Людину, якій посмертно інкримінували державну зраду та назвали агентом ФСБ, мав намір перенести бойові дії на територію противника. У зіткненні зі спецназом СБУ Олег Мужчиль не мав жодних шансів вижити. Він отримав 23 кулі. Проблемна ситуація складається навколо одного з головних успіхів героя України Василя Грицака. Ліквідацію «банди терористів» з групи Лісника (Олега Мужчиля) розкручували як знешкодження «російської ДРГ». Однак за 4 роки докази зв'язку цієї групи з Москвою так і не знайшли.
Тоді за що ж Петро Порошенко нагородив причетних уже наступного дня після ліквідації Мужчиля? На сьогодні всі фігуранти на волі, суд засідає раз на два місяці, і ніхто не хоче мати справу з розкладаючимся кримінальним провадженням. 14 листопада, наприклад, представник ГПУ втік, заявивши, що повинен бути в Шевченківському райсуді, де розглядається більш резонансна справа: https://www.facebook.com/skubrenko/posts/800085003777558?
Приказ брати живими? Увечері 9 грудня 2015 року СБУшна «Альфа» влаштувала бій у спальному районі столиці. Жильцям будинку на вулиці Л. Гавро, 1а пояснили, що багатоповерховка замінована, але евакуювати нікого не стали. Замість цього силовики вирушили на штурм квартири, де проживала інтелігентна київська сім'я. Після опівночі по новинних стрічках пройшла інформація: знищена «диверсійно-терористична» група, якою керував офіцер ФСБ, українським силовикам вдалося знешкодити путінського засланця та запобігти терактам, які він замишляв. Незабаром з'ясувалося, що знищеним ворожим агентом виявився чоловік зі списків розстрілюваних так званої «ДНР», де займав почесне місце майже головного інструктора з бойової підготовки всіх українських націоналістів. Він же — колишній начальник 1-го відділу розвідки ДУК, один із засновників «Тризуба» та учасник Чеченської війни, відомий як «друг Лісник». А знайомі з Мужчилем з довоєнного життя знали його переважно як засновника буддійської громади. Серед них — Валерій Кукель, власник квартири, в якій Мужчиля застрелили.
У Кукелів він не раз зупинявся, коли бував у Києві. У цьому архівному відео, яке викладено вже після вбивства, Мужчиль називає себе настоятелем буддійського монастиря та консультантом ради з питань релігії Донецької ОДА. Убитий виявився людиною різносторонньою та досить відомою в середовищі праворадикалів. Але одні називали його генієм війни, а інші, як, наприклад, Дмитро Ярош — авантюристом, який сіяв ворожнечу в добровольчому русі та міг працювати не на одну розвідку. Пізніше з'ясувалося, що убитий був також штатним агентом Головного управління розвідки Міноборони України, де його називали «Шаманом». «Було 2 штурми. Перший захід — перестрілка, вогневий контакт. Поранені два «альфовця» (один із них — підполковник СБУ Андрій Кузьменко — смертельно) та поранений Мужчиль, — описує наш джерело. — Після першого штурму винесли поранених «альфовців», вивели з квартири господиню, її чоловіка та дитину. У проміжку між штурмами Мужчиль передав, що поранений, просить медичну допомогу та здається. Але переговорів з ним ніхто не вів. «Альфа» посилила себе спецспорядженням і пішла на 2-й штурм.
У результаті Мужчиля добили». П'ять місяців потому, коли господарі змогли повернутися в житло, вони знайшли величезну кількість гільз і куль по всій квартирі калібру 9 мм та 5,45 мм. Кулями й досі напичкані стіни. Група, яка ворвалася в квартиру під час другого штурму, розстріляла двері всіх приміщень. Це означає: розслідувати злочини «агента ФСБ» ніхто не збирався. «Альфа» діяла на знищення. Офіційна інформація ніби виправдовувала ризик: «Дитина перебувала в заручниках. Під вогнем з квартири евакуювали матір з дитиною, а потім застрелили терориста», — повідомляла прес-служба СБУ. На цій схемі видно, що дитина перебувала на лінії вогню. Червоний круг — кімната, де лежало тіло Мужчиля. Зелений круг — кімната, в якій перебував 6-річний син господарів. Синім позначено коридор, затоплений водою — схоже, «альфовці» змивали кров і затопили сусідів. Але з матеріалів кримінального провадження виринає інша картина: працівники СБУ використовували Олену Кукель як щит і підставили під вогонь її дитину. Перед штурмом Кукель чекали біля будинку, втиснули в машину та змусили дзвонити дружині.
Олена здивувалася — чоловік просив відкрити йому двері та наголошував, що сина треба залишити в дитячій. Мета була: увійти в квартиру разом із господарем. Але коли на порозі з'явилася група захоплення, спантеличена жінка притиснулася до стіни та випадково натиснула на вимикач. Потім це було розцінено як співучасть у вбивстві «альфовця». Роль Олени описали так: «Подавала терористу сигнали». Кураторів у курсі. Вони вас і зливають. Поранений Лісник-Мужчиль у проміжку між штурмами дзвонив своєму куратору в ГУР МО, але той не відповідав. Одночасно (близько 22.00) спецназовці почали вибивати двері в іншій квартирі, також на Оболоні, куди ГУР розмістила добровольців АТО з російським громадянством — Ольгу Шевельову (Хільду) та Павла П'ятакова (Рагнара). Ці двоє, як і Лісник, працювали на українську розвідку. Кожен виїхав з Росії через антипутінську позицію та окремо опинився в «Правому секторі». З Мужчилем вони познайомилися в 2015 році — Ольга в квітні, Павло в лютому.
Ось що розповіла «ОРД» Шевельова: «Влітку 2015 року Головне управління розвідки МО України безпосередньо зв'язалося з Мужчилем, ми дали розписки про нерозголошення та негласному співробітництво, і з 31.08.2015 наш підрозділ вийшов зі складу ДУК «ПС» (Як пояснював у соцмережах сам Мужчиль — через незгоду з керівництвом, зокрема — щодо «особливого статусу Донбасу», за який ВР голосувала 31 серпня — Прим.Ред.). Ми почали працювати як група спеціального призначення «Базальт», яку курували офіцери ГУР. В жовтні 2015 року наші кураторів змінилися. За три тижні до вбивства Лісника нас з П'ятаковим привезли на конспіративну квартиру, яка була підготована для роботи зі мною, Павлом та Лісником. Ми з Павлом там перебували постійно, а Лісник з'являвся періодично. Протягом 3 тижнів на цій квартирі працівники ГУР проводили з нами співбесіди та перевірки на поліграфі. У нас була інструкція: у будь-якій незрозумілій ситуації дзвонити куратору з ГУР, і я набрала нашого куратора, як тільки нам почали вибивати двері. Запитала: «Що робити?». І почула: «Відкривайте».
Коли я вже лежала на підлозі з переломаними ребрами (хоча ми не чинили опору) раздався дзвінок від Лісника. Це я вже потім зрозуміла, вивчаючи матеріали справи — він хотів нас попередити. У кімнаті був командир групи захоплення, я повідомила йому, що ми є агентами ГУР, що дзвонить, ймовірно, куратор, і що групі кураторів потрібно повідомити про те, що відбувається. Він відповів: «Вони в курсі». Коли мене виводили з кімнати, я зіткнулася з працівником СБУ у штатському — слідчим, і також вимагала повідомити наших кураторів, на що він відповів: «Вони-то вас і зливають». Того ж дня, по дорозі з роботи додому, «знешкодили» московську опозиціонерку Анастасію Леонову. Вона встигла побути санінструктором у «ПС» та спілкувалася з Лісником щодо отримання українського громадянства. Але на момент арешту вже займалася в Києві своєю довоєнною професією сомельє. Нарешті, у Харкові того ж дня взяли ще одного «члена групи» — деякого Валерія Вишневецького, який у ніч на 9 грудня влаштував вибух під магазином «Рошен» та зачем-то відчитався про це в смс Леснику.
Отже, що ж сталося? 6 грудня 2015 року деякий Вишневецький залишив неробочу гранату на території райсуду в Харкові, а через три дні, вночі, підірвав вітрину президентського магазину, завдавши йому мінімальної матеріальної шкоди. Цей «ворог Рошена» називав Леснику й раніше, виводив на провокаційні теми, а СБУ все це прослуховувала. Квартира, в яку ГУР поселила Хільду та Рагнара, виявилася також з прослухом. У ній знайшли патрони та гранату без детонатора (причому обшук на конспіративній квартирі проводили двічі). Від акуратних «терористичних дій» харківчанина ніхто не постраждав, і він міг отримати «хуліганство». Але визнав у більш тяжкому — пішов на угоду зі слідством і розповів, що готував теракти за наказом Лісника. Вишневецький уже два роки як засуджений, і від вироку несе підставу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/70218596? У гострій справі фігурують: сам Вишневецький — ОСОБА_2, Мужчиль – ОСОБА_5, Кукель – ОСОБА 4, його дружина — ОСОБА 3, Шевельова — ОСОБА 2, П'ятаков — ОСОБА 5 (без нижнього підкреслення) та Леонова — ОСОБА 1.
Самозваний диверсант Вишневецький у цьому вироку нагадує героя оповідання Зощенка: «Як свідок у цій справі я можу показати все!». Розповів не лише про покійного Лісника («мав мету насильницької зміни конституційного ладу в Україні»), та членів групи «Базальт» Хільду з Рагнаром, яких бачив мельком. Але й про тих фігурантів, з якими ніколи не зустрічався. Росіяни описані у вироку як тайський боксер, дівчина Д. Бонда та «шахід» — безвільний виконавець волі Мужчиля, щодо якого звучить як доведений факт: «створив стійке терористичне об'єднання». А про киян харківчанин розповів, що вони фінансували тероризм та виконували «особливі доручення». «Бомбіст» з Харкова наговорив про подружжя Кукель такого, чого вони й самі про себе не знали. Інших доказів слідство не добуло. Сімейна пара на фото газети «Факти». З урахуванням «розкаяння» та «Закону Савченко» розоблачувач з Харкова отримав 3 роки та 5 місяців і вийшов на волю. Недарма кажуть — на всякого мудреця досить простоти. Тому що Лісник дозволив себе піймати на цей гачок.
Останньою публікацією на сторінці «Сергія Амірова» (фейсбучний нік Мужчиля) залишився пост, який став формальною причиною для штурму. Це єдиний зв'язок з версією слідства про те, що Мужчиль замишляв теракти. Та й терактом назвати розбиту вітрину складно. Кишеня Порошенка в результаті не постраждала. Слідство вбиває мене. «Члени групи» неохоче згадують те, що пережили в ізоляторі тимчасового утримання СБУ. Вони називають його незаконною в'язницею та катівнею. «Мене тримали в холодній камері під цілодобовим відеоспостереженням. Забирали особисті речі. Кожні 5 хвилин заходив конвой. Не так сидиш, не так стоїш. Думаю, про це подбав слідчий СБУ Максим Хлопотин. Він вів допит без адвоката та знущався над моєю матір'ю: обіцяв побачення, вона приїжджала з Москви та виїжджала ні з чим», — говорить Анастасія Леонова, яка просиділа 150 днів. Валерія Кукеля роздягли донага та кинули в багажник, доставили в такому вигляді на Володимирську, 33, де приковали до батареї. З Еленою «працювали» більш цинічно.
Сина першокласника, який чудом не постраждав, пережив жах, бачив поранених — незаконно допитали, а потім віддали «на усиновлення». Бабусі не дозволили забрати, майже п'ять місяців утримували в притулку, очевидно — щоб тиснути на матір. У лютому 2016 року Хільді-Шевельовій довелося порушити розписку та розповісти про роботу з ГУР: «Все, що приписується Леснику, це робила ГУР. Виходить, українська СБ працює проти власної розвідки? Працівники ГУР, з якими я почала працювати, були відсторонені, а ті, що нам найняли квартиру, повідомили, що ми там на 3 тижні і рівно через 3 тижні сталося те, що сталося… Збіг?» У ГУР знайшлися люди, які підтвердили: йшла підготовка для закидання на територію РФ. Так розвалилася стержнева версія авторів цього кримінального провадження. Останнім, у травні 2017 року, вийшов Павло П'ятаков. Він інвалід, страждає від припадків епілепсії, має проблеми з мовою. На наступному відео Рагнар-П'ятаков розрізає вени після слів, які від його імені зачитує його адвокат: «Справа сфабрикована для легітимізації вбивства патріота України. Слідство вбиває ще одну людину – мене».
Обвинувальний акт оголосили в квітні 2018 року, і в ньому нічого нового: «Терористки» Анастасія Леонова та Ольга Шевельова в суді. Справа розглядається за участю присяжних, але за три роки провели одне справжнє засідання, і у присяжних закінчуються повноваження. Значить — на рік знову все замораживається. Фото — Фейсбук Леонової. І що тепер робити з «групою Лісника»? Знавці розводять руками. Хто відповість за брехню? Розраховували на обробку громадської думки. За цю роботу взявся деякий Юрій Тандит, який вважає себе переговірником. Зараз — просто друг РПЦ та ходатай будівельника церковних МАФів Гедеона. А тоді перебував у ролі радника СБУ та щедро брехав з екранів: «Вони могли підірвати будинок. Хлопці (з «Альфи») рятували дитину. Підполковник СБУ, захищаючи дитину, загинув. Йшла підготовка до підриву центрального суду. Справжній «Лісник» уже дав інтерв'ю, а цей, якого ліквідували, він був злочинець. Росіяни, яких затримали, вчиняли злочини на території України».
У цьому виступі Тандит згадав і штатну СБУшну інформаторку, яка, за даними «ОРД», написала донос на Лісника, та деякого іншого «Лісника». Мужчиль виявився особистістю досить авторитетною – тому довелося підганяти ряженого, який у парі ефірів з'явився в балаклаві зі словами «це я справжній начальник 1-го відділу розвідки ДУК». Але екаючий та мичащий клон виглядав не так переконливо, як деякі побратими покійного. Їм вдалося подолати інформаційну блокаду та дати пару скандальних інтерв'ю. Наприклад, боєць ДУК «ПС» Сергій Калініченко («Калина») на 17 каналі заявив: «Називати його терористом ФСБ можуть або ідіоти, або провокатори. Він багато зробив для країни. У нього були прямі питання: «Чому за злочинні накази ніхто не відповідає?». І з ним було складно сперечатися. Комусь це не подобалося. Лісник був людина рішуча, і його можна було в багатьому звинуватити з точки зору законності (якщо ця законність працює). Але з чим я не змирюся – це з тим, як нас обманюють. Порушив він закон — мав розбиратися суд. Замість цього його вбили та кажуть: це був фсбшник. Скармлюють брехню отарі овець». Що саме, де, коли та як планували вибухати в Україні Мужчиль та інші фігуранти, слідство так і не встановило.
А ось спроба знищити «спільників» услід за Мужчилем робилася. Під час обміну в грудні 2017 року всіх троїх росіян зі «справи терористів» намагалися видати в РФ, де «Правий сектор» визнаний екстремістською організацією. Що рівнозначно — відправити на певну смерть. Про плани включити Леонову, Шевельову та П'ятакова в обмінний фонд стало відомо з спілкування російського журналіста з Медведчуком. На цьому фото з Фейсбука Анастасії Леонової – вона сама («небезпечна диверсантка та агент Кремля») та фігурант ще однієї гучної справи авторства того ж Василя Грицака – Аркадій Бабченко. Вызвал Систему на бій та програв. Адвокат Петро Мищенко, який у справі «групи Лісника» захищає Валерія та Олену Кукель, вважає, що пора ставити питання про створення парламентської комісії з розслідування обставин вбивства військового розвідника Мужчиля. Треба ж, нарешті, з'ясувати – сталася жахлива помилка чи сталося злочин (чи не треба?).
Можливо, колишній начальник ГУР МО Валерій Кондратюк не передав наступнику інформацію про групу «Базальт»? Є факт: СБУ звинуватила в тероризмі не «правосека» Лісника, а працівника Головного управління розвідки України, який готував групу для ведення бойових дій на території противника. Версія конфлікту між Олегом Мужчилем та Дмитром Яросем виглядає не такою вже й нелюбою. Про те, що це може бути мотивом ліквідації Лісника, заявляв голова ВГО «Український координаційний совіт» Андрій Хома: «Відбувся конфлікт на базі під Києвом. Коли Яроша відсторонювали від управління «Правим сектором» (Менше, ніж за місяць до вбивства Лісника – Прим.Ред.). Ярош мав виступити з заявою про підтримку Порошенка. І саме Лісник був одним з ініціаторів його відсторонення. Говорив, що Ярош проводив у Києві 47 «останніх» попереджувальних маршів. Чим нівелював довіру людей до «Правого сектору» як до дієвої сили».
По словах соратниці Яроша Олени Білозерської, Мужчиль «тупо ненавидів» Яроша та бажав очолити ДУК «ПС». І, за показаннями друзів покійного, Мужчилю пропонували замінити Яроша. Не забудемо, що Ярош — кум «майданівського» голови СБУ Валентина Наливайченка, а Мужчиль не перший його конкурент з невтішною долею. У березні 2014 року при голові СБУ Наливайченку загадковим чином у лапи ФСБ потрапив колишній заступник голови партії «УНА-УНСО» та член центральної ради «ПС» Микола Карпюк. Ми не знаємо, що з ним відбувалося в полоні, крім того, що там його відвідували члени проекту кума Путіна «ОПЗЖ» Медведчук та Рабинович. Але, щойно повернувшись з полону, Карпюк розповів журналістам про те, яким майданівцем, виявляється, був Рабинович (якого решта «уна-унсовців» чомусь називають агентом КГБ з 1972 року «Жолудем»). А в грудні 2015 року при побратимі Яроша Грицаку ліквідували Мужчиля, який передбачив, що Ярош стане вірним порошенківцем, а «ПС» — підрозділом СБУ на службі олігархату… Такі паралелі породжують неприємні відчуття. Але ще цікавіше, що Лісник був противником «Мінських угод» та закликав до відродження УПА, ворогами якої вважав усіх, хто не визнавав факту російської агресії. Деякі його пости у ФБ можна розцінити як заклики до державного перевороту – наприклад, пропозиція «допомогти повністю екіпованими бойовими групами» бажаючим розпочати повстання проти «режиму внутрішньої окупації».
Таке повідомлення «Сергій Амиров» опублікував за 5 днів до своєї смерті. Здається, режим внутрішньої окупації не залишив без уваги ці зауваження Лісника-Амирова. І інтереси цього режиму щодо усунення загрози збіглися з інтересами агресора… Хоча можна розцінити це й як порожні розмови – як ті, за які сьогодні обшукують Марусю Зверобоя (під вій порохоботів про репресії)… Цікаво, що коли аналогічні заклики звучать від маріонеток Медведчука, СБУ їх ігнорує. Цікаво наступне відео, на якому за одним столом зібралися «шатуни» (про деяких ми писали): «солдатська мати» з «Українського вибору» та туристка «ДНР» Надія Курамшина, київський «правосек» В'ячеслав Фурса, який допоміг Карпюку потрапити в полон до ФСБ… Тут чути голос самого Лісника – він говорить про зраду силовиків на Донбасі та про те, як його група наносила диверсійні удари: http://lisnik1.blogspot.com/2015/08/blog-post_25.html?
Впрочем, загрози такої людини могли виявитися для внутрішніх ворогів України зовсім не трьохом. Адже себе він бачив лідером революційно-повстанської боротьби та закликав до її розгортання. Писав рекомендації, які не подобаються владі: http://lisnik1.blogspot.com/2015/06/blog-post_9.html Якщо ж копнути глибше, можна дійти висновку, що справжній мотив ліквідації полягав навіть не в захисті «режиму внутрішньої окупації», а в намірі зупинити запущену Мужчилем програму з перенесення дій на ворожу сторону. Деякі розслідування, які публікувалися раніше, показують, що покійний встиг провести кілька операцій на тій стороні (зокрема, говорять про вибух у Красноярському краї РФ влітку 2014 року: https://racurs.ua/1683-delo-lesnika-istoriya-odnogo-predatelstva.html ). Так невже ж СБУ зіграла на користь противника?.. На завершення своєї каденції Порошенко пожалував Грицаку «героя України». А екс-глава «ПС» Дмитро Ярош, який, як і передбачав Мужчиль, став видатним порошенківцем, назвав його побратимом, з яким разом «плечем до плеча пройшли війну». І чи є у України своя служба, яка піклується про національну безпеку, чи лише філія КГБ-ФСБ?.. Якщо «Беркут» після подій на Майдані піддали анафемі та розформували (не зовсім заслужено), роль СБУшної «Альфи» залишилася недооціненою. Нагадаємо, Дім Профспілок у ніч на 19 січня підпалили саме «альфовці». На Донбасі (де до війни жив Лісник) СБУ практично в повному складі перейшла на сторону окупантів. І за роки війни наша «Альфа» не похвалилася знищенням жодного видатного диверсанта, чиє вбивство могло б засмутити Кремль. Усі виявлені шпигуни або повертались додому, або відправлялися в «ЛДНР», або відділувалися переляком. Як, наприклад, батько та син Третьяки. Старший, працюючи в Донецькому обласному управлінні КГБ, курував релігійну сферу та був знайомий з Мужчилем. У 90-х він очолив розгром організації «УНСО». Навесні 2014 року встиг послужити Путіну, будучи радником у губернатора Донеччини Тарути. Його сина (також працівника СБУ) у червні 2015 року викрили в шпигунстві на користь ГРУ РФ. Але не вбили. І не посадили. Батько добився, щоб молодшого обміняли в «ДНР».
А після одразу й сам перейшов до окупантів на роботу. Не варто забувати й про головного донецького «альфовця» Олександра Ходаковського, який, будучи діючим працівником СБУ, очолив «російську весну» в Донецьку. Ми якось розповідали й про роль В. Наливайченка, яку можна охарактеризувати словосполученням «злочинна бездіяльність». Одним словом, не таким уже й сміливим виглядає припущення, що у колаборантів та окупантів у разі з вбивством Мужчиля сталося збіг інтересів… Питання залишилися. У коментарі «ОРД» адвокат Петро Мищенко заявив: «Мужчиля ліквідували через самостійну позицію щодо війни, через самостійну діяльність у цій війні та за його незгоду з «офіційною лінією партії». Мертвому йому оголосили підозру, і щодо нього закрили справу у зв'язку зі смертю». Покійнику інкримінували — ч. 3 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258; ч. 2 ст. 258; ч. 1 ст. 258-3; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263; ст. 348; ч. 1 ст. 358 КК. Ст. 109 – дії, спрямовані на захоплення влади. А щодо кримінального провадження за фактом його смерті непривабливо виглядає колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Цією справою спочатку займалася поліція Оболонського району, пізніше її забрала до себе СБУ. А в результаті вона опинилася у військовій прокуратурі, де її успішно «поховали». В обох справах («групи» та за фактом вбивства Лісника) немає фото трупа або висновку експертизи за ДНК, впізнання родичами та друзями не проводилося. У протоколі судово-медичної експертизи вказана інша група крові, ніж була у Мужчиля, тіло без прикмет та з чужою зубною формулою. Представникам Духовного управління буддистів України так і не вдалося вибити останки. Адвокати дізналися, що Олега Мужчиля поховали на Північному кладовищі Києва, але підозрюють, що поховання є фейковим. Все це породило легенду про те, що Мужчиль-Лісник все ще живий. Хоча працівники морга описували друзям тіло з тими татуюваннями (дракон, тибетські написи), які були у «друга Лісника». 29 листопада йому могло б виповнитися 54.