Голова Державної митної служби України Максим Нефьодов заявив у Facebook, що за 2019 рік митниця зібрала до державного бюджету 14,6 млрд доларів США, що на 1 млрд доларів більше, ніж у 2018 році. За його словами, більші суми надходили лише один раз — у 2008 році, коли було пікове кредитування, величезний імпорт з Росії та не було окупації й анексії територій (18,1 млрд доларів). Нефьодов також зазначив, що митниця нині працює значно ефективніше, ніж у 2008 році: податкове навантаження на доларом імпорту зросло з 24 до 27 центів, на кілограм імпорту — з 20 до 21 цента.
У програмі «Прямо зараз» Нефьодов пояснив причини значних недопоступлень до бюджету від митниці. На його думку, причина проста: у бюджеті закладений курс долара на кінець року 29,4 або 29,2 гривні за доларом, а насправді курс становив 24,7 гривні. Він зазначив, що якби митниця могла впливати на курс, то найкращим керівником митниці був би той, хто працював у 2014 році під час девальвації, оскільки він перевиконав план у гривнях, хоча його особистих заслуг у цьому було мало.
Однак такі твердження викликають сумніви. Якщо звернутися до 2008 року, то за словами Валерія Хорошковського, тодішнього голови Державної митної служби України, найрізкіший удар (зниження обсягів імпорту) стався на початку жовтня, коли перші два тижні жовтня показали мінус 50 відсотків у тоннах порівняно з попереднім роком. Це був період, коли почався світовий фінансовий криз. Щодо 2014 року, то варто зазначити, що в наступні роки курс долара США був ще вищим: 8 гривень за доларом на початку 2014 року та 15,8 гривні на кінець року; відповідно у 2015 році: 15,8 гривні та 24 гривні.
За твердженнями осіб, обізнаних у процесах, що відбуваються нині в митниці, причина, чому Нефьодов кидає докори на адресу своїх попередників, елементарна: приховати величезні помилки та просчети під час так званої «реформи». Останнім часом активність Нефьодова на інформаційному фронті вражає. Майже щодня в соціальних мережах на його акаунтах з'являються нові й нові факти великих «досягнень» митниці у нескінченній боротьбі з контрабандою. Однак більш-менш обізнані люди розуміють, що «реформатор» публікує звичайні рутинні епізоди з повсякденної роботи митниць. Вершиною такої дебільності варто вважати пост на сторінці Нефьодова у Facebook від 13 січня 2020 року про вилучення одеською митницею 8 тисяч контрафактних кубиків Рубика. Якщо припустити, що ціна китайського контрафактного кубика становить 50 центів (насправді вона ще менша), то загальна вартість виявленого правопорушення — чотири тисячі доларів США. Бюджет України врятований!!!
Один із розумних читачів прокоментував цей пост: «Пане Нефьодове, може дійсно краще про ковбасу, сир та цукерки? Дуже дрібно щодо кубиків. Дуже дрібно!!!» Загалом цей пост є дзеркальним відображенням «реформ» Нефьодова та його команди. За чотири місяці їхніх зусиль те, що відбувається в митниці, можна охарактеризувати лише як повний безлад, хаос і безпорядок.
Нефьодову невідомо, що той же «міцний попередник» Хорошковський, яким би він не був, піднявши митні платежі практично одразу після свого приходу. Він не займався реформою заради реформи, а будучи далеко не останнім менеджером, на відміну від керівника в червоних шкарпетках, не займався запуском авторизованих економічних операторів, запуском директив про загальний транзит, електронною системою для забезпечення транзиту та контролю доставки, відкриттям повної інформації про експортно-імпортні операції в знеособленому вигляді, запуском роботи митниці як єдиної юридичної особи та іншим марнославством.
Хорошковський не звільняв 500 безпідставно «корумпованих» митників. Він чітко розумів, що головний показник митниці в нинішніх реаліях — це наповнення бюджету. І дуже швидко зрозумів, що підвищити платежі можна не цифровізацією, а наведенням порядку з митною вартістю. У тій складній ситуації як він, так і його наступник Анатолій Макаренко пріоритетом у своєму керівництві вважали гідні умови роботи та оплату праці митника, завдяки чому значно знижувався й рівень корупції. Результатом роботи став ріст митних надходжень практично вдвічі.
З того часу реалії не змінилися. Країні, як і раніше, потрібні гроші: на виплату зарплат і пенсій, на оборону, на силовиків, які охороняють владу, і звичайно на утримання все більш нахабних позеленілих менеджерів, які нараховують собі зарплати в сотні тисяч та премії часом у десятки мільйонів гривень. Цієї простої істини Нефьодов до сьогодні не розуміє. Він проводив «реформи». Спочатку Президент визначив термін їх впровадження на 1 грудня, потім він змістився, і 8 січня «нова митниця» почала працювати.
У цьому хаосі простий митник просто божеволіє. Один із прикладів: елементарний документообіг уже кілька місяців просто паралізований. Нова комп'ютерна програма від Нефьодова пропускає пошту виключно у форматі «документ». Прикріпити до листа будь-який файл у іншому форматі, ту ж фотокопію неможливо. Щоб розписати документ виконавцю потрібно чимало попотіти, і в більшості випадків це не вдається. Співробітники втихомирку користуються старими програмами, і то лише ті, у кого вона залишилася й є ключі доступу. Централізованого управління митницею просто немає. У цьому хаосі кожен шукає собі заняття, намагається досягти якогось результату, адже потрібно довести свою необхідність і пережити майбутню атестацію. Періодично ситуацію погіршують спонтанні, іноді суперечливі «інструкції», що падають зверху. У цьому плані особливо виділяється помічник Нефьодова Андрій Андрейків. Сам Нефьодов абсолютно не контролює ситуацію, не володіє процесами, що відбуваються в митниці, не здійснює особисто оперативне управління нею, а займається чисто теоретичними маніпуляціями.
Натурально результатом такого управління стало значне недопоступлення платежів до бюджету. Як видно, саме з моменту приходу Нефьодова платежі різко пішли вниз. І причиною цьому є не лише падіння курсу долара. Саме при Нефьодові за чотири місяці до бюджету не надійшло близько 21 млрд гривень, а з урахуванням грудня — усі тридцять. Ці гроші пішли безповоротно, їх ніколи вже не повернути. І це з урахуванням скоригованого Кабінетом міністрів у бік зменшення плану.
З іншого боку, у пана Нефьодова та його однодумців досить непогано виходять «реформи» на іншому фронті. Подібно Ланселоту з відомого кінофільму «Убити дракона», Нефьодов піднявся на борьбу з корупцією та контрабандою в митниці. Абсолютно. Результатом цієї «боротьби» стало банальне освоєння новою командою «реформаторів» раніше побудованих схем та налагодження нових. Відтепер «Офіс» переїхав з Банкової на Дегтяревську.
Як приклад, можна навести одне з останніх розпоряджень Нефьодова, передане у вигляді SMS-повідомлення начальнику Одеської митниці Євгену Кодісу та продубльованого ним своїм підлеглим. За словами одного з одеських імпортерів: «Цукерка залишилася такою ж поганою. Нова Одеська митниця «обилічує» в повний рост. Все за класикою жанру. На центральному рівні за чистими вантажами: овочі/фрукти — з тонни; контейнери — за одиницю. Можна не вирішувати, але тоді починається гра з митною вартістю і виходить кілька дорожче. Наприклад, від 30 до 50 доларів з тонни залежно від товару (овочі/фрукти), якщо за схемою. Якщо ні, то прохідна митна вартість трохи збільшується (на 5–10 центів за кг). Крім того, «копитні» та взагалі вирішення питань на постах ніхто не скасовував. Просто загоняють у тінь. «Чорнуха» теж їде. Там ставки індивідуальні й це не для всіх. Недавнє затримання поліцією турецького кальянного тютюну в Рибному порту під виглядом плівки тому підтвердження. Видимо, випадковість».
На лінії боротьби з корупцією як значний «успіх» варто відзначити призначення заступником Координаційно-моніторингової митниці одіозного Ігоря Резника. Не дивно буде, якщо керівником до нього Нефьодов призначить Василя Поїзда. Ці гідні панове значно посилять новоявлений «Офіс» і прибутки останнього виростуть у рази, адже за кермом мають стояти не дилетанти, а професіонали.
Ратуючи за чистоту рядів, пан Нефьодов презентував призначення нових керівників вищого рівня виключно через конкурси й навіть оголосив їх у деяких митницях. Зокрема, у інтервю «5 каналу» він заявив: «Через конкурси пройде вище керівництво, заступники й тому подібне». Разом з тим, якось з тіні у нього з'явилися нові заступники, причому не в режимі виконуючих обов'язки, а вже на «твердих» посадах. Якщо хтось поцікавиться: де, коли й у кого вони виграли конкурс у «нову митницю», то з подивом для себе виявить, що такі конкурси не проводилися. Взагалі. І це лише мала частина безладу, що відбувається в митниці через прихід туди просто сторонніх людей. Якось не склалося у кухарки керувати державою.
Ситуацію врятовує лише те, що «реформатори» зі своїми «реформами» ще не добралися до нижчого рівня; простий митник на місці працює як працював, так і працює. За звичкою. За інерцією. Поки йому ніхто не заважає, він виконує свою роботу, а просто — наповнює бюджет.
До нього ще не добралися липкі руки грантоїда, ще зайнятого лобіюванням ІТ-фірм з новим, хоч і не належним чином працюючим програмним забезпеченням, але в перспективі отримуючими немалі прибутки за свої послуги. Лобіюванням фірм-перекладачів іноземних мов, без яких раніше вільно обходилася митниця, але тепер, у перспективі здатна платити за послуги. Пошуком залежалих ліквідних вантажів, які цілком реально реалізувати через так любиму «Прозорро» й отримати смачний відсоток від угоди. Та багато ще солодких цукерок, що лежать під ногами.
У загальному, за всього чотири місяці ми стали свідками дивовижної метаморфози: Ланселот, що вийшов на боротьбу з Драконом, якось дуже швидко перетворився в самого Дракона. І причина цього явища банальна — отрута, іменована грошима. І в нашому випадку отрута подіяла практично миттєво, отруївши всі клітини слабкого організму. Організму з надмірно завищеною самооцінкою, нескінченно любляче себе улюбленого й звиклого розкішно жити на закордонні гранти.