Замість європейських стандартів — «стіл замовлень», замість доступу до правосуддя для всіх — «решалово» обраних, замість оновлення кадрів — вічні вовки та волкови. Фарс замість процедури очищення від недобропорядних. Таким виглядає результат реформування судових органів. Наприкінці січня двічі звільнена за порушення присяги Світлана Волкова видала нове скандальне рішення, яким схвалила хід екс-заступника голови адміністрації Віктора Януковича до ВР. «Узаконила» схему, яка дозволяє одночасно проживати в Австрії та не покидати межі України. «А так можна було?» — здивується «легітимний». Можна, Вікторе Федоровичу. «Волдеморт» судочинства з вашої команди придумав і обкатав рішення, яке дозволяє повернути в українську політику Азарова, Клюєва, Курченка та вашого спадкоємця Олександра… Треба лише задним числом видати наказ про командирування до РФ, направлення на п'ятирічне лікування чи навчання, і можна приступати до управління державою. Так вирішила судія Печерського райсуду, якій нічого втрачати — Волковій уже загрожує 8 років за те, що допомогла втекти до РФ Дмитрію Садовнику.
У цій публікації поговоримо про судову мафію.
1. «Судовий смотрящий» Януковича повертається до парламенту
Андрій Портнов встановив у Печерському райсуді столиці такий факт: він безперервно проживав в Україні з 14.04.2014 по 19.05.2019. При цьому позивач не заперечував, що покинув країну через день після найкривавіших подій на Майдані — 22 лютого, а повернувся у травні 2019-го. Як пояснив суду Портнов — не міг повернутися раніше «у зв'язку з початком політичного та безпідставного кримінального переслідування». Потрапив під санкції, які «згодом рішенням Європейського Союзу від 26.10.2015 р. були визнані незаконними». У заяві зазначено, що 14.04.2014 р. Портнов був прийнятий на посаду директора департаменту з надання правової допомоги за кордоном адвокатського об'єднання «Корпоративні технології», що належить його давньому партнеру Івану Гранцеву (https://youcontrol.com.ua/contractor/?). Мета Портнова у судовому рішенні позначена чітко: «реалізація права на участь в управлінні державними справами, можливість бути обраним народним депутатом України» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87032795). А хто ж захищав у цьому — прости, Господи… суді інтереси держави Україна?
Печерський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби виступав у якості зацікавленої сторони. Але заперечувати проти такого рішення не став. Воно, до речі, не набрало чинності закону, але оскаржити, схоже, нікому…
— Волкова встановила факт безперервного проживання особи на території України протягом п'яти років, незважаючи на факт фізичної відсутності цієї особи в Україні протягом цього періоду. Тепер вона більш відома як судія, яка повернула Андрія Портнова до активного політичного життя, — коментує адвокат сімей Небесної сотні Віталій Титич.
Тут доречне відступлення. Як ми вже розповідали, щодо Портнова були розпочаті кілька кримінальних проваджень. І в тому числі — про вплив на суддів з метою прийняття незаконних рішень, про координацію незаконного переслідування «майданівців» у 2014 році, ролі у прийнятті законів 16 січня, а також свіжіше — про погрози працівникам ГПУ з метою перешкодити виконанню обов'язків та добитися незаконних рішень.
А не дійшли ці звинувачення до суду лише тому, що у керівництва країни не було на те політичної волі. У жовтні 2014 року адвокат Титич звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії України зі скаргою на поведінку судді Печерського райсуду Волкової. Йшлося про історичне рішення від 19 вересня 2014 року — тоді Волкова змінила запобіжний захід командиру «чорної роти» «Беркута» з грубим порушенням процесуального закону. Відпустила виконавця теракту 20 лютого 2014 р. Дмитрія Садовника на домашній арешт. І тим самим — допомогла йому сховатися. Майор Садовник командував хлопцями в чорному з жовтими наклейками, які крошили в прямому ефірі півсотні протестуючих, «захищених» мотоциклетними шоломами та смішними дерев'яними щитами.
По ч. 2 ст. 375 КК України («Винесення суддею свідомо неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки») Світлані Яківівні загрожує строк. Але вона вже відновлена у статусі судді рішенням Касаційного адміністративного суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84828052?).
3 жовтня колегія під головуванням судді-спікера Володимира Бевзенка та у складі Надії Данилевич, Людмили Єресько вирішила: скасувати рішення ВР про звільнення Волкової у зв'язку з порушенням регламенту. Що ж не так з регламентом? Виявляється, 27.09.2016 прес-служба апарату ВРУ розмістила на офіційному сайті цього органу інформацію з запрошенням Волкової на позачергове засідання 29.09.2016. Урядова телеграма-повідомлення була отримана Печерським райсудом, але з місця роботи пані Волкової до ВР відправлена відповідь: Волкова перебуває на стаціонарному лікуванні, прибути не може. Доводи відповідача про невідкладний характер питання колегія залишила без уваги. Присутність судді на пленарному засіданні, де розглядалося питання про її звільнення, обов'язкова — з такою мотивацією колеги задовольнили позов Волкової. Таким чином, право судді виявилося важливішим, ніж права потерпілих у справі Садовника. І важливішим, ніж інтереси держави щодо очищення від осіб, які завдають шкоди репутації судової влади.
Припинимо, на це рішення все ж таки подали апеляційну скаргу. Але Світлана Яківівна не сумує. Їй уже повернули зарплату за час «вимушеного прогулу» (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_9e5aa3df-c1da-4a07-8aab-fd5c1ab6d76c). Що ж стосується кримінальної справи, якщо за 4 роки не засудили, навряд чи засудять після того як підіграла Портнову. Наші джерела говорять, що демонізувати Волкову не варто — вона лише інструмент. А терпіти ганьбу Світлані Яківівні не вперше. У 2007-му (уже через 2 роки після набуття статусу довічного судді) її вперше звільнили за грубе порушення суддівської присяги (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1144-v). При Януковичі тихо повернули. А при п'ятому Президентові вона виконала чергову «замовку». Адвокат потерпілих Віталій Титич раніше в інтерв'ю «ОРД» висловлював думку, що Порошенко відпустив Садовника за домовленістю з Москвою. Так чи інакше — у 2014-му ніхто не перешкодив командиру вбивць відправитися до РФ. Так чи інакше — у 2020-му Волкову використали знову.
І тепер вона знову в строю: у першій половині дня судить Волкова, а після обіду — судять Волкову.
2. Судія Вовк, мільйонер-«інквізитор» та голодуючий адвокат
Якщо ви думаєте, що випадок судді Волкової виключний, це не так. Наприкінці липня НАБУ провело обшуки в Окружному адміністративному суді Києва та заявило про загрозу національній безпеці. «НАБУївці» хвалять тисячами годин прослуховування та фіксацією десятків «договорняків», у які вступали судді, втручаючись у діяльність інших судів та органів влади. Нібито зафіксовано вплив суддів на скасування конкурсів у ДБР та можливе зняття арешту з майна Януковича. Нібито ОАСК незаконно впливав на суддів Конституційного суду — щодо скасування статті «Незаконне збагачення». Це й зрозуміло: голова ОАСК Павло Вовк, як випливає з оприлюднених «плівок», скупує золоті червонці та є «основним гравцем на ринку нумізматики». Хоча офіційно за рік заробив не так багато для того способу життя, до якого звик — 390 тисяч гривень (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_052a0be9-f090-4c86-8204-067cd7bbff69).
У декларації Вовка за 2018 рік з'явилися 51 тис. дол., 18 тис. євро та заощадження в іншій валюті, вілла, ділянка та колекція монет. А за 2013 рік майже нічого цього не було. Тоді Павло Вовк офіційно заробив разом з дружиною трохи більше 400 тисяч гривень (https://declarations.com.ua/declaration/5526), але, як з'ясували кмітливі журналісти, один його політ до Норвегії на приватному літаку коштував більше річного доходу.
На щастя для Вовка, Конституційний суд таки визнав неконституційною статтю, за якою йому загрожувала відповідальність. Ось надавити на суддів КС щодо скасування «Закону про очищення влади» не вийшло, але в НАБУ впевнені, що й такі розмови у них «в загашнику» є. Нібито зафіксовані переговори, у яких судді ОАСК обговорюють варіанти зміни політичного курсу України… Нібито потрапив на «плівки» й чиновник часів Януковича, який впливає на «призначення контрольованих осіб до керівництва органів судової влади» (а кого мають на увазі в НАБУ — здогадайтеся самі). «Плівки» легли в основу УД, за яким підозрюваними виявилися кілька суддів. І це нікого не здивувало, адже ОАСК — це той суд, де після виборів 2019 визнали національну приватизацію «ПриватБанку» незаконною. Де відсторонили Ульяну Супрун та відновили Романа Насирова.
Суд, де працює судія Євген Аблов, який у грудні 2013-го зобов'язав МВС розігнати Майдан (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35971296). І судія Богдан Санін, який у листопаді 2013-го заборонив людям збиратися на Майдані. Їм, до речі, теж висунуті підозри — нібито разом з Вовком розробляли злочинні плани.
Вищий совіт правосуддя — це орган, який створювався для того, щоб очищувати систему від таких як Вовк та Волкова. Раніше він мав назву Вищий совіт юстиції й, завдяки реформі Порошенка, його членам підвищили зарплати до 300 тис. грн. на місяць.
І яка ж була реакція «судових інквізиторів» на «плівки Вовка»? Відгукнулася лише колишня членкиня ВСП Алла Лесько (на той момент уже судія Верховного суду з зарплатою 3,86 мільйона грн. на рік). У той день, коли Вовку вручили підозру, вона видала гнівний пасаж. Але не на адресу Вовка, а на адресу тогочасного заступника голови Офісу Зеленського Руслана Рябошапки (https://www.facebook.com/permalink.php?). Той сказав в інтерв'ю: «Кілька сімей контролюють всю судову систему України. Ці так звані «famiglia», які властиві італійській системі мафіозного управління». Лесько образилася за «всю судову систему» та вимагала доказів. Хоча залишений без її уваги Вовк — сам ходячий «доказ» існування «судової мафії». Він колишній помічник нардепа Сергія Кивалова, а ветерани судової системи відносять Окружний адміносуд до «сім'ї Кивалова» та «сім'ї Портнова».
У результаті ВСП відмовився відсторонювати від посади підозрюваного Вовка. А восени на його захист встали колеги зі Шевченківського райсуду: не продовжили строки слідства по справі, і прокурори були вимушені оголосити про завершення, надавши підозрюваним на ознайомлення «сирі» матеріали.
Нарешті, у листопаді минулого року ВСП звинуватив у дискредитації судової влади… Ні, не фігуранта гучної кримінальної справи Вовка. А все того ж Рябошапку. Членам ВСП дуже не подобається те, що Генпрокурор продовжує клеймити їхню «закриту касту» та говорити про «famiglia» (https://hcj.gov.ua/news/poshyrennya-generalnym-prokurorom-informaciyi-z-metoyu-dyskredytaciyi-sudovoyi-vlady-abo-vplyvu).
У чому секрет прихильності ВСП до суддів «вовчого суду»? Окружний адміносуд Києва зіграв певну роль у призначенні двох впливових членів ВСП — Павла Гречковського та Олексія Малованцького. Цим двом заважала ст. 131 Конституції, яка говорить: «Одна й та ж особа не може займати посаду члена Вищого совіту правосуддя два строки поспіль». Але Окружний адміністративний суд Києва витлумачив цю норму так, як було вигідно Гречковському та Малованцькому.
Павло Гречковський — найбільш заможний член ВСП, і один з тих, кого так само можна віднести до мафіозної «famiglia». Двері до влади йому відкрив батько, який перебував у керівництві Вищого господарського суду до 2002-го.
Сам же Павло Гречковський був депутатом Київської ради від партії Черновецького, і як секретар комісії з містобудування мав стосунок до земельного «дерибану». Влітку 2015-го журналісти «Радіо Свобода» розкопали, що в оренді у «судового інквізитора» Гречковського разом з партнером перебувають 7,5 гектара лісу на Жуковому острові. З'ясували й зв'язок Гречковського з офшором на Мальті, почесним консулом якої в Україні він є. А партнером Гречковського виявився не хто-небудь, а знаменитий судія Артур Ємельянов. Той, який став мільярдером, перебуваючи на посаді екс-заступника голови Вищого господарського суду України. І який крім того до корупційних злочинів тепер підозрюється ще й у причетності до замаху на свого земляка Вячеслава Соболева (унаслідок якого загинув його триліток).
У декларації члена ВСП Павла Гречковського за 2017 рік зазначено корпоративних прав на 44 мільйони гривень та безліч предметів, що викликають розкіш — серед яких екслюзивний «Майбах» (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_7ae76901-cb20-4dd1-b42b-bcae35cca891).
По даних ресурсу youcontrol.com.ua, основний бізнес Гречковського обертається навколо нерухомості та надання юридичних послуг. Здається очевидним, що інтереси бізнесмена Павла Гречковського входять у конфлікт з обов'язками члена ВСП Гречковського. «Адвокатське бюро Гречковського» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/37100816/) спеціалізується на корпоративному праві та захищає клієнтів у господарських спорах. І синові Гречковського Івану, який керує сімейним бізнесом, легше (ніж іншим адвокатам) знаходити спільну мову з суддями. Адже всі вони залежать від прихильності його батька.
У епоху Януковича прокуратура Києва тщетно намагалася оскаржити в господарському суді, підконтрольному на той момент Артуру Ємельянову, рішення про виділення лісу в оренду Ємельянову з Гречковським. А у вересні 2016-го прокуратура знову зацікавилася Гречковським, який зберіг зв'язки в господарських судах. Один арбітражний керуючий заявив, що звернувся до Павла Гречковського з проханням допомогти у вирішенні господарських спорів у Києві та провести потрібне рішення по всіх інстанціях.
Затриманий посередник стверджував, що Гречковський назвав ціну послуги — 500 тисяч дол., і якийсь адвокат передав для Гречковського перший транш. Однак, чомусь прокуратура не стала ловити Гречковського «на гарячому». І пізніше журналісти «Слідство.Інфо» з'ясували — чому: посадка Гречковського потягла б за собою проблеми для «решал» у мантіях, з якими влада розставатися не планувала. Замість звинувачення у корупції Павло Гречковський отримав тоді малоперспективне «Незавершене замахування на шахрайське заволодіння коштами». А процесуальні помилки, допущені слідством, згодом дозволили члену ВСП отримати виправдувальний вирок.
У зв'язку з цим виникає ще одне питання — чому за такого скандального кандидата рік тому проголосували учасники з'їзду адвокатів? Нікого не смутила сумнівна легітимність повторного обрання колишнього члена Вищого совіту юстиції, перейменованого на ВСП?
Неужели не знайшлося серед адвокатів більш гідних?
— Адвокати повинні бути незалежними учасниками судового процесу — але іноді працюють у змові з корупціонованими суддями, — розповів «ОРД» адвокат, який просить себе не називати. — На з'їзді Національної асоціації адвокатів України диригувала голова НААУ Лідія Ізовітова — давня подруга Гречковського. Обидва до глибини костей «регіонали». «Головним адвокатом України» Ізовітова стала при Януковичі й досі скинути її звідти не вдається. Щоб протягнути «своїх» до ВСП, вона усунула найактивніше товариство адвокатів Києва за допомогою «лівого» з'їзду адвокатів Києва. Послідовно душить найсильнішу опозицію всередину адвокатського товариства, добиваючись послуху.
А 3 лютого найзапеклішіший опонент Ізовітової — голова «скасованої» Ради адвокатів Києва Інна Рафальська навіть оголосила голодування, щоб привернути увагу до скандальної ситуації (https://www.facebook.com/groups/radaadvokativ/permalink/2381377908630432/).
По словах Рафальської, адвокатура залякана кучкою чиновників з Національної асоціації адвокатів та правові засоби боротьби з цією «мафією» вичерпані. З нашого боку нагадаємо: Ізовітова — та чиновниця, яка особисто встала на захист одіозної Н. Целовальниченко, яка підірвала довіру до українських адвокатів. Целовальниченко завалила ЄСПЛ тисячами фейкових скарг від «мертвих душ» та була заподозрена у шахрайстві. З цієї причини Євросуд пішов на безпрецедентний крок, заборонивши цьому адвокату представляти заявників по справах, розглянутих у Страсбурзі, але для грошової колеги НААУ знайшла виправдання.
3. Історія судді антикорупціонерки Гольник та «зелена» реформа
«Урочисто клянусь українському народу об'єктивно, безсторонньо, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно та добросовісно здійснювати повноваження та дотримуватися етичних принципів» — це слова суддівської присяги. Але Система оберігає тих, з ким можна «порішати будь-яке питання». І захищається від тих, хто, як судія Лариса Гольник — намагається відповідати присязі.
Історія судді-викривача Гольник, яка відмовилася за хабар винести «правильне» рішення по справі мера Полтави — показник стану «галузі». Голова райсуду Олександр Струков намагався схилити Гольник до вчинення злочину. А після того як вона видала ситуацію в світ, почав виганяти судді з роботи. За переслідуванням послідувало нападіння — Лариса Гольник була побита невідомими. Ця ж історія показує діяльність ВСП у всій красі.
— Член ВСП Павло Гречковський був доповідачем по моїй справі, за регламентом доповідач не голосує, але він пропонує та готує рішення. Фактично дослідження всіх доказів відбувалося за висновками Гречковського. У результаті мені винесли догану, а голові суду — сувору догану. Мене покарали за мій пост у Фейсбуці (https://www.facebook.com/LarysaGolnyk/posts/265996520473824). І за те, що я нібито зірвала збір суддів — не захистила голову. Хоча на цьому зібранні працівників суду Струков ударив мого чоловіка, а не навпаки. Але на думку ВСП я підірвала авторитет правосуддя, — розповіла «ОРД» Лариса Гольник.
Олександр Струков і сьогодні керує райсудом та пише скарги на Гольник до ВСП, сподіваючись від неї позбутися. Дисциплінарне стягнення не дозволило мотивованій Ларисі Гольник взяти участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, хоча згодом виговір їй все ж таки скасували. Тим самим «судові інквізитори» дали послання не лише Гольник, але й іншим «білим воронам»: не смій йти проти наших негласних правил, «пливи за течією», якщо не хочеш мати проблеми (https://www.youtube.com/watch?).
На думку Ларисі Гольник, щоб судова реформа вдалася, її повинні проводити люди з моральними принципами та нульовою толерантністю до корупції.
А «справа Гречковського» говорить про те, що у попередної влади не було наміру боротися з корупцією не нарошку. Схоже, перед Юрієм Луценком стояло завдання замінити «біло-голубого» Гречковського у ВСП на когось з порошеньківської команди. Але при цьому не змінювати систему купівлі-продажу справ (https://www.youtube.com/watch?).
Президент Зеленський обіцяв виборцям корінні зміни в судах. Але «решали», від яких слід було очистити судочинство в першу чергу, виглядають сьогодні ще впевненіше, ніж при Порошенку. Волкова та Вовк на своїх місцях. А один з творців цієї порочної системи — Андрій Портнов реалізував загрозу та вилучив з Генпрокуратури слідчих, які брали участь у «прослуховуванні» Вовка. Він продовжує глумитися над сім'ями розстріляних на Майдані, реалізуючи повістку країни-агресора. Не приховує мети — представити людей, які жертвували собою заради європейського курсу країни — маргіналами, а Революцію гідності — переворотом. І використовувати для цього суд. Правдивість фрази про «сім'ї», які керують Україною через судову гілку влади, підтверджує об'єктивна реальність.
Клан Портнова дістає з запиленої полиці безвідмовну Волкову, і судія, яка відпустила вбивцю майданівців, запускає процес повернення в політику януковичів. Судія Вовк допомагає одіозному члену ВСП потрапити в «судову інквізицію» вдруге, і за це «інквізитор» Гречковський не дає в образу Вовка. Так продовжується круговорот «решалова» у судових органах. І при цьому марний Вищий совіт правосуддя тягне на своє утримання з казни мільйони…
Нині багато суперечок щодо чергового витка судової реформи. Опозиція назвала закон № 1008, підписаний Президентом Зеленським (https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?), ретроградним та репресивним. Нова реформа перезапустить Вищу кваліф. комісію суддів та Верховний суд, але не торкнеться ВСП, і навіть забезпечить цей орган ще більшими повноваженнями.
Можливо, справа в близькості найтовстішого гаманця ВСП до Андрія Смирнова? А може — в щирому захопленні Смирнова перед Портновим? Як ми вже писали, заступника голови Офісу Зеленського А. Смирнова називають портновським учнем та новим «смотрящим» за судами, і він же — автор «зеленої» реформи.
До чого все це приведе — дізнаємось пізніше. Але ось що ясно вже сьогодні: спустя шість років «реформ», репутація судової влади перебуває на тому ж рівні, що й при Януковичі.