У Німеччині в'яло розслідується справа про показовий розстріл у центрі Берліна чеченського біженця, уродженця Панкіського району та учасника боїв у Панкіському ущелині Зелімхана Хангошвілі. Він був убитий 23 серпня цього року в берлінському районі Моабіт. Убивця був затриманий практично на місці злочину. Інформація про нього у німецьких спецслужб та правоохоронних органів була вельми скупа. Деякий Вадим Соколов. Вигадана особа, яка прибула в Німеччину з Росії з французькою візою. Спочатку прилетів у Францію з Росії, однак там не затримувався, одразу ж прибув до Берліна, де в терміновому порядку здійснив замах на Хангошвілі. Схоже, що Хангошвілі потрібно було знищити саме 23 серпня.
Чому саме в цей день? Німці довго намагалися замовчати це резонансне вбивство та, не дай Боже, не пов'язувати його з російськими спецслужбами. На користь цього як докази наводився той факт, що тіло «Вадима Соколова» було вкрите в'язничними татуюваннями, що не характерно для підрозділів ГРУ ГШ РФ. Хоча, можливо, у ФСБ інші традиції? До речі, татуювання «Вадима Соколова» зовсім не в'язничні. Це зображення пантери в короні на одній руці та змії — на іншій. Пантера — символ ОДОН — Окремої орденів Жукова, Леніна та Жовтневої революції Червонопрапорної дивізії оперативного призначення імені Ф. Е. Дзержинського військ національної гвардії Російської Федерації, раніше — просто Окремої орденів Леніна та Жовтневої революції Червонопрапорної мотострілецької дивізії спеціального призначення імені Феліса Едмундовича Дзержинського (ОМСДОН). Змія рідко татуюється у в'язниці, а ось серед солдатів, які служили в Середній Азії чи в Афганістані — постійно. Судячи з віку, «Вадим Соколов» Афганістан не застав, але цілком міг служити десь у гарячих місцях.
Німці так би й мямлили щось невнятне, якби допомогу їм не надали американські спецслужби. За даними видання Der Spiegel, американські спецслужби проінформували влади Німеччини про справжню особу кілера. Він є «членом однієї зі структур російського МВС». «До 2016 року у підпорядкуванні цього міністерства знаходилися так звані «внутрішні війська», напівійськова структура, а також спецпідрозділи поліції ОМОН та СОБР. Крім того, убивця відбув у російській в'язниці за вбивство», — передає журналістка Клаудія фон Зальцен. У паспорті затриманого чоловіка значиться ім'я Вадим Соколов, однак людини з таким іменем та зазначеною датою народження не існує. Оскільки прикордонний контроль у Росії знаходиться у веденні ФСБ, команда сайту журналістських розслідувань Bellingcat дійшла висновку, що убивця виїхав з країни або з дозволу російських властей — або його дані були видалені з офіційної бази після арешту. Отже, схоже, що убивця Хангошвілі — колишній працівник МВС, можливо, той, що служив у дивізії Дзержинського, який скоїв тяжкий злочин та відбув у в'язниці.
А потім використаний ФСБ як кілер. Ми не знаємо, як довго німецькі правоохоронці збираються «морозитися» та видавати за «етнічні розборки» показову страту чеченського біженця російськими спецслужбами у столиці Берліна. Можливо, трохи «розморозитися» їм допоможе історія іншого кілера ФСБ, якого нині судять у українському місті Рівне. Йдеться про убивцю офіцера Сил спеціальних операцій МО України Івана Мамчура — Олега Смородинова. Наведемо матеріал на цю тему з «112.ua». Про війну в Грузії та «зривання троянди»: Чому російські спецслужби «замовили» працівника Рівненського СІЗО Івана Мамчура З дня жорстокого вбивства начальника відділу Рівненського СІЗО Івана Мамчура пройшло не один рік, але його убивця досі знаходиться на лаві підсудних та охоче спілкується з іноземними журналістами. Розповідаємо, що він розповів The New York Times про ті часи та скоєний злочин. 05.04.2019 У Рівному другий рік судять жителя Маріуполя Донецької області Олега Смородинова. Цю людину підозрюють у страшному злочині — жорстокому вбивстві за замовленням російських спецслужб начальника відділу Рівненського слідчого ізолятора Івана Мамчура.
Але навіщо? Цим питанням задавалися багато хто, і завдяки недавній статті, опублікованій у The New York Times, у нас є відповідь. Вісім куль та вісім ударів Начальник відділу Рівненського СІЗО Іван Мамчур був застрелений 16 вересня 2016 року на шостому поверсі у під'їзді власного будинку за адресою: вул. Видинська 35-А. У нього випустили вісім куль, після чого нанесли не менше восьми ударів пістолетом у голову. Через два місяці після цього при спробі перетнути державний кордон України у Харківській області правоохоронці затримали підозрюваного у скоєнні зазначеного злочину — деякого жителя Маріуполя Донецької області Олега Смородинова. У прокуратурі підкреслили, що зібрані проти нього докази незаперечні та обвинувачення повністю обґрунтоване. Зокрема, з вбивством Мамчура затриманого пов'язують сліди ДНК на знаряді вбивства та окурках, які були знайдені на місці злочину. У січні 2017 року Смородинов визнав, що застрелив начальника відділу Рівненського СІЗО за замовленням російських спецслужб.
Перед цим він їздив до Москви та отримав від куратора з ФСБ список людей, які цікавили відомство в Україні. Навіщо російським спецслужбам потрібно було вбивати цих людей, Смородинов прямо не сказав, але припустив, що це може бути пов'язано з збройним конфліктом на сході України. Зазначимо, Іван Мамчур раніше проходив службу у спецпідрозділах Збройних сил України у районі проведення Антитерористичної операції. «Троянду потрібно зірвати» Нині Смородинов більш комунікабельний, і у розмові з журналістом The New York Times повідомив нові подробиці вбивства. Як виявилося, кураторів у Москві у нього було двоє: Максим та Філіпп. Він зустрічався з ними у «Віденському кафе» за кілька кроків від російського розвідувального управління. За словами Смородинова, кураторам доручили йому знайти в Україні шість людей, кожному з яких було присвоєно «квіткове» кодове ім'я. Зокрема, Мамчура назвали «трояндою». Він стежив за ним деякий час та щиро вважав, що в цьому й полягає його завдання — виявити жертву та передати про неї інформацію ліквідаторам з ФСБ, але потім йому зателефонували, заявивши: «Троянду потрібно зірвати сьогодні. Завтра це буде неактуально».
Сообщник, якого слідство ідентифікувало як Костянтина Іванова, приніс Смородинову два пістолети, один з яких був з глушником. Чоловік стверджує, що вирішив піти на вбивство Мамчура, оскільки вважав, що його перевіряють, а кулі у пістолеті могли бути холостими. Безпосередньо перед вбивством він чекав начальника відділу Рівненського СІЗО у коридорі поруч з його квартирою з сигаретою в одній руці та переробленим пістолетом з глушником — в іншій. Коли Мамчур вийшов з ліфта, Смородинов окликнув його по імені та розстріляв у нього всю обойму. Той упав не одразу, повернувся до свого убивці та зробив кілька кроків, перш ніж задихнутися. «Це був не я. Я не винен», — встиг сказати він. Лише тоді, за словами Смородинова, він зрозумів, що це не перевірка. Після вбивства чоловікові вдалося приїхати до Москви та звітувати перед кураторами. Йому купили як винагороду фургон, але частину обіцяних 5 тис. доларів не заплатили через те, що він залишив знаряддя вбивства на місці злочину.
За словами Смородинова, російські спецслужби запевняли, що він може ні про що не турбуватися, що його ніколи не знайдуть, але сталося інакше. Арешт був здійснений практично одразу, коли він повертався в Україну, щоб здивувати колишню дівчину в день її народження. Як з'ясували журналісти, вона попередила про приїзд Смородинова поліцію. Туповатий, готовий піти на серйозний ризик Крім подробиць вбивства Мамчура, журналістам The New York Times також вдалося дізнатися більше відомостей про самого Смородинова. Як зазначається, він — етнічний 51-річний росіянин, який переїхав в Україну у підлітковому віці. Ніколи не був офіцером російської розвідки, але служив на радянському флоті та кілька років працював у міліції. Потім відбув строк у в'язниці за хабарництво та вимагання та більшість життя займався організованою злочинною діяльністю, зокрема переправляв жінок з України до Москви для заняття проституцією. Брав участь на боці проросійських бойовиків у бойових діях на сході України.
Був поранений і після цього у 2015 році поселився у Москві. За словами Смородинова, саме в той час він і вийшов на кураторів з ФСБ. Їхні контакти йому передали представники ЧВК Вагнера, з якими він познайомився на виставці озброєння. «Я хотів поїхати в Сирію, чесно воювати та заробляти гроші», — згадує чоловік. Але у російській спецслужбі йому запропонували іншу роботу. Він чомусь прирівнював її зі службою у МВС, розраховуючи через кілька років вийти на пенсію. Олександр Гатіятуллін, який очолював злочинну групування, з якою Смородинов був пов'язаний на початку 2000-х років, та відбував з ним тюремне ув'язнення, охарактеризував журналістам його як туповатого, готового піти на серйозний ризик, не замислюючись про наслідки. За словами Гатіятуллина, за кілька тижнів до вбивства Мамчура Смородинов довірливо розповідав йому та його дружині, що він — агент ФСБ та знаходиться в Україні зі спеціальною місією. «Ми сміялися й сміялися. Ніхто ніколи не сприймав його серйозно. Потім сталося це вбивство… Я думаю, якісь хлопці з ФСБ викликали його на зустріч, побачили, який він ідіот, і подумали, що його можна використати», — зазначив він.
Мість за війну. Але не на Донбасі Коментуючи The New York Times мотив вбивства Мамчура, голова Нацполіції Сергій Князєв заявив, що це частина взаємопов'язаного ланцюга злочинів, головна мета якого — дестабілізувати ситуацію в Україні, тобто є чергових кривавим епізодом тривалої російської агресії на сході країни. Але у виданні переконані, що питання мотиву не таке просте та пов'язане з бойовими діями не на Донбасі, а на території Грузії. Як зазначається, Смородинов передав журналістам коди доступу до своїх акаунтів у соцмережах та розповів, де шукати «квітковий» список, який йому передали кураторам з ФСБ. У всіх людей з цього списку журналісти виявили військове минуле: одне ім'я було зазначено у зведеннях властей як ім'я українського солдата, який, ймовірно, був причетний до ліквідації російських винищувачів під час війни в Грузії у 2008 році; ще два імена раніше з'являлися у книгах про війну в Грузії, написаних російськими історикам; одна людина просто була в Грузії у зазначений час; ще один сам підтвердив журналістам, що був у Грузії, але заперечував, що брав участь у війні.
Мамчур у цьому списку був третім та єдиним, кого було виділено зеленим кольором. При цьому згадується, що українські чиновники спочатку не хотіли повідомляти, що убитий був у Грузії, а його вдова відмовилася спілкуватися з журналістами. Але потім цю інформацію підтвердили: Мамчур командував третім полком спеціальних операцій української армії — елітним підрозділом, бійці якого були також в Іраку та Афганістані. Однак при цьому українські влади стверджують, що ні він, ні інші українські військові не брали участі у бойових діях у Грузії. Замість висновку Нині Смородинов не сумнівається, що його визнають винним, і це буде суворе покарання. Але за понад шість годин інтерв'ю журналісти жодного разу не побачили на його обличчі жалю щодо того, що він позбавив людину життя. Якби його не спіймали, визнав Смородинов, він, ймовірно, продовжив би рухатися вниз по списку, ім'я за іменем. Тим не менше Смородинов сподівається, що його обміняють на одного з десятків українців, ув'язнених у в'язниці в Росії, але росіяни поки не виявили особливого інтересу.
«Він не розуміє, що він нікому не потрібен. Його забули, списали, він використана куля. У нашого ворога, на жаль, багато таких, як він, у запасі», — зазначив голова Нацполіції Сергій Князєв. Водночас, за його словами, крім Мамчура, жодна людина з «квіткового» списку ФСБ РФ не постраждала. Сообщник Смородинова досі в розшуку. Отже, Мамчура застрелив за замовленням ФСБ колишній мент, згодом ставший злочинцем та відбув у в'язниці.
Не правда ж, схоже на портрет «берлінського убивці» Хангошвілі? Цікава деталь. Кураторам ФСБ наказали Смородинову ліквідувати Мамчура саме 16 вересня. «Завтра це буде неактуально». Чому? Найімовірніше, тому що 16 вересня 2008 року російській армії були передані тіла двох загиблих російських льотчиків дальнього бомбардувальника Ту-22М3, який був збитий під час бойових дій у Південній Осетії. Російські ЗМІ стверджували, що бомбардувальник міг бути збитий українським ЗРК. «Екіпаж дальнього бомбардувальника Ту-22 М3, який був збитий грузинськими засобами ППО в ніч на 9 серпня у районі села Карелі, складався з чотирьох осіб. За даними російського Генштабу, літак був ураженний зенітним ракетним комплексом «Бук-М1», поставленим Україною». Мамчур брав участь у «п'ятиденній війні». Ймовірно, російські спецслужби вважали його причетним до гибелі бомбардувальника та вирішили ліквідувати, пафосно прив'язавши до цієї ліквідації «бантик» у вигляді річниці дати.
А коли був застрелений Хангошвілі? 23 серпня. Хангошвілі брав участь у конфлікті у Панкіському ущелині. Нагадаємо, що конфлікт почався після того, як російські бомбардувальники відбомбилися по грузинським селам у цьому ущелині. Сталося це 23 серпня 2002 року. Отже, зіставлення «почерку», особистостей виконавців та любові до пам'ятних дат дає можливість припустити, що вбивство Хангошвілі було сплановане тими самими працівниками ФСБ, що й вбивство Мамчура. Такими, що люблять залишати символічні послання та іншу показуху. Кілерів, схоже, ніхто не збирався виводити після акції. Їм була призначена роль одноразових виробів. Які й не будуть приховувати того, що працюють на ФСБ. Вельми, погодьтеся, нахабно. Але не щодо країни, яка готова продатися за дешевий газ Росії.