На перший погляд — історія малоцікава: ну що там — мільйонер у доларах Ігор Насалик забув вписати в декларацію про майновий стан і доходи ще один мільйон? Але справа, яку розглядає Вищий антикорупційний суд і яка привела колишнього міністра на лаву підсудних, стосується боргу, який він категорично заперечує. Цікавою цю історію робить таємна кухня призначень на найвищі посади в країні та лобіювання інтересів фінансово-промислових груп призначенцями.
Яка ж інтрига? Один багатій-політикан стверджує, що його хочуть «кинути». А другий — що його намагалися підкупити (а коли це не вдалося — оклеветали). Якщо вірити цьому другому, він ще з 1998 року відмовився від потужного бізнесу, щоб стати мером у депресивному містечку й жити на зарплату в 11 тисяч гривень. І ось — удар долі, жахлива несправедливість – непідкупного колишнього міністра таскають по судах за відмову вчинити корупційні дії.
Вищий антикорупційний суд, 23 січня. Охорона на вході до суду не гірша, ніж у аеропорту. Рамка, детектор металу, сканер, огляд речей. Колишній міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик приходить за 20 хвилин до початку засідання й теж вивертає кишені. Він посміхається адвокатам, які його зустрічають у холі. Насалика звинувачують у внесенні недостовірних відомостей у декларації за період 2015–2018 років. Стаття 366-1 Кримінального кодексу передбачає: «Декларування недостовірної інформації (представлення суб'єктом декларування свідомо недостовірних відомостей у декларації) карається штрафом, громадськими роботами або позбавленням волі на строк до 2 років з позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років». За версією САП, фабула така: у 2014 році, взявши два позики у свого товариша, у подальших деклараціях їх не відобразив. І не повернув кредиторові ні копійки. А закон вимагає декларувати як суми позик, так і кількість повернених грошей (навіть якщо повернено нуль гривень – чиновник зобов'язаний згадати про них у деклараціях).
О 12:00 розгляд справи по суті звинувачення починається без запізнення. Поруч з Ігором Насаликом у залі розташовуються 4 захисники. З'ясовується, що мали бути ще двоє, але не з'явилися. Але обвинувачений не проти розпочати без них. Прокурор читає свою позицію: обвинувачений, будучи народним депутатом, а потім міністром, не відобразив у деклараціях з 2014 по 2018 рік позику, отриману 10 липня 2014 року від Петра Петровича Дименського, розміром 1 млн 249 тисяч доларів. За проханням суду обвинувачений представляється: уродженець Кіровоградської області, проживає на Хрещатику, неповнолітніх дітей немає. «Я вже старий», — кокетує 57-річний колишній міністр, демонструючи відмінну фізичну форму. Насалик — відомий бодибілдер, і до суду надів облягаючу бицепси кофтинку.
Президуючий суддя «розжовує» звинувачення й запитує: все зрозуміло? «Мені незрозуміло висунуте звинувачення», — говорить Насалик. Ігор Степанович пояснює, що боргові зобов'язання він не визнає. Претензії Петра Дименського він оспорює в Печерському райсуді. А в НАЗК йому надали розтлумачення: вносити в декларацію відомості про ті зобов'язання, які оспорюються, не потрібно (поки йде спір). Дименського він називає персонажем. Обвинувач заявляє, що САП буде доводити, що підпис виконаний Насаликом. Спочатку був надрукований текст, потім на цей текст наносився підпис Насалика. У слідства є розписка та висновок експерта. Прокурор говорить, що у САП є інформація про те, де й з ким перебував Насалик 10 липня 2014 року. Він перелічує докази, якими розпоряджається обвинувачення: є жорсткий диск з файлом, який містить договір позики. Є дані з'єднань абонентів, які перебували у Львові на вулиці Винниченка, будинок 14 у день укладення договору позики. Є інформація про з'єднання абонента Насалика. Є виписка з особистого рахунку Дименського в Банку інвестицій та заощаджень (банк самого Дименського). Є розпечатка SMS Насалика. Є свідчення свідків. І так далі.
Виступає адвокат колишнього міністра. Витіюватим чином проводить лінію про «незрозумілість звинувачення». З його промови й справді незрозуміло, оспорює він факт отримання позики чи лише оспорює необхідність внесення відомостей у декларацію. Завершує захисник промову так: «Ми доведемо, що справжній мотив слідства був — не допустити Ігоря Степановича до виборів. Має місце не боротьба з корупцією, а політичний мотив». Знову встає Насалик й розставляє акценти: він звернувся в поліцію, і там у результаті експертиз було встановлено, що ті договори позики (а всього їх два), про які згадував у промові прокурор, є підробленими. «Цей персонаж» (Дименський) все підробив. Він скривається за кордоном через те, що вчинив смертельну ДТП. І свідченням свідків Насалик не радить вірити — вони змінювалися 5–6 разів. Адвокат екс-міністра звинувачує САП у незаконному втручанні в діяльність Печерського райсуду, який у цивільному процесі з 2017 року розглядає спір між Дименським і Насаликом.
Захист клопотає про призначення нових експертиз підпису Ігора Насалика на договорі позики й розписці, на які спирається обвинувачення. Прокурор заперечує: «У нас як робиться технічна експертиза? Знищуються всі екземпляри підпису під час такої експертизи. Документ буде експертами знищений, про що ми отримаємо довідку». Ігор Насалик дивується: як вони в САП проводили свою експертизу, якщо у нього не брали зразки почерку? Прокурор парирує: брали для порівняння зразки підпису громадянина Насалика як міського голови міста Калуш та як міністра енергетики. Посовітавшись на місці, судді відмовляють у клопотанні. На цьому засідання закінчується. Дата наступного засідання невідома. Як тільки судді видаляються, екс-міністр підходить до автора. Здається — він абсолютно відкритий і готовий відповісти на будь-які питання. Як чесній людині, йому нічого приховувати. Але записувати його коментар на аудіо чи відео не дозволяє. Версія Насалика така: Петро Петрович — старий друг Ігоря Степановича, але після його призначення на посаду міністра сказав приблизно так: «Раз ти тепер міністр, а ну-ка, давай-ка моїм людям посади». А отримавши відмову, затаїв образу: «Ах, так? Ну, я тобі покажу!». Дименський вирішив займатися вимаганням. Для цього підробив 2 договори позики на загальну суму 3,15 млн доларів. «І чому лише в 2017 році Дименський згадав про борг?» — говорить Ігор Степанович. «Може, тому, що спливав строк позовної давності для звернення до суду? Може, Дименський чекав, що борг повернуть?» – так на це питання відповідає прокурор. Хоча це не наша справа – уточнює – наша справа така: отримавши позику, Насалик нічого про неї не сказав у декларації. «У нас є експертизи, проведені абсолютно незалежними експертами. Об'єктивно доведений факт підписання Насаликом договорів, та є розписки. Було дві позики, але ми змогли провести експертизи лише по одному (епізоду), оскільки вилучені слідчими з Печерської поліції документи невідомо де знаходяться. Є певна інформація про те, що на проведення експертизи в Печерському райсуді вилучався оригінал договору, а повернуто було вже зовсім інший документ (можливо – підробку)», — розтлумачив для читачів «ОРД» прокурор САП Роман Кимлик.
ДТП за участю Дименського, «віджим» телеканалу, везіння Насалика
Насалик з літа минулого року твердить про політичні переслідування, тоді як Дименський почав «переслідувати» його ще в липні 2017 року. Не коментуючи мотиви поступку Насалика, олігарх Дименський на своєму (тоді ще своєму) телеканалі «ZIK» давав зрозуміти, що налаштований рішуче. У Печерському райсуді знаходяться 2 його позови. Дименський пред'явив розписки й договори позики. Одна розписка на суму, еквівалентну 1 млн 888 тисяч 706 доларів (позичав у гривнях) – ці гроші Насалик позичив 15 лютого 2014 року. Друга розписка від 10 липня 2014 року — на суму, еквівалентну 1 млн 249 тисяч 287,7 доларів. Насалик подав зустрічний позов про визнання договорів недійсними. 16 серпня 2017 року Печерський райсуд арештував за боргами дім Насалика в Конча-Заспі й квартиру на Хрещатику — в забезпечення позовів Дименського. А через 2 дні сталася біда, яка істотно поліпшила становище Ігоря Степановича. «Mercedes», за кермом якого перебував Дименський, влаштував ДТП на трасі Львів–Краків. Загинула жінка. Вину на себе намагався взяти водій. Але свідки бачили Дименського. Так що наступного дня він улетів за кордон, і з тих пір там скривається. У вересні апеляційний суд зняв арешт з майна міністра Насалика.
А в жовтні 2017 року він звернувся в поліцію зі заявою про ще одне злочин, нібито вчинене Дименським. Насалик звинуватив беглого олігарха в тому, що той підробив його підпис. Деякий слідчий Чередник А. І. з Печерського РОВД поліції, розслідуючи заяву Насалика, звернувся до експертизи, яка дійшла висновку: підпис Насалика ненастоящий. У зв'язку з цим у САП підозрюють, що сам Чередник вступив у злочинний змовор з Насаликом з метою знищення оригіналів документів, які викривають Насалика (це те, на що натякав прокурор Кимлик у своїй промові в суді).
У грудні 2017 року керівництво телеканалу «ZIK» зробило заяву: Адміністрація Президента Порошенка намагається «віджати» телеканал. Соратники Насалика з БПП під президентські вибори шукали спосіб посилити свої позиції, так що Дименському було зроблено пропозицію «передати телеканал в управління» в обмін на зняття всіх звинувачень. Як відомо, свій головний медіа-актив Дименський продав улюбленому антагоністу Петра Порошенка – Медведчуку. А в липні минулого року САП вручила підозру Ігорю Насалику в недекларуванні. «10 днів залишається до виборів у ВР, хтось захотів облити мене брудом», — відреагував Насалик. І назвав Дименського шахраєм. Беглеця вже знайшли й допитали в Греції. Версія, яку озвучив прокурорам Дименський: Насалик просто вирішив його «кинути». І частково це вже вдалося. Тому що в частині першої позики (зробленої 15.02.2014) під час розгляду справи були знищені докази. Наші джерела говорять, що довгоочікуваний допит свідка Дименського у Вищому антикорупційному суді може відбутися не в режимі відеоконференції, а «живцем». Якщо станеться його екстрадиція у зв'язку зі справою про ДТП. Версія родичів загиблої в аварії дівчини (озвучена тут: https://www.facebook.com/stepan.matsevko/posts/1440289686053785 ) підтверджена наявними у слідства доказами.
Покровитель і бізнес-кар'єра «жертви політичних переслідувань»
Петра Дименського на західній Україні іноді називають олігархом № 1, а Ігора Насалика – прикарпатським феодалом. У 2013 році «Forbes» поставив Дименського на 67-е місце в списку найбагатших українців зі статком 170 млн доларів. З тих пір він збіднів чи не вдвічі, але все ще залишається власником і президентом ФК «Карпати». Дименський був Насалику покровителем, бізнес-партнером і другом, але їхні капітали не порівнювати.
Хоча в 2012 році, даючи інтерв'ю журналістам «ZIK», Насалик оцінював свій дім у Конча-Заспі в 7 млн доларів і хвалився 8 елітними авто. Говорили, що у Насалика є й приватний літак, але його тодішній мер Калуша не підтвердив. Зате підтвердив яхту – як говорив Насалик, вона невелика — всього 15 метрів, зате швидкісна. Журналістам Дименського (майбутньому кандидату в Президенти Дмитру Добродомову й майбутньому другу «російського світу» Руслану Коцабе) тодішній мер Калуша Ігор Насалик розповів про себе чимало цікавого. Мовляв, після львівського політеху він отримав направлення в Ульяновськ (РФ). І на початку 90-х став дилером «УАЗ» в Україні. А далі – нібито виключно завдяки своєму бізнес-генію, без стартового капіталу створив компанію «Техноінвестцентр», потім «Техно-Центр» і ще купу успішних фірм. У 1998 році, вперше потрапивши до ВР, як запевняв Насалик, він розпродав весь свій бізнес, оскільки держслужбовець не має права ним займатися. І з тих пір живе на заощадження й зарплату (у мера вона була 11 тисяч гривень).
Що ж стосується політичних переваг, вони у бізнесмена Насалика приблизно такі самі, як і у Дименського: то він «оранжевий», то «біло-голубий». За останні 20 з гаком років Насалик не раз кочував з партії в партію. Коли під вибори 2006 року Дименський став спонсором проекту «ЕКО +25 %», він дав Насалику 5-е місце в списку, а собі взяв 9-е. Але партія отримала менше 1 відсотка. Так екс-нардеп Насалик й подався в мери Калуша. Мерствував він у період з 2006 по 2014 рік. І, незважаючи на свої багатства, з популізму «поселився» в однокімнатній квартирі в найунилому районі Калуша, яку, як він сам стверджував, ще й ділив з колегою. Хоча для всіх не було секретом, що Насалик у Калуші бував рідше, ніж у Конча-Заспі, міськими справами керував на відстані, зрідка прилітаючи на приватному авіатранспорті. І як мер він відзначився розграбуванням землі. Наприклад, його син Максим отримав у подарунок від Насалика ділянку в Калуші площею 14 гектарів. А його брату – Сергію, який досі є міським головою сусіднього з Калушем міста Рогатина — дісталася в дар від Ігора Насалика міський кінотеатр і прилегла до нього ділянка землі. Що характерно — коли брат Ігор став міністром, Сергій Насалик спробував займти його місце у ВР, але отримав від воріт поворот.
Розкіш міністра й скромні декларації
Ні яхти, ні автопарку з «Bentley», «Ferrari», «Aston Martin» тощо — які згадувалися в сюжеті Добродомова на «ZIK», колекціонер надзвичайно дорогих автомобілів чомусь не внесли в свої декларації – ні в 2010–2011 роках, ні в 2019 році. У 98-му він купив квартиру на Хрещатику площею 300 квадратних метрів і не постидився записати на себе – все ж чесно заробив і податки сплатив, розповідав Насалик. Так само й побудований у 2003 році в Конча-Заспі дім. Але з останньої декларації Насалика, яку він подав після виходу з посади міністра, дізнаємося, що основну частину багатств Ігор Степанович переоформив на дружину – громадянку Росії. Йому особисто тепер належить лише кілька земельних наділів – у Козині й Бориспільці, 10 предметів антикваріату, 12 годинників, вартість яких у декларації відсутня. Хоча, за даними ЗМІ, деякі з його годинників можуть порівнятися з бюджетом Калуша й були куплені в період перебування на держслужбі. Як і шість творів мистецтва (вартість полотен старих майстрів декларант чомусь теж не вказав): https://declarations.com.ua/declaration/nacp_4067a87c-d627-462b-9b60-322a96708654
А дім і квартиру Насалик переписав на дружину 16 серпня 2017 року — ровесно на наступний день після отримання визначення Печерського райсуду про накладення арешту на майно в забезпечення позову Дименського. Декларація, яку він подав у вересні 2019 року, взагалі сирітська — залишилися лише три машини на сім'ю, і якщо міністр розпродав усі свої «Ferrari» з яхтами, то виручені від продажу кошти він так само забув повідомити в декларації.
Але головне питання – чому в цій декларації немає ні корпоративних прав, ні банківських рахунків. У доходній частині лише скромний заробіток дружини від її бізнесу (791 тисяча гривень за останній рік) і скромна (якщо порівнювати з зарплатою Кабміну епохи Гончарука) зарплата на міністерській посаді (у 2018 році за рік роботи Насалик заробив 547 тисяч гривень). Банкам Насалик не довіряє — там у нього лише 3 тисячі доларів. А ось готівки вистачить, щоб розрахуватися за одним з позовів – її задекларовано 1 млн 365 тисяч доларів, плюс півмільйона в гривнях.
Декларації говорять про те, що Насалик ніде не є засновником і бенефіціаром. Зате ресурс youcontrol.com.ua повідомляє нам таке: сімейний бізнес Насаликів — Ігора й Сергія має 9 компаній і записаний, крім Сергія, на дружин (Гузял Есгатовну й Вікторію Анатоліївну) і батька – Насалика Степана Івановича. Компанії групи працюють у різних сферах: виробництво мінеральної води, соків і оцту (ТОВ «Галпласт», ТОВ «Галнадра»), авіаперевезення (ТОВ «Авіакомпанія «Сіріус»), та інші. І, здається, у 1998 році Ігор Насалик не продав, а переоформив свій бізнес на найближчих членів сім'ї. Тому що материнське підприємство «Техноінвестцентр» було засновником «Галпласта» (код 22197210), який тепер записаний на мера Рогатина. І компанія «Галнадра» (код 32017607) теж оформлена на Сергія й дружину. До бізнесу сім'ї належить також ТОВ «Євроенергогрупп» (код 33401066), яка займається видобутком і розвідкою природного газу 14 років – її засновники: батько екс-міністра й компанія «Галпласт»: https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=15755398
Насалику приписують також інтерес у бізнесі кумки – компанії «Укрмедекспорт», яка пиляла бюджетні мільйони на медпрепарати для жителів Калуша, які страждають від екологічної катастрофи.
Переговори з бойовиком «ДНР», «втекла» ТЕЦ і штанга
Версія Насалика про те, що через його становище в енергетиці Дименський намагався «вирішувати питання», звичайно, заслуговує на увагу. Під час першого входження до ВР, у 98-му, Насалик командував підкомітетом з питань нафтової промисловості, а Дименського називають нафтовласником. Пишуть, що Дименський має інтерес у вугільній галузі, а Насалик у 2014 році зайняв посаду заступника голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, і на той момент між ним і Дименським ще не пробігала чорна кішка. За даними сайту oligarh.media, афільовані з Дименським юридичні особи виграли навесні 2017 року тендер на 110,5 млн гривень на поставки для «Селидовугля» (ось цей: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-03-31-000030-b ). А, як стверджував в інтерв'ю 2018 року голова НПГУ Михайло Волинець, Насалик мав особистий інтерес до «Селидовугля», «Львовугля» й «Волиньугля». Він поставив своєї людини директором ДП «Селидовуголь» і допоміг Януковичу-молодшому зберегти ліцензії на «жирні» пласти 2 шахт.
Міністерський портфель Насалик отримав у квітні 2016 року. І це призначення викликало хвилю критики. Ходили наполегливі чутки, що Ігор Насалик купив собі посаду, щоб займатися схематозом. Його називали найнекомпетентнішим міністром за всю історію, адже за освітою він інженер, за компетенцією – бізнесмен, а за життям – бодибілдер. У 2018 році він нібито навіть намагався отпроситися у Гройсмана з позачергового засідання з питання ціноутворення газу для населення під тим приводом, що йому треба брати участь у змаганні культуристів у Іспанії. А під час президентської кампанії розсмішив народ, запропонувавши ЗЕ-команді помірятися силою з командою «Україні потрібен Порох». На посаді міністра він найбільше запам'ятався епічним відео, на якому, сидячи за одним столом з бойовиком, договорювався про спонсорування тероризму. Це — якщо використовувати традиційну лексику СБУ, а взагалі — вирішував з «міністром ДНР» за прізвиськом «Ташкент» питання поставок вугілля з окупованих територій. Неофіційний візит у «ДНР» — поступок екстравагантний, якщо не сказати шокуючий.
Але ніякої оцінки від однопартійця й соратника Петра Порошенка не отримав. Можливо, повірили версії Насалика – про те, що скандальне відео було зроблено ще під час його поїздки в окупований Донецьк у лютому 2015 року – коли він був нардепом і хлопотав про звільнення полоненого жителя Калуша. Хоча — чому розмовляв з «Ташкентом» на тему вугілля, а не на тему обміну? Скоріше — не могли не закрити очі, адже Насалик вважався одним зі спонсорів БПП, завдяки чому, здається, його й обласкали. Ми писали про те, що під занавіс роботи в міністерстві колишній мер Калуша зумів домогтися від Кабміну розпорядження про передачу в комунальну власність Калуської ТЕЦ. Наступним кроком мала стати її приватизація Насаликом «на дурняка». При цьому міністр за допомогою «правильного» менеджменту контролював держпідприємство «Львовуголь», яке постачало вугіль на цю ТЕЦ.
Як розповідав «ОРД» голова НПГУ Михайло Волинець, спочатку Насалик намагався вести свою гру, конкуруючи зі «смотрящим» по східному регіону Кропачевим, але був змушений у підсумку підкоритися Ігорю Кононенко, який Кропачева піднявся. А зі «смотрящим» по західному басейну — Андрієм Венгрином – Насалик нібито непогано співпрацював. Поразка на виборах у ВР у 2019 році для Насалика стала ударом. На своєму прикормленому окрузі 85 він програв кандидату від «Слуги народа», молодому підприємцю, який пече хліб у Калуші – де у Насалика найміцніший електорат. Після того як у країні змінилася влада, комісія при Мінюсті скасувала рішення про виведення Калуської теплоцентралі з державної власності.
А тепер задамо собі питання — що вірогідніше: Дименський дав гроші колишньому партнерові (наприклад, за лобіювання своїх інтересів), а той гроші взяв, але не виконав зобов'язань? Або — що Дименський підробив підпис, щоб замести сміття, яке «представники вищої ліги» воліють тримати під килимом?