Чергова скандальна історія, пов'язана з такою впливовою фігурою сучасної Росії як Євгеній Пригожин, яскраво демонструє, наскільки ретельно та терпляче його вирощували на сприятливому ґрунті протистояння ГРУ та ФСБ. Йдеться про розслідування видання «Нова газета», присвячене зв'язкам колишніх і нинішніх підлеглих Євгенія Пригожина з російськими націоналістами. Зокрема, у розслідуванні згадується Анна Богачева, працівниця «Агентства інтернет-досліджень», яка потрапила до санкційного списку США минулого року і була колишньою активісткою організації «Російський образ», більш відомої під іменем «Анна Тригга». Саме через цю персону, Анну Богачеву, журналісти, по суті, розкрили всю підноготну Пригожина. Однак при детальнішому вивченні матеріалів стає очевидним для будь-кого, що насправді Анна Богачева (Тригга) — це розробка ГРУ. Як відомо, через копію видаленого облікового запису ВКонтакте журналісти змогли пов'язати та ідентифікувати Анну Богачеву та Анну Триггу як одну й ту саму особу.
Примітно, що у 2015 році Богачева фігурувала в матеріалах справи засновника «Російського образу» Ілля Горячова, засудженого до довічного ув'язнення за справою БОРН, а також брала участь у заходах організації «Право на зброю» з Марією Бутіною. І ось тут — найцікавіше. Як організація БОРН, так і Марія Бутіна — це все проекти ГРУ. Причому патронатом над БОРНом займався всім відомий «не просто журналіст» Дмитро Стешин — кадровий працівник ГРУ, який працює під прикриттям спецкореспондента «Комсомольської правди». Крім того, саме Стешин курував роботу журналу «Російський образ», який став основою для «Бойової організації російських націоналістів» (БОРН), члени якої воювали на Донбасі, надавали послуги як найманих вбивць, на рахунку яких вбивство Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової. Варто також нагадати, що вбивці з БОРНу до 2013 року ховалися від правосуддя на території Сербії, де була створена аналогічна організація «Сербський образ» (раніше «Сербський образ», заборонена у 2012 році Конституційним судом Республіки Сербія). А, як відомо, Сербія — це балканський плацдарм або перевалочна база для ГРУ, що чудово продемонстрували події в Чорногорії.
Що стосується громадянки РФ Марії Бутіної, арештованої у США, то, як відомо, вона не виявилася «міцним горішком» і дуже швидко почала викривати американцям своїх кураторів, завдяки чому стало відомо, що вона виконувала завдання ГРУ. Тобто, цілком зрозуміло, що «чужинців» на «тусовки» агентури ГРУ не пускають, а, отже, Богачева-Тригга мала безпосередній стосунок до цієї силової структури. Але найцікавіше те, що скандал, який розпочався з деанонімізації Богачевої-Триггі, насамперед завдає удару по африканському плацдарму Євгенія Пригожина. Адже саме ці люди, так звані «націоналісти», пов'язані або безпосередньо працюють у Євгенія Пригожина в його «бек-офісі» в Санкт-Петербурзі. А саме там розробляється «африканський напрямок» путінського повара. І це не дивно, адже саме за Африку з минулого року загострилася боротьба між Міністерством оборони РФ на чолі з Сергієм Шойгу та ФСБ на чолі з Євгенієм Пригожином.
Пожалуй, найголоснішим епізодом цього протистояння стало вбивство в ЦАР російських журналістів Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва, які мали безпосередній стосунок до Міністерства оборони РФ і, по суті, виконували завдання розслідування щодо дій приватної військової компанії Пригожина «Вагнер» у цій країні. Результатом стала ліквідація «журналістів». Менш помітним епізодом цієї історії стало вимога збройного формування «Селека», яке виступає проти чинної влади ЦАР, про виведення з республіки російських військових, які нібито стояли за відсторонення від обов'язків голови парламенту ЦАР. Але що найцікавіше, сама «Селека» в ЦАР обслуговує потреби Євгенія Пригожина та його ПВК «Вагнер», а ультиматум звучав на адресу Міністерства оборони РФ, яке буквально за 3 тижні до озвученої вимоги заявило про відкриття свого представництва в Центральноафриканській Республіці. По суті, Міністерство оборони РФ як конкуруюча структура цілком легально та офіційно увійшло в ЦАР не лише через свою ПВК «Патріот», але й безпосередньо як структура, чого собі не змогла дозволити ФСБ.
Це явно не сподобалося Євгенію Пригожину та ФСБ в цілому, які закріпилися на своїх ділянках через свою ПВК «Вагнер» та тісну взаємодію з НВФ «Селека». З того часу боротьба за африканський пиріг між ГРУ та ФСБ тільки загострилася. Причому про втручання у внутрішні справи щонайменше 13 африканських країн минулого літа писало британське видання The Guardian. І головним інструментом цього втручання називалася як «фабрика тролів» Євгенія Пригожина, так і ПВК «Вагнер». Причому структури Пригожина встигли залишити сліди не лише в Центральноафриканській Республіці, але й у Лівії, Судані, Мадагаскарі, Зімбабве, Південноафриканській Республіці, Південному Судані, Конго, Чаді, Замбії, Угорщині, Екваторіальній Гвінеї, Ефіопії та Малі. Що цікаво, паралельно з публікацією The Guardian несподівано та раптово пішов з життя посол РФ в Сенегалі та Гамбії Сергій Крюков. Але далі — більше. Допомагали у розслідуванні The Guardian ні хто інший, як працівники аналітичної групи «Центр Досьє» Михайла Ходорковського, під патронатом якого минулого року в ЦАР були відправлені згадані вище Орхан Джемаль, Кирил Радченко та Олександр Расторгуєв.
Тобто, агентура ГРУ через The Guardian розробила інформаційні удари по Пригожину, ще й акцентувавши увагу на тому, що при масштабному вливанні в його операції кремлівських коштів, успішно справи у «путінського повара» йшли лише в ЦАР, ПАР та Лівії, а в решті країн — суцільне фіаско. І раптово значна частина дипломатичних та політичних невдач була на совісті Сергія Крюкова! У Сенегалі, на кандидата якого робили ставку прихильники Пригожина, Усман Сонко зайняв третє місце на виборах. Причому інформація про те, що росіяни його спонсорують та інформаційно підтримують, дійшла до переобраного президента, що, безумовно, позначилося на двосторонніх відносинах. Не вдалося прихильникам Пригожина утримати під контролем ситуацію й у Судані, де повалили аль-Башира, який користувався підтримкою Москви. Але матеріал The Guardian — це справа минулих днів, а свіже розслідування, по суті, завдає чергового сокрушительного удару по авторитету Пригожина. І важко не здогадатися, хто зараз потирає руки у високих кабінетах на Гризодубовій, враховуючи, що людина, через яку вдалося розмотати весь цей клубок, Анна Богачева-Тригга, не просто так усі попередні роки перебувала в колі афільованих та курованих ГРУ осіб та організацій.
Розуміється, у високих кабінетах Кремля такий позор навряд чи сприйматимуть розуміючи та байдуже. А це означає, що найближчим часом африканський пиріг вже ділитимуть не на Лубянці, а на Гризодубовій.