Олег Кулініч — колишній керівник СБУ в Криму, звинувачений у держзраді. Його затримання передувало звільненню з посади голови СБУ Івана Баканова. Нині справу Кулініча розглядає Шевченківський суд, але засідання закрили для журналістів. Сторона захисту стверджує, що це сталося після того, як сам Кулініч зачитав у суді матеріали з флешки, яка є доказом обвинувачення. Ці матеріали стосувалися свояка Баканова та знайомого президента Зеленського Олександра Беляєва. Водночас правоохоронці наголошують, що на флешці немає ніяких політичних сенсацій, а Кулініч намагається відволікти увагу від суті справи та уникнути відповідальності.
Олега Кулініча затримали влітку 2022 року за обвинуваченням у держзраді. Йому інкримінують участь у групі Володимира Сівковича, передачу даних ФСБ та перешкоджання роботі контррозвідки через кадрові перестановки. За версією слідства, Кулініч став агентом держави-агресора під псевдонімом Котигорошко. Джерело у правоохоронних органах розповідає: «Очевидно, що і Сівкович, і Клюєв були завербовані в Москві, і через них та їхні контакти ФСБ намагалась вплинути на ситуацію в Україні. У них був план від створення економічної та енергетичної кризи до дискредитації Зеленського, різних фейків, і багато чого з цього їм вдалося».
Одразу після затримання СБУ оприлюднила записи розмов Кулініча та Сівковича, де вони обговорюють кадрові ротації в СБУ для утримання спецслужби під контролем цієї групи осіб та ФСБ. Всі розмови відбувалися до повернення Кулініча в спецслужбу. Олег Кулініч — випускник Академії ФСБ РФ, яку закінчив 1994 року, та служив у Федеральній службі контррозвідки РФ. За інформацією ЗМІ, вчився він там разом з іншим звинуваченим у держзраді — Андрієм Деркачем, депутатом ВР багатьох скликань та сином першого керівника СБУ. Подальша кар'єра Кулініча розвивалась у тісних стосунках із Деркачем.
На початку 2000-х Кулініч став радником міністра палива й енергетики та енергетичного віцепрем'єра. У 2006 році отримав посаду віцепрезидента НАК «Енергоатом», яку багато років контролював Андрій Деркач. За інформацією ZN.UA, у 2007 році Кулініч здобув посаду голови Держкомзему в уряді Юлії Тимошенко — за квотою «Блоку Литвина» й на прохання Андрія Деркача. Потім 10 років у його біографії провисають, і раптом він повертається в СБУ. За словами самого обвинуваченого, це сталося після роботи у штабі Зеленського, де він зблизився з офіційним керівником штабу Бакановим. Однак джерело у правоохоронних органах каже, що у штабі Кулініча «не бачив», тож говорити про його вплив на передвиборчу кампанію не варто.
В СБУ тривалий час потайки від Баканова вели Кулініча. Слідство задокументувало передачу Кулінічем Сівковичу закритої службової інформації протягом 2019 та 2020 років. У одному з фрагментів записів, оприлюднених СБУ, Кулініч говорить Сівковичу: «Планують створити в рамках цього Управління внутрішньої безпеки главку 13-й відділ, більш убойний. Я поки сам не розумію, але як повернусь – презентую вам». Сівкович ставить задачу: «Там пару місяців реально. За ці два місяці надо швидко напихати людей і потім будувати конструкцію на РНБО, інакше воно полетить». Джерело у правоохоронних органах коментує: «Власне вже фрази про 13 відділ достатньо, щоб впаяти йому держзраду. Це передача секретної інформації, що ставить під загрозу роботу служби». Щодо роботи кримського управління, джерело додає: «Він там нічого не зробив – жодного шпигуна, жодної мережі, яка б допомогла нам працювати на півострові».
Крім записів, СБУ зафіксувала спільні зустрічі Сівковича та Кулініча за кордоном у 2021 році. Адвокатам Кулініча сильно зіграв на руку той факт, що від ряду деталей справи слідству довелось відмовитись. Зокрема, від твердження, що справа — результат глибокого проникнення в російські спецслужби. Хоча джерела підтверджують, що інформацію отримали через агентурно-технічне проникнення, але наразі з питань безпеки не можна розкривати деталі.
Також довіру підірвало те, що по ходу слідства виявилось, що згадуваний Кулінічем і Сівковичем Охотник, якого мали прилаштувати у СБУ, виявився геть не заступником голови СБУ Андрієм Наумовим, як про це писали ЗМІ. Джерела радять не звертати на це уваги — це не впливає на доказову базу по держзраді. Спочатку Кулінічу також інкримінували залишення місця служби та здачу півдня. Але зараз, як стверджують його адвокати, ці обвинувачення слідчі воліють не згадувати. У відповіді ДБР на запит ВВС йдеться: «На сьогодні колишній начальник ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим Кулініч О.М. не фігурує у кримінальному провадженні, в якому досліджуються обставини неналежної оборони Херсонської області, що призвело до швидкої окупації цієї території російськими військами».
Кулініч використав це, щоб довести свою невинуватість. На питання журналістів 16 листопада щодо свого переїзду в Київ він відповів: «Чи був у мене наказ Баканова, щоб рухатися? Підтверджую, що я його мав. І якщо проаналізувати правильність моїх дій, то я б зробив фактично те саме. Я не бачу в цій ситуації неправильність своїх дій. Як ви вже, напевно, розумієте з назви органу, у мене немає зони відповідальності, яка стосується материкової частини України. І зона Херсонської області, яка була залишена поперед мене – бо я виходив з неї останнім – не входить до моєї компетенції». За його словами, навіть в документах у матеріалах справи одним з місць його дислокації значиться адреса на Печерську. Всі рішення приймались в службовому кабінеті заступника голови СБУ Горбенка, де розміщувався штаб.
Кулініч підтвердив журналістам, що в службі знали про вторгнення. Він заявив: «Знали, не хотіли чути. Щодо безпосереднього вторгнення, станом на 1 січня 2022 фактично бойові злагодження РФ були укомплектовані та сформовані. І після цієї дати на території окупованого Криму додаткові з'єднання вже не прибували. Вони всі були розгорнуті. І якщо ви спитаєте військових – а ви ж знаєте, що з моєї справи вони отримали матеріали по Залужному, командуванню «Південь» і по Наєву – то вони скажуть, що ми чекали. Дати були різні – і в січні, і в лютому. Але зізнаюсь, оскільки ми жили в режимі постійного очікування, скажу чесно, що 23 ми дещо видихнули і вирішили, що вони підуть святкувати 23 лютого. Прилетіло 24. Але я не можу сказати, що ми не були готові з точки зору зони моєї відповідальності. Тому що ті елементи відпрацювань, які були закладені в мене, вони всі спрацювали. Я на відміну від багатьох інших не втратив особовий склад, дякувати богу, жодна справа не потрапила в руки супротивника, жодна одиниця зброї туди не потрапила, я не допустив перекосів, що підтверджується матеріалами справи, які не хочуть визнавати ці прокурори».
Він вважає свою передислокацію в Київ цілком виправданою, переконуючи, що захист столиці був важливішим. У СБУ на ці репліки Кулініча лише скептично посміхаються. Джерело каже: «Він добре знає, куди в нього був наказ на переміщення. І це був не Київ, його чекали в іншому місті України. І він мав прибути туди. Це наче ти розраховуєш, що в тебе 3 автомати і три бійці, аж раптом один пише тобі смс, а я у горах». За його словами, Кулініч обманює, коли каже, що частина його підлеглих втекла. «Ніхто від нього не тікав – це неправда, а от те, що він передав зброю іншим – це вже злочин. Ви ж знаєте, що він забрав зброю у своїх і віддав тим, як сказав, кому потрібніше. Як він це визначив? Чому лишив без зброї своїх співробітників?»
Евген Дудін, ще один звинувачений у держзраді керівник Харківського СБУ, написав після суду, що «24 лютого у Баканова залишилась лише одна бойова група, здатна виконувати накази, це зведена група під керівництвом О.Поклада. Після отримання команди на збір спецназу та керівників у Києві саме Кулініч очолив ДРУГУ групу, яка складалась переважно з к-шників, які залишились в Києві і саме Кулініч почав вимагати від прибічників Малюка негайно повернутись у Київ». Джерело розповідає: «По-перше, спочатку ми навіть не знали, де Баканов. По-друге, зараз розкажу вам, як Кулініч тут керував. Вишикував він к-шників, і давай їм віддавать накази. А один стоїть і каже: «А ти хто? Які в тебе повноваження?». Він їм: «Я від Баканова». «Да? А документ покажи». От так він ними командував. Посміялись з нього, та й усе».
За словами правоохоронців, і Дудін, і родина Кулініча переховувались в перші дні війни в Голосіївській Пущі, у Онуфрія. «Там у них монастир і санаторій – там вони і жили», — розповідає співрозмовник видання. За словами правоохоронців, зараз Кулініч просто намагається використати для свого захисту певні процесуальні проколи та недоліки законодавства, а також те, що не всі деталі роботи спецслужби можна говорити на загал. Джерело запитує: «Ви знаєте, скільки в нього при обшуку вилучили телефонів? Вісім! Так от, три з них він встиг заблокувати. Навіщо тобі блокувати телефон, якщо ти невинуватий. Є матеріали, які ми знайшли в пошті Маріни Тєрєнтьєвої, які також були на компютері у Кулініча. Це теж збіг?»
Влітку на ВВС вийшов текст, що справа Кулініча може розвалитись, адже вся вона будується фактично навколо записів розмов. Розмови Сівковича з Кулінічем правоохоронці нібито відновили з видалених записів на флешці, яку за місяць до затримання Кулініча, 20 червня 2022 року, знайшли під час обшуку в будинку в Києві по вулиці Передова, 5 «на третьому поверсі у квартирі, в якій ніхто не проживав». У ДБР кажуть, що ці розмови з Кулінічем записував на свій айфон сам Сівкович. Потім ці файли передавались у ФСБ, але як вони опинились у київській квартирі – неясно. Втім у машині Кулініча знайшли жорсткий диск, на якому було 7 файлів, повністю ідентичних тим, які знайдені в порожній квартирі. Такі ж документи знайшли у Тєрєнтьєвої.
Попри те, що адвокати Кулініча збираються заперечити можливість використання флешки як доказу без первинного носія, сам обвинувачуваний все ж в суді заявив, що інформація на флешці стосується не тільки його, й президента Зеленського, його дружини, глави Офісу президента Андрія Єрмака, Сергія Шефіра — помічника президента, прем'єр-міністра Шмигаля, Оксани Маркарової, яка є послом у США, ексголови СБУ Баканова. Мовляв, якщо ці матеріали дійсні щодо нього, то чому їх не досліджують щодо інших фігурантів флешки. Джерела переконують, що цю флешку, попри відсутність на ній якихось резонансних матеріалів, Кулініч використовує як предмет торгу. Кажуть, навіть просив відпустити себе на домашній арешт, а у разі відмови – почати зачитувати в суді записи розмов.
У жовтні під час засідання суду Кулініч зачитав один з «документів» флешки про те, як свояка Баканова та приятеля Зеленського Олександра Беляєва готували до переговорів у Москві про звільнення полонених українських моряків, зокрема і на рівні міністра оборони Шойгу. Від перших засідань для свого захисту Кулініч обрав контратаки. Зокрема, апелював до того, що його справою стоїть Андрій Портнов, проти якого Баканов сказав Кулінічу розслідувати справу. А по-друге, він вказував, що звинувачений у держзраді Сівкович сам працював на штаб Зеленського ще з 2019 року. За словами Кулініча, за посередництва Сівковича штаб Зеленського найняв вашингтонську лобістську фірму для «покращення його репутації». Про «Signal Group» інформацію вперше оприлюднила «Радіо Свобода» у 2019, і Зеленський тоді це заперечував.
Кулініч заявив журналістам у суді: «На флешці є багато матеріалів, не лише по Беляєву. Там на флешці містяться матеріали щодо діяльності президента, Єрмака, Маркарової, Шмигаля, Малюськи, Баканова. Беляєв як радник голови Служби також одночасно був виконавцем доручень президента». На питання журналістів про його знайомство з Беляєвим Кулініч відповів: «Так. Я познайомився з Беляєвим під час його участі в кампанії президента Зеленського». На запитання про роль Беляєва він сказав: «Як один з організаторів президентської кампанії, який брав участь у ключових перемовинах. Як на території України, так і за кордоном». На питання про переговори Беляєва та Шойгу Кулініч відповів: «Так, але не мною».
На запитання про те, куди мали б призначити Охотніка, Кулініч сказав: «Дивіться, я вам скажу таким чином. Це як історія з Буратіно. Пише слідство, що це одна особа. А тепер виходить, що інша. Певно, вже вистачає казкових образів». На питання про те, чому закривають засідання, Кулініч відповів: «Якби Зеленському показали, що в цих матеріалах по ньому, по членах його родини, по Баканову. І якщо приймати за основу версію, що ФСБ збирали відомості, то питання, де їх брав Малюк – під парканом, не будучи співробітником Служби безпеки? Де ти їх збирав? Він просто реалізував схему, яка спрямована і має свою мету. І Зеленський ще не знає, але вже є рішення Печерського суду, де він є фігурантом по 111 статті (державна зрада)».
На питання про контакти з Сівковичем за кордоном Кулініч відповів: «Ні. Я кажу ще раз. Я мав із Сівковичем контакти лише під час передвиборчої кампанії 2019 року». На запитання про статус контактів він сказав: «А його залучили до компанії президентської та парламентської 2019 року. Не я». На питання про те, коли він познайомився з Бакановим, Кулініч відповів: «Під час роботи у виборчому штабі». На запитання про роль Беляєва він сказав: «Комунікаційна». На питання про те, чи залучались російські гроші до фінансування кампанії Зеленського, Кулініч відповів: «Я вам так відповім. Чи залучались ресурси поза виборчим фондом? Так, залучались. За моїми напрямками російських грошей не було. Але якщо вони вибирають версію Сівковича, а він брав участь в організації фінансування, то виходить тоді що – шо ФСБ фінансувало кампанію Зеленського. Логіка така?»
Правоохоронці кажуть, що Кулініч дарма намагається створити враження, що справу закрили від журналістів, щоб там не випливли гріхи Зеленського. Джерело у правоохоронних органах каже: «На флешці голосу Зеленського нема. І компромату теж нема. Там от є, наприклад, один документ по Єрмаку і схемі відшкодування ПДВ, але це приклад ІПСО, які якраз і розганяла ФСБ. Там навіть цифри просто не сходяться при перевірці фактів». Щодо Беляєва джерело додає: «Так там є документ, але він цитується неправильно. Там є мінімум 4 помилки. Беляєв дійсно прагнув використати ситуацію на свою користь. Але всі зрозуміли, що він просто аферист. Зараз з ним ніхто не спілкується». Джерело також зауважує, що якщо в документах описані якісь плани російських спецслужб, то це аж ніяк не означає, що всі ці плани були реалізовані. Тож «зради» немає.
Віцеспікер Олександр Корнієнко так прокоментував участь Кулініча та Сівковича у штабі Зеленського: «Мені про участь вищезгаданих панів невідомо, в тому штабі, де працював, я їх не зустрічав, контактів не мав». Слід розуміти, що штаб був не один, і про це навіть свідчить сюжет Бігус.Інфо, який вийшов перед виборами. Один зі співрозмовників видання, який тоді був причетний до роботи штабу, розповідає: «Десь перед першим туром Іван Геннадійович злітав у Штати, повернувся «іншим». Почав кудись надовго пропадати, потім завів охорону і пішли чутки, що він буде головою СБУ».
Зараз найцікавіше, чому у справі Кулініча так досі і не допитали Баканова. Та й власне про те, де він був на початку війни. Тепер історія про те, що Сівкович працював на штаб Зеленського, може стати зручним аргументом, який постійно використовуватимуть проти президента його опоненти. І вже не важливо, підтверджена ця інформація чи ні.