Іван Баканов продовжує шокувати експертів своїми кадровими рішеннями. Він замінює одних одіозних осіб на інших. У суспільстві циркулюють чутки про вплив на неопитного голову СБУ Матіоса, Банчука та Хорошковського. Лакмусом щодо останнього стане його нібито родич — полковник Євген Бочаров з харківської управи. Якщо цей спецслужбист, на якому немає місця для клейм, пережде чистку, то Хорошковський справді є тіньовим маріонеткодержцем СБУ.
Кадри вирішують усе
Якщо відставку заступників голови СБУ та кураторів «політичної охорони» Віктора Кононенко (за прізвиськом «Латиш») та Владислава Косинського в блогосфері сприйняли позитивно, то повернення генерал-майора Анатолія Дублика, якого у 2017 році змінив Кононенко, викликало явне здивування. Не лише тому, що саме Дублик розпочав кампанію з виявлення «ворогів народу» та був «викривачем» вигаданого плану «Шатун» («зламаної поштової скриньки Суркова» або «Сканів Закарпаття»), але й з цілком прозаїчної причини. За словами екс-секретаря Громадської ради з оновлення СБУ Володимира Омельчука, Дублика усунули з посади через зловживання алкоголем.
Новий начальник Головного слідчого управління СБУ Богдан Тиводар — великий фантазер-викривач, винний гурман та організатор «справи Бабченко». А новопризначена помічниця Баканова Тамара Момотенко взагалі проходила по справі «Укроборонпрому» (Свинарчука-молодшого, Рогози та Жукова). Журналіст-розслідувач Володимир Бойко у лютому 2019 року писав, що затриманий Головною військовою прокуратурою у 2017 році Рогоза дав викривальні показання проти пані Тамари, тоді — заступниці начальника головка «К» СБУ. Але найбільше спостерігачів здивувало те, що Баканов зачем-то взяв до себе радником клоуна від спецслужб Миколу Герасименко, відомого журналістам з незапам'ятних часів. Герасименко став посміховиськом ще за часів Кучми, коли, будучи абсолютно бездарним керівником слідчої групи по УНА-УНСО, привіз адвокатку Тетяну Монтян на конспіративну квартиру «займатися шаленим коханням», а вона описала це у своєму ЖЖ. Вершиною його ідіотизму стало викрадення та переховування у власному гаражі матеріалів справи про контрабанду, по якій проходив брат тогочасного голови Секретаріату Президента Віктор Балога.
Коли прийшов час повертати документи на місце, виявилося, що їх погризли миші, і Герасименко вивели зі штату, щоб не судити. Після таких призначень на форумі сайту ОРД, де спілкуються «конторські», почали писати, що «Баканов — просто тупий бичок на повідці у могутнього розводилу Матіоса та його друга Банчука» (мають на увазі головного військового прокурора Анатолія Матіоса та заступника генпрокурора Миколу Банчука, які рекомендують людей на посади, — авт.). А Володимир Бойко сумно відзначив: «замість Васі-ванька (Грицака) Служба безпеки отримала Ваню-ванька». Замість того щоб вислухати голос громадськості, Іван Геннадійович піддався впливу своїх підлеглих, які пообіцяли силами прес-служби заглушити хвилю критики. Для цього найняли коментаторів з числа постійних відвідувачів політичних ефірів на каналах Медведчука — 112, NewsOne та ZIK, і ті почали твердити про «проділки рупорів старої влади». Ця PR-кампанія виглядає наївно й смішно.
Настоящий полковник
Якщо така кадрова вакханалія творится у центральному апараті СБУ, то що вже говорити про «регіональні заповідники», де збереглися й чудово себе почувають матері «схемачі», «решали» та «крішувальники».
Одна з таких осіб мешкає у Харківській обласній «управі». Це начальник 3-го відділу УСБУ по Харківській області полковник Бочаров Євген Миколайович, 14.05.1978 р.н., код ДРФО 2862314498. До його службових обов'язків входить боротьба з ОПГ, наркобізнесом, торгівлею людьми тощо. З усього переліку завдань він цікавиться переважно двома темами — збутом наркотиків та нелегальною міграцією. Головним чином тому, що це найвигідніше. У Управлінні внутрішньої безпеки центрального апарату СБУ збереглося кілька справ по розробці співробітників, пов'язаних з наркобізнесом, де згадується й харківчанин Бочаров. Зокрема за 2011 рік. Там написано (короткий переказ), що, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого по ОВД (особливо важливі справи) у званні майора, він здійснював незаконний оборот та збут великих партій наркотичних речовин на території Харківської області. Діяв разом з колегами, а саме — з колишнім начальником відділу Білодідом Сергієм Петровичем (полковником) та заступником начальника відділу Джуром Михайлом Анатолійовичем (теж полковником).
Ця група справжніх полковників та приєднаний до них майор Бочаров системно (щомісячно) отримували грошові кошти в сумі 40 тис доларів США на кожну причетну особу. Тобто «на рило». Починаючи з 2014 року, Євген Миколайович розширив коло своєї «оперативної» діяльності й разом з помічниками організував, як було сказано в матеріалах внутрішньої безпеки, нелегальну міграцію (для подальшого отримання громадянства) іноземних осіб на територію України шляхом фіктивного шлюбу з малозабезпеченими громадянками України. За кожну організацію фіктивного шлюбу Бочаров отримував особисто від 5 тис до 20 тис доларів США, частина з яких надходила вищому керівництву СБУ для «закриття очей». Ми не цитуємо документи дослівно, а переказуємо близько до тексту, тому що справа «харківських мігрантів» була знищена за вказівкою куратора злочинних бізнесів Бочарова, тогочасного заступника голови СБУ Олега Фролова. Припускаємо, це пов'язано з тим, що ВБшники вистежили шлях хабара нагору до «вищого керівництва СБУ». А цим самим керівництвом був Фролов. Головна заповідь сищиків, як відомо: під час розслідування — не вийти на самих себе.
Найпізніша розробка Бочарова стосувалася використання ним службового становища для сприяння у перевезенні нелегальних мігрантів через територію України з ОРДЛО та переправці в західні країни. Тут Фролов не встиг використати свої можливості для знищення доказів, тому з задоволенням цитуємо фрагмент одного з минулорічних рапортів. «Дана особа (тобто полковник Євген Бочаров, — авт.), шляхом застосування своїх службових повноважень та використовуючи посадовців з числа Державної прикордонної служби України — причетна до незаконних перевезень мігрантів з «непідконтрольних територій» — ДНР/ЛНР, через Харківську область (громадян КНР). Мігрантів «застосовували» на території України (залучення до «підпільної» роботи на ткацьких станках для пошиття одягу, виконання «чорнової» роботи). Також за окремі кошти здійснювалася переправка до країн заходу (Молдова, Румунія, Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія), для подальшого працевлаштування їх у вище вказаних країнах. Транспортування здійснюється на автомобілях Mercedes Sprinter (вантажний). Грошова винагорода складає від 1 тис до 3 тис доларів США за особу».
Крім того, у ВБ є сигнали від суб'єктів господарювання області, що Бочаров разом з «кашниками» тиснути чесно працюючі підприємства. «Весточки» від нього та його людей отримували в тій чи іншій формі посадові особи: АТ «Турбоатом»; ТОВ «Техноком»; АО «Харківський підшипниковий завод»; ОАО «Харківський автогенний завод»; ДП «Завод «Електротяжмаш»; ТОВ «Українська ливарна компанія»; ЗАО «Стома»; ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»; АО «Лекхім-Харків»; ОАО завод «Електромаш»; АО «СКБ Укрелектромаш»; ТОВ «Харківський м'ясокомбінат». Зокрема, господарників залякували можливим підкидом грошей (імітацією хабара в особливо великих розмірах); розповідями про те, що вони фігурують у матеріалах оперативно-розшукових або кримінальних справ; що на них «стукнули» щодо нібито знаходження контрабандної продукції на складах або виготовлення наркотичних засобів (на медичних підприємствах). При цьому через посередників вимагалися великі суми «викупу» від неіснуючих справ, що обчислювалися тисячами доларів. Багато хто з його жертв при відповідних гарантіях готові дати показання.
Усі ці штучки полковника з Харкова були настільки добре відомі в Києві, що коли 11 червня його покровитель Олег Фролов був гучно звільнений з перспективою, як натякнув заступник голови ОП Руслан Рябошапка, порушення кримінальних справ (за надмірне захоплення несанкціонованим читанням чужого листування та прослуховуванням телефонних розмов), у «люстрації» Бочарова майже не сумнівалися. Але він спокійно пережив перший етап кадрової чистки. І розповідає у своєму оточенні, що переживе й усі наступні, тому що перебуває у родинних стосунках з Валеріївим Хорошковським. Тим самим втікачем олігархом та екс-головою СБУ, про якого писали, що він вклав гроші в виборчу кампанію Володимира Зеленського й бажає отримати свою частку у вигляді призначень у СБУ. Шум піднявся настільки сильно, що помічнику Президента Борису Шефіру довелося запевнити пресу: ніяких грошей ніхто не давав, а точка в дружніх стосунках була поставлена у 2012 році, коли Зеленський після двох років роботи генеральним продюсером телеканалу «Інтер», що належав Хорошковському, пішов звідти.
Скандал перебив призначення заступником голови СБУ Андрія Кміти, якого за часів голування Валерія Хорошковського називали «директором СБУ з комерції». Однак кадрові домовленості щодо менш помітних персонажів, можливо, відбулися й були до поди до часу приховані від преси.