Йдеться навіть не про долю Юрія Ушакова, першого помічника Путіна, який серйозно помилився, поряд з Патрушевим та Білоусовим входячи до найближчого кола російського диктатора. Йдеться про те, що 50-річний Смоленков займав високе місце в тіньовій ієрархії «ордену мечоносців», який не випускав владу в РФ з моменту розпаду СРСР. Тому він був близький особисто до Путіна, як би Кремль сьогодні не намагався приховати цей факт. Поки Путін борється з шаманом, у Апараті президента РФ та МЗС панує хаос. Проводиться інвентаризація всього обсягу документів, до яких мав стосунок той, хто виявився американським шпигуном — Олег Смоленков, начальник апарату помічника президента РФ з питань зовнішної політики.
Мало того, що його ранні роки приховані, так ще й свою кар'єру Смоленков розпочав у «святая святых» тогочасної зовнішної політики РФ — у валютно-фінансовому департаменті МЗС, буквально через два роки після того, як Павло Бородін запросив Володимира Путіна в управління справами президента РФ, де той став курувати питання російської закордонної власності. З цієї ж сфери і в той же час вийшли Михайло Фрадков, який представляв СРСР/РФ у ГАТТ/СОТ, потім — заступник міністра зовнішньої торгівлі, міністр, прем'єр-міністр та голова СЗР. Смоленков, який перейшов потім в управління справами МЗС, — це кадр першого, особистого путінського призову КДБ до влади. Інакше неможливо пояснити, як він у 34 роки потрапив до посольства РФ у Вашингтоні, причому помічником посла. І за два роки зробив шокуючу кар'єру — з другого секретаря посольства (капітана) у 2008 році до державного радника третього класу (генерал-майора у 41 рік). Існує чотири варіанти: а) залучення до кримінальної мережі МЗС, розкритої аргентинською справою; б) інтимні стосунки з послом; в) просування по службі високопоставленим шпигуном; г) належність до вузького кола президента.
Перші два — класичний попередник вербування, третій — самоочевидний, четвертий — симптом внутрішньоелітної кризи в Москві. Сім років у приймальні Путіна, вже як інформатор ЦРУ. Для всіх силовиків, крім «блатних», виїзд у західні країни вже п'ять років обмежений. Отже, як мінімум до кінця 2017 року ЦРУ мало доступ до кабінету Путіна. Залишаються питання: хто був резидентом-нелегалом, який курував Смоленкова в Кремлі, чи він недоторканний?
Що — крім нестриманості Трампа — сприяло вилученню Олега Борисовича? Натякнемо — чи не знайомі його керівництву в одній милій південно-західній щодо РФ країні? Нарешті, перебуваючи в певному сенсі вище заступника керівника Апарату президента Сергія Кириєнка (помічники президента — не номенклатура керівників Апарату), що такого розповів Олег Смоленков нашим американським друзям про нюанси атомного бізнесу Кириєнка та Мордашова, що від їхньої продукції раптово почали масово відмовлятися Індія, Китай та їхні сателіти? Гарна історія, і ми продовжимо за нею спостерігати.