8 січня в Алексаївській колонії № 25 оголосили надзвичайне положення. За офіційною версією, засуджені виявили неповиновення, через що довелося застосувати спеціальні засоби. Під час обшуку, якому намагалися перешкодити засуджені, знайшли заборонені предмети — три мобільні телефони. Однак, за словами в'язнів, особливий режим запровадили не через мобільники, а щоб приховати випадки сексуального насильства та принизливого поводження. 11 січня один із таких фактів підтвердила омбудсмен Людмила Денісова: «Засудженому були завдані опіки в ділянці сідниць та анального отвору». Представники Денісової вважають, що саме цей інцидент став каталізатором подальших подій.
Освободжений з Алексаївської колонії 9 січня засуджений Сергій Ларін розповів про те, що йдеться в повідомленні Денісової: «Оперативник Гарькавий засовував палки в... засудженим і підпалював туалетний папір. На людях розпалювали костри. Гарькавому допомагають так звані активісти з числа засуджених». За словами колишнього в'язня, ніякого бунту в колонії не було, навіть передумов для нього.
«Абсолютна більшість засуджених готові жити за режимом утримання і не порушувати його, якщо їх не будуть принижувати і над ними знущатися», — впевнений він. Але ночі з 7 на 8 січня в барак ворвалися близько сотні спецназівців (так звана група швидкого реагування). Бійці в масках дубинками «обробили» потенційних «бунтівників». Після цього побитих терміново розкидали по інших установах. Так само швидко сховали на 100-й харківській зоні тих помічників адміністрації, які брали участь у катуваннях (називають деякого засудженого А. Шаповалова за прізвиськом Шульц та його «підлеглих» — В. Макаренко, А. Погосова). Сергій Ларін поділився з «ОРД» деталями «спілкування» з групою швидкого реагування: «Підняли о третій ночі. Ззаду защелкнули руки наручниками і погнали в одних трусах з руками застібнутими ззаду — в штаб. Там наказали повзти з 1-го на 2-й поверх, кого й на 3-й. Мені наказали повзти на животі на 4-й поверх. Стер коліна й плече. Лежав 9 годин у штабі обличчям у підлогу. Всіх змусили написати пояснювальні про те, що ми перешкоджали обшуку, розмахували руками і через це до нас були застосовані наручники. Але ніякого бунту не було. Виходить: б'ють за те, що ми говоримо: «Нас били». Так мене можна було змусити підписати, що я не тільки на спецназ кидався, але й ще когось розстріляв. Попередили, щоб мовчав, інакше — крах».
Ситуація загострилася напередодні Нового року. Як з'ясувалося, 30 грудня засуджені поскаржилися на побиття та катування начальнику колонії Едуарду Риженко, який, за словами колишнього в'язня Сергія Ларіна, «нічого не знав, дядько хороший». Риженко пообіцяв припинити безчинства і навіть нібито помістив в ізолятор когось із «козлів», які брали участь у катуваннях. 3 січня колонію відвідали представники «Харківської правозахисної групи», яким засуджені розповіли жахливі історії. Катування на «зоні», здається, вже нікого не дивують, але ті, хто пережив мучення в 25-й, зазвичай воліли мовчати. Як розповідає директор «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров, не далі як 6 грудня, коли колонію відвідав з моніторинговим візитом адвокат Володимир Глущенко, жодної скарги від засуджених не надійшло.
Зате 3 січня до відвідувачів з «ХПГ» вишикувалася черга з 55 осіб. Те, що це не просто скарги, свідчать свіжі рани на тілах засуджених. Зокрема, в'язень, про якого йдеться в повідомленні Л. Денісової, пройшов медичне освідування, яке підтвердило сексуальне насильство. Засуджений М. розповів представникам «ХПГ» про те, що його били руками й ногами, вивертали руки, після чого обмотали кінцівки скотчем і ремінцем, привязали до ліжка, в рот помістили кляп, на голову наділи дві шапки і тримали сім діб у такому стані. М. ледве міг дихати, весь цей час не отримував їжі, лише чай, фізіологічні потреби справляв під себе. Коли хлопця розв'язали (а це молода людина), він побачив черв'яків, які їли його мертву плоть. У результаті витонченого катування у М. загноїлися ноги й сідниці. Засудженому Т. зв'язали руки скотчем, затикали рот мокрою тряпкою, били по ребрах і нирках, поки він не втратив свідомість. Після цього зґвалтували дерев'яною палкою. У результаті засуджений здійснив спробу самогубства. Засудженого К. побили руками, ногами й битою, зв'язали скотчем. Зверху сів оперативник, який завів руки жертви над головою так, що пошкодилися суглоби.
Представники «ХПГ» дізналися, що в колонії є кімната катувань зі спеціальними пристосуваннями для мучення людей. У «секретній кімнаті» одного з засуджених змушували вішатися (робили петлю й говорили: «Вішайся»), інших катували електричним струмом, а когось «перетворювали на овоч» за допомогою введення певних препаратів (докладніше тут: https://www.facebook.com/khpgorg/videos/840919546379851/). 3 січня правозахисники встигли опитати 22 потерпілих. Але оскільки охочих було більше, пообіцяли, що приїдуть знову 8 січня й продовжать приймати скарги. Однак у цей день двері установи виявилися закритими через «надзвичайну ситуацію».
Версія пенітенціарщиків викладена так: «Група засуджених негативної спрямованості, які відбувають покарання в установі «Алексаївська виправна колонія (№ 25)», у найближчий час планувала здійснити заходи, спрямовані на вчинення групових протиправних дій і дестабілізацію оперативної обстановки в установі»: https://www.facebook.com/adkvsu/posts/512438049379623
«Нам тяжче списати матрац, ніж людину»
«Я колись у цій колонії відбував покарання, потім навчався й став правозахисником», — розповідає «ОРД» Руслан Еременко. — «Мета катувань не тільки в тому, щоб принизити й придушити людську й чоловічу гідність (хоча й це теж)... У 25-й колонії існує така приказка: «Нам тяжче списати матрац, ніж людину». Цим вони дають зрозуміти, що матрац коштує дорожче людського життя». Головна мета — вимагання. 25-та колонія — це м'ясорубка, в якій під керівництвом першого заступника начальника колонії Конищева вимагали гроші на УДО, на нормальне харчування (щоб їсти не тільки перловку, а гречку з якимось м'ясом, треба платити 500 гривень на місяць) і за право зробити дзвінок додому. За все це треба переводити певну суму на карточку родички «козла» Шульца — головного помічника адміністрації з числа засуджених.
У розпорядженні «ОРД» опинилася копія одного з звернень, зроблених засудженими 30 грудня, у якому фігурує та сама фамілія організатора катувань — Конищев. Полковник Сергій Конищев — це перший заступник начальника установи — заступник начальника установи з нагляду й безпеки, охорони й оперативної роботи. Як розповіли «ОРД» потерпілі, усі катування відбувалися за наказом саме цієї людини. А головним катом і виконавцем є Станіслав Гарькавий (який діє руками так званих «помічників адміністрації»). Ці прізвища фігурують у всіх скаргах засуджених. А також вони фігурують у заявах правозахисників. На основі отриманих фактів, задокументованих моніторами «ХПГ», було спрямовано звернення до Генпрокуратури й ДБР. І, як вважають у «Харківській правозахисній групі», саме зростаючий шум став причиною «надзвичайного положення» (докладніше: http://khpg.org/index.php?
id=1578702070). На сьогодні інформація з Алексаївської надходить суперечлива. Але, кажуть, що після того як ДБР взялося за розслідування заяв, зроблених Денісовою й Захаровим (http://khpg.org/index.php?
id=1578732301), С. Гарькавого звільнили задним числом, а С. Конищева перевели в колонію № 18 (Холодногірська виправна колонія, м. Харків) на ту саму посаду — першим замом начальника. Однак, за словами «зеків», обидва вони були учасниками «маски-шоу» ночі на 8 січня й тому в 25-й колонії впевнені: можуть повернутися. Конищев навіть претендує на посаду начальника ВК № 25.
Терор як робочий інструмент харківських катів
Алексаївська колонія в Харкові — це, мабуть, найвідоміша в Україні колонія для утримання рецидивістів. І відрізняється вона тим, що з точки зору тюремників є зразково-показовою, а з точки зору зеків — адом на землі. У 25-й «зоні» особливу увагу приділяють духовним справам: на території є церква. Є й міні-зоопарк з павичами й кроликами. Писуари, дерев'яні панелі, одноярусні ліжка, акваріуми — у спальних корпусах. У медчастині — фонтан. У кімнаті для побачень з родичами — дзеркальна стеля. «Не у кожного вдома такі умови», — розповідає худорлявий зек журналісту в рекламному відео, зробленому на замовлення керівництва колонії.
А засуджені різають собі вени, як тільки дізнаються, що їм загрожує поміщення в цей «санаторій». У 2013 році Сергій Павличенко (якого разом з його батьком Дмитром звинуватили в убивстві судді) вчинив саме так — порізав собі лезвієм шию, щоб уникнути відправлення в 25-ку.
З чого б — запитується? За красивим фасадом ховається огидна изнанка. Найменше з злочинів місцевих тюремників — використання безоплатної праці засуджених. Потрапляючи на цю «зону», людина перетворюється на кріпака й працює безоплатно 14 годин на день. Кажуть, за рік роботи напередодні 2020 року зекам видали «зарплату»: пляшка «Фанти», жменька цукерок, шматок торта, 2 пачки сигарет. І такі самі «подарунки» від «релігійної адміністрації» полагаються на Великдень. Замість зарплати. А поки засуджені голодують, «нормального дядька» Риженко й одного з його замів спіймали на крадіжці м'яса й риби, призначених для засуджених. Наприкінці листопада СБУшники затримали підприємців, які купували у «зоновського» керівництва вкрадені продукти. У схемі виявилися замішані представники чотирьох харківських колоній.
Катування в 25-й колонії — це не щось незвичайне, а цілком буденна історія. Що ж стосується злочинів сексуального характеру — жертва найчастіше або боїться, або соромиться про це розповідати. А анонімні свідчення надходять уже років десять.
«За порушення можуть «опустити» (обсцено або палку засунути). А помічникам адміністрації («козлам») можна палити й вживати наркотики. Є архів на кожного», — розповідає колишній засуджений тут. «Смирильні сорочки, побиття — це дрібниці, це не страшно. А ось «загнати в петушатню», створити ситуацію, яка дозволить відправити засудженого в вигнанці, у касту «образених» — це страшніше. «Законтачити» можуть кожного. Це робиться, щоб усі були покірні. «Опускають» не слабого, а того, хто «показує своє я». Зона — це полон, ти туди потрапив, а далі тобі ломають психіку й ти становишся іншою людиною», — обговорюють колишні засуджені.
Ми вже не раз писали про «харківську школу перевиховання», від якої волосся встає дибки. Терор — це робочий інструмент пенітенціарщиків не тільки в 25-й, але й у 43-й і в 100-й колонії, які прозвали «бермудським трикутником», де зникають права людей і навіть самі люди. «Законодавцем цієї моди» вважають Олександра Крикушенка, який ще кілька місяців тому був начальником Державної кримінально-виконавчої служби.
Саме за його керівництва механізм вимагання грошей під загрозою зґвалтування поширився на інші установи країни. Начальник у ДКВС новий. Що змінилося? Літають роки, а в системі виконання покарань України все по-старому?
На думку Євгена Захарова не зовсім так. Він бачить зміни: «Коли стала публічною інформація про кримінальний бізнес в Алексаївській колонії, там зняли начальника Віктора Хірного. І, як я чув, Гарькавий був останнім оперуповноважених, який так люто чинив. Навіть стверджують, що начальник колонії не знав про катування Гарькавого. Про роботу в 3 зміни вже не йшлося. Але навіть при тому, що режим трохи послабився, він усе одно залишається дуже страшним». Колишній засуджений Сергій Ларін, згаданий вище, порівнюючи нинішнє становище в 25-й колонії й те, що творилося там у 2008 році, говорить: «Сьогодні вже б'ють не так, у 2008-му було страшніше». «Стали менше залишати слідів», — уточнює Руслан Еременко. Втім, Віктора Хірного, якого згадав Євген Захаров, відправили на пенсію 5 років тому — з великими почестями, а не з ганьбою.
Біда ще й у психології пенітенціарщиків, які абсолютно впевнені в своїй безкарності й навіть у правоті. Щиро вважають засуджених своїми рабами й, що б не сталося, ніхто з них за злочини не відповідав. Навпаки — кати процвітають. Недавно про звірства в 77-й колонії, де зґвалтували «атошника», зробили документальний фільм. Але досі залишаються на своїх місцях начальник Максим Чукін і його зам Максим Коротич, а Чукін недавно отримав звання полковника. Вищезгаданий Сергій Конищев за півроку змінив три машини й у 2018 році придбав квартиру в Харкові, ціна якої в декларації занижена вдвічі. Дружина Конищева, за відомою тюремною традицією, влаштована в ту саму 25-ту зону на дрібну посаду з зарплатою в 6 тисяч гривень, але «чудом» змогла накопити 30 тисяч доларів https://declarations.com.ua/declaration/nacp_04100937-dabb-4aa4-8b43-702224dca4f3.
Успішно складається й кар'єра Андрія Ольховського, якого звинувачували в катуваннях. І якого, як і Максима Чукіна, називають улюбленцем Крикушенка. Рокіровка — це все, що «загрожує» цінному кадру. Тому колишній нач. режиму 25-й колонії Андрій Ольховський змінює колонії — то він командує ВК № 100, то спрямовується в 43-ю, то очолює ВК № 17. «Привязував голих людей до паркану зі словами: «Зек, ти ніхто», а його просто перевели й зробили полковником», — поскаржився «ОРД» один із потерпілих. При цьому офіційні доходи Ольховського й ще однієї дружини тюремниці не дають пояснення їхньому способу життя й люксовим автомобілям, які вони воліють: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_673510d7-7b54-4f81-b702-715ff810228a.
А якщо ви подумали, що хоча б Крикушенко нарешті видалений від тюремного бізнесу, то це не так. За даними наших джерел, він досі має своє підпільне виробництво в харківських колоніях і живиться з багатомільйонних тендерів Державної кримінально-виконавчої служби. На потоках залишаються всі фірми й усі ті «тюремні барижани», про яких йдеться в цьому розслідуванні.
Наш скепсис щодо здатності Зе-команди «зробити тюремних феодалів» поки що виправдовується. Замість реформ від «переможця» фальшивого конкурсу Василя Коробка простежується то ли неспроможність подолати саботаж старих кадрів, то ли взаємовигідна співпраця з непотопляємим Крикушенком і його людьми.