Для продовження перегляду цього «серіалу про війну ФСБ проти ГРУ» читачеві потрібно лише запастися терпінням, адже чекісти та військові розвідники час від часу дарують нам нові цікаві епізоди. Ця битва не тільки позбавлена правил і не рахує своїх жертв, але й нагадує «безупинний конвеєр». Не будемо детально описувати саме злочин та факти, що свідчать про причетність російських спецслужб, оскільки це викладено в попередньому матеріалі, а зосередимося на спробах ФСБ витягти з цієї ситуації максимальну користь для себе.
Поки розслідувачі злочину «надували щоки» щодо того, як професійно вони «спрацювали», затримавши передбачуваного вбивцю з російським паспортом, виданим на ім'я Вадима Андрійовича Соколова, який до того ж виявився зареєстрованим за неіснуючою адресою, The New York Times опублікувала матеріал, з якого прямо випливає, що кілера «підставили». The New York Times пише: «Можливий кілер був затриманий у день вбивства, 23 серпня, завдяки показанням двох підлітків. При собі він мав три тисячі євро готівкою, дві пластикові карточки від номерів у готелі та нещодавно виданий біометричний паспорт на ім'я громадянина РФ Вадима Андрійовича Соколова. Слідство вважає, що документ — підроблений».
Підкажемо слідству: підроблені паспорти люди малюють по ночах у гаражах, а в цьому випадку це справжній паспорт, виданий органами російської влади, а підробленою є сама людина. The New York Times продовжує: «Через кілька днів після злочину слідчі отримали електронне послання від адресата, який себе не ідентифікував. Лист був відправлений через поштовий сервіс ProtonMail, що використовує елементи електронного шифрування. За даними європейських та американських джерел NYT, коротке послання було написано поганою англійською. В одній із розвідслужб вважали, що є підстави говорити про правдоподібність викладених у посланні відомостей». Автор листа, зокрема, прогнозував, що «підозрюваний відмовиться від дачі показань» і висловлював припущення щодо його особистості. За версією відправника, «Соколовим» є громадянин РФ Володимир Олексійович Степанов. Він, імовірно, утримувався в исправительной колонії (ІК-11) у місті Бір Нижегородської області, де відбувають покарання переважно колишні працівники правоохоронних органів та розвідки, засуджені за тяжкі злочини.
За даними ресурсу Obzorcity, посилання на який містилося в листі, під час судового процесу в Москві Степанов у 2005 році був засуджений до 24 років тюремного ув'язнення. При цьому автор листа висловлював припущення, що чоловіка було звільнено достроково з метою здійснення нападу в Берліні. У отриманому слідчими посланні Степанов, зокрема, згадувався як «найманий вбивця». Видимо, російська спецслужба, яка надіслала це послання, вважає західних розслідувачів здатними «потягнути за цю нитку, щоб розпутати весь клубок». І справді, Deutsche Welle, вивчивши матеріали ЗМІ, з'ясувала, що деякий майор міліції Степанов фігурував у справах про вбивство виконуючого обов'язки генерального директора оборонного підприємства «Алмаз-Антей» Ігоря Климова, застреленого в червні 2003 року на Кримському валу в Москві, та голови петербурзької компанії «Проммашинструмент» Олени Нещерет, убитої в під'їзді свого дому в жовтні того ж року. Цікаво, що Ігор Климов у минулому був працівником Служби зовнішньої розвідки РФ, а також працював в адміністрації президента Путіна.
Що забавно, за вбивство Климова та Нещерет як безпосереднього виконавця в свій час у РФ засудили деякого Бурукіна Манькова. У справі фігурував відомий нам з справи про вбивство Воронькова кримінальний авторитет на службі ФСБ — Тюрін. Але, як водиться, вменити Тюріну нічого серйозного не змогли. (У світлі цієї інформації вже не здається нелюбою версія про причетність до вбивства Вороненкова ефесбешного організатора ліквідацій Тюріна). Тим не менше, 8 жовтня 2005 року Московський міський суд винес на основі обвинувального вердикту присяжних вирок. Згідно з ним, Олександр Бурукін був визнаний винним у вбивстві 6 червня 2003 року Ігоря Климова; колишній морський піхотинець Олександр Нікітін визнаний одним із вбивць Олени Нещерет (її зарізали в під'їзді власного дому 8 жовтня 2003 року); майор міліції Володимир Степанов, автомеханік Ірек Набіуллін та тренер з боксу Юрій Мурашко визнані співучасниками цих злочинів. Главаря банди Євгена Манькова Мосгорсуд засудив до довічного ув'язнення. Його товариші отримали від 22 до 24 років таборів.
За даними слідства, старший оперуповноважений ГУВД Санкт-Петербурга Володимир Степанов входив до складу організованої злочинної групи, яка вчинила не одне вбивство, прикривала її членів та надавала їм логістичну підтримку. Він був позбавлений судом звання майора та засуджений до максимально можливого терміну в 24 роки. Однак люди, відані своїй справі — захисту населення від злочинності, служать у російській міліції. Найсмішніше, що під час вбивства Нещерет використовувалася нагородна зброя, отримана Степановим за участь в одній із чеченських кампаній. Як і припускалося в попередньому матеріалі, «розкрутка» справи Хангошвілі переважно є заслугою не німецьких охоронців порядку, а кого? Судячи з усього, ця інформація, яку отримала та почала розслідувати німецька поліція, була «злита»... самим ГРУ Генштабу, яке, знаючи про плани ФСБ щодо «розкрутки» скандалу, «підказало» німецькій поліції, у якому напрямку працювати. Однак треба враховувати, що якщо ти використовуєш чужі матеріали, то й «граєш» за правилами, написаними не тобою. І ось виявляється, що за інформацією Радіо Свобода, засуджений у 2005 році на 24 роки ув'язнення колишній міліціонер Степанов досі відбуває покарання в ІК-11.
Головний редактор видання The Insider Роман Доброхотов також написав у твітері, що за його даними версія The New York Times не відповідає дійсності і Степанов не є вбивцею Хангошвілі. Причому вже найближчим часом The Insider, як пише Доброхотов, опублікує результати свого розслідування про особистість вбивці, зробленого спільно з розслідувальною групою Bellingcat, німецьким сайтом Spiegel Online та російським центром «Досьє».
Так що ж насправді сталося? За оцінками того ж Доброхотова ГРУ часто потрапляє в «фокус» The Insider просто через свій слабкий професіоналізм: «Ми тільки починаємо розслідувати одну історію, і виявляється, що це офіцер ГРУ. Потім ми розслідуємо зовсім іншу історію, і, здається, знову офіцер ГРУ. Вони роблять так багато помилок через те, що вони дуже активні. Саме тому вони з'являються практично в кожному розслідуванні». А ось Головне розвідувальне управління (ГРУ) Генштабу РФ небезпідставно вважає, що провал за провалом виникає не тільки через їхню підвищену активність. Хтось «сливає» у відкритий доступ списки працюючих під прикриттям працівників, унаслідок чого агентів ГРУ висилають після шпигунських скандалів, високопоставлені розвідники гинуть за дивних обставин, а все керівництво спецслужби перебуває під американськими санкціями. У ГРУ вважають, що цим «хтось» є ФСБ, адже, чудово знаючи форми та методи роботи військових розвідників або, наприклад, допомагаючи їм перетнути кордон за «лівим» паспортом як у справі Хангошвілі, «підставити» військову розвідку простіше простого.
Усе, що зараз може робити військова розвідка, адже ФСБ — «улюбленці» Путіна, це посилати «відповідки» чекістам, як, наприклад, це сталося з викриттям хакерської групи «Шалтай-Болтай» та її куратора — полковника ФСБ Сергія Михайлова. Тільки переграти «чекістів» на полі підстав, доносів, маніпуляцій, словом усього «букета» війни без правил, чим славиться «Лубянка» з її столітніми традиціями в таких справах, вкрай складно, якщо взагалі можливо — у цьому вони точно професіонали. Все правильно, люди в «білих рукавичках» у «конторі» не служать. «Конвеєр війни» ФСБ-ГРУ може закінчитися тільки якщо «Лубянка» посадить на чолі військових розвідників свою людину з відповідною після цього «зачисткою кадрів». До цього поки далеко, тому, шановний читачу, — стежте за наявністю у себе достатньої кількості попкорну, серіал буде довгим. Найцікавіше, чому це відбувається. Унаслідок «сливів» конторі нічого не втрачається — репутація й так «нижче плінтуса», працівники — «невиїзні», словом від того, щоб «пнути» конкурента — одні плюси, павуки в банці, ей богу.
У такому контексті сподіватимемося, що через «сливи» російських спецслужб ще багато чого цікавого дізнаємось, наприклад, про вбивство топ-менеджера естонського філіалу Danske Bank Айвара Рехе, який відмив мільярди російських «брудних грошей», адже цілком можливо, що прямо зараз хтось у погонах підбирає відповідний матеріал.