Обговорення реформування державної оборонної промисловості в публічному просторі зводиться переважно до дискусій про розміри зарплат членів наглядової ради «Укроборонпрому» або подвійного громадянства його голови Айвараса Абромавічуса. Глибокі публічні дебати з якісним аналізом ситуації в галузі та її перспектив практично відсутні. Інформаційний шум навколо нової доктрини оборонної діяльності, опублікованої РНБО, та фактичний демарш генерала Сергія Кривоноса — скоріше виняток із правил для українського медіа-простору. Відносно свіжа новина про перспективи «Укроборонпрому» була озвучена заступником генерального прокурора Віктором Чумаком, який висловив думку про те, що оборонний держконцерн потрібно ліквідувати як непотрібну надбудову, щоб дати можливість підприємствам самим бути спецекспортерами та безпосередньо працювати з іноземними компаніями. Хоча аргументи Чумака були підкріплені інформацією про близько п'ятисот кримінальних проваджень за фактами зловживань у «Укроборонпромі», цього недостатньо для розуміння: чи повинна держава повністю передавати досить специфічну галузь спеціального експорту в приватні руки?
І хто дасть гарантії, що держава Україна, повністю відмовившись від експорту товарів і послуг військового призначення, не відкриє цю нішу для компаній, серед засновників яких є представники країни-агресора (Росії), приховані в офшорних компаніях? Намагаючись розібратися з цим та багатьма іншими питаннями, увага звернулася на діяльність однієї з приватних компаній — спецекспортера «Оборонні технології». Після збору інформації з відкритих джерел та спілкування з інсайдерами в оборонній галузі стало зрозуміло, що військові компанії з російськими корінням навіть не покидали український ринок оборонки. ТОВ «Оборонні технології», яке спеціалізується на ремонті та модернізації військової техніки, зі статутним капіталом у 50 тисяч гривень було засновано в січні 2015 року. Компанія розташована в Києві на проспекті Голосіївському, 114 — у звичайному житловому будинку, де зареєстровано ще 52 компанії. Виробничі потужності «Оборонних технологій» знаходяться в Нежині (Чернігівська область) на базі колишнього державного підприємства «Нежинський ремонтний завод інженерного озброєння».
Це державне підприємство було виставлено на приватизацію. Однак за даними джерел, виробничі потужності «Нежинського ремонтного заводу інженерного озброєння» були продані ТОВ «Оборонні технології». Цю продажу ініціював Дмитро Саламатін — колишній керівник «Укрспецекспорту» та «Укроборонпрому», екс-міністр оборони за Віктора Януковича, а також громадянин Російської Федерації, який перебуває в розшуку за звинуваченням у державній зраді в інтересах РФ та підриві обороноздатності України. Завдана ним шкода Україні оцінюється в 560 мільйонів доларів. Мажоритарним власником ТОВ «Оборонні технології» є Дмитро Пляцук — колишній заступник міністра оборони Дмитра Саламатіна. Восени 2013 року СБУ проводила слідчі заходи в «Укрспецекспорті», розслідуючи діяльність Саламатіна та Пляцука. На думку джерел у правоохоронних органах, розпродаж військової техніки проросійським міністром оборони Саламатіним та його заступником Пляцуком за часів Януковича велася не лише для особистого збагачення, але й з метою ослаблення української армії. Хоча за наявними даними, усі розслідування по справах Саламатіна та його оточення поки що ніяк не завершилися.
Тим часом Дмитро Пляцук на всіх рівнях розповідає, що ТОВ «Оборонні технології» — передове підприємство з ремонту всіх видів зенітно-ракетного озброєння, яке активно працює як з Міністерством оборони України, так і з іноземними замовниками. Зв'язки з недостатньо люстрованими працівниками державних компаній-спецекспортерів дозволили Пляцуку пролобіювати в 2017 році договір між ТОВ «Оборонні технології» та ДП «Спецтехноекспорт» з ремонту та модернізації ЗРПК «Тунгуска» в інтересах іноземного замовника. Співрозмовник з одного з оборонних держпідприємств висловив здивування щодо цього контракту: «Де підприємство без відповідної історії взяло документацію з ремонту таких виробів, здатне воно провести таку модернізацію ЗРПК? Головне, чому договір не укладений з ДП «Балаклійський ремонтний завод» — єдиним профільним підприємством, яке спеціалізується на виконанні таких робіт?». За наявною інформацією, «Балаклійський ремонтний завод» звертався до «Укроборонпрому» щодо участі у виконанні цього зовнішньоекономічного контракту.
Аргументація «Балаклійського ремонтного заводу» полягала в наступному: державне підприємство входить до складу «Укроборонпрому» та сплачує внески на його утримання; державне підприємство з часів СРСР займається ремонтом ЗРПК «Тунгуска», маючи ремонтну документацію, кваліфіковану персонал та відповідні виробничі потужності. Наскільки відомо, ні «Укроборонпром», ні «Спецтехноекспорт» не удостоїли відповіддю завод з Харківської області. І справа тут не лише в грошах (сума контракту становить кілька мільйонів доларів), але й у репутації України, оскільки договір — міжнародний.
Що буде, якщо приватне ТОВ зірве контракт? Будь-який чиновник у «Укроборонпромі» або «Спецтехноекспорті» байдуже пожме плечима й відповість, що вся відповідальність — на виконавцеві. Тобто на приватній компанії. А репутація країни — не турбота чиновників. Незабаром після цього Дмитро Пляцук вирішив розширити сферу діяльності шляхом участі «Оборонних технологій» у виконанні державного оборонного замовлення на ремонт та обслуговування ЗРК «С-300», які, без перебільшення, відіграють серйозну роль у стримуванні агресії РФ. За даними джерела, у лютому 2019 року колишній заступник міністра економіки Юрій Бровченко, нині підозрюваний у державній зраді, постановою Кабінету Міністрів включив ТОВ «Оборонні технології» до реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівлі яких становлять державну таємницю. Тут варто звернути увагу на ще одного засновника ТОВ «Оборонні технології» Тетяну Сутко, у квартирі якої проживає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП «Український центр «Безпека» (при Міністерстві економіки) та колишній працівник «Укроборонсервісу» Владислав Глазунов.
Джерело в одному з оборонних відомств стверджує, що саме Глазунов є зв'язуючою ланкою між Пляцуком та Бровченко. До речі, у грудні 2019 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру у вчиненні ним державної зради. Тим часом, судячи з розповідей джерел, група високопоставлених військових чинів легалізувала ремонтну документацію «Оборонних технологій» до ЗРК «С-300», чим дозволила приватній конторі розпочати ремонт стратегічного озброєння. Після цього 635-е військове представництво Міністерства оборони України надало висновок про здатність ТОВ «Оборонні технології» здійснювати роботи з ремонту «С-300». При цьому, як зазначає джерело, походження документації у компанії знову ніхто не перевіряв. Єдиною структурою, яка на той момент намагалася протистояти доступу сумнівної приватної компанії до ремонту стратегічного озброєння, було державне «Укроборонсервіс». Але її ніхто не став слухати — тенденція лібералізації держоборонзамовлення вже набирала ваги у прийнятті рішень. Питання залишається відкритим: чи варто передавати приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді, такий важливий контракт як ремонт ЗРК «С-300»?
«Може так статися, що приватна компанія, отримавши участь у ремонті стратегічного озброєння для Міністерства оборони України, буде сливати в Росію інформацію, отриману під час роботи при допуску у військові частини та до військової техніки — дислокацію, стан техніки та її бойову готовність, частоти та інше. І не вийде так, що в вирішальну хвилину наші ракети не полетять у бік ворога?», — розмірковує досвідчений чиновник оборонного відомства. Тим часом уже є перші звіти про зрив «Оборонними технологіями» держоборонзамовлення. Рішенням Господарського суду Києва по справі 910/1839/19 від 19.06.2019 року за невиконання строків виконання умов договору № 716/2/18/6-Д від 12.06.2018 з Міністерством оборони України з ремонту військової техніки нараховано штрафну санкцію приблизно в розмірі 10% від вартості робіт. Де приватне ТОВ візьме гроші на виплату штрафної санкції, якщо відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони передбачено, що рентабельність закупних послуг не може перевищувати 5% — невідомо.
Можливо, це ТОВ і не планувало отримувати прибуток, виконуючи якісь інші завдання? Але все це не смущає Дмитра Пляцука та його компаньйонів. Використовуючи статус спецекспортера, він продовжує вести переговори від імені України про поставку військових товарів за кордон. Також варто звернути увагу на послуги «Оборонних технологій», які пропонуються з ремонту військових кораблів та суден, РЛС типу «П-18», а також виробництва СПГ-9 та РПГ-7. На думку військового експерта, який побажав залишитися анонімним, такий спектр послуг ТОВ за визначенням не може надавати. На питання, чи може приватна компанія передавати такі замовлення на субпідряд, експерт відповів, що спецекспортер може експортувати військові товари лише власного виробництва. Також зазначимо, що постанова Кабінету Міністрів №838-1998 передбачає обов'язок спецекспортера узгоджувати маркетинг ринків збуту з ГК «Укроборонпром» перед проведенням переговорів щодо поставок товарів військового призначення. Чи знають чиновники «Укроборонпрому» про маркетингові плани ТОВ «Оборонні технології» чи зацікавлені лобісти, користуючись старими зв'язками, зробили так, щоб на це питання просто закрили очі?
Окремо варто звернути увагу на важливі обставини — тією ж постановою Кабінету Міністрів передбачено, що спецекспортер повинен звітувати перед українськими спецслужбами про проведені переговори на зовнішніх ринках. Джерела висловили сумніви в тому, що «Оборонні технології» надавали такі звіти до СБУ або СВР. Якщо це так, чому спецслужби досі не займаються приватником з російським бекграундом?