Сюжет для кримінального блокбастера — багатомільйонні афери, конвертаційні центри, вбивства партнерів, свідків та оперативника, який нібито йшов по слідах. Крім того — розкрадання державних коштів, виділених на порятунок банків, що збанкрутували, та коштів фонду гарантування вкладів, шахрайство з фіктивними заставами, зв'язки з іноземними спецслужбами та терористичною «МГБ ДНР», документи прикриття. Додайте до цього втечу з Лук'янівського СІЗО та ще більш неймовірне — повернення в країну після втечі, і отримаєте історію Олександра Шепелева. Навіть якщо половина з того, що йому інкримінується, розвалиться в суді, вирватися на волю буде складно — Шепелеву світить кілька довічних термінів. Але кримінальний унікум з Горлівки не втрачає оптимізму. Олександр Шепелев заперечує зв'язок з ФСБ і, як стверджує його скандально відомий адвокат Андрій Циганков, готовий на угоду зі слідством.
Що він може запропонувати? 42 млн доларів на рахунках у Швейцарії (поки що арестовані). І показання, які можуть створити проблеми деяким ветеранам політичних процесів. Саме про таких, як колишній нардеп-тушка (був і «бютівцем», і «регіоналом», і позафракційним) Олександр Шепелев у 90-х придумали приказку: живуть красиво, але недовго. Багато хто бажає йому смерті. І, незважаючи на це, він все ще живий. Душегуб і махінатор з паспортами України, Канади, Грузії, Угорщини — десятиліттями виходив сухим з води, маневруючи між «біло-голубими» та «оранжевими», забезпечуючи брудними грошима тих і інших. На сьогодні в різних судах розглядаються п'ять кримінальних справ, за якими його обвинувачують: Оболонський райсуд почав розглядати по суті справу про звинуваченням Шепелева в «замовленні» вбивства банкіра Сергія Кириченка. Дарницький райсуд розглядає справу про замах на банкіра Сергія Дядечко. Справа про зв'язок з ФСБ та організацію другого замаху на Дядечко розглядається в Київ-святошинському суді, а в Деснянському близька до вироку справа про звинувачення Шепелева в втечі з тюрми. І десь ще пилиться п'ята справа — про розкрадання коштів «Родовід Банку».
З ким з діючих політиків він ділив злочинні доходи? Кому платив за втечу? Які завдання виконував у Москві та у кого ховався в Конча-Заспі? Відповіді, можливо, дізнаємося з матеріалів відкритих судових процесів. А можливо, й ні. Поки що послухаємо людей, які особисто знайомі з Шепелевим та його сім'єю багато років, ще з часів життя в Донецьку.
Воспоминання та думки
Ось що розповів «ОРД» чоловік, який 30 років тому працював разом з вітчимом Шепелева в донецькому УБОП і знайомий з Шепелевим з 90-х років: «Путівку в життя йому дав вітчим — Володимир Васильович Кузнецов, перший керівник донецького обласного УБОПу, у радянські часи був головним донецьким ОБХССником, потім командував слідством у податковій. Такий прийомний тато — при владі та при грошах — допоміг Шепелеву в 23 роки стати засновником банку «Донкредитінвест», який був «відмивочним» центром. Хлопець вигідно одружився на дочці цеховика та підпільного мільйонера Михайла Фріденталя, який дружив з його вітчимом, і чия друга дочка стала невісткою екс-спікера ВР Володимира Рибака. Шепелев брав участь у «культурному відбиранні» приватизаційних сертифікатів у населення.
Разом з Юрієм Лашиним у числі перших почав завозити в Донецьк «відеомагнітофони» та різну електроніку. Лашин став його компаньйоном по банку «Донкредитінвест». А в 1995 році його вбили. У 1997 році сталося вбивство його сожительниці Наталії Поліхарпової, яка почала давати показання про обставини переходу банку в руки Шепелева».
Ось спогади чоловіка, який працював у «Родовід банку», знайомий з Шепелевим з 2009 року та свідчив за кримінальною справою, яка була порушена проти нього в Москві під час недавніх «мандрівок»: «З Шепелевим я познайомився в «Родовіді» в 2009 році. До того часу різними схемами банк уже привели в стан, близький до банкрутства, але не добили. Призначили тимчасовим адміністратором Сергія Щербину. А Шепелев був при ньому «дивлячим» від Кабміну. Ситуація навколо банку почала набувати політичного забарвлення. Ю. Тимошенко хотіла використати протестні настрої вкладників «Родовіда» (а деякі «прості» пенсіонери внесли туди по мільйону, банк вважався процвітаючим). Мабуть, їй здалося, що Шепелев допоможе піднести банк, але вона не знала, що він був і раніше знайомий з керівництвом «Родовіда» та проворачував схеми з одним з керівників — Денисом Горбуненко.
Шепелев привнес у банк кілька схем, які дозволили добре заробити йому та Горбуненко, а його подальша роль у «спасінні» банку привела його до повного краху. Були закриті кілька дивних кредитів — наприклад, групи ресторанів «Козирна карта». Один з кредитів був закритий шепелевськими землями в Обуховському районі, яких не існувало насправді — під них надали фіктивні документи. Був у залозі у банку величезний шматок землі Фірташа на Оболоні, який він купив у Черновецького за мільярд, і, закриваючи цей кредит, з банку вивели 40 млн доларів нібито на адвокатську допомогу — це теж була схема Шепелева. Пізніше Горбуненко та кілька людей втекли (на сьогодні Горбуненко контролює кіпрський Raga Establishment Limited). А Геннадій Піскун у 2011 році в Донецьку наклав на себе руки. Шепелев його обманув — домовився з совласником «Родовід банку» Сергієм Дядечко, щоб той дав свої фірми, на які будуть оформлені земельні ділянки (які мали служити заставою). Ось однією з фірм, за допомогою яких Шепелев замінював справжні активи, була фірма, де директором був Піскун.
Коли з'ясувалося, що залогові землі є фіктивними, Піскуна посадили. З тюрми його викупив Дядечко, але в тюрмі він трохи розумом зійшов, важко переживав арешт. Після уходу Щербини (він потім три роки сидів за Шепелева) людина Юри Єнакіївського очолила «Родовід», і з ним теж був близький Шепелев. Загалом — поки «Родовід» банкротили, з нього було виведено різними способами 3,6 мільярда гривень, і велика частка за Шепелевим. У грудні 2017 року мене викликали в Москву на допит за справою Шепелева. У цей час він був у РФ, але перестав являтися до слідчого і його збиралися оголосити в розшук. Справа стосувалася підкупу силовиків з метою викрадення та вбивства Дядечко, разом з яким Шепелев творив справи в «Родовіді». Шепелев планував сфабрикувати на Дядечко справу про тероризм і віддати його на розтерзання кадировцям. Але в результаті його самого звинуватили в шахрайстві та даванні хабара. Що було далі — не знаю, але думаю, що йому довелося втекти в «ДНР», де в нього залишилося багато нерухомості. І, видимо, донецькі бандити вирішили на ньому підзаробити і продали його українським силовикам».
Подробиці злочинів «горлівського таланту»
Вбивство Кириченка у 2003 році
Ось що відомо на сьогодні про вбивство голови спостережної ради ВАТ АКБ «Автокразбанк» Сергія Кириченка, яке сталося в Донецьку у 2003 році (хоча провадження відкрили лише в серпні 2016 року: http://reyestr.court.gov.ua/Review/59659709). Подробиці з'ясувалися з показань особистого водія Шепелева, засудженого за організацію цього вбивства. Він розкаявся і розповів про «замовника». Завдання надійшло у вересні 2002 року. Як говорив Шепелев, Кириченко заважає заробляти ЗАО КБ «Донкредитінвест», потрібно усунути конкурента. «Автокразбанк» злі язики називали таким же «конвертом», як і кишеньковий банк Олександра Шепелева, і нібито суперечка йшла про 2 млн доларів. Разом з приятелем Павлом Борулько Шепелев організував цілу мережу псевдобанків та фіктивних фірм, які приносили їм дохід від конвертації. Конкуренція пояснювалася боротьбою за обслуговування тіньових схем старшого сина тогочасного донецького губернатора Віктора Януковича.
Як випливає з матеріалів справи, у пошуках найманого вбивці Шепелев звернувся до свого водія, а той через ланцюжок посередників знайшов кілера в Одесі. «Послугу» оцінили в 40 тисяч доларів, з яких авансу в 15 водій отримав просто в касі ЗАО КБ «Донкредитінвест». Протягом 2 місяців кілер намагався відстежити жертву. Щоб прискорити розв'язку, Шепелев розпорядився, щоб його водій повозив кілера маршрутом банкіра і вказав на нього пальцем. Після того як дата та місце були узгоджені, решта суми в 25 тисяч доларів була так само видана водієві Шепелева в касі «Донкредитінвест». І 14 січня 2003 року приблизно о 22:15, після того як Кириченко увійшов у під'їзд дому на пр. Ілліча, він отримав 14 ножових ударів — у голову, груди, живіт. Жертві було 36 років. У Донецьк Кириченко переїхав за кілька місяців до вбивства — після того як у місті відкрили філіал банку, який він очолював. Після вбивства цей банк перейшов під контроль Борулько та Шепелева і був ліквідований лише в поточному році. А «Донкредитінвест» у 2005 році змінив назву на «Європейський банк раціонального фінансування».
Нещасні випадки надалі не раз траплялися з керівниками та власниками дрібних банків, які відмовлялися об'єднуватися з Борулько та Шепелевим. 18 липня 2013 року в Ворошиловському райсуді Донецька водій та ще один посередник отримали 10 та 11 років. А кілер так і залишився невстановленою особою. Анатолій Матіос посилається на якісь папірці з підписом Шепелева (на фото), які дозволили йому стверджувати, що Шепелев у Москві підписувався як агент ФСБ з «ДНР». А наші джерела говорять, що кримінальний талант з Горлівки у разі потреби підпишеться хоч Папою Римським.
Вбивство Єрохіна у 2006 році
У архівах можна знайти легенду про принципового борця з організованою злочинністю, який йшов по слідах конвертаторів. Його вбили «оборотні в погонах» після того як борця сховали в Києві від донецької мафії. Цю баладу придумав відомий брехун Юрій Луценко, чиїм гаманцем наші джерела називають убитого Романа Єрохіна. Він вийшов за дзвінком знайомих. Один з виконавців був знайомий з Романом Єрохіним ще з роботи в Донецьку і запропонував підвезти його від Пуща-Водиці до аеропорту (Єрохін збирався летіти за справами в Донецьк), і по дорозі обговорити справи.
Але розмова пішла не тим руслом — розпочалася бійка. Уже застреленого Єрохіна довезли до Ворзеля і закопали в лісі, а машину спалили. Ще один «фантаст» — Анатолій Матіос — влітку 2018 року виклав журналістам версію про те, що Єрохіна вбили з помсти та щоб не допустити його подальшої успішної боротьби з конвертаційними центрами. Однак у часи Єрохіна ці центри процвітали. До того часу Шепелев був уже народним депутатом від БЮТ, а УБОПовець Єрохін так добре вмів угодити міністру МВС Луценко, що той забрав його в столицю і спеціально для нього створив цілу управління. Замість того щоб боротися з конвертаційним бізнесом, Єрохін координував та розвивав його в сприятливому для себе та начальства руслі — так би мовити, і сам був «оборотнем». «Для Шепелева завжди було простіше позбутися людини, ніж платити, — згадує колишній колега Єрохіна. — Але й Єрохін був мерзкою особистістю, вибачте, що так говорю про покійного. З «конверта» Шепелева він отримав гроші, а коли Луцик перевів його в Київ, захотів отримувати в 10 разів більше — на тій підставі, що він тепер «помічник Бога».
Другий раз платити Шепелеву не захотілося. Що стосується Єрохіна, то під час Помаранчевої революції він сидів у «Премьєр паласі» в Києві і через нього титушкам ПР забезпечувала фінансування (хоча тоді ще не було терміна «титушка»). Коли ж перемогли «оранжеві», як один з перших візитів у регіони новий міністр МВС здійснив візит у хлібне місто Донецьк. З Єрохіним його познайомив старий друг Гримчак. Міністра повозили по нелегальних шахтах-дирах і вручили дипломатик з грошима. А перед самою своєю смертю Єрохін привіз дружині Луценко «мерседес», але колір салону не підійшов». Після цього розповіді стає зрозуміло, чому в матеріалах справи фігурує пафосний телефон «Верту» за 4 тисячі євро та кишенькові гроші в сумі 15 тисяч доларів плюс сума в гривнях, еквівалентна на той момент 3000 доларів — це те, що злочинці забрали у трупа. «Скарби», які не особливо вписуються в образ чесного борця та його законних доходів. У грудні 2010 року в Києві були засуджені виконавці цього вбивства, вони розповіли, що «замовником» був Шепелев і що їхньою наступною жертвою мав стати партнер Шепелева Павло Борулько, за якого пропонувалося 150 тисяч доларів.
Афера «Родовід» у 2009 році
Цей банк пограбували двічі. Спочатку власники — посилаючись на фінансову кризу 2008 року, а потім і ті, кому Нацбанк делегував повноваження «рятівників». Постраждали не лише держава, але й вкладники, серед яких були «прості» пенсіонери, які внесли в «банк чемпіона Сергія Бубки» по мільйону-два. З 2011 року «Родовід» працював у статусі санаційного. Передбачалося, що протягом п'яти років ефективної роботи з активами його вдасться витягти з банкрутства, але завдяки Шепелеву та товаришам поставлена задача не була досягнута. Нардеп Олександр Шепелев прибув у «Родовід Банк» як керівник Комітету з нагляду за банківською діяльністю ВР, якому уряд делегував повноваження брати участь у рефінансуванні. Банк спочатку зробили державним, а потім закрили, вкладши в нього фантастичні кошти — понад 22,6 мільярда державних гривень. Але навіть після того як президентом став Янукович, під колеса кортежу якого кидалися обманені вкладники, своїх грошей вони не отримали.
Шепелеву інкримінують розкрадання коштів «Родовід Банку» на суму понад 220 млн гривень та крадіж коштів державного рефінансування, виділених «Родовіду» Нацбанком, у сумі 315 млн гривень. І ось одна зі схем: керівництво банку разом з Шепелевим та його партнером Павлом Борулько у 2009 році підробило земельні акти та оціночні документи на неіснуючі земельні ділянки Шепелева в Обухові. Під цю «липу» було звільнено від залогу справжнє майно (ресторани та особняки) на суму 62,816 млн гривень, які були списані зі счету фінустанови. У лютому цього року суд заочно арештував колишнього голову правління «Родовіда», який допомагав Шепелеву грабувати банк, оформляючи задним числом свідомо хибні документи про нібито існування господарських відносин між АТ «Родовід Банк» та посередником, який оформляв оренду багатоповерхової адміністративної будівлі, що належить Галині Шепелевій.
Нібито «Родовід» ще до призначення тимчасової адміністрації в банку орендував особняк у Шепелевих за баснословною ціною — 550 гривень за кожен квадратний метр з 5225,8 кв.м. — таким нехитрим способом подружжя Шепелевих вкрали 18,458 мільйонів гривень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79832532. І ще 24 млн зі счетів уже національного банку пішли на ремонт того ж нібито орендованої «Родовідом» помпезної будівлі Галини Шепелевої в Рильському провулку. Цікаво, що схильність до кримінальщини — спільна риса подружжя. Галина Шепелева (на фото) теж підозрювалася в розкраданні «Родовіда» і деякий час перебувала за гратами. У 2015 році за клопотанням адвокатів даму намагалися визнати психічно хворою (непідсудною), щоб зняти арешт з кількох будівель, що їй належать у Києві та арештованих у швейцарських банках мільйонів.
Але чи міг Шепелев проворачувати подібне без згоди засновників? Кажуть, він до певного часу був у теплих стосунках з Іванющенко, а «Родовід» недарма називали банком єнакіївців — до числа його засновників входили одіозні партнери Іван Аврамов та Юрій Іванющенко. Вони ж, як не дивно, зберегли вплив на банк навіть після його національного (а не Бубка з братом, хоча й з них знімати відповідальність не варто).
Покушення на вбивство Дядечко у 2012 та 2013 роках
«Мерседес» банкіра єнакіївців Сергія Дядечко обстріляли з автоматів у передмісті Києва Софіївській Борщагівці 19 березня 2012 року. Вогнепальні поранення отримали водій та випадковий свідок, сам же віцепрезидент банку «Родовід» Дядечко обійшовся переляком. Він теж проходив за справою про махінації, пов'язані з розоренням банку, оскільки — по-перше, співпрацював з Шепелевим у його схемах, а по-друге — за однією з версій, вкрадені з «Родовіда» гроші виводилися власниками в «відмивочну контору» під назвою банк «Союз», де Дядечко є головою спостережної ради.
Покушення виявилося досить дилетантським і всіх п'ятьох підозрюваних арештували ще в серпні 2012 року. Один з них виявився кумом Шепелева — це заможний україно-чеський бізнесмен з кримінальним минулим Василій Данилів (колишній член Лужниківської ОПГ), а решта його працівники (водій, охоронець тощо). Товариші сиділи під підозрою в покушенні 4 роки і були випущені під домашній арешт, включаючи Данилова, який виправдовував Шепелева, однак не мав особистого мотиву для покушення. Шепелева підозрювали в «замовленні» з самого початку, а оголосити в розшук змогли лише в грудні — після того як він наприкінці 2012 року втратив депутатську недоторканність у результаті програшу на парламентських виборах (до списків токсичного персонажа не взяли, що цікаво — ні БЮТ, ні ПР). Після першого покушення Шепелев почав готувати друге, оскільки пов'язував свої неприємності виключно з Дядечко. Про деякі нюанси подальших подій в інтерпретації потерпілого ми розповідали рік тому.
Захищає Шепелева в цій справі, до речі, адвокат, про якого ми теж писали. Потерпілий впевнений, що викрив Шепелева в його афер, пов'язаних з «Родовідом»: афері з орендою дому Шепелевої, афері з передачею під залог неіснуючих ділянок в Обухові та афері з 40 млн доларів, сплачених банком за нібито надання юридичних послуг фірмі «Бріарей». Власне, Дядечко дає зрозуміти (і це збігається з думкою Шепелева, та й взагалі схоже на правду), що й поймання Шепелева — результат роботи не Матіоса з Луценко, а німецького детективного агентства, яке найняв Дядечко. За словами Дядечко, зв'язки в ФСБ допомогли Шепелеву сфальсифікувати справу на Дядечко про нібито фінансування терористичних актів у Чечні, за що Шепелев виклав 1,3 млн доларів. Так само, за його словами, слідком РФ переквалірікував Шепелева з потерпілого на підозрюваного, через що 26 грудня 2017 року Шепелев був змушений покинути Росію. І це також збігається з інформацією наших джерел. Дядечко стверджує, що друге покушення на нього було заплановано на літо 2013 року.
Гроші були перераховані зі швейцарського рахунку компанії, що належить дружині Шепелева Галині, при посередництві компанії ICD Investments, якою володіє світ Шепелева Сергій Касьянов. Партнер партнера Юри Єнакіївського Івана Аврамова та жертва двох покушень — Сергій Дядечко, який теж причетний до виведення коштів з «Родовіда» на його інший банк «Союз» під неіснуючі заставу, фото http://blog.i.ua. Водночас було б дивно повністю довіряти показанням Дядечко, який переквалірікувався на свідка, але досі стверджує, що «Родовід упав через стрибок курсу», а не через махінації.
Втеча у 2014 році та загадкове повернення у 2018 році
Нагадаємо, вперше Шепелев був оголошений у міжнародний розшук 27 грудня 2012 року — за звинуваченням у замовному вбивстві банкіра Кириченка та покушенні на банкіра Дядечко. Його спіймали ввечері 4 липня 2013 року в Будапешті, наділи наручники прямо за святковим столом — громадянин як дві краплі води схожий на Шепелева, але з угорським паспортом на прізвище Шевченко святкував своє 43-річчя.
Він намагався отримати в Угорщині притулок, розповідаючи, що його переслідує банда Януковича, але в Україну його екстрадували 26 березня 2014 року, коли в Україні простив слід Януковича. Встановити особистість допомогли відбитки пальців, які Шепелев, облишившись, здав, отримуючи біометричний паспорт у Грузії. Як відомо, в Україні Шепелев не засиділся — через рік і 2 дні після арешту в Будапешті (6 липня 2014 року) здійснив втечу з-під варти разом з офіцером охорони, і, за чутками, заплатив за це 1 млн доларів. Після чого був повторно оголошений у міжнародний розшук. Працівники Київського слідчого ізолятора забезпечили його вивіз з Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де арештант удавав хворого. Шепелев втік у Москву разом з конвоїром. У березні 2015 року українське бюро Інтерполу отримало офіційне підтвердження від російських правоохоронців про затримання екс-депутата. Забавно, що сталося це в ресторані «Вітерок» у Горках-2, де у 2016 році вбили лідера терористів Євгена Жиліна.
Однак 18 липня 2016 року надійшло офіційне повідомлення з РФ з відмовою у видачі Шепелева Україні. 16 лютого 2017 року на власному каналі на YouTube Шепелев заявив, що Генпрокурор Юрій Луценко за 150 тисяч доларів продав йому матеріали справ на нього ще у 2006 році, у період роботи міністром, і ці матеріали він зберігав у сейфі, звідки їх вилучили під час обшуку у 2013 році. Менше ніж через місяць з'явилося друге відео — про те, як вкрадені з бюджету гроші виводилися через шепелевський «Європейський банк раціонального фінансування». 17 березня 2017 року було опубліковано третє відео — про те, як Шепелев допоміг Луценко легалізувати хабар у покупку нерухомості в Ялті. Шепелев стверджує, що може це підтвердити документами, але називає неправильно прізвище довіреної особи — бухгалтера, на якого «сім'я третього тисячоліття» зазвичай оформляє незаконно нажите. Світлана Риженко — та одинока пенсіонерка, на яку Луценко оформили житлову будівлю (сім квартир та одне нежилого) у Києві на вул. Еспланадній і, якщо вірити Шепелеву, вона ж — власниця квартири в Криму, куплену Луценко за хабар.
У квітні 2017 року в московських «Відомостях» з'явилася замітка, з якої можна зробити висновок, що Шепелев тоді все ще перебував у тюрмі і записував свої відео прямо з Лефортова: «Московські поліцейські затримали в центрі столиці громадянина України, Канади та Грузії Олександра Шепелева — соратника українського екс-прем'єра Юлії Тимошенко, сказав «Відомостям» поінформований джерело». Четверте відео було опубліковано 10 червня 2017 року, і в ньому Шепелев називає всі справи на себе сфабрикованими політичними опонентами. Адже в Росії він уже постав у образі жертви «майданної влади» та переслідуваного долею прихильника Януковича. Останнє відео на цьому каналі — це промова Галини Шепелевої про те, що Анатолій Матіос та Юрій Луценко переписали на офшор елітну нерухомість у історичному центрі Києва за адресою Рильський провулок, 4. Це знову мова про знамениту офісну будівлю, арештовану в рамках справи щодо Шепелева — де знаходилася штаб-квартира Іванющенко.
У лютому 2014 року будівля «взяла під опіку» «Братство» Дмитра Корчинського. Всередині будівлі Шепелевої в пер. Рильському — дворцовий інтер'єр, безліч спалень, бар, антикваріат. На ремонт були витрачені 24 млн гривень, які держава передала «Родовіду». Після національного банку арештована будівля мала стати власністю держави, яка викупила «Родовід» за борги, але, на жаль, не стала. Доля цієї будівлі викликає великий інтерес. Як і доля найліквіднішого активу «Родовіда» — 113,5 га землі на Оболоні (залог олігарха Фірташа, який кредитувався в «Родовіді») вартістю 3,7 мільярда гривень. Років два тому була інформація про те, що хтось влізли в держреєстр і вкрали цей ділянок на Оболоні, тупо переписавши на якусь кіпрську фірму… Правда, Фонд гарантування вкладів стверджує, що йому вдалося повернути вкрадене.
Можливо, це проделки все тих же єнакіївців та їхніх банкірів? А, може, й «майданної» влади — яка, за версією Шепелевої, викрала її помпезний офісний особняк у історичному центрі Києва.
Знову за гратами в Україні
Олександр Шепелев опинився за гратами в Україні 7 лютого 2018 року. «Мого чоловіка викрали кримінальні елементи Київ-святошинського району. Цьому сприяли спецслужби. Замовив викрадення керівник банку «Союз» та президент баскетбольного клубу «Монако» Сергій Дядечко. За це правоохоронці отримали від нього мільйон доларів. Після катувань мого чоловіка передали спецслужбам», — прокоментувала Шепелева. У суд його дійсно доставили з гематомами, зламаною щелепою та в бронежилеті. За словами Шепелева, за 2 дні до офіційного затримання то чи СБУшники, то чи працівники військової прокуратури (представилися «слід.відділом») відвезли його в ліс з мішком на голові. Вимагали показань на Тимошенко, Порошенко та Турчинова.
Московські справи
Той факт, що взяли Шепелева з українськими та «ДНРівськими» документами на ім'я Микола Борух породив версію про його роботу на ФСБ: https://myrotvorets.center/criminal/borux-nikolaj-vladimirovich/. Як заявляв колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос, Шепелев є гласним співробітником ФСБ і виконує завдання. Але поінформовані джерела в цьому сумніваються. Кажуть, що Шепелев і радий би, але навряд чи. Посидівши деякий час під вартою в Лефортові, він вивалив ФСБ «гору компромату», який не зміг ніч підтвердити, а слів такої особистості виявилося мало. Коли ж опоненти єнакіївці порушили проти нього ще одне звинувачення (на цей раз у Москві) — «жертві хунти» довелося втікати в «ДНР».
Фабула нової справи Шепелева говорить: він підкупив працівників Північно-Кавказького федерального округу за 1,3 млн доларів. Посередники (за словами Дядечко — це якийсь «вирішувач» Гор Хечоян, президент московського баскетбольного клубу, та його товариш Резван Бахарчієв) домовилися, що будуть підроблені докази винуватості Дядечко у фінансуванні тероризму.
У 2017 році, коли з Києва надійшли якісь матеріали, що підтверджували цю версію, суд у Москві постановив взяти Шепелева під варту. Посвідчення «працівника МГБ ДНР» на ім'я Борух наші джерела вважають такою ж підробкою, як і паспорт українця Боруха — зробити таке в «ДНР» не проблема: після початку війни на неконтрольованій території залишилося багато українських бланків. Так само є інформація, що Шепелев був викрадений на неконтрольованій території. З набором у кілька довічних йому було б набагато комфортніше в «ДНР», ніж в Україні, і навряд чи він повернувся б за власною охотою. За словами ж Дядечко, «Борух» наприкінці грудня прибув в Україну через окуповану територію і поселився таємно у знайомого екс-депутата Гарегіна Арутюнова. На що Шепелев стверджує, що його затримання «проплатив» Дядечко, а загалом полювання на нього, Шепелева, обійшлося Дядечко в 20 млн доларів. Не дивуватимемося, якщо кожен з цих двох брехун, і кожен говорить правду, але лише частково. Ми будемо стежити за всіма 5 судовими процесами і розкриємо нові деталі всіх злочинів, у яких ГПУ звинувачує Олександра Шепелева. Загалом колишньому народному депутату приписують 4 вбивства, 2 покушення та фінансові махінації на загальну суму 1,5 млрд гривень.