Пожар у одеському колледжі забрав 16 життів. Підлітки викидалися з вікон, під якими безпорадно метались пожарні. У багатому курортному місті-мільйоннику, де весь центр складається з таких же дерев'яно-камишових будинків, не знайшлося брезентового полотна, щоб врятувати людей, які опинилися в пастці. Трагедія не стала несподіванкою — з осені 2017 року, коли згоріли діти в таборі «Вікторія», страшні пожари в Одесі траплялися тричі, і кожного разу кількість жертв зростала. Але ніхто не бачить зв'язку, не робить висновків, не вживає заходів.
Дореволюційний дім Асвадурова запалав зі сторони двору. Тут, у «колодязі», на вікнах 4 і 5 поверхів чекали допомоги, тоді як техніка й основні сили пожарних розпорошилися по зовнішній стороні. Якби не автовишка «Горзеленбуду» та її оператор Олександр Трандафір, жертв було б більше.
Пожар у колледжі розпочався близько 10:00, а активні дії пожарних почалися в 10:35–10:40. Замість евакуації тих, кого можна було врятувати, почали з гасіння. Шістнадцятирічна Ксенія впала на рятувальника Сергія Шатохіна з вікна 5 поверху. Від травм обидва загинули. Ще одна дівчина потрапила на дах флігеля.
Розповідь дівчинки з групи Ксенії, яка перебувала на 4 поверху: «Чорний дим заповнив кабінет. Полум'я йшло до нас з 3 поверху, наше вікно було задимлене. Нас ніхто не бачив. Ми тримали Валентина за ноги, поки він кричав на допомогу. Внизу не було видно нікого, хто б міг нас витягнути. Машини були без драбин. Я дістала телефон, щоб попрощатися з мамою – нічого не видно, повітря закінчується, розумію, що не можу попрощатися»: https://www.facebook.com/odessahello/videos/426369941651280/ Спуститися цій дівчинці та її братові допомогла комунальна машина, яку зазвичай використовують для обрізання дерев.
Розповідь батька 16-річного Кирила Трофимчука, який перебував на 5 поверху: «Син подзвонив мамі о 10:19, сказав — втрачає свідомість і дуже її любить. Мама перезвонила, умоляла натягнути на голову куртку, відкрити вікно й вистрибнути. Відповідь: «Вибач, не можу більше говорити, задихаюся». На початку пари разом з Кирилом чекали 6 людей. Одна з учениць вийшла з кабінету на пару хвилин, і натовп винесла її на вулицю. Так вона дізналася про пожар і повідомила однокурсникам: телефон запам'ятав час — 10:09. Перша автоцистерна прибула через 7 хвилин, але без драбини й з короткими «рукавами».
«Лаборантка відкрила двері, а звідти хмари диму. З підвіконня діти істерично кричали пожарним, які бігали внизу, не знаючи, що робити. Вони 40 хвилин чекали, що їх спасуть! Поки Ксенія не вистрибнула. Софія потрапила на дах, а Ксенія розбилася. Решта побоялися стрибати. Яна й Ігор спустилися по драбині. Її подали іншим кінцем, вона не могла вчепитися за підвіконня, дитина переставила драбину й пропустила Яну вперед. А мій син не зміг піднятися на вікно, у нього були слабкі легені», — розповів батько Кирила.
По показаннях очевидців, о 10:25 з крила, де знаходився колледж, ще можна було врятувати всіх. Але ближче до 11:00, коли активізувалися пожарні, це крило перетворилося на вогонь. Загорілося в кабінеті № 9 третього поверху. Господиня повернулася після наради (вона закінчилася о 10:00), побачила дим з подовжувача, куди були підключені комп'ютер і принтер, і побігла звати керівництво. Так говорить батько загиблої Олени Беженар, лаборантки колледжу: «Іскрило й димило, але це був ще не пожар. «О, Боже!» — закрила й пішла шукати директора». Версію підтверджує голова поліції: «Трагедія сталася через вину несправної електропроводки або електрообладнання».
Отруйний дим перекрив шлях усім, хто перебував вище 3 поверху. З колледжу був лише 1 вихід. Щоб вийти з 4 і 5 поверхів, потрібно було подолати драбину, що вела на третій, і пройти коридором, охопленим полум'ям. До головної драбини, яка незабаром обвалилася. Перший виклик на 101 надійшов о 10:01. Старовинний дім Асвадурова — один із найвищих і найбільш масштабних будинків старої Одеси. Загорілася частина будівлі, що виходить на вулицю Троїцьку, де розташовувалися Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу й Інститут морської біології НАН України. Висота приміщень у цьому будинку майже 4 метри, 6 поверхів. Всередину — дерев'яні перекриття, перегородки з камишу, в оздобленні — отруйна поліхлорвініл «вагонка». Але пожарні явно недооцінили рівень складності. Вогонь швидко охопив 4 тисячі кв. метрів. По схемі Владислава Балінського видно, як поширювався вогонь. Він відвойовував нові площі, пробиваючись крізь дах, і показувався з вікон у різних місцях. А в цей час пожарні мучилися з короткими й дірявими шлангами, які намагалися з'єднати.
Рядові вогнегасителі проявляли мужність, але боротися з вогнем їм доводилося майже голими руками. Піднятися вище третього поверху все одно не вдалося, а обвалена драбина травмувала семерих. Зі сторони це виглядало як хаос і відсутність координації. У деяких рятувальників не було респіраторів – не кажучи про кисневі балони. Одесити помітили й розбіжність в екіпіруванні, й жалюгідне, мокре взуття (при мінусовій температурі). Почали приносити пожарним чоботи, устілки… А коли вогонь потушили й рятувальна операція перетворилася на розбір попелу – почали приносити лопати. Допомагали, поки «цивільних» волонтерів не відтіснили «волонтери від влади». Підсумок: шістьох загиблих ще потрібно ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи. Серед них директора Інституту морської біології, його заступника й працівників. Від будівлі – пам'ятки архітектури — уцілів лише частина протилежного (від місця загоряння) крила й частково — фасадна стіна. Знищені наукові праці й цінні колекції.
50-метрова пожарна драбина, яка є в Одесі, з'явилася лише на 2 день. Як пояснили в МЧС, все одно не змогла б протиснутися в арку, яка вела у внутрішній двір. Але зовні була б корисна. На сьогодні до кримінальної відповідальності притягується одна людина — Любов Кочерга, яка керує колледжем з 2016 року. З 11 грудня вона під цілодобовим домашнім арештом.
За два роки — 36 жертв, кожна четверта — дитина. Хтось покараний? Одеський коледж економіки мали перевірити, і скоріше за все – закрити, ще в 2017 році — після кошмару в «найкращому дитячому оздоровчому комплексі України», в якому Геннадій Труханов «реалізував свої мрії» й куди нелегально поселив чужих дітей. Після того як до мерії притащили шини з вимогою відставки головного місцевого мафіозі, була оголошена тотальна перевірка всіх навчальних і дошкільних установ. Труханов навіть для виду відсторонив соратників.
Голову управління капітального будівництва Бориса Панова — якого називають одним із головних розпорядників бюджетних коштів Одеси й який особисто відповідав за розкрадання 11 млн. на тривожні кнопки й датчики у «Вікторії»… І голову управління ГАСК Олександра Авдєєва, який фальсифікував декларації на початок і закінчення робіт (за цими паперами табір побудували за 1 день)… Але незабаром обидва повернулися на роботу й продовжують потрапляти в скандальні новини.
15 вересня 2017 року. Табір «Вікторія». Згоріли троє. Новий дерев'яний корпус, в якому розмістили ансамбль «Адель» (42 дитини), займався о 23:00 і згорів за півгодини. А пожарні прибули, як сказав один із них – «на головешки» — ближче до 23:40. Пожар сталася через 3,5 місяці після відкриття табору. Причина – порушення на всіх етапах. Починаючи з фіктивного тендера й закінчуючи крадіжкою на протипожежній обробці ялинових колод, з яких не можна було будувати, тим більше – двоповерховий корпус. Але з будівельників під слідство потрапив лише Станіслав Чернишов – 23-річний директор фірми-«прокладки». Його звинуватили в розкраданні 1,7 млн. грн.
А до улюблених підрядчиків Труханова — подружжя Резніків і Донченко запитань не виникло. Пожаронебезпечний зруб з «іскрящою» проводкою просто не міг не загоритися. Громадськість склала довгий «список поджигателів». Але під слідством опинилися лише пара з них: екс-заступниця мера Зінаїда Цвиринько й екс-начальниця Київського райвідділу ГСЧС Валерія Дяченко, яка, знаючи, що порушено все, що тільки можна порушити, не заборонила експлуатацію.
Усі корпуси «Вікторії» нібито пройшли обробку спецрозчином Ecosept, що перетворює деревину в стійкий матеріал, здатний опиратися вогню 150 хвилин. Якби це зробили, три дівчинки, які спали над вогнищем загоряння, мали б шанс. А ось директорка департаменту освіти міськради Олена Буйневич (яка брехала, що всіх дітей вивели, а троє дівчаток втекли) здійснила хитрий маневр. Оголосила про відставку, переждала, а потім, як і Панов з Авдєєвим — повернулася… І продовжує відправляти у «Вікторію» чужих дітей. Посидіти довелося лише директору табору «Вікторія» Петросу Саркісяну, якого звинувачують у недбалості.
Але 9 грудня Київський райсуд Одеси відпустив під домашній арешт і його. Його заступниця й колишня «смотрящая від мерії» Татяна Ланіна теж звинувачується, але в привласненні бюджетних коштів (отримувала зарплату за фіктивних працівників). А колишня вихователька Наталія Янчик, яку підставила Ланіна, отримала умовний строк. Про якість слідства говорить такий факт: коли через рік батьки загиблих дітей ініціювали додаткову експертизу, на попелищі знайшли 50 фрагментів дитячих кісток.
Усіх, хто публічно протестував і вимагав покарати владу, Геннадій Труханов назвав «нацистами»… Хвилю громадського обурення погасили брехнею (і грошима). Батьків вихованців ансамблю «Адель» прихильникам мера вдалося посварити. Сім'ї, які втратили дітей, винять у всьому керівницю танцювального колективу Татяну Єгорову. Вони впевнені у версії включеного кип'ятильника (вогнищем загоряння була кімната Єгорової). А решта батьків стоять за хореографа горою й підозрюють, що кип'ятильник на попелищі підкинули. Боячись стати другою Янчик, Єгорова втекла в Іспанію.
Зінаїду Цвиринько звільнили за власним бажанням. Зачитали обвинувальний акт рік тому. І з тих пір процес стоїть. Цвиринько не поспішає: міру запобіжного заходу обрали найм'якшу — особисте зобов'язання.
Казнокради не готові розлучитися з «Вікторією», ця «чорна дира» продовжує висмоктувати з бюджету мільйони. Обманним шляхом зняли арешт з табору й продовжили ремонтні роботи поруч із місцем злочину. Минулого літа «Вікторія» знову приймала дітей.
10 червня 2019 року. Психіатрична лікарня на вул. Воробйова. 8 жертв. У червні загорівся одноповерховий корпус з дерев'яною дахом, в якому перебували люди похилого віку. Разом з 7 пацієнтами загинула медсестра. Усі вони отруїлися продуктами горіння, будівлю вогонь знищив. За офіційними даними, повідомлення про пожар надійшло о 21:44, о 21:51 прибув перший розрахунок, а о 23:19 пожар ліквідували. На місці події люди, які врятувалися, розповідали журналістам, що пожарні їхали півгодини. Керівництво лікарні одразу закривало їм рота: «Це хворі, вони говорять неправду». Але й жителі сусідніх будинків впевнені: від початку пожару до прибуття пожарних пройшло від 30 до 40 хвилин.
Трагедію кваліфікували як умисне вбивство, головною версією став поджог. Вперше ця лікарня горіла 16 квітня – нібито хтось із пацієнтів підпалив матраци. І днями поліція заявила, що знайшовся підозрюваний у квітневому поджозі. Але щодо пожару, який убив восьмерих, результату немає – досі продовжується пожежно-технічна експертиза.
17 серпня 2019 року. Готель «Токіо стар». 9 загиблих, 10 поранених. Колишня будівля трамвайного депо, яку переобладнали в готель «Токіо стар», загорілася близько половини другої ночі. Джерело загоряння знаходилося на другому поверху. Вогонь поширився на тисячу квадратів. 136 людей евакуювалися самі, семеро витягли з другого поверху. Дев'ятьох не врятували. Серед них дівчинка 11 років і закохана пара з м. Балта 17 і 18 років, 73-річна іноземка. Люди, які вижили, розповідали про паніку, про те, що їм ніхто не допомагав вибиратися, про розплавлений пластик, який обпікав шкіру.
Кімнати в готелі — 4-5 кв. м. без вікон, вузький коридор з дверима, що відкриваються назовні, в оздобленні — легкозаймисті матеріали. Адміністратори розгубилися (офіційно вони не були працевлаштовані). За словами автора, гість готелю за 10 хв до пожару відчув запах гарю й звернувся до охорони, але його проігнорували: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2307730752677393&id=100003214712835 Смертельний дим миттєво заповнював довгі, вузькі коридори й крихітні номери. Кілька вдихів – втрата свідомості. Сигналів оповіщення постраждалі не чули. «Тільки коли дим пішов крізь щілини дверей і з стелі, я зрозумів, що це пожар. Коли вирвався в коридор, пішла стіна їдкого диму, дихати було неможливо, на затримці дихання пробивався до виходу», — розповів постоялець Марьян Чернявський.
Одразу після ЧП арештували власника «Токіо стар», але в кінці листопада він вийшов з в'язниці з електронним браслетом. Звинувачується в порушенні правил пожежної безпеки, що спричинило смерть людей. За іронією долі, власником виявився той самий юрист Вадим Чорний, який коментував нам трагедію у «Вікторії» як результат «відвертої кримінальщини у складі ОПГ». Пожар у своєму готелі він називає ланцюжком випадковостей.
Як говорить Чорний, відстань у 300 метрів пожарні долали 7 хвилин і почали з гасіння, а до евакуації приступили через годину. Наполягає, що були в порядку гідранти, сигналізація й резервуар. Робить акцент на тому, що в приміщенні пральні на 2 поверху знайшли дитину, придавлену машиною. Хоча версія вбивства з подальшим поджогом не підтвердилася: слідство вважає, що пожар виник через коротке замикання дроту, який йшов до нової пральної машини.
«Причина загоряння явно пов'язана з дівчинкою. Вона була живою в момент пожару. Але слідчі відмовляються цим займатися, тому що хочуть займатися тільки мною: від батька дівчинки грошей не отримаєш. Через недбалість укладачів ДБН у пральні не було датчиків сигналізації. У такому вигляді запроектовано ліцензованою організацією, встановлено іншою ліцензованою організацією, введено в експлуатацію МЧС і пройшло перевірки. Тому при пожарі в пральні сигналізація не спрацювала. Пульт не передав виклик», — розповів «ОРД» Вадим Чорний.
Але є й інший нюанс: будівля готелю залишалася нежилою всі роки експлуатації – вісім років! За документами це склад, в якому жили люди. «А чому ця будівля мала бути жилою? Це не готель, а кімнати відпочинку, підприємство обслуговування транзитних водіїв і пасажирів», — пояснює пан Чорний. Цікаво, що пожарні перевірки складу-готелю ніяких порушень не виявляли. Це дозволило ДБР відкрити ще одне провадження – уже щодо працівників МЧС — за ч. 2 ст. 367 («Недбалість»). Після цього пожару були анонсовані перевірки готелів по всій країні, але як перевірялися навчальні заклади після «Вікторії» — відомо на прикладі колледжу.
Системні проблеми. «У нас в Одесі все добре, ви не слухайте цих активістів, їх фінансує Киван», — так говорять прихильники місцевої влади. Суперництво кланів забудовників Аднана Кивана й Геннадія Труханова (Галантерника) пояснюють тим, до чого приводять злочинна розгильдяйство, крадіжка й економія на безпеці. Є ще одна популярна у одеситів легенда: «У місті орудує банда поджигателів».
Наслідки стосуються вразливих: у згорілий табір селять дітей із найбідніших сімей, гостиниця-склад приймає відпочивальників, які шукають найдешевші номери, а до розслідування причин пожару в психушці суспільство байдуже. То чи тому, що по старикам родина не горює, то чи тому, що кожен впевнений: «Мене це не торкнеться» (не асоціюють себе з пацієнтами «дурдома»). Факт, що кількість загиблих на пожарах в Одесі зросла за рік у 1,4 рази: було – 106, стало – 151.
Повний безлад з видачею дозволів і контролем. У ГСЧС бачать як мінімум одну причину — законодавство не на боці перевіряючих, і тому з профілактикою зараз повна біда. Наводять приклад «Токіо стар»: незадовго перед пожаром хотіли перевірити, але не змогли, оскільки власник розділив комплекс на 2 готелі. Перший поверх оформлений на компанію Чорного й став готелем «Токіо», а другий дістався його партнеру — Сергію Дурачу, і перетворився на готель «Паровоз» (Дурач втік і від слідства ховається). Усі перевірки планові й у «Токіо стар» не змогли потрапити, тому що в плані значився один суб'єкт господарювання, а на місці виявилося, що господарську діяльність ведеться іншим.
Пеняють на мораторій на перевірки, який діяв 5 років (і закінчився 1 січня 2019 року). Він і справді став святом для тих, хто плює на пожежні норми, але на заклади охорони здоров'я й відпочинку дітей, інтернати, дошкільні, шкільні й т.п. – мораторій не поширювався. То чому ж перевіряючі в останній раз наведувалися в колледж 5 років тому? Відповідь головного пожарного області Віктора Федорчака вразила: «Знайшли порушення, оштрафували. Директор мав сам відправити нам лист про те, що порушення усунені». Такий же беззаконня з дозволами й контролем зі сторони ГАСК. Там стверджують, що декларації на нежилі приміщення «Токіо стар» були зареєстровані в автоматичному режимі, і за достовірність указаних у них відомостей несе відповідальність власник. Декларації на склад-готель візували Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю під керівництвом Петра Рябоконя, який нині віцемер. Але коли сайт «Думська» поцікавився у чиновника — не пам'ятає чи він деталей – послідувала відповідь: «Ви жартуєте? Тоді не було закону, що передбачав можливість виходу на об'єкт, щоб перевірити декларацію. Коли там з'явився готель — не знаю». І це той самий пан Рябоконь, при якому «реконструювалася» «Вікторія».
Будинки – сірникові коробки. У певному сенсі людей вбиває не вогонь, а швидкість його поширення, яка залежить від конструкції. Візьмемо колледж — до революції ця будівля була дохідним будинком, де розташовувалися великі панські квартири, які потім розділили легкозаймистими простінками на маленькі кімнатки. Переміщення всередину було обмежено перешкодами у вигляді решіток через те, що в будівлі було багато організацій і їм потрібно було якось ділити простір. Здавалося б — ці особливості плюс статус пам'ятки архітектури мали забезпечити будинку особливу увагу й турботу. Але пожар всіх застав зненацька. Хоча директорка колледжу говорить, що писала листи, умоляла виділити кошти на ремонт тієї ж проводки. Тепер міська влада й Міністерство освіти (співвласники будівлі) перекладають відповідальність одне на одного.
Одеський громадський діяч Владислав Балінський помічає, що в історичному центрі повно таких пам'яток — занедбаних і пожаронебезпечних… А що, якщо занепад міського фонду комусь на руку? Наприклад, забудовникам, які охочуються за «золотою» землею. «Усі ці будинки – вони або комунальні, або знаходяться на комунальній землі (як трамвайне депо), — міркує Балінський про пожари, які сталися в Одесі за останні 2 роки. – Подивіться, що відбувається з третьою міською клінічною лікарнею Одеси — чудова територія (поруч пляж Ланжерон і парк Шевченка). Лікарня навмисне приводиться в занепад, щоб побудувати там висотки. Керівний склад (установи) це розуміє й у нього формується відповідне ставлення: «Ну, рік-два ще тут посидимо, а потім нас кишнуть». Освоєнню й віджиму міської землі підпорядковані процеси, які приводять до деградації цілих галузей…».
Рятувальники «голі й босі». У одеських пожарних немає бензину, а їхні пожежні автомобілі слід було списати ще років 20 тому. Їхня форма з мішковини й касками з минулого століття не дозволяють якісно врятувати себе на пожарі, не то що когось, а б/у обмундирування купити за зарплату пожарного нереально — коштує це приблизно тисячу доларів. Після «Вікторії» ГСЧС витратила 80 млн. грн. на закупівлю обладнання для пожарних.
І ефективність витрачання цих коштів мала б стати предметом ще одного кримінального провадження. Тому що нібито купували берці й рукавиці, але їх не було у тих рятувальників, які працювали на пожарі в колледжі. Напевно, такий город як Одеса – з бюджетом більше 8 мільярдів гривень – міг би закупити для спасіння городян хоча б один «Куб життя» за 5-7 тисяч доларів. Але місцева влада переважає пускати пил в очі — наприклад, витрачати 170 тисяч доларів на світлящі гойдалки.
Корупція на «тривожних кнопках». Усі страшні одеські пожари викликали запитання до сигналізації – де-небудь вона була бутафорською, де-небудь сигнал на пульт охорони не надійшов. А в «Токіо стар» надійшов, але не був передан у МЧС. Сигналізація в психлікарні з'явилася за 2 дні до пожару, але державні гроші на неї витратили марно (від звичайного ревуна було б більше користі), тому що договір на обслуговування не укладали. За відгуками власників охоронюваних об'єктів, пожежна сигналізація на сьогодні – це очковтирство й вичавлювання грошей. Після спрацювання сигналу тривоги інформація надходить на пульт тієї фірми, з якою у об'єкта укладений договір.
Охорона перезвонює з питанням про причину спрацювання: «Потрібно викликати пожарних?». І ця перевірка крадеться дорогоцінні 5-8 хвилин, від яких у разі ЧП залежить чиєсь життя. Після отримання підтвердження охоронці дзвонять у МЧС. «Діє це не за принципом дотримання безпеки, а як механізм для збирання грошей, — вважає Владислав Балінський, — Охоронна фірма виступає в ролі посередника, який «вирішує питання» з пожарними, і цей бізнес монополізований». На фото В. Балінського — актова зала колледжу на 3 поверху. Фото 2019 року доводить, що сигналізація в колледжі була. Активіст дізнався, що був і договір на обслуговування з фірмою «Зевс». «Була чи сигналізація робочою або виконувала функцію замазування очей, невідомо – підписав фото автор, — але навіть одного такого датчика (СПД-3.2 ціна-135 грн.) на коридор, найпростішої централі (Лунь, Satel ціна -1500 грн.) і світлозвукового сигналізатора (500 грн.) з виводом на центральний пульт ГСЧС вистачило б, щоб вчасно оповістити людей і служби». Після пожару у «Вікторії» розслідування журналістів «Бігус.інфо» з'ясувало, що посередництво при передачі сигналу тривоги – це корупційна схема всеукраїнського масштабу, легалізована за ініціативою керівництва МЧС у 2015 році.
Дуже вигідний і дуже цинічний бізнес високопоставлених рятувальників. Звільнений 20 грудня з посади керівника ГСЧС в Одеській області Віктор Федорчак, як виявилося, теж володіє фірмою, що обслуговує сигналізації. Що, ймовірно, й дозволяє йому купувати автомобілі за мільйони й будинки, жити на широку ногу. Правда, володіє сім'я Федорчака бізнесом на передачі тривожного сигналу не в Одесі (в Одесі є свої монополісти), а на своїй малій батьківщині – в Кіровоградській області.
Торгівля пожежними сигналізаціями – це бізнес керівництва МЧС у кожному регіоні. А начальник ГСЧС в Одеській області Віктор Федорчак заробляє й на інших схемах.
А в Києві краще? З якого поверху не спасуть? Те, що сталося в колледжі, дає привід задуматися про власну безпеку не лише одеситам — пневматичних подушок «Куб життя» (рятувальних батутів) на всю Україну виявилося всього п'ять штук. Але так само з'явився привід задуматися про професійну придатність головного рятувальника України. Микола Чечеткін, який командує ГСЧС з 2015 року (з того ж часу в Одесі з'явився Федорчак) прибув у місто разом з прем'єром А. Гончаруком і заявив, що «ефективність кубів життя невисока». Найкраще відповіли Чечеткіну колишні студенти згорілого колледжу, які подарували такий «куб» одеським пожарним після ЧП. «Ми безпечно стрибали на цю подушку з 12 метрів — це 4 поверх. Думаю, що можна й з більшої висоти. Важить вона, правда, близько 200 кг. Але легко складається, а розкласти й надути можна за 7-10 хвилин», — розповів один із дарувальників. Додамо для Чечеткіна, що простий запит у гугл дає інформацію про те, що «кубики життя» існують різної ефективності й різної вартості. Є й такі, на які можна стрибати з висоти 60 метрів.
Більше того – в умовах сучасної хаотичної забудови з порушенням усіх вимог ДБН така штука часто є єдиним засобом евакуації, оскільки немає фізичної можливості встановити автопідйомник. Вдобавок Чечеткін заявив, що українські пожарні забезпечені всім необхідним і рівень їхнього забезпечення все кращий і кращий: https://www.facebook.com/oda.odesa/videos/437728770502547/ А ось дані Рахункової палати говорять про те, що потребу в закупівлі нової пожежної техніки за 2017-2018 роки було покрито на 5%. Для прикладу — термін експлуатації аварійно-рятувального автомобіля – 10 років, а автомобілі, які використовуються пожарними в нашій країні мають вік 20-30 і більше років. Фото – звіт про аудит ефективності використання бюджетних коштів МЧС у 2017-2018 роках, який опубліковано на https://rp.gov.ua/
Біда в країні й з пожежними драбинами. В Одеській області є одна така, що дотягується до 16 поверху. А з висотою підйому 60 метрів (до 20 поверху) існує всього одна в країні – в Івано-Франківській області. У 18 областях є лише 30-метрові драбини (не вище 9 поверху).
Щодо Київської області, де найбільша кількість 17-30 поверхових будинків – тут всього сім машин з драбинами до 9 поверху й три висотою до 16 поверху. Тобто, тих, хто поселився вище, спасе лише відсутність пожару. Але статистика невтішна: з 2017 року кількість пожарів зросла на чверть по всій країні. Два роки тому ми писали: «Така трагедія, як у «Вікторії», може повторитися в будь-якому місці, в будь-який час». І, на жаль, прогноз той самий.