Пресс-секретар глави держави Дмитро Песков заявив журналістам, що Олег Смоленков «раніше працював в адміністрації президента Путіна, але не на високій посаді». Він також додав: «Дійсно, Смоленков працював в адміністрації президента, але кілька років тому був внутрішнім розпорядженням звільнений, його посада не відносилася до категорії вищих посадових осіб, так званих указних посад (тобто призначуваних указом президента)». Однак у російській ієрархічній системі головне не формальна посада, а повноваження, які до неї прилягають. В.Сурков «керував» цілою війною з Україною, а В.Володін вкрай неохоче йшов на посаду голови Держдуми, адже для цього потрібно було залишити «незначну» посаду заступника глави адміністрації президента. Смоленков та його «куратор» по кар'єрній драбині Ю.Ушаков мали як мінімум значні повноваження.
Найбільша цінність для США полягала в тому, що «кріт» був здатний добувати й передавати їм необхідну інформацію в режимі онлайн саме по «американській лінії». Цей поки що «тихий» скандал за своїми наслідками для Росії, можливо, серйозніший, ніж «справа О.Пеньковського». Неловкі спроби представити Смоленкова чи не «завгоспом» не витримують жодної критики, адже у 2010 році указом президента Д.Медведєва референту департаменту апарату уряду Смоленкову Олегу Борисовичу було присвоєно чин дійсного державного радника РФ 3-го класу (відповідає військовому званню генерал-майор).
За думкою «The New York Times», О.Смоленков був одним із найцінніших інформаторів ЦРУ. При цьому відзначається, що саме він допоміг Вашингтону з розслідуванням щодо втручання у вибори та «зламу» Національного комітету Демократичної партії, за якими стояло російське ГРУ. Судячи з усього, він був завербований ще на рубежі 2000-х років під час свого перебування на фактичній посаді «правої руки» посла Росії в США з 1998 по 2008 роки Ю.Ушакова.
З 31 травня 2008 року Юрій Вікторович став заступником керівника апарату уряду Російської Федерації (путінських часів), а з 22 травня 2012 року — помічником президента РФ, куратором питань зовнішної політики. Весь цей час за ним тінню слідував його «протеже» — О.Смоленков, який, за оцінками людей, що «знають ситуацію», користувався повною довірою свого «патрона». Оскільки версія про те, що Ю.Ушаков усі документи готує виключно сам, а референт потрібен лише щоб принести олівець потрібного кольору, не витримує жодної критики, можна стверджувати, що зовнішня політика РФ як мінімум до 2017 року була повністю «прозора» для ЦРУ. Це підтверджується видатками, які США не пожалкували на О.Смоленкова — власне, сама «евакуація», дім майже за мільйон доларів, гроші на рахунках та довічна програма захисту свідка. Отже, ЦРУ не з чуток знає про російське втручання в американські вибори, яке санкціонував особисто Путін — хто, як і де, з цифрами, фактами й, скоріше за все, документами.
Крім дій російського МЗС, американські спецслужби знають багато цікавого як мінімум про реальні напрями діяльності російських спецслужб на Заході, адже за словами програмного директора Валдайського клубу Дмитра Суслова, пан Ушаков «фактично є центром, який інтегрує різні імпульси — зі сторони МЗС і спецслужб, і бере участь у прийнятті рішень». Так, бере участь — достовірно відомо, що з багатьох питань Путін Ушакову довіряє, і останній має до нього «прямий доступ», чим у Росії можуть похвалитися дуже небагато. На цьому тлі стає зрозумілою миттєва реакція США на «справу Скрипалів» — вони точно знали, що російські спецслужби в цьому напрямі в принципі «працюють». Однією з головних задач Ю.Ушакова є «налагодження» російсько-американських відносин та організація зустрічі президентів. А ставши відомою інформація про О.Смоленкова багато чого пояснює: США в цьому питанні грали в «кішки-мишки», та й деякі дії й заяви Трампа тепер не здаються такими дивними. Крім того, інформатори такого типу дуже важливі, коли є необхідність дізнатися «внутрішню кухню» Кремля, тому й у цьому питанні просвітленості американців можна лише позаздрити.
Найцікавішим є те, що крім очікуваного зовнішньополітичного курсу РФ, ЦРУ можливо знало багато про реальний стан економіки Росії, адже є дані, що Антоніна Смоленкова працювала в апараті російського уряду й «евакуювалася» разом з чоловіком. «Вишенкою на торті» є дані американської преси про те, що О.Смоленков передавав цінні, але суперечливі відомості, у зв'язку з чим у 2016 році була проведена повна перевірка всієї отриманої інформації. Таке можливо лише в одному випадку, коли потік інформації від джерела «зашкалює». Що тут сказати: роял-флеш…
Під завісою секретності складно з'ясувати, які реальні заслуги у Ю.Ушакова перед Росією, однак можна сказати одне — усі вони з лишком перекреслені ситуацією зі О.Смоленковим, адже значна частина того, що робив Юрій Вікторович, знаходилася під «ковпаком» або взагалі йшла на користь США. Привести й багато років «тягти» по кар'єрній драбині по путінській термінології — «щура», це ще треба умудритися зробити. У СРСР такого не прощали, тим більше що «граничний вік» перебування на посаді Ю.Ушаков «переходив».
Окремий «привіт» можна передати А.Бортникову, який на колегіях ФСБ рівним голосом постійно розповідає Путіну про «зростання в ловлі шпигунів», які сумарно исчисляются сотнями, якщо не тисячами — у нього «під носом» більше 10 років сидів реальний агент ЦРУ. Втім, реалії сучасної ФСБ якраз й полягають у штучному формуванні успішної статистики за рахунок ловлі «правосеків» та «ігіловців» з Узбекистану й Таджикистану на московських ринках, що дозволяє стахановськими темпами «молотити» гроші по всіх можливих і неможливих фронтах, причому мова вже йде про окремі квартири, забиті мішками грошей.
Не менш цікавою є ситуація навколо того, як саме CNN отримав цю «інформаційну бомбу». Основна версія полягає в тому, що американські спецслужби не довіряють своєму президентові, який може «розбовтати» цінну інформацію й поставити під удар їхнього надсекретного джерела. Або ж таким чином вони хотіли відвести підозри від надійнішого агента в оточенні Путіна. Гарна версія, але малоймовірна, адже мова йде про події вже далекого 2017 року, коли О.Смоленков був «розкритий» й евакуйований до США, тим більше що саме ЦРУ інформацію CNN назвало неправильною: «Припущення про те, що взаємодія президента з розвідкою привела до екстрагування агента, є помилковими», — заявила директор з питань зв'язків з громадськістю відомства Бріттані Бремелл.
Так чому ж саме тепер, у 2019 році, давня історія «заграла новими красками»? Цілком ймовірно, що через CNN дали можливість непримиренним російським опонентам «розкрутити по повній» цю тематику всередину Росії. Адже, наприклад, те саме ГРУ крайне зацікавлене в «оживленні» цієї теми, оскільки таким чином посилає «обратку» ФСБ за справи МН17, Чорногорії, Скрипаля та інших, до «розкрутки» яких «контора» докладала немало зусиль, а також отримує можливість почати апаратну боротьбу за право на формування зовнішньополітичної повістки з урахуванням доступу до тіла Путіна. Плюс можливість помститися самому Ю.Ушакову, людину якого «злив» грушниківський вплив на американські вибори. Чим далі — тим цікавіше, й, схоже, хтось знову «проколовся». Судячи з усього, першоджерелом інформації безпосередньо про прив'язку Смоленкова як «евакуйованого агента» (американські ЗМІ не називали його імені) в інформаційному просторі був телеграм-канал «Безпощадний піарник», опублікував свій пост 09.09.2019 р. о 19.32, що робить його безумовним лідером цієї інформаційної кампанії.
Далі, як водиться, включилася «важка артилерія» у вигляді «Незигаря» та інших каналів, що входять до групи Владислава Клюшина — засновника компанії «М-13», зокрема, створеної для російських властей РФ системи моніторингу ЗМІ «Катюша», діяльність якої повністю підконтрольна першому заступнику керівника адміністрації президента Олексію Громову. У такому разі ми спостерігаємо ще й типову «війну веж» Кремля, при якій на Ю.Ушакова, за їхньою термінологією, здійснено «прямий наїзд». Яка б версія або їхній «гібрид» не була правильною, здається, варто запастися попкорном, адже ми досить скоро ще багато чого цікавого побачимо, почуємо й прочитаємо — адже з'ясування того, хто найсильніший «павук у банці» в Кремлі, завжди, за влучним виразом У.Черчилля, приводить до «костей, що вилітають з-під килима», а на це шоу можна дивитися нескінченно.