ДП «Укроборонсервіс», що входить до структури ГК «Укроборонпром», виконало необхідні роботи з імпортозаміщення основних елементів засобів протиповітряної оборони ПВО Збройних сил України, які підлягали ремонту та модернізації. «Поставлене перед підприємством завдання щодо забезпечення заміни компонентів ПВО на вітчизняну базу, насамперед ЗРК «Бук-М» та ЗРК С-300, на сьогодні ДП «Укроборонсервісом» повністю виконано», — розповів заступник директора підприємства Р. Матіїшен. «Перехід на НВЧ-прилади українського виробництва на новій елементній базі надасть новий імпульс провідним роботам з управління системою ПВО держави», — зазначив він. Це твердження заступника директора ДП «Укроборонсервіс» Р. Матіїшена було розміщено на багатьох сайтах інтернет-видань під час презентації нових зразків озброєння в Києві, приурочену до 5-річчя Укроборонпрому. Розглянемо історію цього надзвичайно важливого для ПВО країни питання. У вересні 2015 року уряд України затвердив перелік ЗРК, що підлягали модернізації, до якого увійшли С-300 та «Бук-М1», а також відповідне фінансування.
У витоків цієї програми стояв командуючий ПВО, заступник міністра оборони у період 90-х років, а на момент прийняття програми — заступник генерального директора Укроборонпрому генерал-полковник Стеценко А.А. В «Укроборонпромі» він відповідав за роботу з Міноборони, держзамовлення та інше. Р. Матіїшена з «Укроборонсервісу» він давно знав зі спільної роботи над цією темою. Вони знали роботу не з чуток, розуміли всі складнощі та підводні течії. Але головне — не боятися труднощів при наявності гарного фінансування. Під гаслами боротьби з російськими окупантами та лозунгом Укроборонпрому про повну заміну російської складової Стеценко та Матіїшен почали створювати власну схему заміни поставок елементів і деталей, необхідних для модернізації ЗРК, через свої фірми. Стеценко, Матіїшен та військові представники Міноборони, які контролювали або мали контролювати всі поставки, організували роботи з ремонту та модернізації засобів ПВО, затвердження кошторисів для цих закупівель, а також приймання проведених ремонтів як «відмінної» якості. Міноборона щорічно планує та виділяє десятки мільйонів гривень бюджетних коштів.
Все йде своїм ходом: виставки, презентації екс-президентом Порошенком В.А. у військових частинах на святах та ювілеях Збройних сил, ПВО та інших, урочиста передача у війська. Але зворотна сторона — після надходження їх у військові частини почалися десятки рекламацій та претензій щодо ремонту. Маса недоробок при наявності актів приймання «якісного» ремонту та копітка робота всього особового складу з усунення виявлених недоліків при відповідних викликах представників «Укроборонсервісу», які давали гарантію на модернізацію виробу. Але всі ці рекламації та претензії доходять лише до рівня командирів військових частин, оперативним втручанням Р. Матіїшена все гасяться саме там. За своєчасний та якісний ремонт Матіїшен та Собчинський (його заступник) регулярно отримують високі зарплати та дуже високі премії по 80–100 тис. гривень щомісячно та щоквартально, що вони добросовісно відображають у своїх деклараціях. Система запрацювала, звідси й звіти Матіїшена про виконання завдань, поставлених «Укроборонпромом» щодо повної заміни імпортних деталей. Після зміни Р. Романова на нового генерального директора «Укроборонпрома» послуги генерал-полковника А. Стеценко стали непотрібні, і куди він пішов?
Правильно — у створене ним же дітище на базі ДП «Укроборонсервіс» — радником до свого підопічного Р. Матіїшена на дуже гарну зарплату, дуже високі премії, персональний автомобіль та вільний графік відвідування підприємства. Зараз, коли йде масове скорочення працівників підприємства, це особливо актуально та своєчасно. А яка ж роль директора ДП «Укроборонсервіс» С.О. Микитюка у цій плідній роботі своїх підлеглих? Відповідь проста — головне, щоб директор не вникав і сумлінно сплачував численні платежі різним фіктивним, сумнівного походження фірмам. А найголовніше — не посилав протягом багатьох років перевіряючих із так званих контрольно-ревізійних відділів підприємства на місця та не проводив перевірок у самому ДП «Укроборонсервіс» ні в Києві, ні в Івниці. Абсолютна безкарність та безконтрольність у повсякденній роботі з списання матеріальних цінностей на ремонти та модернізацію. Недарма гостиниця в Івниці, що належить родичам та друзям Матіїшена, використовується для розміщення всіх прикомандированих для ремонту. І оплата за проживання також йде в загальну касу фірми Матіїшена!
Незважаючи на численні запити СБУ, МВС, Генеральної прокуратури та НАБУ, все прикривається та розчиняється в загальному потоці відповідей щодо ДП «Укроборонсервіс». І найголовніше, що все проходить, а чому — це вже питання до тих, хто ці запити посилає. Але через те, що НАБУ, СБУ, Генеральна та військова прокуратури, не кажучи про МВС, перевантажені справами, пишуть запити, проводять обшуки з помпезною вилучення документів, а справжніх професіоналів та просто хороших фахівців дуже мало, та й на такі численні справи їх зовсім немає, то все як завжди — одні пишуть, інші відповідають, а воз і нині там, а розумні люди потихеньку налагоджують своє благополуччя. Купа фактів, справ, а головоломка не складається (ЗСУ – УОС — ВП — в/ч ПВО). Бюджетні кошти на зміцнення обороноздатності розтрачені на власні цілі, і вже будуються плани на найближче майбутнє.
Коли я збирав дані з цієї теми, переглянув всю раніше опубліковану інформацію щодо ДП «Укроборонсервіс», а її останнім часом дуже багато, особливо достовірно описано в матеріалах про директора Микитюка, який навіть не гребує брати дрова з УОС, незважаючи на зарплату та премії по 3,5 млн гривень, не рахуючи агентських, та його найближчого керівника апарату Кошелева, відомої особи з Укроборонпрому Чередниченко, люди згадали й про Шарапова з Дарькиним. Лише одна особа залишається в тиші — Р. Матіїшен. Гроші, особливо великі, люблять тишу. Хоча в окремій інформації проскочило, що під особистим кураторством директора Микитюка було співробітництво з американською компанією «AEROSPORT» Ігоря Пастернака з масового виробництва стрілецької зброї стандарту НАТО. Цей контракт вів Р. Матіїшен. За ним у США літали Микитюк та Кошелев, а в результаті виробництва та випуску виробів немає, всі витрати списані.
Можливо, тому, що включили всіх «забоганок» Микитюка? Завдяки цьому Матіїшен зберігає недоторканність своїх підприємств у ДП «Укроборонсервіс», включаючи й у м. Шостці, куди останнім часом їздить лише директор у командировку, але з численними супроводжуючими. А ж є ще й численні переробки стрілецької зброї, переробка її в макети та продаж через своїх осіб, а потім подальший перепродаж за дуже високими цінами з відкатом готівки в кишеню керівників — це все знову ж таки Матіїшен. Головне, що за останні 5–7 років на всіх об'єктах Матіїшена не проводилося жодної перевірки так званих контрольно-ревізійних підрозділів УОС. Кажуть, були спроби, але директор їх скасував. Хоча інвентаризація на папері проводилася в повному обсязі та в установлені строки, завжди без порушень. Але коли за чиїмось недоглядом провели повну перевірку в місцях зберігання зброї, виявили недостачу та надлишки ЗІП до зброї та спорядження на суму понад 1 млн гривень, і що ж? Матіїшен забіг до директора — і той все погасив. І все повернулося на круги своя, Матіїшену все сійшло з рук.
Але більше спроб провести перевірки на всіх об'єктах, що знаходяться в його веденні, не проводилося. І як кажуть фахівці в галузі модернізації ЗРК, імпортозаміщення деталей здійснено лише на 50–55% замість задекларованих ще в 2016 році повної заміни!