Ігор Калетник уже «розібрався» у Верховному суді. Узурпація влади шляхом фальшивого голосування в нашій країні більше не вважається злочином. Комуніст-олігарх зі свити Януковича вже звернувся до ДБР: він тепер «жертва» і жадає реваншу за «незаконне кримінальне переслідування» протягом 5,5 років.
Послідній день роботи Юрія Луценка на посту Генерального прокурора запам'ятався скандальними рішеннями. Він забрав у управління спеціальних розслідувань 22 резонансні справи та передав їх до інших правоохоронних органів (усі ці справи новий Генеральний прокурор Руслан Рябошапка повернув назад). І він же клопотав про те, щоб справа одіозного комуніста Ігора Калетника була закрита (це постанова також оскаржена). А реалізував «партійне завдання» Сергій Кізь, який почав активно втручатися в розслідування одразу після того, як Луценко зробив його своїм заступником. Як розповіли «ОРД» у Генеральній прокуратурі, Кізь на кожному засіданні запитував: «Де Калетник?».
Хоча за фальсифікації, пов'язані з прийняттям «драконівських законів 16 січня», залучається ще десяток персонажів з гучними іменами, Кізь спочатку поновив призупинену справу, у якій крім Ігора Калетника фігурують ще 8 осіб, які перебувають у розшуку, а потім закрив справу персонально щодо Калетника. Сумніви в неупередженості Луценка та Кізя викликає не лише той факт, що екс-віцеспікера ВР чомусь вирішили «відірвати» від його спільників. Але й обґрунтування, яке озвучила прес-секретарка Луценка. З публікації Лариси Сарган випливає, що ГПУ взагалі не мала права переслідувати «дорогого Калетника». Свою позицію прес-секретарка пояснила декриміналізацією однієї зі статей, за якими його залучали: https://www.facebook.com/LarysaSargan/posts/2984263428313828
Сарган мала на увазі зміни до примітки до статті 364, прийняті Верховною Радою в травні 2014 року. Зміни в тій частині, що шкода від зловживання владою повинна бути лише матеріальною. Раніше стаття передбачала, що внаслідок зловживання можлива й нематеріальна шкода. Тому Калетнику та його спільникам інкримінували підрив авторитету органів державної влади (нематеріальна шкода).
Таким чином, після змін сталася лише часткова декриміналізація. Хоча на момент вчинення цього злочину такої примітки не існувало, КПК написаний так, що якщо закон пом'якшує долю фігуранта, він має зворотну силу. Але при цьому сам законодавець, коли змінював примітку до статті 364, указав, що це пом'якшення не стосується злочинів, які мали місце до вступу закону в силу, — пояснюють у ГПУ.
Не лише колишнє керівництво Генеральної прокуратури, але й суди ставилися до Калетника «особливо». Якимось «чарівним чином» ставали на його бік — навіть там, де в ідентичній справі Олександра Єфремова та компанії проявляли принциповість. Наприклад, суддя Печерського районного суду Володимир Карабань відмовив у дозволі на затримання втікача Калетника. У грудні 2018 року Печерський районний суд встановив місячний строк для завершення кримінального провадження. А в травні цього року той же районний суд скасував розшук Калетника. Не виключено, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, обмеживши строки, тому на це рішення була подана апеляція.
Але 18 жовтня цього року колегія Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовила у задоволенні касаційної скарги Генеральної прокуратури. При цьому Калетник особисто з'явився у Верховний суд, щоб уже ніхто не сумнівався — для правосуддя він недосяжний. Це став додатковим неприємним сюрпризом: слідчі визнають — не знали, що втікач-комуніст повернувся в Україну.
Логіка українських суддів виглядає так: якби Калетник украв трибуну Верховної Ради — його можна було б залучити, адже трибуна має конкретну вартість, а оскільки він спробував украсти в України демократію та права українських громадян — це не злочин, бо шкода не матеріальна. Так для Калетника відкрилася можливість для помсти: «печерський печерський суд» уже зобов'язав Державне бюро розслідувань розпочати кримінальне провадження щодо слідчих, які «могли перевищити повноваження», займаючись Калетником.
Поки Калетник приміряє образ «жертви незаконного переслідування», екс-голову фракції ПР Олександра Єфремова та колишніх нардепів — комуніста Сергія Гордієнка та «регіонала» Олександра Стояна збираються судити за те саме — їхню роль у фальшивому голосуванні 16 січня.
У Єфремова, як відомо, є й друга справа. Кілька років тривав процес у Старобільську про державну зраду та сепаратизм, а суд у справі про диктаторські закони через відсутність Єфремова в Києві ніяк не міг подолати фазу підготовчого засідання. Справа здійснила подорож із Соломенського районного суду в новостворений ВАКС (який відмовився нею займатися, оскільки справа не корупційна) і звідти — у печально відомий Печерський районний суд. Доповнює абсурдність ситуації ще одне рішення, винесене 2 тижні тому — дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування щодо Віктора Януковича, якому інкримінується абсолютно той же склад злочину, який судді «не знайшли» у Калетника з тією різницею, що слідство вважає саме Януковича ініціатором прийняття «драконівських законів».
Але якщо у справі Калетника відсутній склад злочину — звідки він візьметься у справі Єфремова та Януковича?
Давайте згадаємо той історичний для українського парламентаризму день 16.01.2014 і спробуємо неупереджено оцінити роль Калетника:
Много учасників подій незабаром обосновалися в РФ — послужливий генерал Ахметова Володимир Малишев, який гордо демонстрував окривавлене в сутичці обличчя, син тодішнього Генерального прокурора Пшонки Артем, який постійно доповідав по телефону, майбутній «депутат ДНР» та спонсор «Оплоту» Олександр Бобков, Олег Царьов, Вадим Колесниченко та інші шариковці…
Поки опозиціонери блокували спікера ВР Володимира Рибака, його заступник Ігор Калетник з голосу вніс пропозицію, за яку депутатська більшість голосувала руками, конвеєрним способом. Калетник просто зачитував назви законів, а другий ведучий цього «шоу» — голова лічильної комісії Володимир Олійник без жодних підрахунків повторював одну й ту саму коротку фразу: «235 — «за».
Теоретично це означало — 203 «регіонали» та 32 комуністи, але багато хто з них стверджував, що не голосував (у тому числі й «тендерний мафіозі» Антон Яценко, чиї схеми недавно привели до розколу в «Слузі народа»).
Більше трьох не збиратися, шоломи не надягати, палатки не встановлювати, колоною з 5 машин не їздити, для журналістів — тюрма за наклеп та посилення відповідальності за збір інформації про суддів, 7 років тюрми за погрози правоохоронцям, купівля сімки для мобільного лише за паспортом (норма, яку недавно пропонували нинішні парламентарії), та інше. Ось ті закони, які встановлювали в Україні жорсткий авторитарний режим — схожий на путінський, навіть гірший.
Свиті Януковича здавалося, що закручування гайок допоможе погасити протестні настрої. Але шулерським способом прийнятий пакет законів привів до протилежного ефекту. Після того як опозиція оголосила, що сталася узурпація державної влади, протести радикалізувалися. Уже через 12 днів диктаторські закони довелося скасувати. У тому числі й найскандальніший — закон Олійника та Колесниченка, який забороняв фотографувати та публікувати фото палаців, годинників та автомобілів депутатів.
Єфремов принес вибачення побитим представникам медіа, але було пізно: Небесна сотня розпочала трагічний відлік. Після втечі Януковича з країни багато говорилося про те, що покарання для тих, хто намагався перетворити Україну на Північну Корею — справа честі для нової влади.
Привлекати Калетника почав ще Генеральний прокурор Віталій Ярема. Правда, незабаром виявився конфлікт інтересів — розслідуванню заважали ділові стосунки з Калетником його заступника Анатолія Данилєнка, який сам надмірно незаконно збагатився.
Справа № 42014000000000326 про «Зловживання владою» (ч. 2 ст. 364 КК) та «Службовий підлог» (ч. 2 ст. 366 КК), за якою проходив у тому числі колишній Президент Віктор Янукович та нардепи-«регіонали», розслідувалася з квітня 2014 року. У грудні 2014 року були оголошені в розшук Калетник та Олійник. Про підозру Віктору Януковичу та 15 колишнім народним депутатам оголосили в жовтні 2015 року. Справа № 42015000000002664 за підозрою щодо Ігора Калетника (за тими ж — ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК) була виділена в окреме кримінальне провадження в листопаді 2015 року.
Кажуть, що за старою традицією простили колишнього таможенника з КПУ не за гарні очі, а за великі гроші. Як модно говорити — «обілетили». Недарма ж у Генеральної прокуратури була ще одна справа — про легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, та незаконне збагачення Ігора Калетника… Про яку благополучно забули.
Як розповіли «ОРД» у ГПУ, ще в 2016 році цю гучну справу незаконно забрали у управління спеціальних розслідувань. Усе життя Ігор Калетник працював на таможні. Боровся з контрабандою. І перед приходом у ВР у 2012 році 2,5 року очолював Державну митну службу України. За Януковича накопив стан, який важко оцінити — то чи сотні мільйонів доларів, то чи мільярди гривень. Вдумайтесь: один лише п'ятиметровий паркан, яким Калетник обнес одне зі своїх володінь, коштував 6 мільйонів гривень.
Палаци, латифундії, яким би позаздрив Маркіз Карабас (переважно, відібрані обманом у селян земельні паї або шахрайськи привласнені лісні багатства), мисливські угіддя в заповідниках, «бентлі» та вертольоти…
На фото Григорія Калетника з Фейсбука — почесний президент Вінницького національного аграрного університету Григорій Калетник особисто. Він теж був у сесійній залі 16 січня 2014 року та голосував за «диктаторські закони». Після Майдану придумав для себе посаду президента, оскільки люстрація не дозволяла стати ректором. Журналісти знайшли у Калетника три гігантські маєтки, огороджені прикордонними стовпами, і в тому числі 40 гектарів Бучанського лісу, вкраденого у громади, на просторах якого Ігор Калетник звів власне Межигір'я та записав на свого дідуся.
Як би передчуваючи, що його легальні доходи не дозволяли мати й сотої частки відсотка цих багатств, у декларації за 2013 рік Ігор Калетник указав, що отримав подарунків та призів на 70 мільйонів гривень. Коли запахло жареним, ці щедрі «подарунки» взяв на себе Калетник-старший — 70-річний Григорій Калетник, теж колишній народний депутат, але від ПР, теж мільйонер, і теж власник гігантських земельних наділів, отриманих сумнівним способом.
У династію входила також кузина таможенника, яку називали найбагатішою жінкою ВР — комуністка Оксана Калетник. На цю дамочку СБУ розпочинала справу за сепаратизм, доля якої така ж загадкова, як і результат розслідування щодо відмивання грошових коштів Ігором Калетником.
Ще на початку цього року, коли мало хто вірив у тріумф коміка з «95 кварталу», вінницькі ЗМІ звертали увагу на підтримку, яку йому надавав Калетник-старший. А в липні цього року Григорій Калетник знову намилився в депутати. І ніхто з місцевих не здивувався, коли проти нього в окрузі № 18, який він обробляв, «Слуга народа» не виставила сильного суперника. У результаті виборці прокатили токсичного «аграрія» і в ВР по цьому окрузі пройшов представник «Батьківщини».
Але Вінниччину, схоже, не дарма лякали реваншем одіозної династії. І екс-«регіонал» Калетник-старший не дарма забезпечив Зеленського адміністративним ресурсом національного аграрного університету.
Ілля Павлюк — засновник 5 підприємств та бенефіціар зареєстрованої в Чернівецькій області фірми «Свіженька-мілк». Але його легальний бізнес не дозволив би розкидатися мільйонами на спонсорство. А ось тіньові доходи цього «корейко», за даними сайту «Цензор», дозволили якось сплатити викуп у 2 млн доларів.
Хоча й не сам Григорій Калетник, але схвалені кумом його сина (про якого ми вже розповідали) троє «слуг»-мажоритарщиків перемогли на виборах у ВР у Вінницькій області. Це довірена особа Калетників звуть Іллею Миколайовичем Павлюком. Колишній «смотрящий» за контрольованими потоками контрабанди та «вирішувач» періоду розквіту на таможні Ігора Калетника. І він же — колишній помічник нардепа Калетника під час його роботи у ВР 6 скликання.
Павлюк координував та фінансував роботу регіональних штабів Зе — про що Україна дізналася з переписки штабу Зеленського у Telegram, яку злили журналістам.
Ілля Павлюк негласно очолював штаб Зе у 4 областях на заході країни: Львівській, Франківській, Тернопільській, Чернівецькій. Нічого дивного — він же й сам уродженець Буковини та довго вважався там головним контрабандистом.
Тому й родич Павлюка — Максим Павлюк потрапив у ВР від «Слуги» за списком, і люди Іллі Павлюка пройшли у ВР у всіх мажоритарних округах Чернівецької області. Одному з нардепів-протеже Павлюка нібито навіть не завадило громадянство Румунії і він тепер цілий заступник голови комітету ВР з питань правової політики (https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/20987). Родич помічника Калетника, який зіграв фінансову та організаційну роль у перемозі «СН» в регіонах, пройшов у ВР за списком «Слуги» № 102 — він колишній військовий прокурор та заступник голови комітету ВР з питань правоохоронної діяльності.
Але головний інтерес Калетника-Павлюка — повернення на таможню. 23 жовтня всплила інформація про те, що на посаду в новій таможні хіпстера Нефедова на Харківщині претендує людина Калетника Олександр Малько. А на аналогічну посаду в Чернівецькій області розраховує ще один близький до Калетника-Павлюка — деякий Ігор Добровольський (про що заявляє конкуруюча група в «Слузі народа»: https://www.facebook.com/EvgeniyPlinskiy/posts/1527765714092781).
Офіційно Вінницьким обласним представником команди Зеленського була підлегла Григорія Калетника — бібліотекарка Світлана Луткова, свекр якої виявився діловим партнером Калетника. А неофіційно курував вінницький штаб «Слуги» Іллія Павлюк, який заповнив партію Зе «слугами» на Буковині.
Припинення кримінального провадження щодо Ігора Калетника відкриває перед ним політичну сцену, а значить — і нові можливості для незаконного збагачення. Наприклад, він вважає, що повернеться собі вкрадені за Януковича ліси. Але виключно для того, щоб вигідно продати. Тому що долю свою з Україною сім'я Калетників уже не пов'язує і кілька років проживає в престижному маєтку у Франції. Все просто, украв в Україні — і живи щасливо у Франції.
Але … закони карми ніхто не скасовував. І рано чи пізно за обокраденого українських старців та дітей доведеться відповідати. У суді першої інстанції в м. Ірпінь нині маринується справа про 14 га, які Калетник присвоїв за Януковича та побудував собі там подобу Межигір'я. 17 жовтня 2014 року цей суд забрав у 90-річного діда Ігора Калетника 14 га, незаконно вилучених із лісного фонду, але після цього справу прогнали по всіх інстанціях, і в кінцевому підсумку Верховний суд повернув її на вихідні позиції.
При «зеленій» владі у «Бучанського Межигір'я» може з'явитися така ж перспектива, як і у справі про диктаторські закони: оптимістична для ненажерливих друзів Януковича та сумна для захисників лісу. Залишається гадати — у скільки вже обійшлися сім'ї червоно-біло-голубих усі численні «позитивні рішення». І у скільки ще обійдуться.