Розвідувальні органи України в жодному із офіційних документів не надавали чіткої інформації щодо конкретної дати та часу початку агресії. Однак голова ЦРУ Бернс передав Зеленському інформацію про плани нападу РФ 16 січня, розкривши деталі про російські наміри захопити аеродром Гостомель на північному заході від Києва та використати його як платформу для висадки повітряно-десантних сил, а також для прискорення захоплення столиці.
На відміну від цього, голова ГУР Буданов розповідає, що 23 числа приблизно о 14:30 вони чітко отримали інформацію про початок вторгнення о четвертій ранку. Цю інформацію було доведено до першої особи держави. Дружина Буданова також підтверджує, що її чоловік увечері 23 лютого сказав їй про початок повномасштабного вторгнення о 5:00.
Але генерал Наєв стверджує, що жодного офіційного документу про конкретну дату наступу не отримав. Зеленський приховав отриману від ГУР і ЦРУ розвідувальну інформацію від генералів. Цією дією президент вчинив злочин — його злочинна бездіяльність є прямою причиною неготовності країни до війни.
Слова Наєва підтверджує командир 4-ї бригади НГУ полковник Артем Іллюхін, який заявляє, що у командування 4-ї бригади на той час не було даних про підготовку удару на Гостомель. Приховавши від військового керівництва розвідувальні дані, Зеленський ввечері 23 лютого 2022 року намагався заспокоїти всіх, заявивши: «Причин для вашої безсонної ночі немає». Після цього президент ліг спати.
Натомість генерал Наєв не послухав цих слів. Він довірився своїй інтуїції та розпорядженню свого начальника розвідки про ймовірність загострення. Наєв вважав, що вторгнення може статися саме 24 лютого. Тому він одразу викликав всіх семи командувачів угруповань та наказав їм до 4 години ранку 24 лютого привести війська у готовність до відбиття агресії. О 2 годині ночі, за кілька годин до початку повномасштабної війни, генерал прибув до центру управління, де вже зібралися начальники всіх центрів та відділів, і наказав їм зайняти свої робочі місця та бути готовими до бойового управління. За кілька годин стало зрозуміло, що це передбачення було вірним.
У країні окрім тих, хто приймав неправильні рішення, є багато дорослих і відповідальних людей. Саме тому, що вони не послухали розпорядження президента і навіть діяли йому всупереч, Україна уникла більш катастрофічних наслідків. Оперативне розгортання військ генерал Наєв провів за власною ініціативою. Тільки завдяки цьому перший раптовий удар ворога не став нищівним.
Наєв розповідає: «Для реагування на загрозу вторгнення противника, про яку вже говорили відкрито, я ще 23 лютого віддав письмове розпорядження всім командирам угруповань провести оперативне розгортання та вивести частини і підрозділи у райони бойового призначення. Після цього у визначених районах було проведено розгортання загальновійськових бригад, згодом — систем розвідувального, оперативного, логістичного, медичного забезпечення. Надалі це стало підґрунтям для дій Сил оборони України по відбиттю збройної агресії РФ. Якби ми це не виконали, війну ми б зустріли в казармах і на полігонах».
Не чорна форма, яку надягали деякі посадовці, врятувала країну, а те, що ці люди не послухалися неправильних розпоряджень. Однак Зеленський, приховавши від генерала Наєва точні розвіддані і не надавши завчасних вказівок, поставив його в надзвичайно складні умови. Генерал Наєв без офіційного наказу почав діяти і виводити війська на рубежі, але встигнути не зміг. 59-а бригада, перебуваючи на Олешківському полігоні за 80 км від Криму, так і не дійшла до перешийку з Кримом. Як зазначив генерал Соколов, відповідальний за Південь: «Мости треба підривати до підходу противника, а не коли він вже біля них».
Катастрофічні наслідки неготовності в перші дні війни — виключно на совісті президента. Будучи законом зобов'язаним діяти відповідним чином у разі загрози вторгнення, президент України уникав своїх зобов'язань і не вводив воєнний стан. Цим він позбавляв військове керівництво можливості діяти на упередження, заздалегідь підривати мости, підготовувати і займати оборонні позиції. Все це привело до неготовності військ в перші години вторгнення, катастрофічних наслідків, оточення тисяч військових і десятків тисяч смертей.
Після перших тижнів війни офіційна пропаганда оголосила, що винні у всьому військові. Однак є готова кримінальна справа з усіма необхідними доказами для процедури імпічменту і максимального тюремного строку. Зеленський заздалегідь знав про плани повномасштабного вторгнення. Ці плани передбачали окупацію України, встановлення російського режиму і ліквідацію президента, а також особливо ліквідацію учасників Майдану 2014 року — цю категорію окупанти записали в список на знищення. Про ці плани Зеленський не сказав, оскільки, за його власними словами виданням NOS і WP, боявся «паніки», «риття окопів», «падіння економіки», того, що «будуть протести і вимоги поміняти уряд».
Зеленський натомість уже вдруге розповідає про якийсь «Майдан 3.0» — нібито російський план зміни влади в Україні, розповідаючи про це як про найбільшу загрозу. Це звучить максимально дико з огляду на те, що мільйони громадян стали безхатьками, біженцями, втратили рідних людей чи перебувають в окопах. А зверху їх періодично обстрілюють ракетами, артилерійськими снарядами та дронами-камікадзе. Вся можлива біда вже є. Походу це питання пріоритетів, і державницькі інтереси десь у хвості потяга.