Напередодні Дня військової розвідки України в Офісі Президента відбулася показова ротація. На посаду заступника голови Офісу призначена Анна Коваленко замість Валерія Кондратюка, якого колись не наважився звільнити навіть Петро Порошенко. Це дуже показово. Кондратюка описують як типового представника українського силовика-бізнесмена — некомпетентного у своїй професії, але вмілого використовувати посаду для особистого збагачення, деструктивного інтригана, готового на все заради кар'єрного зростання.
Анна Коваленко — представниця нового покоління українських державників. За фахом театрознавець, під час Майдану організувала Жіночу сотню, а з початком війни пройшла численні серйозні міжнародні тренінги у сфері національної безпеки. Налагодила професійні контакти з фахівцями західних посольств і стала визнаною на Заході та в Україні спеціалісткою з питань національної безпеки та провайдеркою реформ у цій сфері.
Вона відрізняється унікальною працездатністю та своєрідним фанатизмом у самоосвіті в новій галузі діяльності. Це гарний вибір. Двигуном реформ у сфері національної безпеки вперше стане людина, яка справді хоче реформ, а не імітує їх для досягнення особистих корисних цілей. Широкі міжнародні контакти Коваленко дають надію, що й міжнародна допомога Україні в цій сфері вийде на новий рівень.
Для знайомства з новою координаторкою силових і розвідувальних структур України варто ознайомитися з недавнім інтерв'ю Анни Коваленко виданню «Лівий берег».
Народна депутатка від партії «Слуга народу» Анна Коваленко розповідає про свій шлях від театрознавства до експертизи в оборонній сфері. За її словами, життя змусило її здобути таку кваліфікацію. Якби не Революція гідності та війна, вона б не стала експерткою в цій галузі. Проте вона вважає, що її освіта відповідає тому, що вона робить, адже весь світ — театр, а існують поняття «театр бойових дій» та «політичний театр».
Коваленко була командиркою 39-ої сотні на Майдані. Після втечі Януковича потрібно було охороняти владний квартал і повертати правоохоронців до роботи. Межі Майдану фактично розширилися на все місто, а з початком війни — на всю країну. Її побратими почали займати місця в різних гілках влади, йти на фронт командирами батальйонів. Дівчата з її сотні також приєднувалися до цих формувань і захищали країну на Сході. До неї звертались силовики, яким потрібен був комунікатор між революціонерами, громадянським суспільством і силовим блоком. Так вона стала радницею міністра оборони.
З 2015 року вона почала структурувати свої практичні знання, активно працювала з експертним товариством, науковцями, брала участь у конференціях за кордоном, писала статті про оборонну сферу. У США була стипендіаткою програми Wilson Center, робила порівняльний аналіз демократичного цивільного контролю за силами безпеки та оборони в Україні та США. Третій рік тривала її підготовка у Національній академії державного управління при президентові України, вона продовжує дослідження — пише PhD про демократичний цивільний контроль за розвідкою і контррозвідкою в Україні.
Приєднатися до партії «Слуга народу» їй запропонував Дмитро Разумков. За її словами, вони познайомилися саме тоді. Вона розуміє, що йому її рекомендували професійні кола. Партія шукала експерта з питань національної безпеки й оборони. Оскільки ідеологія партії — залучати нове покоління та молодих людей, то запропонували саме її.
На питання про пересторог щодо приєднання до команди президента, оскільки певні кола називали Володимира Зеленського недостатньо проукраїнським, вона відповідає, що це маніпуляція. Ці звинувачення лунали від політичних опонентів, які протягом останніх п'яти років казали, що є мегаукраїнцями, а з журналістських розслідувань дізнавалися, що вони робили речі не на користь країни, а турбувалися виключно про власні кишені. Щодо Володимира Зеленського у неї таких пересторог не виникало, тому що озвучені ним ідеї їй близькі.
Проукраїнська позиція, на її думку, означає робити реальні справи для розвитку успішної України, економіки, об'єднання суспільства навколо конкретних ідей та планів, змін владної системи, розвитку культури.
На запитання про те, навіщо їй потрібен мандат, вона відповідає, що це про відповідальність і можливість впровадити свої ідеї. Вона працювала консультанткою у Комітеті з питань національної безпеки й оборони ВРУ. Одна справа, коли ходиш за депутатами з аналітичними доповідями і намагаєшся їх переконати розглянути ті чи інші концепції. Інша справа, коли ти з командою у профільному комітеті їх разом напрацьовуєш.
На питання про те, чи достатньо у партії фахівців в оборонній сфері, вона зазначає, що партія на етапі написання програми залучала велику кількість експертів. Потім до обговорення долучилися кандидати в депутати за списком партії, які готували законопроекти, після виборів додалися мажоритарники. Вона нагадує, як працює демократія: парламент — це репрезентативний орган. Необов'язково, щоб усі депутати були фахівцями з питань національної безпеки та оборони. Людей делегує народ у Раду, щоб депутати реалізовували задекларовані ідеї, формували відповідну політику, контролювали виконавчу гілку влади — були балансом.
Фахівців є й буде ще більше. Для цього достатньо можливостей — їх запрошують працювати до Секретаріату Ради, в Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ, Рахункову палату, як помічників депутатів чи співробітників Інституту законодавства.
На питання про мінімальний рівень обізнаності народного депутата у сфері національної безпеки й оборони у часи, коли у країні війна, вона відповідає, що звичайно, важко контролювати те, в чому не розбираєшся. У Великобританії, наприклад, для парламентарів проводять спеціальні роз'яснювальні курси, які є обов'язковими. Раніше були схожі поодинокі спроби у Верховній раді. Вона думає, що вони започаткують таку практику, зроблять її системною. У планах співпрацювати з українськими та іноземними навчальними закладами.
На запитання про курси у Трускавці вона відповідає, що вони допомогли в плані тімбілдінгу. Був час для кращої комунікації між собою, взаємодії, можливість обговорити подальші плани і стратегії. У них велика фракція.
На питання про те, чи є у неї відчуття «інакшості» на фоні депутатів, серед яких чимало представників творчих професій, вона відповідає, що сама представниця творчої професії. Не бачить у цьому проблеми. У творчих людях немає нічого поганого, особливо якщо вони займаються самоосвітою. Питання у тому, чи треба їм іти в парламент і займатися національною безпекою й обороною. Однопартійці, які планують роботу у Комітеті з питань національної безпеки та оборони, мають дотичний бекграунд. У біографіях деяких з них є служба в ЗСУ. Її колежанка Ірина Верещук досліджує проблему безпеки в Чорному морі. Мар'яна Безугла працювала в Міністерстві оборони, займалася медичною реформою.
На запитання про те, з ким у неї ще є проблема комунікації в партії, вона уточнює, що це вирвано з контексту, бо вона сказала, що вони будуть домовлятися і знаходити спільні точки дотики. Що політика — це мистецтво домовлятись. Вона не думає, що у них є проблеми з комунікацією.
На запитання про те, чи справді можна буде переконати Максима Бужанського в чомусь, вона відповідає, що вміє бути переконливою. На припущення про те, що проблема полягає в тому, що у партії немає визначеної ідеології, вона не погоджується. Про лібертаріанство вже чули. Це досить чітка ідеологія. Їхніх депутатів об'єднує бажання служити Україні та просувати ідею індивідуальної свободи, мінімізації розміру державного апарату, розуміння проблем, любов до людей.
На запитання про те, чи любить Бужанський інших людей, враховуючи, що він називав журналістку «тупою вівцею», вона відповідає, що вони вже перепросили за цей інцидент. Вона б не назвала це вибаченням. Для партії «Слуга народу» називати журналістку «тупою вівцею» було неприпустимо. Але після цієї частини публічної заяви партії стояла кома, а не крапка. З її особистої точки зору, крапка там.
На запитання про те, чи займається вона гендерними питаннями, вона відповідає, що це взагалі нормально, що у партії час від часу виникають схожі сексистські скандали. На приклад про те, що Разумков сказав про Верховну раду: «Іти на зґвалтування точно не треба, та й «дівчина» так собі», вона зазначає, що він уже перепросив за це. Але такі ситуації періодично повторюються. Вона бачить проблему у суспільстві. Незважаючи на те, що декларується рівність, на практиці це зовсім не так.
На прикладі ЗСУ вона розповідає, що лише кілька років тому у робочій групі разом з Генеральним штабом, Міноборони та громадськими активістами відкривали доступ жінок до бойових військових спеціальностей. Тепер вони можуть ставати снайперками, танкістками, кулеметницями і дорости до генералів. Вона вважає, що це поступово зробить зміни у суспільній свідомості. Але разом із цим залишаються певні стереотипні конструкції — наприклад, на військовому параді минулого року жінки йшли окремою коробочою. З чого б це? Вони що, окремий рід військ? Було б логічно, якби марширували разом зі своїми побратимами.
На запитання про те, чому вона і її колеги ходять на канали Медведчука, вона відповідає, що для себе вирішила, що об'єктивно у них є рейтинги і треба використовувати будь-які канали комунікації, аби переконувати глядачів. З іншого боку, перед партією стоїть завдання розрізнити три поняття у сфері медіа — свободу слова, використання ЗМІ в інтересах власників телеканалів та в інформаційних спецоперціях третіх держав. Це має зрозуміти не лише їхня партія, а й усе суспільство. Тоді можна сподіватися на іншу якість інформаційної політики в країні.
На запитання про те, чи всі причетні до корупційних схем в оборонці мають сидіти, вона відповідає, що усі причетні до корупційних схем в оборонці мають сидіти за рішенням суду. Виключень не буде. Вона не може сказати, що Павло Букін не професійний. У системі оборонно-промислового комплексу є багато корупційних ризиків. Вони повинні їх зменшити і відновити довіру до підприємств.
Наприклад, можливі зловживання при закупівлі комплектувальних з РФ. Сьогодні «Укроборонпром» вирішив питання імпортозаміщення для 60% деталей, для решти 40% досі не знайшли заміну. Для цього потрібно скоординувати роботу спецслужб, фінансувати відповідні програми у профільних інститутах. Це поза межами компетенції «Укроборонпрому». Також можливі зловживання під час закупівлі деталей на електронних майданчиках, залучення агентських послуг для зовнішньоекономічних контрактів, контролю якості озброєння і техніки.
На запитання про те, якщо передати закупівлю деталей з РФ українським спецслужбам, то хіба тоді не буде ще більше корупційних ризиків, вона відповідає, що на озброєнні ЗСУ досі перебуває велика кількість техніки, яка виробляється в РФ. Замінити її на західні зразки поки не дозволяє держбюджет — це дорого. Вони будь-яким способом мають підтримувати боєготовність такого озброєння. Тут два шляхи. Перший — імпортозаміщення, яке можливе, коли таких зразків багато, тоді це економічно виправдано. Другий — імпорт з РФ, коли зразки одиничні і заміщення невигідне. Перш за все це стосується військової авіаційної техніки, яка виробляється серійно у Росії. Для другого випадку їм потрібні спецслужби, адже вони мають отримати такі деталі за будь-яку ціну. Цей процес, аби не було зловживань, має контролювати держава. Якщо закупівлями займатимуться спецслужби, то процес буде підзвітним.
На запитання про те, чи президент уже затвердив кандидатуру Олексія Тимофєєва на голову «Укроборонпрому», вона відповідає, що ні. Будуть інші кандидати. Вона думає, буде багато інших кандидатур від нового прем'єра. На уточнення про те, чи Тимофєєв не кандидатура «Слуги народу» і його не призначатимуть, вона відповідає, що він може бути серед конкурсантів.
На запитання про те, як обирали голову комітету Верховної ради з питань національної безпеки й оборони, вона відповідає, що поки не обрали — очільника буде затверджено на засіданні фракції. Є конкретна кандидатура — директора Смілянського ливарного заводу Олександра Завітневича, який, за даними джерел у партії, очолить комітет. Є кілька кандидатів.
На запитання про те, як формувалися попередні списки голів комітетів і чи обговорювали кандидатури у Трускавці, вона відповідає, що обговорювали професійне бачення і стратегії. Вона думає, є люди зі своїми амбіціями, вони, мабуть, висловлювали їх керівництву партії. На уточнення про те, чи голів комітетів затверджувало керівництво партії без обговорення з депутатами, вона відповідає, що зрозуміло, що з обговоренням, але ця дискусія ще тривається.
На запитання про те, як у списку кандидатів з'явилося прізвище Завітневича, вона відповідає, що була рекомендація. На запитання від кого, вона відповідає, що від керівництва партії. На запитання про те, чи вона її підтримала, вона відповідає, що вона проти Завітневича нічого не має. Він хороша людина.
На запитання про те, як досвід директора Смілянського ливарного заводу може бути корисний в оборонному комітеті, вона відповідає, що у нього є профільна освіта — він зв'язківець, Завітневич — військовий у запасі. Але не брав участі в АТО/ООС. На запитання про те, чи у нього достатньо компетенції для того, щоб очолити оборонний комітет, вона відповідає, що він виглядає досить компетентною, зваженою, розумною і чесною людиною.
На запитання про те, чи їй не прикро, що Завітневич потрапив партії, імовірно, через те, що його дружина навчалася в одному класі з Зеленським, вона відповідає, що не знає, як він потрапив до партії.
На запитання про те, чи не вважає вона, що кращими керівниками комітету могли б бути волонтерка Яна Зінкевич від партії «ЄС» чи генерал Михайло Забродський від «ЄС», вона відповідає, що призначення мають бути репрезентативними. Їхня партія здобула більшість, тому логічно, що комітет очолить представник команди Зеленського.
На запитання про те, що вона думає про ліквідацію комітету Верховної ради у справах ветеранів і об'єднання його з комітетом соціальної політики, вона відповідає, що їй здається, що так буде більш ефективно. Питання ветеранів лежать або в площині соціальної політики, або національної безпеки та оборони, якщо мова йде про створення військового резерву. Проблеми, які були 5 років тому, досі залишаються невирішеними — це й соціальна, й медична допомога, пільги, земельні питання. Приєднання до комітету соціальної політики сприятиме вирішенню цих проблем.
Противники такої ідеї кажуть, що ветеранам АТО/ООС потрібні не лише пільги, а перш за все можливості розвитку, створення бізнесу. Це й відрізняє їх від інших категорій пільговиків. Приналежність до певного комітету не виключає міжкомітетських обговорень, слухань, реалізації питань. Соціальний комітет буде співпрацювати з гуманітарним. Покращення умов для бізнесу в Україні цікавить сьогодні всіх. І у них чітка позиція: держава має не заважати його розвитку, а створювати для нього максимально сприятливі умови.
На запитання про те, чи з нею радилися, коли вирішували ліквідувати комітет, вона відповідає, що рішення ухвалювало керівництво. Але у них є груповий чат, куди надсилають усі пропозиції. Питання комітету теж обговорювалося: можна було вносити свої пропозиції, критикувати, робити зауваження. Комітету не буде, але Міністерство у справах ветеранів лишається.
На запитання про те, чи у них є спільний чат для всіх депутатів, вона відповідає, що так. Також вони мають спільну переписку на пошті. На запитання про те, чи у цьому чаті обговорюють кандидатів на пости міністрів, вона відповідає, що це вирішує Офіс президента. На уточнення про те, дивлячись кого, вона відповідає, що наприклад голову Служби безпеки, міністрів оборони та закордонних справ пропонує і вносить президент, Рада — голосує. Інших, в тому числі прем'єра, пропонує коаліція. Тому, звичайно, міністрів від коаліції вони обговорюють.
На запитання про те, чи депутат може запропонувати свою кандидатуру на пост міністра, вона відповідає, що думає, так. Треба тільки мати підстави. На запитання про те, чи це означає «тому що я класний», вона відповідає, що так не працює. «Тому що класний» — ця історія закінчилась. Депутати дуже чітко розуміють усю повноту відповідальності міністрів. Це про дуже конкретну роботу, постійний нагляд.
На запитання про те, хто може бути наступним міністром оборони, вона відповідає, що не знає. На скептичне «не вірю» вона відповідає, що є кілька кандидатур. На запитання про те, хто вони, вона відповідає, що хороші люди. Фахові, професійні. На запитання про те, чи ці кандидати — представники партії, вона відповідає, що ні. Відомі люди з професійної спільноти. На запитання про те, чи є військові, вона відповідає, що ні, хіба колишні. Вони хочуть бачити міністром оборони цивільну людину.
На запитання про те, які законопроекти пропонуватиме оборонний комітет, вона відповідає, що є чотири блоки напрацювань, які стосуються сектору оборони, сил безпеки, реформи оборонно-промислового комплексу і розвитку демократично-цивільного контролю. Цей пакет документів має синхронізуватися з результатами оборонного огляду, який триватиме до листопада.
На запитання про те, можливий перехід на контрактну армію, вона відповідає, що форму комплектування армії залишають змішаною з ряду причин, але будуть вносити зміни до законів «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну службу», готують системні зміни щодо комплектування батальйонів територіальної оборони, системи мобілізації та громадського резерву.
На запитання про те, за її словами, закон «Про національну безпеку України» потребує прийняття ще шести законопроектів, які б його унормовували, вона відповідає, що це законопроекти про Службу безпеки України, розвідувальні органи, створення комітету Ради нагляду за спецслужбами — вони, до речі, планують спочатку сформувати підкомітет, а також зміни до законів «Про державну таємницю», «Про Збройні сили України» і до самого закону про національну безпеку. Будуть й інші. Він насправді передбачає перегляд усієї архітектури системи безпеки та оборони.
На запитання про те, як працюватиме комітет нагляду за спецслужбами, вона відповідає, що відповідно до закону «Про комітети Верховної ради», вони формуються відразу після виборів, під час подальшої роботи парламенту створити їх неможливо. Тому закон про створення комітету нагляду за спецслужбами фактично почне діяти уже під час роботи Ради наступного скликання. Їхній парламент створить підкомітет.
На запитання про те, хто стане членом цього підкомітету, вона відповідає, що це чутливе питання. Поки тривається дискусія у партії. Важливо, щоб це були люди, які готові розібратись у сфері та мати пройти через певні обмеження. Вони мають бути готові до системної роботи, аналізувати законодавчі акти, які регулюють діяльність спецслужб і практику їхнього використання, робити відповідні запити, взаємодіяти із Рахунковою палатою, брати участь у визначенні бюджетної політики і багато іншого. І головне, щоб туди не потрапили нардепи, які є потенційно вразливими до впливів іноземних агентів або афільовані з державою-агресором.
На запитання про те, членами цього підкомітету стануть і представники інших партій, окрім «Слуги народу», вона відповідає, що не знає, але точне не ОПЗЖ.
На запитання про те, що робити з відтоком людей з армії, вона відповідає, що це комплексна історія. З її точки зору, є кілька важливих аспектів — військово-патріотичне виховання, ставлення до людей в армії і грошове забезпечення. З останнім пунктом ситуація значно покращилася цими роками. Вона не скаже, що у них погано з грошовим забезпеченням, думає проблем більше з першими двома аспектами.
На запитання про те, як вона ставиться до призначення Владислава Бухарєва керівником Служби зовнішної розвідки, вона відповідає, що думає, що це вдале призначення. Зараз відновлена робоча група з напрацювання законопроекту про розвідку, вони вже на фінішній прямій. Нещодавні кадрові зміни — наприклад, нові заступники Бухарєва — також дають позитивні сигнали. Вона особисто знає Валерія Євдокимова. Він брав участь у навчальному проекті у Києво-Могилянській бізнес-школі, який вона ініціювала. Євдокимов добре розуміється на балансах і концепціях розвитку демократичного контролю за спецслужбами. Інша заступниця — Катерина Сляднева — стала першою жінкою у керівництві СЗР. Вона координує роботу над уже згаданим законопроектом, їй вдається знаходити спільну мову з іншими представниками розвідспільноти.
Усе це звучить оптимістично, але на запитання про те, чи їй не видається, що якби Бухарєв не товаришував з акторами «Кварталу», його б не призначили, вона відповідає, що президент здійснює загальне керівництво розвідувальними органами. Призначити голову СЗР — це якраз його повноваження. Тому логічно, що саме глава держави визначає, хто і як доповідає йому розвідувальну інформацію. На запитання про те, чи призначати друзів — це нормально, вона відповідає, що не знає, які у них відносини із президентом. Але, безумовно, у всьому світі на посаду головного розвідника призначають людей, яким довіряють і в яких вірять. Вибір президента Зеленського — Владислав Бухарєв. Біографія пана Бухарєва свідчить, що він абсолютно органічний на цьому місці. А перші кроки на цій посаді доводять його компетентність.
На запитання про те, чи реформувати чи ліквідувати відділ «К» СБУ, вона відповідає, що реформа СБУ пов'язана напряму із загальною визначеністю архітектури сил безпеки в Україні. Якщо вже про «К» в СБУ, є кілька концепцій реформування і одна передбачає віддати функції цього підрозділу в ДБР, а колишнім співробітникам — пройти кваліфікаційні тести, щоб перейти на роботу в інше відомство. Реформа підрозділів контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки пов'язана на пряму із прийняттям законопроекту про «Критичну інфраструктуру». Потрібні комплексні рішення. Є відповідні законопроекти, які потребують доопрацювання.
На запитання про те, чи якщо ключі від миру в Кремлі, то це ж не означає, що на війні не заробляли, вона відповідає, що думає, всі й так знали, що Росія — країна агресор. Соратники Зеленського говорили, що війна тривається, бо Порошенко на ній заробляє. Ці дві тези одна одну не виключають. Якщо ключі від миру в Кремлі, то це ж не означає, що на війні не заробляли. Щоб і не заробляли — це вже системна робота, яка можлива, буде після перезавантаження всіх гілок влади.
На запитання про те, чи у них є стратегія закінчення війни, вона відповідає, що Зеленський активізував мінський діалог, зрозумів його певні слабкості, повернувся до відновлення «Нормандського формату», тривають перемовини щодо підготовки зустрічі. На запитання про те, можливо залучити до «нормандського формату» США і Велику Британію, вона відповідає, що тривають дискусії. Для цього мають бути згодними всі країни — учасниці «нормандського формату». Росія зараз намагається повернутись в G-7+1. Але учасники політичного клубу не підтримують цих спроб.
На запитання про те, чи їй не здається, що поштовхом до таких заяв Трампа стали перші кроки Зеленського, вона відповідає, що ні, Росія завжди робить спроби повноцінно повернутися на міжнародну арену. Позиція команди президента логічна: це можливо лише за умови, що РФ поверне їм Донбас та Крим і людей, яких вона незаконно утримує.
На завершальне запитання про те, як їй хода замість параду до Дня незалежності, вона відповідає, що це хороша ідея. Це історія про людину — як основну цінність. На параді будуть військові, ветерани, сім'ї загиблих, заслужені лікарі і вчителі.