Новий впливовий діяч ГПУ Сергій Кізь припинив усі кримінальні провадження, у яких фігурує одіозний «законник» епохи Януковича — запеклий антимайданівець та україноненавистник у погонах Ренат Кузьмин. Це сталося ще до відставки його заклятого ворога — «вічного революціонера» Юрія Луценка. Що це означає? Розберемося…
Виконавець блатних пісень з Партії регіонів Ренат Кузьмин потрапив до парламенту України за списком прокремлівської «ОПЗЖ».
Йдеться про кримінальні провадження, учасником яких до недавнього часу був колишній перший заступник Пшонки та екс-заступник Клюєва в РНБО Ренат Кузьмин: №42014000000000637 від 18.07.2014 та № 42015000000001998 від 25.09.2015. Перше — про «свідомо незаконне затримання» екс-міністра МВС Юрія Луценка у 2010 році. Друге — про «мистецтво» перетворити право на проживання у двох кімнатах державної дачі площею 118 кв.м у володіння палацом та гектаром прекрасної землі в лісі.
У день початку роботи ВР 9 скликання журналісти зустріли в парламенті Рената Кузьміна, який зник на 5 років, і, знаючи, що той «висить» на сайті МВС, позвонили в поліцію. Реакцією стало… зняття Кузьміна з розшуку.
Позорне завершення переслідування, про яке заявляли в десятках телепередач, сотнях інтерв'ю! Адже ухвалою Черкаського райсуду тричі виносилося дозвіл на арешт Кузьміна та примусову доставку в суд. У Генпрокуратурі анонсували негайне ув'язнення Кузьміна — як тільки він з'явиться в Україні, обіцяли його колишньому колезі від 8 до 15 років тюремного ув'язнення…
По-видимому, самі глашатаї відчували незручність. Лише через 2 тижні в ГПУ пояснили плутанину: з 22 серпня у слідчих органів, виявляється, немає претензій до Кузьміна щодо «справи Луценка». Однак знову трохи збрехали: за інформацією «ОРД», немає претензій у Генеральної прокуратури до Кузьміна не щодо цієї справи, а загалом. Висхідна зірка цього органу Сергій Кізь у якості начальника слідчого управління ГПУ активно просував обидві справи проти Кузьміна. Але як тільки його призначили заступником Генпрокурора, Кізь «прозрів» і категорично перестав бачити докази.
Що ж стосується самого фігуранта, Кузьмин «щось знав» ще напередодні, оскільки 21 серпня похвалився телеканалам свого друга Медведчука: «Ховатися від слідства мені незачем, тому що я не являюся підозрюваним ні по одній з кримінальних справ».
У відповіді, яку поширив Кузьмин, йдеться про справу, яка стосується перевищення ним повноважень при затриманні Луценка у 2010 році. Провадження закрили 22-го — тобто у період генпрокурорства Юрія Луценка. Реванш «бандюковичів», яким нас лякали, можна сказати, завершено.
Тріумфальне повернення в політику «біло-голубого» Рената Кузьміна розпочалося в якості сутяги та блогера. Приміряє образ «захисника інакомислення та борця з репресіями», роздаючи московським ЗМІ коментарі щодо справи про вбивство журналіста Бузини. Так розпустився, що готовий посадити за ґрати екс-спікера ВР Парубія та вже подумки садить вірну секретарку Луценка — за пост у Фейсбуці. Мається на увазі публікація від 3 липня, у якій Лариса Сарган повідомила, що на ім'я заступника голови ЦВК спрямована інформація про кандидата в нардепи Кузьміна.
Той підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, і правоохоронці вибилися з ніг, намагаючись його виявити: https://www.facebook.com/LarysaSargan/posts/2824863410920498
Обзивши Сарган «неадекватною бабусею», Кузьмин завдав ударом у відповідь: Шевченківський райсуд столиці зобов'язав ДБР розпочати кримінальну справу проти прес-секретаря через поширення його персональних даних. Хоча, на перший погляд, з тим же успіхом можна залучати Google, адже за ті п'ять років, поки Кузьмин «втікав від переслідування хунти», а «бандерівська» Україна відбивала агресію РФ, було відкрито величезну кількість реєстрів, з яких можна почерпнути навіть таку інформацію, як його домашня адреса. А головне — хоча недоторканність приватного життя гарантована всім, до політиків та високопоставлених чиновників обмеження на приватність не стосуються (а на пенсію «дідусь Ренат» явно не хоче). І все ж таки Сарган не позаздриш — її шеф, як кажуть у народі, «злився», залишивши підлеглим невдячну роботу розбиратися з його «косяками». А правові перспективи в нашій країні досі визначаються грошима та впливом на судову владу.
Саме так пояснюється феномен: Верховний суд України відновив Кузьміна як кандидата в народні депутати. Хоча його ситуація нічим не відрізнялася від ситуації Клюєва та Шарія, яких ЦВК зняла з виборів через непроживання в Україні протягом останніх 5 років.
Розповімо про причини лояльності до Кузьміна. І про «скелети» з його недавнього минулого. Але спочатку — послухайте, як актуальну ситуацію для сайту «ОРД» прокоментував адвокат Кузьміна Артем Захаров: «П'ять років ГПУ незаконно розслідувала справу щодо Кузьміна про нібито незаконне затримання Луценка. Рішення суду про арешт Луценка були перевірені апеляційним судом. Політичну мотивацію визнали авторитетні міжнародні організації та Інтерпол. Чого варто незаконний арешт колишнього слідчого ГПУ та причетність до розслідування заступника генпрокурора Баганця, який був адвокатом Луценка. Розслідуванням займався Столярчук — безпосередній підлеглий потерпілого та заявника Луценка. Друга справа була «вигадана» лише для того, щоб продовжити чинити тиск на Кузьміна. Це цивільно-правові відносини 10-річної давності.
Кузьмин ніколи не приватизував державне майно. Його намагалися звинуватити в тому, що він украв у себе дім. На сьогодні судом встановлено, що в розшук Кузьмин оголошувався незаконно, і не має статусу підозрюваного. Є особистий конфлікт у Луценка та Кузьміна, пов'язаний з тим, що Луценко з мотивів помсти організовував переслідування, використовуючи підлеглий йому апарат ГПУ. Перед звільненням він поставив завдання будь-якими методами дискредитувати Кузьміна. Прес-секретар Луценка Лариса Сарган, публікуючи внутрішню переписку ГПУ з ЦВК, поширила персональні дані, за що передбачена кримінальна відповідальність (і тому ДБР розпочало розслідування). У цій переписці були маніпуляція та здогади з метою втрутитися у виборчий процес — чому дана оцінка і Верховним судом. Європейський суд з прав людини прийняв і вже розглядає три заяви Кузьміна».
Прокурор Ренат Кузьмин прославився після того, як виконував блатну «Мурку» на ювілеї у нардепа-«регіонала» у 2011 році. Але вихідцям з Донецька (у тому числі авторові цих рядків) відомо, що за Кузьміним водяться куди більш тяжкі гріхи. І злочини.
У матеріалах розшукової справи є інформація про перебування Кузьміна в анексованому Криму. Якось його засекли з екс-заступником голови Ради міністрів АРК у ялтинському ресторані. А кіберполіція стверджує, що цей користувач заходив у Фейсбук через провайдера, зареєстрованого в Москві.
2010 рік, 16 вересня, Київський райсуд Донецька. Розглядається подання заступника Генпрокурора Рената Кузьміна про звільнення від кримінальної відповідальності Гіві Джвебовича Немсадзе. Єдина потерпіла, якій удалося потрапити на засідання — Валентина Христіанівна Мішакова. Дивлячись прямо в очі солідному чоловікові на ім'я Гіві, вона звинувачує його у вбивстві своїх синів Вадима та Олександра.
Обидва зникли у 1998 році. «Це був не Гурам, це був він», — говорить жінка, вказуючи на мовчазного Гіві Немсадзе. Її попередили: якщо осмеліться з'явитися в суді, її теж не буде в живих. Але бідняжці нічого втрачати. Обидва сини працювали «у фірмі у Гіві», і обох Гіві стратив. Їхні останки знайшли в братській могилі в селищі Чулківка. «Гурам Немсадзе не має відношення до цих вбивств, всьому Донецьку відомо, що головарем банди був Гіві», — наполягає Мішакова.
Судія Володимир Баулін трохи морщиться, але робить все, «як треба». П'ять років Гіві Немсадзе розшукував Інтерпол, а після початку президентства Януковича він вирішив об'явитися в Києві та здатися (явку з повинною прийняв ніби не особисто Кузьмин). Гіві увійшов до ГПУ головарем банди, а вийшов укривачем. У протоколах, які писали в 90-х, були лише ініціали «Г.Д». Так у головах друзів Гіві народився «геніальний» план: зробити головарем його покійного старшого брата Гурама. І байдуже, що більшість членів банди в очі не бачили Гурама, який у справах Гіві не брав участі. І байдуже, що банду називали бандою Гіві та «гівчиками» (а не гурамчиками).
Потерпілі переспитували кілька разів у Мішакової – чим закінчилося. Не могли повірити, що за поданням Генпрокуратури, підписаним Кузьміним, кримінальне переслідування щодо Гіві припинено… Вони прийшли на засідання суду вчасно, а його «випадково» провели на годину раніше. Ошелешені батьки вбитих розповідали авторові, як Гіві вбивав підлеглих, а потім з'являвся на похоронах, щоб висловити співчуття рідним своїх жертв. Решту учасників, екстрадованих з Москви, потихеньку звільняли, починаючи з 2007 року (Кузьмин уже працював заступником Генпрокурора). Ці бандити теж вказували на Гіві — говорили, він стратив власними руками, і наказував вчиняти вбивства. Але все звалили на мертвих, і в результаті за майже 60 вбивств взагалі ніхто не був покараний.
Так Кузьмин увійшов в історію як рятівник однієї з найкривавіших банд.
2014 рік. 28 квітня. У захопленій озброєними бойовиками Донецькій облдержадміністрації кандидат у Президенти Кузьмин розмовляє з одним з лідерів бандформування.
У цей час у підвалі катують проукраїнських донецьких активістів. — Як справи? — Нормально, боремся. — Завтра засідання ВР, мова піде про конституційні зміни та про ситуацію на Донбасі. Моя позиція: тут не терористи, тут люди які хочуть референдум, мову, повноваження, і прочее. Тому — якщо є що передати, я це зроблю.
Того дня в Донецьку відбулася остання проукраїнська акція, на яку напали бойовики. Вони спокійно вийшли з захопленої ОДА, наздогнали учасників мирного маршу, і з криками «Росія» почали ламати їм кістки дубинками. А місцева міліція не просто бездіяльничала, але й позичила свої щити. Нападавші не щадили старих і жінок, настигали у дворах і добивали, називаючи «бандерівськими гастролерами з Львова». Недарма ж всю зиму місцева «еліта» з ПР одурювала населення фейками про нібито таких, що прагнуть у Донецьк іногородніх «правосеків». П'ятьох учасників проукраїнського маршу захопили в заручники, і утримували в будівлі, де Кузьмин «вибудовував діалог з народом Донбасу».
«Влада повинна почути народ. У Донецьку аналогічний Майдан, який був і в Києві», — говорив Кузьмин, згадуючи про вигадані екстремістів, які приїжджають у Донецьк «нав'язувати свій порядок». При цьому доставалося від «не терористів» лише місцевим прихильникам єдності України.
У вечері Кузьмин давав коментарі журналістам, підтримуючи заклики до знищення української держави. Про це згадала правозахисниця Марія Томак, коментуючи інформацію про можливе з'явлення нардепа Кузьміна в «гуманітарному комітеті» ВР. — Це не злочинці, це звичайні активісти протестного руху, звичайні громадяни Донецька, — пояснював Кузьмин. — А хто ж у Слов'янську викрав співробітників «Альфи» та вбив горлівського депутата Володимира Рибака? — задала питання Марія Томак. — У Слов'янську частина населення повстала проти діючої влади», — відповів «законник». — Що робити, щоб по місту не ходили озброєні люди в масках? — запитала колега з ТК «Донбас». — Україна повинна припинити військову операцію, заявити про свій нейтральний статус… Росія не повинна відчувати для себе небезпеку зі сторони України, — відповів кандидат у Президенти України 2014.
У ту ж поїздку Кузьмин побував на кількох телепередачах, просуваючи путінську думку про необхідність «нової моделі державного та територіального устрою України».
На сьогодні нардеп-гуманітарій Ренат Кузьмин вимагав «почути голос» терористів та брехав, що ніякої російської агресії в Україні немає.
Ренат Кузьмин допоміг відправити до тюрми Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. Щиро кажучи, кожного було за що, але бажання «замовників» з «біло-голубого» табору помститися «оранжевим» зіграло вирішальну роль. Що й визнав Євросуд, оштрафувавши Україну на 15 тисяч євро за політично мотивоване переслідування. При цьому законність звинувачення в ЄСПЛ не обговорювалася.
І розрахувалися з Луценком за рішенням суддів зі Страсбурга українські платники податків (а не, скажімо, Кузьмин). Відсидівши 2 роки та будучи помилуваним Януковичем, Луценко звільнився, дочекався зміни влади і в тому ж Печерському райсуді Києва, який виносив йому вирок, отримав реабілітуючий висновок.
На подив після перемоги Майдану Кузьмин не втік з країни разом з Януковичем та Пшонкою, а взяв участь у президентських виборах. Лише після перемоги луценківського кума Порошенка до Кузьміна «прилетіла відповідь». Генпрокуратура заподіяла йому в зловживанні владою, службовому підробленні та перевищенні повноважень щодо «справи Луценка». Мабуть, це виглядало як повторення помилок, тому що Інтерпол відмовився оголошувати Кузьміна в міжнародний розшук з тією ж формулюванням, яка була у ЄСПЛ щодо справи його ворога Юрія Вітальйовича: «переслідування має політичний характер».
Куди перспективніше виглядає інше підозрення щодо Кузьміна.
Про отримання ділянки в 1 га на території державного комплексу «Пуща-Водиця», де прокурор звив собі «гніздечко» в 1068 квадратів: http://reyestr.court.gov.ua/Review/70143873
Ось яка схема постає з матеріалів УД: чиновник бере в оренду у держави 2-кімнатний дачний будиночок і під приводом реконструкції знищує його. За паперами він — інвестор та поліпшувач державного добра. Але інвест.договір передбачає отримання права власності на все, що «поліпшувач» добудує. Виключення у випадку Кузьміна становили 118 метрів, які йому спочатку виділялися (типу — на ці державні квадрати до Кузьміна у разі чого можна буде підселити якогось бездомного прокурора). У результаті наш «герой», на думку слідства, вчинив не лише розтрату, але й відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом: http://reyestr.court.gov.ua/Review/52580782
На фото «Наші гроші» — грандіозна маєтність у Пущі, яка стала предметом кримінальної справи № 2 Р. Кузьміна. Палац на території, яка охороняється та обслуговується за державний рахунок.
Розмір інвестицій, зазначений у договорі — 1 млн. грн., але реальні витрати на будівництво були на порядок більші. У 2015-му на всіх телеканалах з'явилися повідомлення про те, що Госуправління справами (ДУС) виганяє зі своєї елітної нерухомості представників «злочинної влади».
У 2016-му промайнула новина про те, що суд арештував палац Кузьміна. Однак все це виявилося порожніми словами. Власником маєтності у Пущі Ренат Кузьмин став 8 грудня 2010 року. А як тільки над його головою почали сгущатися хмари, переписав палац на колишню тещу Лідію Шумакову.
На сьогодні Кузьмин прикривається тим, що всі рішення виносилися в його інтересах чужими руками. І тут частково є своя правда — за даними слідства, 15 серпня 2008 року Госуправління справами Президента Ющенка в особі Ігоря Тарасюка дозволило Кузьміну провести «реконструкцію з добудовою». 12 вересня 2008 було видано розпорядження КМДА, яке дозволяло Кузьміну проектування — за підписом Леоніда Черновецького. Зрештою, й інвестиційний договір директор «Пуща-Водиці» укладав з Кузьміним не під дулом пістолета.
Більше того – сама ж «Пуща» нібито й була забудовником. «Після чого сталося відповідне розділення майна», — підкреслюють у Кузьміна. Найслабшим місцем у версії «прокурора Мурки» залишається питання про гроші. Звідки у нього, все життя працювавшого на держслужбі, взялися мільйони на таку будівлю?
Згідно договору, інвестиція Кузьміна в будівництво становила мільйон гривень (125 тис доларів на момент початку робіт). Але зведення подібної маєтності з ландшафтним дизайном та прилеглими спорудами коштує від мільйона доларів. Електронного декларування в ті роки не існувало, але «Українська правда» отримала декларацію Кузьміна за 2010-й.
І що там? У 2010-му Кузьмин придбав нову модель Mercedes-Benz S 550, двома роками раніше купив мотоцикл Harley-Davidson. Хоча його річна зарплата становила лише 261 тис. грн. І знаєте ли, пан Кузьмин відчував потребу — йому навіть видали матеріальну допомогу в 40 тис. грн.
Сукупний дохід першого заступника Генпрокурора, зазначений у декларації, у 2010-му становив 648 тис. гривень, з яких 346 тис. декларант просто не вважав за потрібне пояснити. А задекларований річний дохід членів його сім'ї дорівнював 495 тис. грн. При цьому на рахунках у Кузьміна лежало 525 тис. грн, а на рахунках сім'ї — 960 тисяч.
У єдиній декларації Кузьміна, яка знаходиться у відкритому доступі (за 2013 рік: https://declarations.com.ua/declaration/chesno_763 ) арифметика видатків та доходів все так само не сходиться. 1,3 млн. грн декларант заробив за рік, більшість з яких «пояснив» як «інші види». Свій палац на тисячу квадратів вписати в декларацію Кузьмин «забув» — видимо, розуміючи, що в його легальні доходи об'єкт не вписується. Зазначив лише квартиру в 166 кв.м. (мабуть, це та, що на Печерську, в якій він «прописаний» — вартістю понад 0,5 мільйона доларів?) та дачний будиночок в 122,7 кв. м.
У 2013 році зарплата у Кузьміна становила вже 527,9 тис. грн., але на чорний день він відклав більше, ніж заробив за рік — 636 тис грн, половину з яких умудрився відкласти у звітному 2013 році. І все це — продовжуючи вести образ життя мільйонера. Журналісти «Бігус.інфо» нарахували 29 подорожей світом за 2 роки – до оголошення Кузьміна в розшук: https://www.youtube.com/watch?
Ви не повірите, а ми не здивуємося, якщо сам Луценко отримав «відступні» щодо справ Кузьміна. На прикладі кузьминівських УД спостерігаємо, як стара (Луценко), дуже стара (Кузьмин) та нова влада (Богдан) блискуче домовляються між собою. Закон, кажучи словами Шарапова, залишається палицею, якою розмахують «смотрящі». Правосуддя та рівність всіх перед законом замінює політична доцільність.
До речі, історію з палацом Кузьміна у 2009 році журналістам злили не просто так. Це був лише епізод боротьби кланів за вплив на суди, у якому не останню роль грав голова апеляційного суду Києва Антон Чернушенко. Це той суддя, якого спочатку звільняв Кузьмин, потім звільняв Шокін, і який зрештою втік з України при Порошенку, пояснюючи це відмовою виконувати вказівки «смотрящого» Банкової на прізвище Філатов. Як майже кожному представнику судейської еліти, Чернушенку напевно є що пред'явити. Але при Януковичі він «провинився» тим, що санкціонував прослуховування Андрія Портнова, під яке потрапили його соратники — путінський кум Медведчук та Ренат Кузьмин.
І як же «майданівець» Луценко боровся зі схемами Януковича? У 2017 році він лихо пропіарився на «розгромі» ОПГ, яка оволоділа комплексом відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір'я» вартістю 540 млн. грн. Щоб ви розуміли — «Пуща-Водиця», у якій побудувався Кузьмин, адміністративно включає в себе й базу відпочинку «Пуща-Водиця», й резиденцію «Межигір'я», яку, по суті, Ющенко подарував Януковичу. Роздачу державного майна (у тому числі — будівництво кузьминівського палацу) «освятив» своєю резолюцією рішала Ігор Тарасюк. У Тарасюка, який узгодив Кузьміну будівництво палацу, знайшли при обшуку мільйон євро та золоті злитки – про це Луценко розтрубив на весь світ.
Але Тарасюк — то у нас хто? Кум порошеновського кума. Розве такого посадиш? Та й самому на Сейшели дуже хочеться…. Але розве міг Луценко сприяти покаранню такого «гідної людини», якщо Тарасюк — партнер кума Порошенка — курячого олігарха Косюка? Переслідування екс-керівника ДУСи закінчилося дуже тихо, через 9 місяців. Справу щодо Тарасюка закрили методом прощення Гіві Немсадзе (який теж був не просто урка, а вчиняв зачистки в інтересах «господарів Донбасу»). Спочатку Тарасюку перекваліфікували «оволодіння державним майном в особливо великих розмірах» на м'якшу статтю — «недбалість», а потім суд звільнив його від відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності. Тарасюку повернули все, «що нажив непосильною працею» — «Бентлі», золоті злитки, мільйони чорного налу, а обікрадена держава в черговий раз не отримала компенсації…
При цьому щодо справи про палац Рената Кузьміна його ніколи не оголошували в розшук, підозру йому висували виключно щодо справи про «незаконний арешт Луценка» (та й то лише відправляли підозру поштою).
Оно й зрозуміло – як може боротися з незаконним збагаченням той, хто й сам незаконно збагатився? Не міг «воювати з палацами» любитель розкоші Луценко, який з невідомих джерел раздобув кошти на свій палац у Стоянці.
Кажуть, що закулісним організатором «прощення» різних «бандюковичів» (і в тому числі Кузьміна) є голова Офісу Президента Андрій Богдан. Він же й лобіював призначення держсоветника юстиції Сергія Кізя заступником Генпрокурора, а потім передав Кізя «по спадщині» від Луценка новому Генпрокурору Руслану Рябошапці. Раніше Кізь керував підрозділом, яке вело провадження, пов'язані з «Приватом», у той час як юрист Андрій Богдан захищав інтереси власника групи «Приват» Ігоря Коломойського: https://www.facebook.com/corruption.schemes/photos/a.1014849881882127/2544340925599674/?
У Андрія Богдана величезні зв'язки серед суддів, є й свій «смотрящий» за САП, а недавно він погуляв на весіллі у порошеновського «смотрящого» за Мінюстом, на яке слетілися всі юридичні «решали».
Так що не здивуємося, якщо Сергій Кізь призначений «смотрящим» Богдана за всім, що творится в ГПУ. У такому разі — за першими результатами Кізя на посту заступника Генпрокурора можемо робити висновки про завдання, які ставить перед ним «зелена» влада.
Кізь не лише «реабілітував» Кузьміна. Він уже заблокував майданівські справи, викинувши з цих справ найсильніших прокурорів (відводу яких добивалися титушкувод Крисін та інші вбивці Небесної сотні). Кізь відзначився клопотанням щодо зняття санкцій з юриста Януковича Андрія Портнова. І він же закрив провадження щодо комуніста-олігарха Ігоря Калетника — диригента прийняття диктаторських законів, на знищенні справи якого, на думку екс-нардепа Сергія Лещенка, «революціонер» Луценко непогано «підлохматився»: «Можемо бути спокійні за старість Луценка. Розвал справи Калетника коштував не менше, ніж розвал справ Іванющенка та Злочевського»: https://www.youtube.com/watch?
Не дивно, що «смотрящий» епохи Януковича Андрій Портнов так обнаглів, що загрожує тим працівникам ГПУ, які за інерцією ще розслідують якісь справи проти нього.
Адже це Портнов, за словами самого Луценка, колись познайомив його зі своїм помічником Андрієм Богданом (нинішній голова Офісу Президента був у Портнова помічником з грудня 2007 по березень 2009 року). І за нього ходатайствував роботодавець Богдана Коломойський — називаючи Портнова спеціалістом у юриспруденції № 1.
Не дивно й те, що у поданні Богдана та Коломойського Юрій Луценко був ідеальним Генпрокурором. Хто ще так добре працює язиком, але не посадив жодного корупціонера? Богдан представляв інтереси Луценка у 2007-му (щодо справи про незаконну видачу нагородної зброї), що давало Юрію Вітальйовичу нахабство чіпляться за крісло Генпрокурора навіть після того як новий Президент вказав йому на двері. Богдан називав Іудушку дуже порядною людиною, якій заважає ворожа атмосфера в ГПУ, а олігарх Коломойський – професіоналом, якого він рекомендує Президентові Зеленському.
Українці обирали Зеленського в надії на зміни, але отримали чергові домовленості. Дивно чекати чогось іншого від Андрія Богдана, який і сам — уламок режиму «бандюковичів»: поки Богдан працював в азаровському Кабміні, Кузьмин – в пшонківській ГПУ.
І якщо так далі піде, новий Генпрокурор Руслан Рябошапка, на якого покладаються надії, перетворится на слабого короля при «ферзі» Кізе, якого рухає по шахівниці рука Андрія Богдана.