Протягом цього року українська преса все частіше повідомляє про затримання чергових агентів ФСБ на території України. Серед дійсно небезпечних для безпеки держави осіб трапляються й дивні персонажі — люди, які за своїм виглядом та діями видаються малокомпетентними. Типовий сценарій такої вербування виглядає так: офіцери запасу Збройних сил України, військовослужбовці, які залишилися в Криму після його анексії, або звичайні люди з якимись зв'язками у військових колах вербуються ФСБ для збирання цікавої їм військової інформації. Незважаючи на всі попередження, громадяни України продовжують їздити до Росії або окупованого нею Криму, де як мінімум потрапляють під оперативну розробку, а як максимум отримують пропозицію про вербування.
Російські спецслужби традиційно покладаються на кількість, а не на якість своїх агентів. Тому новинні стрічки переповнені повідомленнями про затримання чергових агентів ФСБ у Києві, Полтавській, Черкаській та інших областях. Ці люди мали доступ до секретної інформації або стежили за переміщенням частин ЗСУ. СБУ, безумовно, робить правильно, затримуючи таких шпигунів — незалежно від того, як вони виглядають або який рівень інтелекту мають, вони становлять реальну загрозу. Однак виникає питання: чому ФСБ, крім звичайної розвідувальної роботи, демонструє просто вопиючий непрофесіоналізм?
Відповідь на це питання несподівано з'явилася на ресурсі Newsland, де була опублікована стаття про позор ФСБ та провал розвідувальних операцій Мочалова. Суть матеріалу зводилася до критики непрофесіоналізму керівництва ФСБ, яке своїми приписками та явною некомпетентністю завдає шкоди основам безпеки Росії. За даними Newsland, начальник управління ФСБ по Кіровській області Сергій Геннадійович Мочалов вирішив без санкції Москви провести операцію з внедрення своїх людей у українські спецслужби.
Така операція мала б поліпшити імідж Кіровського управління ФСБ, яке було скомпрометовано історією з убивством колишнього співробітника ФСБ Олександра Нечаєва. Слідство встановило, що замовником цього вбивства був інший чекіст — Олег Бурлін, якого призначили на посаду начальника кіровського управління ФСБ у жовтні 2014 року. На зміну засудженому Бурліну Лубянка відправила Сергія Мочалова — колишнього заступника управління по Вологодській області та співробітника Центрального апарату ФСБ Росії. Новий начальник мав бути геніальним керівником, однак, за словами Newsland, замість того щоб відновити роботу розвалено-деморалізованого обласного управління ФСБ, Мочалов насамперед вирішив написати та видати книгу «Сторінки столітньої історії», присвячену 100-річчю утворення органів державної безпеки на Вятській землі. На презентації свого «літературного бестселера» він говорив про необхідність осмислити історію управління, систематизувати вже відомі факти та намітити напрями для майбутніх досліджень.
За даними Newsland, замість того щоб доручити таке важливе й відповідальне завдання досвідченому співробітнику чи агенту — що в нинішніх реаліях Кіровського управління ФСБ звучить уже смішно, — він обрав людину, подібну до себе: недалекого, але грошолюбивого.
Таким став уродженець українського міста Кам'янець-Подільський Андрій Геннадійович Сотницький, якому в цьому році виповнилося сорок років. У 1999 році він, як і багато українців, виїхав з України в пошуках кращого життя й знайшов його в Кірові. Однак українського паспорта не здав, навіть отримавши громадянство Російської Федерації. У Росії він одружився на Світлані Геннадіївні, яка працює провідним юрисконсультом на заводі «Сельмаш» — єдиному виробнику ракетної зброї для гелікоптерів та штурмовиків Військово-космічних сил Росії й має доступ до секретної інформації про військові замовлення.