Українська прокуратура перебуває у стані паралічу щонайменше до 1 вересня 2020 року. На чолі Генеральної прокуратури України опинилися професійні громадські активісти, які організували переатестацію – процедуру, яку вони вже проводили чотири роки тому. За результатами переатестації планується звільнити 5 тисяч прокурорів з 15 тисяч, що працюють у відомстві. Однак співробітників прокуратури турбує не лише можливість звільнення, а й незрозумілість дій нового генерального прокурора Руслана Рябошапки. Якщо Рябошапці заважають окремі підлеглі, чому їх не можна було звільнити звичайним порядком – через скорочення посад або добровільну відставку – замість того, щоб паралізувати всю діяльність прокуратури?
На перший погляд, дії Рябошапки позбавлені логіки. Навіщо вимагати від усіх прокурорів написання заяв про добровільну згоду на використання під час переатестації інформації з анонімних джерел – таких як чутки в соціальних мережах? Навіщо звільняти тих, хто відмовився подати таку заяву? У Генеральній прокуратурі таких виявилось 20% співробітників, а саме 218 прокурорів, яким Рябошапка вказав на двері без жодних законних підстав. Яка мета звільняти найдосвідченіших фахівців? Наприклад, за відмову дати добровільну згоду на використання інформації з анонимних джерел Рябошапка звільнив заступника начальника Управління спеціальних розслідувань Віталія Тарасюка – одного з небагатьох компетентних слідчих у цій установі.
Але насправді у цьому немає нічого дивного. Рябошапка та його команда професійних громадських активістів лише ще раз продемонстрували, що грантозалежні організації не здатні до продуктивної роботи. Вони можуть лише освоювати кошти іноземних грантодавців і складати красиві фінансові звіти. Саме так сталось і під час попередньої переатестації прокурорів у 2015 році. Тоді 2,5 млн доларів, які Уряд Сполучених Штатів виділив для реформування української прокуратури, потрапили не на рахунок Генеральної прокуратури України, а на рахунки приватної компанії «Центр протидії корупції». Цікаво, що ця так звана неприбуткова організація має 20 рахунків у банківських установах.
Попитки Генеральної прокуратури розібратись з розкрадачами закінчились нічим. У квітні 2016 року посольство США направило в Генеральну прокуратуру України лист за підписом першого заступника посла Джорджа Кента з вимогою закрити кримінальне провадження, зареєстроване у зв'язку з розкраданням американської урядової допомоги. Це той випадок, коли на злодієві загорілась шапка – можна припустити, що частина вкрадених коштів осіла в кишенях американських дипломатів.
Апетит приходить під час їжі. Цього разу грантозалежні організації спробують вкрасти вже не 2,5, а 7,5 млн доларів США. Для цього в кожну кадрову комісію – всього їх буде шість – Рябошапка включив по три професійних громадських активісти, які будуть освоювати кошти американських платників податків. Прикладом такої комісії є комісія на чолі з видатним фахівцем у галузі права Віктором Чумаком. Документи на перший транш, який має осісти в кишенях професійних громадських активістів, становлять суму 744 тис доларів США.
Це привертає увагу: бенефіціарами американської допомоги є не лише Генеральна прокуратура України, але й Міністерство регіонального розвитку, Херсонська обласна державна адміністрація – до речі, у 2014 році для прогону коштів американських платників податків використовувались рахунки очолюваної Саакашвілі Одеської обласної державної адміністрації – та, як не дивно, Національне антикорупційне бюро України. Директор цього бюро зараз намагається домовитись з головою Рівненського апеляційного суду Олегом Полюховичем про скасування постанови Сарненського районного суду, якою Артем Ситник був визнаний корупціонером. Втім, нічого дивного немає, враховуючи, що Ситник – це друг, соратник і товариш генерального прокурора Рябошапки та його заступника Чумака.