Президент не подумав про те, що розстріл 20 лютого 2014 року збігся з початком анексії Криму та змусив Януковича покинути Україну за два дні. Як показав час, масове вбивство безоружних протестувальників пішло на користь Москві. І саме вона вимагала від Зеленського стрільців. «Якби у мене було сто беркутівців, я б віддав сто за одного нашого», — сказав Володимир Зеленський на брифінгу після обміну 29 грудня. Цією фразою Президент хотів підкреслити, що життя українських громадян для нього — цінність номер один. Хоча у «справі беркутівців» йдеться про щось більше, ніж судьби обмінюваних осіб, і навіть судьби потерпілих — йдеться про події, які змінили хід української історії. «Я з повагою ставлюся до сімей, які втратили рідних на Майдані, але їх повернути ми не можемо, можемо повернути живих. П'ятеро «беркутівців» сиділи без вироку 5 років, і навіть якби був вирок, вони б отримали 5–6 років», — сказав Президент ( https://www.youtube.com/watch? v=tf5hY2lUGnI ).
Але тут він покривив душею: за вбивства 48 майданівців і завдання ран 80 протестувальникам «беркутівцям» загрожував довічний строк, і вони були за крок від вироку. Суспільство розділилося на тих, хто повторює: витягувати в'язнів квазіреспублік треба будь-якою ціною — ось як Ізраїль: за одного капрала, викраденого терористами, віддав колись понад тисячу ув'язнених. І тих, хто вважає, що, добившись волі для Янішевського, Абросьєва, Зінченка, Маринченка, Тамтури, Путін взяв у заручники українське правосуддя.
Хоча — справедливості ради — що це за правосуддя, яке можна взяти в заручники? Незалежної судової влади в нашій країні не було й раніше, попередні обміни були таким же беззаконням з юридичної точки зору, і всі генпрокурори до Руслана Рябошапки так само обслуговували Банкову (а не служили Закону). Зеленський визнав, що пішов на складний крок за вимогою Путіна на саміті «нормандської четвірки». Деталі паризьких домовленостей дізнаємося від представників ОРДЛО та РФ: «повна процесуальна очистка» та «гарантії зняття всіх звинувачень». Про те, що це означатиме і до яких наслідків може привести, ми поговорили з Віталієм Тітичем — адвокатом Небесної сотні.
— Як ви оцінюєте те, що сталося в апеляційному суді 28 грудня?
— Сталося звільнення «беркутівців» шляхом зміни запобіжного заходу — суд вирішив, що особисте зобов'язання з'являтися на судові засідання є достатньою гарантією того, що процес триватиме в звичайному режимі. І це означає, що коли підсудимі не з'являться на чергове засідання, вони мають бути оголошені в розшук.
— Прихильники Президента поширюють інформацію про те, що звільнених «беркутят» можна засудити заочно. А представники ГПУ, яких відсторонив Р. Рябошапка, кажуть, що для можливості заочного засудження ще треба внести зміни до УПК. Хто правий?
— По-перше, поки що у нас немає юридичних підстав стверджувати про необхідність заочного провадження у цій справі. Святошинський райсуд може продовжити розгляд без фізичної присутності обвинувачених. Для цього необхідно виконати низку формальних процедур — суд (установивши відсутність обвинувачених) має прийняти заходи щодо їхньої явки на судове засідання, а прокурор — оголосити їх міжнародний розшук. У разі неявки на наступне засідання — за клопотанням прокурора суд може винести постанову про початок «спеціального судового провадження» щодо відсутніх і продовжити розгляд без них. Але чинне зараз законодавство — ті положення УПК, які регулюють спеціальне судове провадження, виглядають вкрай убого.
Норми неоднозначні, не регулюють весь комплекс проблем, а головне — не враховують практику Європейського Суду. Це може серйозно пошкодити цьому судовому процесу. Ми (адвокати «НС») говорили про це давно, намагалися звернути увагу суспільства та законодавців на проблему. Зібрали групу експертів і підготували відповідний проект змін до УПК. Але наші зусилля були проігноровані. Зараз здорова частина суспільства докладе максимум зусиль, щоб змусити нинішню владу прийняти необхідні зміни до УПК. Під здоровою розумію: всіх тих, хто вважає, що обставини терористичного акту, який забрав понад 50 життів, мають бути встановлені в суді.
Своє рішення виконати вимоги Росії — «обміняти» підсудимих «беркутів» Зеленський пояснює необхідністю звільнити заручників, апелює до гуманізму та співчуття. Але гуманізм ніяким чином не може стати підставою для припинення судового процесу у «справі беркутів». Ми очікуємо, що люди, яких Зеленський привів до ВР, прийматимуть зміни до законодавства у своєму знаменитому «турборежимі». І ми готові допомогти.
— Мета — повернути процедуру, яку використовували для заочного засудження Януковича?
— Ні. Ті зміни до УПК, які вводилися 2 роки тому (тимчасово, до початку роботи ДБР), були потрібні, щоб дати можливість Ю. Луценку організувати шоу з «засудженням» Януковича. Нам же потрібен закон, який внесе зміни до УПК щодо судового розгляду у разі відсутності обвинувачених. Ключовий момент — змінити законодавство так, щоб не виникло тіні сумніву, що суд, який 5 років займався «беркутівцями», має право продовжити розгляд без них. Не почати спочатку, а продовжити з моменту, на якому «беркутівців» звільнили. Це не захистить інтереси потерпілих, яких я представляю… Ясно, що на них наплювали… Але це захистить публічні інтереси держави Україна.
— А що таке «процесуальна очистка», про яку говорять у РФ та в ОРДЛО?
— Такого терміна в законодавстві немає. А бред, який вони можуть вкладати в цю формулу, ні за яких обставин не повинен здійснитися. До винесення вироку судом недопустимі будь-які політичні рішення. І не варто підтримувати спекуляції на тему «кримінальне провадження може бути закрито». Закон не допускає навіть розмов на такі теми.
— Все ж таки процитую, що пишуть зараз у т.з. «ДНР»: «Полонені, яких передали Донбасу, діляться на дві категорії — тих, кому винесли вирок, і тих, хто не дочекався рішення суду. Перших помилували, а другі написали згоду на проведення засідань без їхньої присутності. Потім суд має винести вирок, а президент України підписати помилування». А ось що говорить колишня персона нон-грата Борис Грізлов: «Україна взяла на себе зобов'язання не переслідувати осіб, яких видали «ЛНР» та «ДНР», всі звинувачення мають бути зняті»…
— Ці вбросы — елемент ведення гібридної війни проти України, я закликаю їх ігнорувати. Відмова від правосуддя означає крах правової системи та знищення державності України. Мені важко навіть уявити, що Зеленський міг давати подібні гарантії Путіну — це тяжкий злочин. Давши гарантії, що суд прийме рішення про зміну запобіжного заходу обвинувачених у вбивствах, Президент уже вчинив втручання в діяльність судових органів — злочин, описаний у статті 376 КК України.
Хоча тут у нього є пом'якшуюча його вину обставина: «Я хотів, щоб наші люди повернулися з полону». Але для припинення розслідування та судових процесів щодо злочинів, вчинених під час Майдану, а тим більше «зняття звинувачень» — немає ніяких виправдань. Немає правових підстав і немає гуманітарної необхідності.
— А що, якщо замість прийняття змін до УПК, про які ви говорите, або законів, що регулюють звільнення та статус обмінюваних осіб, «зелена команда» у турборежимі прийме рішення про амністію всіх учасників війни на сході? Це теж у Мінських угодах, як і обмін «всіх на всіх», і цього добивається РФ. Там говорять прямо, що за обміном 29 грудня послідує «особливий статус Донбасу в Конституції України»…
— Щоб амністувати когось, треба спочатку засудити. І рішення приймається щодо кожної особи індивідуально, після ретельної перевірки матеріалів особової справи. Амністія взагалі не може бути застосована до засуджених за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, до засуджених за злочини, які спричинили смерть понад двох осіб, захоплення заручників тощо.
Нам треба працювати над внесенням змін до УПК, які дозволять засудити «чорну роту» за вчинення теракту 20 лютого в заочному режимі (а не обговорювати амністію).
— А що скажете про той папір від Генпрокурора, який надали суду? — Це внутрішній документ прокуратури, яким Руслан Рябошапка дає «вказівки» процесуальним керівникам. Давши вказівку, не передбачену законом, Генпрокурор вчинив втручання в діяльність (злочин, згідно зі ст. 343 КК). До того ж це розпорядження не стосувалося процесу у «справі беркутівців», воно не відносилося до підрозділу Генпрокуратури, який підтримує звинувачення у «справах Майдану» (і конкретно — звинувачення проти «беркутівців»). Воно стосувалося кримінальних проваджень щодо подій, які мали місце в зоні збройного конфлікту, Криму тощо.
— Чи не можна застосувати до «беркутівців» закон № 743-VII, який називають ще «законом Бубенчика» ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/743-18 )? Прокурор Олексій Донськой, який відмовився звільняти «беркутівців», називав його юридично нікчемним, але якщо цей закон застосовний до майданівців, то…
— Закон, прийнятий парламентом 21 лютого 2014 року — про амністію учасників Революції гідності — ніколи не був застосований судом, оскільки це абсолютний юридичний сміття. Невипадково він був ініційований і підтриманий «регіоналами» (уявіть собі — зовсім не майданівцями). Нікчемність т.з. «закону Бубенчика» — це загальна позиція експертів. І цей «закон» не захищає учасників протестних акцій, а навпаки — прямо дискредитує Майдан. Ми, адвокати «Небесної сотні», говоримо про це з моменту його прийняття. У 2014 році ми лише могли припускати, навіщо цей «закон» потрібен… Росії. Тепер же очевидно — мотивуючи наявністю цього «закону», РФ протягує «амністію» пропутінським терористам. Насамперед — тим, хто вчиняв злочини під час Майдану, імітуючи «кровавий громадянський конфлікт». Усі кровавих подій на Майдані мали сприяти легітимізації російського вторгнення в Крим. І російська медалька «за повернення Криму» невипадково містить дати 20.02.2014 – 18.03.2014.
Росіяни й так намагалися злити справу п'ятірки «беркутівців», і так намагалися, і ось нарешті 29 грудня 2019 року отримали потрібний їм результат… А те, що Росія не дасть довести до логічного завершення розслідування злочинів на Майдані, було зрозуміло ще з самого початку.
— Може, для того й затівався обмін — щоб знищити справу проти «Беркута»? Москва сподівається покінчити з установленням істини в розслідуванні масового вбивства? Вся ця обмінна історія схожа на історію про те, як Москва затирає сліди вчиненого на Майдані у лютому 2014-го…
Не плутайте «Чорну роту» (Садовника, Янішевського та ін.) з «Беркутом». «Беркут» — це величезна кількість людей, які не злочинці. Не має значення: любили вони Майдан чи ні, але більшість із них не мали відношення до терористичного акту. Але також була група, яку ми називаємо «чорною ротою Беркута». Це ті люди в чорному з жовтими пов'язками, які безпосередньо вчинили теракт. Як я вважаю, зробили це в інтересах РФ. А тепер ця «чорна рота» прикривається всім «Беркутом». Я вам хочу нагадати про події 20 лютого: «Беркут» як раз зняли 20-го вранці.
До цього було переважаючу перевагу «Беркута», а після провокації зі стрільбою майданівців Парасюка, Бубенчика та ін. раптом зняли всіх «беркутівців», прибрали водомети, і… Завели роту стрільців у чорному. Виконавців терористичного акту, які мали створити картинку кровавої бійні, спровокувати кровавий замішання, який дозволить евакуювати в Крим Януковича та розпочати анексію.
— Хіба не радикально налаштовані майданівці вигнали Януковича з країни?
— Очевидно, що ні. При всій моїй повазі до громадянського подвигу загиблих на Майдані, їхні дії не могли змусити Януковича втекти. Підрозділи силовиків, лояльні режиму Януковича, у рази перевищували чисельність активних майданівців, не кажучи про підготовку та озброєння. У протестуючих було велика кількість провокаторів, не кажучи про штатні підрозділи «тихушників». Сили були не рівні. Відомо, що Янукович готувався. За три дні до свого «втечі» почав вивозити КАМАЗами з Межигір'я готівку та цінності. Очевидно, що він уїхав за наказом із Кремля.
Там і задумали, підготували та реалізували злочин проти держави Україна. З усього цього «торчать вуха» ФСБ, які до традиційних методів КГБ додали потенціал інтернету. Крім масовості, відмінною особливістю злочинів, пов'язаних з акціями протесту в грудні 2013 — лютому 2014 років, є їхня відеофіксація та фотофіксація. Численні репортери офіційних ЗМІ та фрилансери здійснювали зйомку злочинів, включаючи вбивства мирних громадян. Зйомка здійснювалася відкрито і в деяких випадках безпосередньо з місця злочину. Злочинці знали, що їх знімають, і охоче позували для камер. Навіть вчиняючи вбивства, вбивці припускали, що злочини документуються. Усі звірства викладалися в інтернет у прямому ефірі. Включаючи активно трансльовані російськими ЗМІ.
Відкіля знаменита: «Скоро прямий ефір! Зараз тобі треба буде показувати трупи» — закадровий розговір московських журналістів.
Здається, немає в історії криміналістики злочину, більш детально задокументованого, ніж розстріл 20 лютого. Включаючи — злочин «чорної роти». Це виглядає дивно — лише якщо розглядати кожен злочин окремо. Сьогодні, проаналізувавши доступні документи та матеріали розслідування, ми вважаємо, що всі злочини (починаючи з дикого побиття студентів 30 листопада і закінчуючи масовими вбивствами протестувальників 20 лютого) вчинялися відповідно до загального задуму — для максимальної радикалізації суспільства. А фіксація злочинів та публікація відео були способом досягнення цього задуму. Діюча влада провокувала, змушувала мирних протестувальників взятися за зброю.
— Але ви підтримували Майдан?
— Коли 2 мільйони українців вийшли на вулиці після непідписання угоди про євроасоціацію — це реакція громадянського суспільства, і її я, безумовно, підтримував. А коли почалися напади провокаторів на строковиків ВВ, полетіли «коктейлі Молотова» — я намагався ходити й пояснювати, що відбувається.
Перші атаки на солдатів-строковиків ВВ на Банковій у грудні 2013 року здійснювали переодягнені працівники МВС, імітуючи майбутній «Правий сектор». При нападі вони використовували залізні прути та ланцюги, кидали запалені файєри. При цьому солдати отримували реальні каліцтва. Хоча деякі відео зіграли зворотну роль, зафіксувавши, як після нападу провокатори спокійно проходять крізь строй «Беркута». Очевидно, що всі сценарії провокацій готувалися професіоналами.
Добре пам'ятаю свій стан після перегляду сюжету з видівництва над Гаврилюком. Мене колбасило, спати не міг. Гаврилюка роздягли на 20-градусному морозі, били… А відео знімалися з трьох точок. І хвилин через 15–20 після злочину відео з'явилося в інтернеті. Природна реакція в такій ситуації — покарати злочинців. Говорячи мовою Кримінального кодексу — злочини проти волі, честі та гідності, життя та здоров'я особи були способом вчинення основного злочину — злочину проти національної безпеки України. Сенс цих дій — досягти хаосу в державі, імітувати військовий переворот. Мета — дискредитація державних інститутів влади. Це те, чого хотів досягти Путін, говорячи про «хунту».
— Звільнені «беркутівці» вже дали інтерв'ю «Росії-24» з набором антимайданівських фейків. Вони, виявляється, 20 лютого 2014 року були безоружними… Москва їх буде й далі використовувати проти нас, невипадково раніше надала громадянство 10 вбивцям з «чорної роти», які втекли в РФ раніше?
У Святошинському суді у справі цих «беркутят» уже досліджені гігабайти відео безпосереднього вчинення терористичного акту 20 лютого — відео з вбивствами 48 осіб із числа протестувальників та троїх правоохоронців. Так що ми маємо вичерпне уявлення про те, що насправді відбувалося на Інститутській 20.02.14. Є й відео, знято з верхньої точки, з готелю «Україна». За станом на 8:45 20 лютого 2014 року Інститутська перекрита силами «Беркута», бійців ВВ та інших підрозділів, там стояли два водомети та два БТР. Але в 8:50 всі силовики організовано знімаються з позицій і йдуть. Уїжджають БТР і водомети.
Для чого? Зникло все, що могло зупинити наступ протестувальників. Після цього з'явилася група Садовника в чорній формі з жовтими пов'язками, яка відкрила вогонь. Спочатку вони стріляли по нижній барикаді. Імітуючи відступ до Жовтневого палацу, відходили спокійно, розмовляючи між собою. Потім зайняли позицію за бетонними блоками і почали стріляти по людям, як у тирі. Ніякого страху, ніякої втечі. Стояло завдання: завдати максимальної шкоди, убити максимальну кількість людей. Добре видні й жертви силовиків: це люди зі щитами, яким силовики відкрили дорогу, і які почали просуватися вгору по Інститутській. Видно, як ці люди гинуть під кулями, і до них уже побігли інші, які почали виносити вбитих на носилках, і їх теж почали вбивати.
Суть того, що відбувалося 20-го лютого: у планах постановників була імітація озброєного наступу на урядовий квартал. Як це можна назвати «штурмом» — не знаю. Як можна штурмувати з палками бронетранспортери? Я не знаю, як група чисельністю до 100 осіб може атакувати групу силовиків чисельністю 500 осіб, яка стояла на вулиці Інститутській…
Головне питання — навіщо силовики знялися й пішли до початку руху протестувальників у їхньому напрямку? Відповідь ми отримали ввечері 20-го. Виявляється — «Янукович злякався ранкового штурму» і «втік» з України. Ну а влада в країні, як і планувалося, «захопила хунта». Потім РФ не раз намагалася витягти «чорну роту» з цієї ситуації, договариваючись з Порошенком. І навіть чогось досягла: адже Порошенко віддав Росії головного фігуранта «справи чорної роти» — Дмитра Садовника.
— Думаєте, втеча екс-командира «Беркута» в РФ була узгоджена з Банковою?
— Вперше його намагався вивести з міста його наступник — діючий начальник спецроти. Але тоді спробу запобігла СБУ — їх затримали на виїзді з міста. І ось справа щодо трьох працівників спецроти, обвинувачених у масових вбивствах, завершена і передана до суду. А судія Світлана Волкова… випускає головного обвинуваченого під домашній арешт.
Формально прокуратура протестує — оскаржує зміну запобіжного заходу. І навіть порушує кримінальну справу щодо судді. Але — найдивніше — ГПУ не вживає стандартних дій, щоб перешкодити обвинувачуваному. Ми тоді зустрічалися з замом Генпрокурора, який відповідав за розслідування, і я рекомендував заходи, які могли б перешкодити Садовнику сховатися… Все було проігноровано! Розгляд апеляції перетворився на фарс: тричі засідання переносилися за надуманими причинами. До суду організовано привозили колишніх «беркутівців». Їх доставляли на міліцейських автобусах, і вони свідомо провокували родичів убитих! Як результат — масова драка під стінами суду. За цими фактами адвокати потерпілих направили міністру МВС матеріали з вимогою встановити й залучити організаторів провокації. Але отримали відписку хамського змісту…
На чергове засідання Садовник вирішив просто не йти, і спокійно виїхав у Крим.
— Як «справа беркутівців» пов'язана з рештою справ Майдану — правда, що його кінець може означати кінець усіх «справ Майдану»?
— Зеленський заявив, що обмін на «справах Майдану» не позначиться…
— Прямої залежності між цими справами немає, але «справа чорної роти» — єдина нормально розслідована справа, яка активно розглядалася в суді й рухалася до вироку. Психологія злочинця така: він співпрацює з розслідуванням, якщо відчуває невідворотність покарання, намагаючись його пом'якшити. Підсудимі з «чорної роти» отримали від РФ зворотну гарантію: «Мовчіть про організаторів теракту, і ми вас витягнемо на волю». Коли у 2016 році знайшли зброю «чорної роти» — підсудимі «поплили», розуміючи, що їх здав хтось зі своїх… А зараз і наші «реформовані» судді бачать, що порушувати закон можна без наслідків.
У так званому «нормандському форматі» договариваються не про обмін, там договариваються по великому колу питань. І в цьому пакеті може опинитися затирання слідів злочинів, вчинених РФ.