Чергове розслідування про діяльність ГРУ — це не що інше, як «подарунок» силовій структурі від її конкурентів. Отже, дами й панове, ми дочекалися чергової серії затяглого, але від того не менш актуального й привабливого серіалу «Слив». Слив агентів, спеціальних операцій і, як показують останні події, вищих чинів ГРУ. Але про все по порядку.
Недавно Радіо Свобода та група Bellingcat представили громадськості розслідування, згідно з яким російський розвідник Анатолій Чепіга (Руслан Боширов) має безпосередній стосунок до генерал-майора Андрія Аверянова, командира військової частини 29155, про яку тиждень раніше туманно писало видання The New York Times як про місце, звідки проводяться операції з дестабілізації Європи. Саме це розслідування, можливо, стане апогеєм сезону 2019 серіалу «Слив» або, точніше кажучи, операції «Слив». Масштабної, всеохопної й надзвичайно продуманої операції з поступовим і неквапливим сливом ГРУ та його дискредитацією насамперед перед вищим військово-політичним керівництвом РФ через міжнародний резонанс.
Серія «Весільний генерал» має досить цікаву передісторію. Передісторією до «весільного генерала» стала публікація в The New York Times від 26 вересня, присвячена тому, що вбивцею Зелімхана Хангошвілі в Берліні може бути колишній російський поліцейський Володимир Степанов, якого в 2005 році засудили до 24 років ув'язнення за замовне вбивство. У своєму матеріалі The New York Times посилалася на анонімний лист, у якому вказувалося на особу вбивці. Буквально одразу на цю публікацію вкрай негативно відреагував один із «незалежних» розслідувачів у справі про вбивство Хангошвілі — Роман Доброхотов, керівник The Insider. За даними Доброхотова, Степанов не має жодного стосунку до вбивства Хангошвілі. І це не дивно, адже якщо взяти до уваги інформацію від NYT, то подальше розслідування The Insider, яке косвенно вказує на спеціальну операцію ГРУ в Берліні, розсипається як карткова хатинка. Тим часом NYT не зневірюється й уже 8 жовтня виходить стаття про секретну військову частину ГРУ №29155, яка дестабілізує Європу.
У цьому випадку видання посилається вже не на анонімний лист, а на деякі джерела у відповідних розвідслужбах. І буквально підхопивши лейтмотив частини 29155, наприкінці тижня виходить на світ вищезгадане масштабне розслідування цієї частини з прив'язкою до попередніх розслідувань групи Доброхотова про спеціальні операції ГРУ, зокрема спробу усунення Сергія та Юлії Скрипалів у Солсбері та перевороту в Чорногорії. Що примітно, це розслідування російськомовними журналістами, а також фото, на якому запечатлені генерал Аверянов і розвідник Чепіга в одному місці, доводять, що знахідка була зроблена не просто раптово в Росії як результат глибокої роботи з відкритими джерелами. Це заготовка, забезпечена всіма необхідними матеріалами саме від тієї структури, яка могла отримати до них доступ незалежно від ступеня секретності.
Опубліковані одним пакетом матеріали від NYT, The Insider та «Радіо Свобода» не лише в чергове підірвали пласт провалених спеціальних операцій ГРУ у Солсбері, Чорногорії та інших місцях, але й червоною ниткою пов'язали генерал-майора Аверянова з Балканами — підбрюшком Європи, історично контрольованим ГРУ. Явно хтось намагається наполегливо переписати історію, але не відволікаємося й йдемо далі. Як ми можемо бачити, в обох випадках NYT був використаний для розігрівання теми як щодо Берліна, так і щодо військової частини з подальшими блискавичними розслідуваннями, які традиційно стосуються виключно ГРУ, але не зачіпають інтересів ФСБ або СВР. А якщо бути точнішим, то навіть сприяють інтересам Лубянки. Це також свідчить про заздалегідь підготовлену основу «розслідування», щедро удобрену фактажем і відповідними фото- та відеоматеріалами, для якої вброси через NYT стали спусковим гачком. Власне, ГРУ, як і рік тому, зустрічатиме річницю своєї організації у вирі чергового грандіозного провалу й скандалу, що основним конкурентам цієї силової структури тільки й потрібно.
Серіал «Слив» і сама операція «Слив» не завершені, і нас чекає ще чимало цікавих ходів і фінтів у рамках цього епічного протистояння. Хоча, на мою думку, це більше нагадує побиття немовляти, адже безпорадність ГРУ у цій битві нарочито показова навіть попри відповідь у вигляді розкручування військовою розвідкою скандалу навколо агента ЦРУ та працівника СВР РФ Олега Смоленкова. Також варто відзначити, що всі ці рухи через NYT і «Радіо Свобода» у чергових розслідуваннях про ГРУ мають показати саме зовнішній, а не внутрішньоросійський слід.