Спроби реформування Служби безпеки України здійснювались неодноразово, однак суттєвих змін ця структура не зазнала. Новий керівник СБУ Іван Баканов, призначений після обрання президента Зеленського, оголосив про кардинальну реформу органу. Його концепція реформування полягає у максимальній адаптації спецслужби до західної моделі структури контррозвідувального органу.
Однак чи принесе це користь Україні? Остаточного законопроекту про реформування СБУ публічно озвучено не було, робота над розробкою нової структури ще тривала. Проте деякі основні напрямки реформування згадувались у різних варіантах законопроектів та обговорювались в експертному середовищі й засобах масової інформації.
СКОРОЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ СБУ
За поглядами нового керівництва СБУ, чисельність служби є занадто великою у порівнянні з західними контррозвідувальними службами і потребує скорочення. Дійсно, якщо порівнювати суто числові показники, то СБУ є однією з найчисельніших контррозвідувальних спецслужб в Європі. Згідно Закону України про СБУ у редакції від 2015 року, чисельність служби встановлена до 27 000 осіб у мирний час і до 31 000 осіб у особливий період. У військовий час чисельність може бути додатково збільшена.
Чисельність контррозвідувальних служб у країнах Європи офіційно є засекреченою. Неофіційно, у країнах Європи з аналогічною чисельністю населення та територією, чисельність контррозвідки становить близько 3000–10 000 осіб. На перший погляд різниця разюча: 3000 та 27 000 осіб. Проте варто розібратись у цій різниці детальніше.
Голавна відмінність полягає у моделі органу контррозвідки. Західна модель — це переважно модель контррозвідки, яка не має правоохоронних повноважень, тобто не займається веденням слідства, арештом та триманням підозрюваних. Функції контррозвідки у західній моделі зводяться в основному до збору інформації, що становить загрозу державній безпеці. СБУ має пострадянську структуру, її функції значно ширші ніж у західній моделі — вона не тільки повинна збирати інформацію про загрози, але й впливати на їх усунення.
Саме тому в структурі СБУ є слідчі підрозділи, підрозділи, що забезпечують досудове слідство (так звані «секретні тюрми СБУ»), та підрозділи спеціального призначення — спецпідрозділ «Альфа» є у кожній області. Також у склад СБУ входить військова контррозвідка. Вона забезпечує контррозвідувальне забезпечення у Збройних силах, Національній гвардії України, Прикордонній службі, Службі спецзв'язку та інших силових структурах — це близько 400 000 осіб! У західній моделі спецслужб військова контррозвідка входить до складу армії.
Крім того, пострадянська структура органу державної безпеки характеризується автономною структурою, тобто всі підрозділи органу держбезпеки у своєму складі мають власні підрозділи забезпечення — спецзв'язку, господарчі, технічні працівники, медичні. Це створювалось для того, щоб зменшити ймовірність «потрапляння у систему» сторонніх людей. Тобто навіть працівники буфетів, електрики, прибиральниці, персонал відомчих санаторіїв — являються працівниками СБУ. Вони не мають військових звань і є цивільними працівниками, але також проходять спеціальну перевірку при працевлаштуванні і входять у встановлену законом чисельність 27 000.
У західній моделі спецслужб цивільний персонал в основному не входить до чисельності контррозвідувального органу. Функції забезпечення, у тому числі й охорони, виконуються цивільними фірмами за схемою аутсорсингу.
Для прикладу можна навести підрозділи медичного забезпечення, що входять до складу СБУ: Центральний госпіталь СБУ, Центральна поліклініка СБУ, 23 обласні відділи військово-медичного управління СБУ, лікарні відновлювального лікування в м. Ворзель та Бровари, оздоровчий табір «Маяк», Санаторій «Одеса», Санаторій «Трускавець», Дитячий оздоровчий табір «Лісовий» (Ворзель).
У структурі СБУ існує Департамент господарчого забезпечення, у його складі існують: відомчі їдальні, готелі, будинок культури СБУ, відомчі дитячі садки. І навіть ДП «Підсобне господарство Служби Безпеки України» (Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка). Чи існує це підприємство на даний момент, невідомо.
Є у складі СБУ також: автомобільна служба (що займається експлуатацією та обслуговуванням великого парку автомобілів), Проектний інститут СБУ, науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, Галузевий Державний архів СБУ, музей СБУ.
Ці підрозділи створені в першу чергу не стільки для унеможливлення випадків проникнення «в систему» сторонніх осіб, скільки для соціального забезпечення працівників СБУ. Вони не мають конкурентного грошового утримання, але принаймні мають мінімальний соціальний пакет.
Звісно, можна скоротити чисельність служби за рахунок скорочення підрозділів забезпечення, але ці функції хтось повинен буде виконувати, і держава все одно буде витрачати на це гроші. Якщо не напряму через фінансування СБУ, то через збільшення фінансування інших структур.
Тепер давайте порівняємо чисельність західних контррозвідувальних служб і СБУ через призму задач, які вони виконують, і різних моделей контррозвідувального органу (західної і пострадянської). Чисельність СБУ за законом обмежується 27 000. Але це штатна чисельність, списочна чисельність (тобто реальне число укомплектованих посад) — на той момент становила близько 22 000.
Тепер давайте з цих 22 000 віднімемо чисельність: співробітників військової контррозвідки, військово-медичних установ, архіву, музею, будинку культури, технічних працівників (електриків, сантехніків, водіїв, продавців), відомчих оздоровчих закладів, дитсадків, підрозділів охорони, слідчих підрозділів, силових підрозділів (у кожній області), науково-дослідних установ, підрозділів забезпечення досудового слідства (місця утримання осіб під слідством), підрозділів протидії злочинності у економічній сфері.
Якщо забрати у СБУ всі вище перелічені підрозділи, то ми отримаємо саме західну модель контррозвідувального органу. І ту ж саму чисельність 5000–10 000 осіб. Тобто чисельність співробітників СБУ, яка займається безпосередньо контррозвідкою і державною безпекою, майже така сама як і у західних спецслужб. І не є якоюсь занадто великою.
Але чи буде така спецслужба ефективно протистояти загрозам, що стоять перед Україною?
ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ СБУ
Це ще одна пропозиція, що лунає від нового керівництва служби. Так, більшість західних спецслужб цивільні. Хоча є й виключення. Давайте розберемось, які позитивні і негативні наслідки дає мілітаризація спецслужб, і взагалі для чого створюються військові формування.
Хто взагалі повинен носити погони серед державних органів? Військовими (або воєнізованими) формуваннями повинні бути ті державні органи, які відносяться до сектору безпеки і оборони, і безпосередньо виконують свої задачі зі зброєю, або в умовах бойових дій — тобто так або інакше приймають участь у бойових діях.
Західна модель спецслужб — це в більшості цивільні спецслужби. Деякі західні спецслужби навіть не мають власних силових підрозділів, ці функції покладені на відповідні підрозділи поліції. Досудове слідство (за отриманою інформацією від спецслужб) також у більшості західних країн проводить поліція. І тримає під вартою також поліція чи пенітенціарні органи.
Голавна задача для західних спецслужб — це збір інформації агентурними та оперативно-технічними каналами. Західні спецслужби концентруються в основному на зборі інформації, але власних інструментів протидії виявленим загрозам вони не мають.
Ця модель є дієвою, позаяк головними загрозами для західних країн є міжнародний тероризм та транснаціональна злочинність. Західні країни, крім деяких, не мають прямої воєнної загрози і гібридної війни. Західна модель спецслужб не передбачає їхню безпосередню участь у військовому конфлікті. Тому військова підготовка оперативного складу є також не актуальною. І саме тому ці спецслужби в основному цивільні.
Чи є це виправданим для України? Звісно ні. Як це не дивно для когось прозвучить, але Україна не має терористичної загрози як системного явища. За всі роки незалежності в Україні були лише поодинокі випадки класичних терористичних актів (загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети). Всі інші випадки, які журналісти називали «терористичним актом», — були або кримінальним злочином, або актами диверсії, тобто воєнних дій.
Голавною загрозою для нашої держави є, і буде в найближчі роки, — це воєнна загроза зі сторони Росії. І саме виходячи з цієї загрози ми повинні будувати свої спецслужби.
Незважаючи на заяви нової влади про зупинення бойових дій на Донбасі, доволі реалістичним залишається варіант повномасштабного військового конфлікту з РФ, що як мінімум призведе до тимчасової окупації частини, або всієї території України. В такій ситуації спецслужби (як розвідка, так і контррозвідка) повинні залишитись військовими формуваннями.
Військовий статус СБУ дозволить: підтримувати високий рівень мобілізаційної готовності — для цього у складі СБУ існує служба мобілізації і територіальної оборони, яка буде розформована у разі демілітаризації служби.
Люди, що знайомі з принципами мобілізації, можуть порівняти роботу двох державних органів, наприклад при виникненні надзвичайної ситуації техногенного характеру: є велика різниця у часі мобілізації медичних працівників районної лікарні і підрозділу Державної служби надзвичайних ситуацій. Різниця у підтриманні мобілізаційної готовності, системі зв'язку, системі логістики на випадок тривоги. І тут на практиці служба надзвичайних ситуацій, будучи воєнізованим органом, має значні переваги над цивільною районною лікарнею. Ось у цьому й різниця між цивільним і воєнізованим органом.
Залишити у своєму складі спеціальні підрозділи «Альфа» та озброєні підрозділи охорони. Це також необхідна вимога для функціонування служби у випадку загострення військового конфлікту.
Уявіть спробу штурму умовного харківського управління СБУ проросійськими озброєними групами? Як буде організована оборона підрозділом охорони СБУ та цивільною охоронною фірмою? Звісно, можна привести приклад з Донецьким чи Луганським управлінням СБУ, але це вже питання до чистки кадрів, а не до структури СБУ.
Проводити військову підготовку особового складу військовослужбовців — в умовах повномасштабного воєнного конфлікту співробітники СБУ повинні володіти первинною військовою підготовкою, так як вони навіть в умовах малоінтенсивного військового конфлікту на Донбасі приймають у ньому безпосередню участь. І це стосується не тільки співробітників військової контррозвідки чи спецпідрозділу «Альфа».
До участі в операціях об'єднаних сил залучаються співробітники СБУ різних підрозділів, у тому числі й забезпечення: управління спецзв'язку СБУ, слідчі, медичні працівники, співробітники оперативно-технічних підрозділів. Для прикладу можна привести також інцидент з захопленням Росією українських катерів у Керченській протоці: серед захоплених військовослужбовців двоє були співробітники управління військової контррозвідки СБУ.
У разі загострення ситуації чи активізації воєнної агресії на інших напрямках — повинен бути посилений контррозвідувальний режим. Це буде вимагати ще більшого залучення співробітників СБУ.
У разі повномасштабної військової агресії частина або вся територія України може бути окупована. В такому разі оперативні співробітники СБУ (не тільки військової контррозвідки) повинні будуть виконувати завдання на нелегальному положенні. Збираючи інформацію на окупованій території, діяти у складі підрозділів руху опору — які зараз формуються (і простою мовою називаються «партизанські загони» — не треба плутати з підрозділами територіальної оборони). Контррозвідувальне забезпечення частин руху опору — також буде однією з задач СБУ у воєнний час.
Чи зможе оперативний співробітник без військової підготовки ефективно виконувати її? Знову ж таки можна привести приклад з сучасної історії — після захоплення частини Луганської та Донецької областей, деякі співробітники управлінь СБУ у цих областях, що не зрадили присязі, перейшли на нелегальне положення і продовжили роботу в інтересах нашої держави. Про тих, хто зараз виконує завдання на окупованих територіях, звісно говорити не можна, але деякі співробітники стали відомі — на жаль після смерті.
Ще одним аргументом проти демілітаризації можна привести приклад тих же західних спецслужб. Деякі західні спецслужби залишились у воєнізованому статусі. Наприклад спецслужби Польщі та Литви. АВБ (Агенція внутрішньої безпеки) Польщі є не військовим формуванням, а воєнізованим, але спеціальні звання та військову форму вони залишили. Те саме й у Литовському Департаменті державної безпеки.
І заключний аргумент за збереження військового статусу СБУ — це психологічний фактор. Це зрозуміють тільки військові: людина, яка носить військову форму, відрізняється від цивільної. Це питання психології. Присяга, служіння державі, військові традиції — для військових є дуже важливим фактором. Саме через нього деякі співробітники СБУ не перейшли на сторону противника після захоплення їхніх управлінь.
ПЕРЕДАЧА ВІЙСЬКОВОЇ КОНТРРОЗВІДКИ У СКЛАД ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Ця пропозиція часто звучить у проектах реформування служби. Вона є логічним продовженням попередної пропозиції щодо демілітаризації. Так, знову ж таки у західній моделі спецслужб військова контррозвідка підпорядкована армії. Ця модель доволі ефективно працює.
Але наша пострадянська система, хоч і інша, але доволі ефективна.
Які проблеми можуть виникнути при передачі військової контррозвідки до Збройних сил?
Перша проблема: система буде контролювати сама себе — якщо передати військову контррозвідку армії, то армія буде контролювати сама себе (вести контррозвідку). Що буде, коли армію очолить черговий громадянин РФ, як він буде керувати контррозвідкою проти спецслужб РФ? Звісно й СБУ може одночасно очолити громадянин РФ, як це вже й було. Але це проблема у підборі кадрів президентом. А з точки зору вибору структури спецслужб — логічно залишити принцип контролю над армією іншій структурі. Це забезпечення принципу стримування і противаг.
Друга проблема: передача військової контррозвідки армії надасть їй контроль над іншими силовими структурами. У разі реалізації цієї ідеї реформування армія буде здійснювати оперативний контроль за іншими силовими структурами. Доступ до інформації СБУ — зараз військова контррозвідка має доступ до інформації оперативно-технічних підрозділів СБУ. Тобто за рішенням суду може вести прослуховування засобів передачі інформації. Прослуховуванням технічно займається виключно СБУ, всі інші силові структури подають запит в СБУ (з рішенням суду), і через службу проводять прослуховування.
Крім того, військова контррозвідка для своїх оперативно-розшукових заходів може залучати й інші підрозділи СБУ: оперативних співробітників інших підрозділів, співробітників зовнішнього спостереження, спеціальні підрозділи, тилові, спецзв'язку, явочні квартири.
Якщо військова контррозвідка перейде у структуру Збройних сил України, то виникне «міжвідомча конкуренція», як це вже було коли частини спецпризначення та Командування спеціальних операцій вийшли з оперативного підпорядкування Головного управління розвідки. Тоді Головне управління розвідки суттєво обмежило надання Командуванню спеціальних операцій розвідувальної інформації. Головне управління розвідки і Командування спеціальних операцій на початковому етапі війни майже не співпрацювали. Коли у справу втрутилось вище керівництво армії, цю проблему було вирішено. А на той момент у Командуванні спеціальних операцій розглядали ідею формування власних підрозділів агентурної розвідки.
Ця ж ситуація може повторитись і у випадку передачі військової контррозвідки армії. Військова контррозвідка почне розширювати штат, формувати власні підрозділи спецпризначення, розширювати підрозділи забезпечення. Намагання зекономити кошти призведе до збільшення фінансування.
Третя проблема: підготовка співробітників військової контррозвідки — зараз співробітників військової контррозвідки готують в Академії СБУ. Якщо військову контррозвідку передадуть Збройним силам — хто буде готувати кадри для них? Академія СБУ? Але якщо вона стане цивільна, то як вона буде готувати військових для військової контррозвідки? Створити окремий факультет при військовому вузі? — це знов призведе до збільшення фінансування.
Четверта проблема: відомча залежність — тим, хто служив у Збройних силах, відома ситуація з Військовою службою правопорядку. Ця служба, яка зараз реформується у Військову поліцію, поповнювалась у тому числі й офіцерами, що переводились туди з військ. У кожного офіцера від майора і вище є знайомі у військовій службі правопорядку, з якими вони навчались чи служили разом. Це призвело до утворення знайомств у цьому правоохоронному органі. Кожний, хто служив, знає, що з військовою службою правопорядку на рівні особистих знайомств можна було вирішити будь яке питання щодо зупинки кримінального провадження, якщо випадок не був пов'язаний зі смертю чи не набув суспільного розголосу. Ця ж ситуація може повторитись і з військовою контррозвідкою у разі передачі її Збройним силам.
ПОЗБАВЛЕННЯ СБУ «СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРІВ»
У структурі СБУ є підрозділи забезпечення досудового слідства, за цією назвою криються місця тимчасового тримання затриманих — до 2000-х років вони мали назву слідчі ізолятори. Під впливом західних країн Україна вилучила зі структури СБУ слідчі ізолятори, але залишила їх у такій формі. Зараз такі місця утримання підслідних є у Києві, а також у Харкові і Одесі.
Існування таких підрозділів є спірним, і зовсім не відповідає західній моделі місць позбавлення волі. Деякі українські журналісти навіть робили з цієї інформації сенсацію — статті про «Секретні тюрми СБУ». По-перше, вони не секретні, так як їхні місця знаходження загальновідомі. По-друге, вони не є незаконними — їхня діяльність регулюється наказом голови СБУ. Проблема в законодавчому регулюванні існує, так як ці місця тримання не прописані в самому законі про СБУ з чітким порядком їхнього функціонування.
Чи потрібно залишити «слідчі ізолятори СБУ»? Логічно було б передати функції утримання осіб, що підозрюються у злочинах проти держави, спеціально створеним закладам Державної пенітенціарної служби. Але у нинішніх умовах вона абсолютно не здатна забезпечити тримання таких осіб ізольовано від впливу іноземних спецслужб. А також СБУ повинна проводити оперативні заходи серед осіб, що знаходяться під арештом за підозрою у вчиненні злочинів проти держави.
Всі, хто має відношення до правоохоронних органів чи спецслужб, знають, що в Україні всі місця тимчасового тримання, місця позбавлення волі (за винятком 25-ї виправної колонії та ще декількох місць), перебувають під контролем кримінальних структур — на жаргоні мають назву «чорні». Тобто адміністрація не має там реальної влади, і забезпечення оперативної роботи в них з боку СБУ неможливе в принципі.
Після розпаду Радянського союзу кримінальні кола нових незалежних країн зберегли взаємовідносини між собою. Образно кажучи, кримінальна структура СРСР не розпалась, а збереглась, незважаючи на утворення незалежних країн. Спецслужби Росії мають значний вплив на кримінальне середовище РФ, а через нього й на кримінальне середовище України.
На захоплених територіях і областях, де створення «республік» не вийшло, криміналітет займав або нейтральну, або проросійську позицію. Таким чином спецслужби РФ мають широкі можливості у впливі та отриманні інформації в місцях позбавлення волі в Україні.
Саме тому необхідно зберегти підрозділи тримання під вартою у складі СБУ, але законодавчо урегулювати це.
СКОРОЧЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ
Ще однією запропонованою зміною у структурі СБУ називають скорочення територіальних органів. Зараз у Служби безпеки є управління у кожній області, а також територіальні підрозділи військової контррозвідки. Є також підрозділи СБУ і у деяких районах. Логіку реформаторів можна зрозуміти — скорочуючи чисельність обласних управлінь, можна скоротити інфраструктуру та особовий склад.
Це звісно призведе до зменшення фінансових витрат — та чи не послабить це СБУ? Знову ж таки порівняємо цей підхід з західною моделлю. Для західної моделі, де головною загрозою є тероризм і транснаціональна злочинність, — така структура є цілком дієва. Чи спрацює вона для України, де загрозою є військова агресія і збереження територіальної цілісності?
При чому загрози територіальної цілісності є не тільки зі сторони Росії, ряд політичних партій та діячів Румунії та Угорщини також висувають територіальні претензії до України.
Використовуючи вплив на криміналітет, пов'язаний з незаконним видобутком бурштину, російські спецслужби можуть активізувати антидержавні дії в Рівненській області. Про східні регіони можна й не згадувати, план «Новоросія» можуть спробувати реалізувати знов.
Якою планують нову територіальну структуру СБУ? Доводилось чути про регіональні управління (замість обласних). Наприклад у Львові — яке б займалось оперативним забезпеченням у всьому західному регіоні. Так, економічно це буде більш доцільно. Та як зможуть оперативники у Львові швидко зреагувати на загрозу в Берегово? Чи в Рівненській області? Хто буде проводити оперативні заходи на Буковині?
ЛІКВІДАЦІЯ «ЕКОНОМІЧНОГО ПІДРОЗДІЛУ» В СБУ
Ліквідація Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, з подальшим розподіленням функцій цього підрозділу між іншими правоохоронними органами держави, є цілком виправданим і необхідним кроком щодо реформування спецслужби.
СБУ є головним контррозвідувальним органом держави, але оперативна діяльність у економічній сфері, у тому вигляді в якому вона є зараз, значно виходить із сфери забезпечення державної безпеки. Більше того, наділення СБУ поліцейськими повноваженнями в економічній сфері призвело до криміналізації частини співробітників цього управління — їхнього «зрощення» з кримінальним світом.
Тим самим іноземні спецслужби отримали вплив на саму СБУ через підконтрольні кримінальні угруповання. Випадки незаконного впливу СБУ на суб'єктів економічної діяльності, у тому числі так зване «кришування», — завдали удару по довірі громадськості до спецслужби.
Позбавлення СБУ повноважень у економічній сфері є правильним напрямком реформи.
СКОРОЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СБУ
Як вже говорилось, СБУ має велику кількість підрозділів забезпечення: медичних, господарчих, наукових, навчальних. Саме через це чисельність СБУ значно перевищує чисельність аналогічних спецслужб західних країн.
Якщо вивести з структури СБУ військову контррозвідку, провести демілітаризацію, позбавити слідчих підрозділів та підрозділів забезпечення досудового слідства, передати частину функцій господарчого забезпечення приватним фірмам, а також скоротити територіальні підрозділи (укрупнивши їх) — то підрозділи забезпечення можна суттєво скоротити.
Але чи призведе це до підвищення ефективності спецслужби? Скоріш за все — ні. Ми просто отримаємо класичну західну модель структури спецслужби, але яка не буде відповідати загрозам сьогодення.
Які проблеми можуть виникнути при необдуманому скороченні підрозділів забезпечення?
Перша проблема: заміна цивільних працівників СБУ на працівників комерційних фірм, що працюють за схемою аутсорсингу, — призведе послаблення системи внутрішньої безпеки СБУ. Звісно ці працівники можуть також проходити спеціальну перевірку, але це буде формальність — це будуть тимчасові працівники, які будуть постійно змінюватись і яких буде важко контролювати.
Друга проблема: ліквідація відомчої медицини — ліквідація військово-медичного управління також суттєво скоротить чисельність СБУ. Але де будуть лікуватись співробітники і працівники служби? У госпіталях Міністерства оборони? Тоді їхні штати потрібно буде збільшити, і замість економії державних коштів ми отримаємо тільки їхній перерозподіл. Можливо вони будуть лікуватись у державних лікарнях? Тоді як забезпечити режим секретності оперативників, що будуть проходити лікування там? А це у тому числі й співробітники, що працюють під прикриттям, офіцери діючого резерву.
Третя проблема: ліквідація відомчих дошкільних закладів та санаторіїв — це теж не притаманна спецслужбі сфера діяльності, але саме цей соціальний пакет стимулює працівників СБУ залишатись на службі, адже грошове утримання вже не є конкурентоздатним. А відомча медицина і дитячі садки дуже актуальні для співробітників, особливо у великих містах.
До речі, навіть французький Іноземний легіон має свої відомчі бази відпочинку і пансіонат для пристарілих, де колишні легіонери доживають свій вік.
ВИСНОВКИ
Реформа СБУ необхідна. Але перш ніж починати реформування, необхідно визначитись з якою метою її проводити.
Якщо проводити її з метою адаптації до західної моделі спецслужби і включення в загальну систему спецслужб країн НАТО — то тоді можна просто скоротити чисельність СБУ і скопіювати найбільш поширені форми організаційної структури західних спецслужб.
Але якщо реформувати СБУ для забезпечення державної безпеки України, то однозначно можна зробити висновок, що західна модель нам не підходить. Вона спрямована лише на збір інформації, і наділення контррозвідувального органу якимось повноваженнями для протидії іноземній воєнній агресії — особливо тій агресії, що ведеться у формі гібридної війни. Західна модель також не передбачає застосування спецслужби в умовах повномасштабного воєнного конфлікту — а така перспектива цілком реальна для нас.
Враховуючи приведені вище аргументи, можна стверджувати, що оптимальною моделлю структури СБУ буде вдосконалена пострадянська модель, з позбавленням повноважень у економічній сфері. І суттєвим посиленням парламентського контролю.
Про контроль треба наголосити окремо. Залишивши СБУ значні повноваження і не створивши системи реального контролю, ми продовжимо традиції використання СБУ кожною новою владою у своїх політичних інтересах.
Зараз контроль над СБУ та іншими спецслужбами здійснюється рядом державних органів: Комітет з питань національної безпеки і оборони та розвідки, Комітет з питань правоохоронної діяльності та інші. А також зі сторони громадськості контроль здійснює громадська рада при СБУ. Всі органи державного контролю, так чи інакше, підконтрольні президенту. А громадські ради — це бутафорські організації, діяльність яких можна описати лише анекдотичними прикладами. Тобто реального незалежного контролю СБУ (і інші спецслужби) не мають.
І саме тут необхідно переймати досвід західних моделей парламентського контролю за діяльністю спецслужб. Про це можна говорити окремо, але коротко можна зазначити, що такі комітети складаються як правило з колишніх співробітників спецслужб (як не дивно), які обираються за консенсусною схемою, для уникнення призначення «потрібних» для влади кандидатів. Крім контролю спецслужб, такі комітети займаються також лобіюванням інтересів спецслужб у парламенті.
Чи не застаріла пострадянська модель спецслужб? У тому вигляді, в якому вона була в 90-х роках минулого сторіччя, застаріла. Але якщо її вдосконалити, то вона буде повністю відповідати загрозам, що стоять перед Україною. Це насамперед позбавлення «економічного напрямку», посилення напрямків кібернетичного захисту і протидії інформаційно-психологічному впливу. І найголовніше — дієвий парламентський контроль.
Ефективність пострадянської моделі спецслужби можна побачити на прикладі Росії. Вони мають саме пострадянську модель воєнізованої, автономної спецслужби. І за своєю ефективністю спецслужби РФ можна по праву вважати одними з найпотужніших у світі.
Для прикладу можна привести захоплення Криму та частини Донбасу. Саме спецслужби зіграли у цьому провідну роль. Навіть армія РФ (крім Головного управління розвідки Генерального штабу та Командування спеціальних операцій) виконували роль логістичного забезпечення та роль «масовки». Військові підрозділи Росії зайшли на територію Криму та Донбасу, яка вже де-факто була захоплена: військові об'єкти України блокувались місцевим населенням, організованим співробітниками спецслужб; командири українських частин у більшості були вже завербовані, що унеможливлювало ефективний супротив росіянам. І навіть у керівництві України в 2014 році та у керівництві нашої армії були агенти впливу російських спецслужб.
Це показує ефективність пострадянської моделі спецслужб і провідну роль (навіть важливішу за армію) спецслужб у гібридній війні.
Звісно, хтось може згадати й провали спецслужб РФ, це й справа Скрипалів, й інші провали, але це не показник неефективності. Це показник масштабів роботи — ці масштаби на рівні періоду холодної війни. Багато помиляється той, хто багато робить. У підсумку провалів російських спецслужб значно менше ніж досягнень.
Чому ж при однаковій пострадянській моделі спецслужб України і Росії їхня ефективність протилежна? Крім самої структури важливим фактором ефективності спецслужби є кадровий склад та роль керівництва країни.
До 2014 року керівництво країни займало або нейтральну, або проросійську позицію, та й взагалі не цікавилось спецслужбами. Це призвело до різкого падіння якісного складу спецслужби і насичення її агентурою противника. Що в результаті проявилось у її недієздатності.
Після 2014 року якісно оновити склад і провести чистки не вдалось. Проте завдяки патріотизму значної частини СБУ вдалося стабілізувати ситуацію і протистояти Росії останні п'ять років. Як буде складатись ситуація надалі побачимо.