розвідки Міноборони України. І з ними — терористку з Донецька Юлію Просолову, яка підірвала Олександра Харабер'юша в Маріуполі. А також — фігуранта «справи 2 травня» в Одесі, танкіста з Адигеї та інших. Найцінніший серед осіб, що обмінюються, як ми писали, може виявитися колишній «командир роти ППО» з міста Снігове (під контролем т.зв. «ДНР») Володимир Цемах. Він якось проговорився, викладаючи російську версію про те, як український військовий літак «СУ» збив малайзійський «Боїнг», що мало стосунок до «БУКа».
Зі сміхом повідомив, що може показати, де стартував російський «БУК» і звідки він його забирав: https://www.youtube.com/watch?v=vja8k7nEcLI Міжнародна група Bellingcat, яка розслідувала крушення рейсу МН17, вважає, що Цемах — важливий свідок у справі збитого «Боїнга», і його ні в якому разі не можна віддавати. Якщо, звичайно, «цемах» — це не комбінація російських спецслужб. Розслідувачі встановили, що ракета була випущена зі Снігового, простежили маршрут «Бука» та переговори бойовиків: https://www.youtube.com/watch?v=7r2oH1e5C7s Противники кажуть, що Цемаха не можна віддавати ще й тому, що він громадянин України, і може виникнути небезпечний прецедент — адже йдеться про обмін між полоненими двох країн. Водночас і Вишинського лише умовно можна вважати росіянином. Паспорт РФ разом із медаллю від Путіна в нього знайшли при обшуку, але й від українського громадянства він юридично не відмовився. Хоча пафосно заявив у суді: «Я звертаюся до Президента Порошенка, якого знаю особисто і з яким ми зробили кілька добрих справ. Я заявляю про вихід з українського громадянства, з цієї хвилини вважаю себе лише громадянином РФ».
Нам нібито готові (на словах) віддати Олега Сенцова, якого Путін оголосив терористом за намір підірвати пам'ятник Леніну. Про те, що у режисера були такі плани, розповів той, що повернувся додому, Геннадій Афанасьєв. Останньому в РФ, в обмін на показання проти Сенцова та Кольченка, дали 7 років, хоча в залі ростовського суду він все-таки сказав, що оговорив товаришів. Перебувають у Лефортово й чекають звільнення: Микола Карпюк, якого командирували в РФ (і за чутками — здали) колеги «правосеків» — він отримав у Росії 22 роки тюрми. Станіслав Клих, якого в РФ називають «бійцем загону Карпюка» — йому дали 20 років. Олександр Кольченко, якому дали 10 — за те, що, як і Сенцов, «планував теракти» в Криму. Фермер з Криму Володимир Балух, який відмовився від громадянства РФ і вивісив на будинку український прапор (отримав за це вирок — 5 років). Юний Павло Гриб, який поїхав до дівчини в Білорусь і там був викрадений (отримав 6 років — нібито за те, що хотів влаштувати вибух у Сочі). Роман Сущенко, якого росіяни оголосили розвідником і дали 12 років за шпигунство.
Пенсіонер Олексій Сизанович, якого в РФ звинуватили в тому, що він диверсант. Євген Панов, який був викрадений у Криму й заподіяний у тому, що хотів підірвати Керченський міст. Діабетик без ноги Едем Бекіров, якого росіяни звинуватили в тому, що вез на півострів вибухівку.
Чого добивається Путін
Імітуючи прагнення до обміну, Кремль наступає на горло Зеленському. Влаштовує «виделку»: з одного боку тиск на Президента України з Заходу, з іншого — розпалена українська громадськість, давно чекаюча цього обміну. Тому, мабуть, колишній адвокат льотчиці Надії Савченко Марк Фейгін назвав шумиху 30 серпня спецоперацією РФ. Обмін усіх на всіх — це важлива частина печально відомих Мінських домовленостей. У найближчий час планується зустріч лідерів «Нормандської четвірки» й Путін зацікавлений отримати для себе вигідніше становище перед нею. За всією видимістю, торги йдуть і щодо важливіших питань, ніж нейтралізація свідка путінських злочинів Цемаха. Чергову можливість для піару використав кум Путіна, «без якого не один обмін неможливий». У інтерв'ю Бі-бі-сі його друг Рабинович відсипав комплімент Зеленському — мовляв, ведеш переговори успішніше, ніж попередник.
Медведчук та його приятель Рабинович 30 серпня махнули в Лефортово на приватному літаку «з салом», імовірно — щоб надавити на Миколу Карпюка та Станіслава Клиха. І це настороженний момент — якщо згадати, що Надія Савченко повернулася з РФ подругою путінського кума. Умови повернення полонених — це ще й варіант представити в'язнів Кремля злочинцями, прощеними «з барського плеча». Реабілітувати натхненника тероризму Путіна й частково — виправдати російську агресію. Тому в'язнів схиляють до подання прохань про помилування. Дескать, це єдиний шлях за російським законом і можна так попросити, щоб той, хто просить, не визнавав вину. Але сам факт написання «помилування» все-таки є визнанням юрисдикції путінського суду. Як висловився з цього приводу один із росіян, Україна хоче отримати заручників і політв'язнів, а Росія може віддати виключно — терористів, які розкаялися й умоляли Путіна про прощення.
Але навряд чи, наприклад, від Олега Сенцова, який був готовий умерти за інших, варто чекати, що він попросить Путіна про щось — і в цьому може бути причина «відстрочки».
Так само малоймовірно, що нетерпіння втомлених родичів путінських заручників допоможе Путіну протягнути «особливий статус республік», але «дорожна карта» московських побажань уже читається в назвах законопроектів, зареєстрованих російськими лобістами в перший день роботи 9-ої ВР. Партнер Ахметова й колишній росіянин Вадим Новинський (який отримав українське громадянство за Януковича) зареєстрував: проект «Закону про недопущення кримінального переслідування та покарання осіб, які брали участь у подіях на території Донецької та Луганської областей», проект «Закону про особливості управління ОРДЛО», проект «Закону про створення вільної економічної зони Донбас», проекти змін до Бюджетного, Податкового, Митного та інших кодексів щодо функціонування «вільної зони Донбас».
А ще — проект «Закону про прийняття заходів до відновлення банківської системи в ОРДЛО», проект Постанови про звернення ВР до Президента щодо зняття економічної, енергетичної та транспортної блокади ОРДЛО, проект «Закону «Про скасування Закону «Про державну мову», і ще цілу серію такого роду «мін». А агенти впливу Путіна з «ОПЗЖ»: Бойко, Шуфрич, Медведчук та інші — внесли проект «Закону «Про місцеві референдуми за народною ініціативою», проект «Постанови про невідкладні заходи щодо припинення бойових дій і відновлення миру, імплементації Мінських угод», та інші. Так само вони хочуть скасувати реформи охорони здоров'я та освіти. Простіше кажучи — дай державну російську мову, амністію для військових злочинців і замість покарання за колаборацію — створення офшору Донбас. Статус для т.зв. окремих районів Донеччини та Луганщини (по факту — окупованих РФ) — більш ніж особливий: бізнес-рай з легалізацією контрабандних потоків і, як сказав би Глеб Жеглов, «талони на посилене харчування». Поки Путін використовує людей як товар, його відкриті агенти в Україні — Новинський та Медведчук — ломлять неподйомну ціну миру в Україні у вигляді зрадницьких законопроектів.
На що готовий піти Зеленський
«Якщо полонені повернуться додому, це буде важливий момент для повернення миру й закінчення конфлікту між Росією та Україною», — сказав Анджей Дуда на зустрічі з Зеленським 31 серпня. Цю риторику Президента Польщі можна зрозуміти так: навіть у максимально дружньому щодо нас і настороженому щодо РФ європейському державі, навіть у 80-ту річницю початку Другої світової війни те, що відбувається у нас, не сприймають як збройне вторгнення Росії й не називають те, що відбувається у нас на сході, війною.
Поглянемо, які кроки наш Володимир Олександрович уже зробив назустріч Путіну?
Крок 1. Одностороння демілітаризація в Станиці Луганській.
Крок 2. Звільнення Вишинського, з приводу якого бісилися «співаки Новоросії» Скабєєва, Соловйов та ін. Причому — без жодних обмежень і з правом перетинати кордон з РФ і повертатися назад. Великого значення для України засудження цього товариша не має, а для Москви ідеологічне значення цього кроку величезне — адже Вишинський за їхньою версією був «жертвою репресій Порошенка». Так що обидва кроки були сприйняті Москвою на ура.
Крок 3. Полегшення українського громадянства для росіян. Щоб переконатися в тому, наскільки Путін з одобренням зустрів Указ Зеленського від 13 серпня «Про спрощення отримання громадянства України особами, які брали участь у заходах щодо забезпечення оборони України, і громадянами РФ, які піддавалися переслідуванням за політичними переконаннями», достатньо пролистати російські ЗМІ.
Думка Путіна: «Це дуже добре, це говорить про те, що у нас багато спільного. Я взагалі вважаю, що це один народ, і якщо у нас буде спільне громадянство, від цього тільки виграють і росіяни, й українці. Якщо в Україні будуть видавати паспорти росіянам, а ми в Росії — українцям, то рано чи пізно ми прийдемо до очікуваного результату: у всіх буде єдине громадянство»: https://www.youtube.com/watch?v=KnBiJ_BunuQ
Наші інсайдери з ВР кажуть, що монокоаліція проголосує за багато з законопроектів Новинського та Медведчука, які дають бойовикам бажаний «особливий статус». При одній умові: якщо цей «особливий статус ОРДЛО» не вносити до Конституції, і після повернення кордонів під український контроль усі законопроекти, що реабілітують бойовиків, можна буде скасувати.
Тільки чи вдасться новачку Зеленському перехитрити досвідченого шулера Путіна? Тут є сумніви.
Що думають про це політичні емігранти
Історія з політичними емігрантами з РФ у України складна. З одного боку — легалізації іноземних добровольців АТО-ООС добивалися націоналісти — у т.ч. з «Нацкорпусу»: https://www.youtube.com/watch?v=CwHR9dlIbU8 Ветерани без громадянства проживають часто на правах нелегальних мігрантів і навіть не мають статусу біженців. Було кілька спроб їхньої екстрадиції. І як мінімум одного — Тимура Тумгоєва, який перебував в АТО у складі батальйону шейха Мансура, російські спецслужби таки отримали: минулої осені його видало росіянам СБУ, після чого інгуш отримав 18 років тюрми. З іншого боку — в РФ переслідуються за переконання й рашисти-«нацболи» з партії Лимонова, й усякі «кримнаші», які вважають Путіна недостатньо рішучим у захисті «Новоросії». Той же головар терористів Ігор Гіркін претендує на роль опозиціонера. Так що невідомо, які «брати» з Лубянки хлинуть у цю відкриту Зеленським двір.
А після того як «політична вигнанниця», екс-депутат Держдуми Марія Максакова повністю відмовилася від своїх попередніх показань про роль Кремля в убивстві її чоловіка Дениса Вороненкова (якому в Україні швидко дали громадянство) виникло сумніння й щодо тих біженців, яких Україна вже прихистила. Нагадаємо: за новою версією, Вороненкова «замовив» його друг по попередній роботі в «органах» Денис Панаїтов — теж близький до ФСБ, але який мав не політичний, а корисливий інтерес. Убив, щоб оволодіти нерухомістю Максакової в Москві. Одразу згадалося, що Вороненков та Максакова дружили з «помічником Путіна по Донбасу» Владиславом Сурковим, і до того як у них виникли проблеми в Москві взагалі не були «нашими людьми».
Про громадянство, обмін та «засланців» ми поговорили з російськими політичними емігрантами.
**Що гальмує повернення в Україну полонених?**
**Ілля Пономарьов**
Єдиний, хто в Держдумі не підтримав анексію Криму, Вороненков йшов на зустріч до нього в день убивства, у липні цього року. Пономарьов виграв конкурс на розроблення родовища «Дельфін» на шельфі Чорного моря — нафтогазовий ділянка вважається дуже перспективною з т.з. зменшення залежності від РФ, але не ясно, затвердить чи угоду новий склад Кабміну.
— Відповідь на це питання можуть дати лише ті, хто ведеться переговори. При цьому сама тема обміну — це свідчення бажання перших осіб розпочати мирний процес. Однак люди ешелоном нижче мають й інші інтереси. Вони штучно ускладнюють цей процес додатковими інтригами й вигаданими складностями. Страждають від цього як полонені, так і люди, які гинуть кожен день на Донбасі.
**Федір Клименко**
Редактор опозиційного сайту «Російський монітор», виїхав з Москви після нічного обшуку, підозрювався в участі в екстремістській діяльності за те, що висвітлював марш за федералізацію Сибіру.
— Версія про те, що Путін вимагає включити в обмін свідка по «справі Боїнга» — найймовірніша. До того ж Кремль намагається досягти проміжних цілей — підтримати Медведчука, який провалився на виборах (12% — це провал).
**Віктор Майстренко**
До війни керував відділенням партії Бориса Немцова, займався правозахисною діяльністю, у 2014–2015 брав участь в обмінах з «ЛДНР», отримав українське громадянство.
— Сенцов — це символ, знакова фігура, і якщо вже Росія «зайшла з козирів», то у Путіна мають бути серйозні підстави, і я не думаю, що справа в Цемаху… Прямо до «особливого статусу» цей обмін не приведе, але теза «треба закінчувати конфлікт» буде тестуватися з усіх боків. Надії Савченко мозки промили в Росії, і, я думаю, така ж робота зараз йде по морякам. Щоб вони приїхали й те саме говорили. І ось ще чому не потрібна гарячка: один раз я від СБУ отримав «втик» — за те, що на годину раніше виклав у ФБ новину про повернення бійця «Донбасу». Мені подзвонили: «Він уже в наших руках, але ми ще не виїхали, видаляй негайно пост». У травні цього року Віктор Майстренко «засік» свою колегу по боротьбі з путінським режимом Ольгу Курносову на похоронах путінського пропагандиста в Москві.
**Навіщо російським політбіженцям український паспорт?**
**Ілля Пономарьов:**
— Повністю підтримую указ Зеленського (про полегшення отримання громадянства). Без нього я теж був би громадянином без паспорта. Адже встановлений такий порядок: щоб стати громадянином України, потрібні докази виходу з російського громадянства, а я при всьому бажанні не можу їх надати (перебуваю в міжнародному розшуку). Об'єктивно, якщо люди ризикують життям заради інтересів України, їм треба дати громадянство. Ніхто, на мій погляд, більше, ніж Україна, не зацікавлений у тому, щоб російська опозиція мала можливість боротися з режимом Путіна. Статус біженця в Україні, до речі, отримати теж непросто. І він дуже обмежує в поїздках світом.
**Ольга Курносова**
Одна з організаторів «Маршів незгоди», після переїзду в Україну в грудні 2014 заявила про створення організації політичних емігрантів, мета якої — боротьба з режимом Путіна, але зараз перебуває в Росії.
— У Указі йдеться про тих, хто є опонентом російської влади й підтримував Україну політично. Згадайте історію з Петром Любченковим, одним з організаторів «Маршу за федералізацію Кубані», який зараз живе в Одесі. Інформацію про нього видали ФСБ. Лише активність депутатів ВР попереднього скликання й одеських активістів дозволила припинити екстрадицію. Є сумна історія активіста Дениса Бахолдіна, якого засудили за причетність до «Правого сектору». Він не зміг оформити документи, виїхав у РФ повідатися з батьками й був арештований.
**Федір Клименко:**
— Людям, які воювали в добровольчих батальйонах, і волонтерам немає дороги назад, у РФ. Людина 10 з них отримали громадянство, але тих, хто ще потребує — порядку сотні.
**Чи не приведе полегшення процедури отримання українського громадянства до інфільтрації «петрових і боширових»?**
— Нікого не хочу образити, але в структурах влади Україна успадкувала більше прямих агентів, ніж тих, хто може скористатися ініціативами Зеленського. Є ціла фракція з агентів російського впливу у ВР. Нехай українські спецслужби займаються своєю роботою, і тоді агентів буде менше. Нормальна в ситуації війни обережність не повинна відштовхувати від України її союзників.
**Ольга Курносова:**
— Усі шпигуни давно на території України й у них чудово оформлені документи. У спецслужб України та РФ спільні корені й, звичайно, у шпигунів є фінанси — це прискорює всі процеси. У 2014 році, коли я щойно приїхала в Україну, мені пропонував допомогу колишній працівник посольства РФ. За словами моїх французьких друзів, у Франції його вважали розвідником, який працює під дипломатичним прикриттям.
**Віктор Майстренко:**
— Зараз Росії терористичне загострення в Україні не потрібне, потрібна тиша й гладь. Але не всі вороги Путіна є друзями України. Я припускаю, що відсотків 90% не є.
**Вдова Вороненкова відмела причетність ФСБ до убивства її чоловіка. Як ви це оцінюєте?**
— Маша людина творча, втратила коханого чоловіка, і її може шарахати з боку в бік. А я бачив докази, зібрані українською правоохоронною системою, і був свідком у суді. Хто фінальний «замовник» ми достовірно не дізнаємося, але інтерес високопоставлених працівників ФСБ був безсумнівно. Денис багато нажив ворогів, вони могли хотіти змусити його замовкнути. Звучало ім'я відомого генерала ФСБ Олега Феоктистова й це правдоподібно. Версія мотиву у вигляді квартири з самого початку опрацьовувалася, але перевірка показала, що виконавці мали зв'язок з колишнім чоловіком Марії «авторитетом» Тюриним, є докази перетину кордону й оплати.
— Я зустрічався з Максаковою 2 роки тому, тоді вона говорила зовсім інше, важко сказати — які у неї були обставини. Думаю, що Вороненкова вбили у зв'язку з його діяльністю в російських спецслужбах. Як відступника. ФСБ не прощає людей, які виступили проти системи, будучи членами системи. А Вороненков був високопоставленим працівником спецслужб і міг багато розповісти.
**Чи не було спроб зі сторони російських спецслужб вас завербувати?**
— У Росії була, мене намагалися залякати, але невдало (для спецслужб). А тут була спроба замаху.