«Щось пробулькало у датському князівстві». Здавалось, монолітна команда Зеленського виявилася неконтрольованим зібранням груп, залежних від різних покровителів. Навіть найближчі соратники Зеленського плетуть інтриги у своїх інтересах. Особливо цим захоплюється Іван Баканов. Як повідомляє телеграм-канал «Очки Баканова»: «Саме Баканов провернув операцію з дискредитації не лише Богдана, але й Ермака. У СБУ Ванею явно незручно, і він з усіх сил інтригує, щоб збити всіх конкурентів на посаду начальника ОП. Але інтриг за ним помічено вже надто багато. І Зеленського це починає насторожувати. Занадто вже Ваня вжився в образ «сірого кардинала». Так, так. Такі тихушники якраз і видають першими. Такий же безлад, як в ОП, творится і в СБУ, і в Раді. Разумков явно веде власний політичний проект і не зацікавлений у «монолітному» голосуванні в турбо-режимі. Те саме й у Кабміні. Недалекий Гончарук відкрито посилає Зеленського і не збирається виконувати його доручень. Зокрема, щодо відставки чотирьох міністрів. До речі, про власну заяву про відставку — теж, як виявилось, обманув.»
Тупо шантажував і брав на понт Зеленського. І Зеленський це зрозумів. Але хто ж замість недалекого самокатчика? Кого тільки не називали. Дубілету, Маркарову, Хорошковського. Тепер, крім Маркарової, ще й Віктор Бондар усплив. Материй чорт. Колишній міністр зв'язку та заступник Калетника. Та вже Медведчука одразу призначайте або Бойка. Але зупинимось на Бондарі. Звідки сей материй чоловіще? Подібно повії з Окружної — мав він безліч «користувачів». Але нині, гадаємо, його користує Калетник.
Немного історії. «У Верховній Раді восьмого скликання серед восьми представлених політичних партій місце в самій середині за чисельністю своїх представників зайняла партія «Відродження», очолювана відносно молодим політиком Віктором Бондарем. Зміна влади в партійній верхівці сталась у червні 2015 року, коли колишнього лідера екс-залізничника Віктора Остапчука відсунув екс-міністр транспорту та зв'язку Бондар. З урахуванням того, що засновником партії у 2004 році був ще один колишній міністр транспорту Георгій Кірпа, на ум приходять думки про професійний союз транспортників, зібраних у стінах Верховної Ради, або відродження країни має за їхнім задумом розпочатися з транспорту.
Від м'ясника до машиніста. До перевезень вантажів і пасажирів більшість із 24 депутатів партійної фракції мають досить поверхневе ставлення. Разве що їх щодня возять на роботу на представницьких автомобілях. Більшість із них у попередньому скликанні входили до парламентського об'єднання правлячої «Партії регіонів» або носили прапори аполітичних технократів, об'єднаних абстрактною ідеєю економічного відродження. У всякому разі, так називалась друга фракція, депутати з якої, переможці знову за мажоритарними округами, зібралися разом із Бондарем відроджувати Україну. Сам Віктор Бондар справами відродження займався всю, хай недовгу, але свідому своє життя. Особливо щільно йому довелось попрацювати в цьому напрямку за часів президентства Віктора Ющенка, палким прихильником якого він був. Колишній київський суворовець став наймолодшим в історії України міністром. У 29 років у 2005 році він став командувати всім українським транспортом та зв'язком. За очима міністерські працівники та керівники компаній називали його «м'ясником». Не за кровожадність, звичайно.
Для цієї якості він був занадто молодий. До міністерського кабінету в реальному секторі економіки йому довелось лише трохи керувати Донецьким м'ясокомбінатом. Цього вистачило, щоб зрозуміти всю проблематику транспортних проблем. Тільки не варто пов'язувати Бондаря з «донецькими». Ніякого стосунку він до них не має. Можливо, навіть у глибині його душі таїться якась образа на їхнього «пахана». Просто сталась у його житті така недовга епізод, пов'язана з виробництвом ковбаси в Донецьку. Він взагалі все життя був, як перекотиполе. Народився в Ленінграді, виріс у Києві, працював у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, а обраний від західноукраїнського Хмельницького. Щасливий випадок. Бондар не пішов стопами батька-офіцера, а, зняв форму суворовського училища, навчився на цілком цивільного юриста. Першим місцем його роботи стала юридична фірма «Сталкер». Потім він займав посаду радника генерального директора в харківській промислово-фінансовій групі «Сигма». У 25 років його прийняли в секретаріат Кабінету Міністрів України, де він став одним із безлічі «сірих» клерків.
З приходом до влади Віктора Ющенка настав його час, але не одразу. Влітку 2005 року сталась конфлікт інтересів між головними діячами «Помаранчевої революції» Юлією Тимошенко та Петром Порошенком. Президент Ющенко вирішив виникшу проблему кардинально — відправив обох у відставку. Несподівано-негадано призначений прем'єр-міністр Юрій Єхануров поспішив приступити до формування нового складу уряду. Часу не було. Ось тоді хтось згадав про Віктора Бондаря. Так він опинився в міністрах. З відставкою Єханурова та призначенням на його місце Віктора Януковича необхідність у молодому міністрі зникла. За спиною у Януковича стояла ціла товпа «донецьких», жадібних державних посад, а епізод із м'ясокомбінатом у залік не пішов.
Два Віктори — Ющенко та Балога. Дніпровська епопея. Бондаря приютив у секретаріаті президента його тодішній керівник Віктор Балога. Він же рекомендував його призначити головою обласної державної адміністрації Дніпропетровської області. Перед Бондарем було поставлено завдання — забезпечити підтримкою жителів області на майбутніх парламентських виборах партію Віктора Ющенка «Наша Україна». Дніпропетровськ мав встати під прапори євроінтеграції. Бондар завдання провалив. Дніпропетровськ підтримав «Партію регіонів». Ось тоді знову згадали про прізвисько Бондаря — «м'ясник». Особливо не церемоніючись, голова обласної адміністрації звільнив з посад восьмох голів районів. Формулювання були досить розмиті, але ніхто не сумнівався, що це була помста за провальну агітацію. Ющенко стрімко втрачав рейтинг. Прийшла пора вибрати собі нового ведомого. На друга Балогу розраховувати не приходилось. Той посварився з Ющенком через його рішення вдруге балотуватися на виборах. Вибирати довелось між кандидатами Януковичем та Тимошенко. Завдяки Януковичу Бондарю вже раз довелось покинути міністерський кабінет, тому він вибрав Юлю та домовився з нею залишитися губернатором. Бондар знову програв. У 2010 році депутати обласної ради висловили недовіру керівнику області якраз за підтримку Тимошенко.
Ігор Калетник. Покарання та прощення. Віктор Бондар опинився в заступниках у голови Державної митної служби України Ігора Калетника. Там він спробував заслужити прощення від Януковича за помилки молодості. Митна служба виконувала роль джерела тіньової підживлення «Партії регіонів» та активно присутствувала в різних корупційних схемах, реалізованих «донецькими». «Пахан» Янукович не дуже довіряв перебіжцям. Один раз видав, видасть і другий. У березні 2011 року проти Бондаря явно за вказівкою зверху було порушено кримінальну справу. Приводом послужив епізод, що відноситься до його перебування на посаді міністра транспорту. Міністр прийняв рішення про знищення незавершеного будівництва автовокзалу, чим завдав збитків на 5,5 млн гривень. Втім, через рік після перемоги на виборах у Верховну Раду фракція «Партії регіонів» з задоволенням прийняла в свої ряди нардепа-самовисуванця з Хмельницької області. За Януковича Бондар тримався майже до останнього дня його перебування в Україні, написавши заяву про розрив відносин із «регіоналами» лише 19 лютого. У 2014 році він знову переміг у своєму окрузі, а далі очолив партію «Відродження».
Секрети «Сигми». Коротка біографія лідера партії, переказана вище, має бути обов'язково доповнена ще однією історією, що розпочалась дуже давно, ще до народження самого Віктора Бондаря. У далекому 1973 році двоє харків'ян Михайло та Лев Блайзери прийняли рішення повернутися на Землю Обітовану. Здійснивши звичайний для єврейської аліїв трафік, вони незабаром опинились у дуже далекій від Єрусалиму Америці. З розпадом СРСР брати-бізнесмени вирішили поживитися на колишній батьківщині. Ними була заснована інвестиційна компанія Sigma Bleyzer. Основна мета бізнесу — скупка по дешевці українських підприємств, найкраще в стратегічних галузях промисловості. Найбільш скандальним проектом колишніх українців виявилась спроба взяти під контроль всю українську авіапромисловість. Брати Блайзери лобіювали проект об'єднання АНТК імені Антонова, Харківського авіабудівного авіазаводу та Київського заводу «Авіастар» в одне ціле. Що з цього вийшло в підсумку, невідомо, але американські конкуренти з компанії «Боїнг» були дуже зацікавлені в усуненні з ринку перевезень українців, а також у доступі до проектної документації унікальних авіалайнерів «Мрія» та «Русла». Блайзери програли. Щось подібне підприємливі брати спробували влаштувати в Росії, але їх там набагато швидше розкусили.
Складне завдання вимагало створення цілого колективу та просування в державні структури України «своїх» людей під виглядом перспективних менеджерів. Харківський філіал американської компанії Sigma Bleyzer під назвою промислово-фінансова група «Сигма» став стартовою площадкою для стрибка радника його директора з юридичних питань Віктора Бондаря в державні структури влади. Навряд чи випадково. У всякому разі, йому, хай на рік, але все ж удалось очолити міністерство транспорту та зв'язку, цілком придатне під визначення «стратегічно важливе», особливо якщо мати на увазі авіаційно-транспортну тему.
Ігор Коломойський. Рибак рибака видить здалеку. За власним визнанням Бондаря він зі студентських часів ніколи не відчував проблем із грошима. Доходи він отримував не лише від «Сигми». У 1997 році Бондар заснував компанію з вражаючою назвою «Європейський фонд розвитку». Європейський розвиток полягав у наданні нуворишам мисливських угідь біля Харкова для проведення дозвілля. Ще майбутній політик успішно займався роздрібною торгівлею продуктами, тютюном, алкоголем, що дозволило йому швидко обзавестися квартирою, автомобілем та одним із перших у Харкові тоді ще невиданим чудом техніки — мобільним телефоном. Бізнес з малих років проник у його нутро. Підсумки голосування фракції партії «Відродження» та її лідера тому підтвердження. В гострих ситуаціях фракція безропотно віддає голоси правлячій коаліції, але не все так однозначно. Бондар зберіг чудові стосунки з недавнім керівником Дніпропетровської обласної адміністрації та крупним бізнесменом Ігором Коломойським. Ділові люди завжди близькі за духом. Обставини цілком можуть скластися так, що партія у Верховній Раді заговорить мовою олігарха.