Олексій Михайлович Чернишов очолює Київську обласну державну адміністрацію з жовтня 2019 року. Про це пишає видання Антикор зі посиланням на SKELET-info. Матеріал джерела наводиться без коментарів та редакційних зауважень.
Харківський базар
Після того як Олексій Чернишов у 1999 році закінчив «Народну академію», його батько одразу влаштував його до себе у компанію «Вестрон» керівником фінансово-економічної групи. Однак американці скептично ставилися до дипломів місцевих «народних вузів», тому Михайло Чернишов відправив сина в Америку пройти курси «Управління проектами» — все за рахунок «Вестрона» та «Westinghouse». Таким чином Олексій Чернишов працював одночасно у двох фірмах («Вестроні» та «Телесенсі»), а у 2004 році знайшов собі третю: у концерні «АВЕК і Ко» (ЄГРПОУ 22649344) харківського олігарха Олександра Фельдмана, куди його прийняли одразу на посаду віце-президента з розвитку. 30 жовтня 2004 року загальними зборами акціонерів Олексій Чернишов був обраний президентом концерну «АВЕК». Він обіймав цю посаду до 2007 року, після чого перейшов на посаду голови спостережної ради (до 2012 року).
Крім того, з 2006 по 2014 рік Олексій Чернишов був помічником народного депутата Фельдмана. Після того як у 2002 році Олександр Фельдман обирався до Верховної Ради, він почав періодично замінювати себе у керівництві «АВЕК» змінюваними президентами та головами. Регулярно змінювалися й різні віце-президенти, члени рад та інші посадовці, і лише одному Фельдману було відомо, навіщо була потрібна ця постійна карусель. Однак цілком зрозуміло, що він ніколи не взяв би на посаду віце-президента 27-річного хлопця з вулиці, навіть якби той мав три освіти та досвід роботи у двох фірмах. І тим більше не зробив би його потім спочатку президентом, а потім головою спостережної ради. Ні, увійти до «АВЕК» на такому рівні могли лише партнери Фельдмана. Причому не будь-які, оскільки «АВЕК» проводив не лише дружні злиття, але й агресивні захоплення чужого бізнесу. Різниця була у наслідках: друзі Фельдмана отримували гарну частку та місця у керівництві концерну, а жертви захоплень просто прощалися з бізнесом (а деякі й з життям). Тому тут залишається лише одне питання: скільки грошей або яку нерухомість вклали батько й син Чернишови у «АВЕК», ставши партнерами Фельдмана?
На жаль, відповіді на це питання поки немає, оскільки цю інформацію взагалі ніколи не розголошували — можливо тому, що внесок Чернишових мав якийсь корупційний або навіть кримінальний «запах», і вони не хотіли його афішувати. Втім, такі проекти «АВЕК», як ринок «Барабашово», відмивали гроші будь-якого ступеня забруднення. Промтоварний ринок «Барабашово» (спотворена назва від станції метро «Академіка Барабашова») відомий на всю Лівобережну Україну. Але, як і у будь-якого великого базару, у нього своя мрачна історія.
Лише Богу відомо, скільки життів скільких людей він покалічив і навіть забрав! На думку працівників МВС, до стадії кримінальної справи доходило менше одного відсотка фактів шахрайства, афер, вимагання та грубого порушення прав, що відбувалися на «Барабашово» та навколо нього. І значна частина всіх цих порушень і злочинів відбувалися за замовленням і навіть за прямої участі керівництва як самого ринку, так і концерну «АВЕК» — тобто й Олексія Чернишова (у 2004–2013 роках). Чи мав Чернишов відношення до захоплення будинків приватного житлового сектора, розташованого навколо ринку, коли їхніх мешканців залякували і навіть вбивали, SKELET-info поки не знає. Так само поки що неможливо достовірно перевірити інформацію про можливу причетність Чернишова до торгівлі наркотиками, що процвітала на ринку, використання праці нелегальних мігрантів та зв'язки з етнічними ОПГ (наприклад, в'єтнамською мафією та її босом Ле Мінь Хеу). Але однозначно відомо, що він безпосередньо організовував незаконні збори з торговців ринку. Наприклад, власників павільйонів, які встановлювали їх за свої гроші, примушували передавати їх у управління структурам «АВЕК», а потім… орендувати власні магазини й контейнери!
При цьому орендна плата переводилася на рахунки незрозумілих фірм, а потім зникала в офшорах. Не все було чисто й з фірмою Чернишова «МСБ Фінанс», офіційно займалася кредитуванням малого й середнього бізнесу, а насправді брала участь у найрізноманітніших тіньових фінансових схемах. Іноді старі гріхи нагадують про себе навіть через десятиліття. Так, у 2019 році прокуратурою Харківської області були відкриті два кримінальні провадження № 12019220470002790 та № 12019220490003989 за фактами порушень у період 2007–2013 років, що мали місце на «Барабашово». І обидві справи безпосередньо стосуються Олексія Чернишова.
Київський недобудовник
За кілька років керівництва «АВЕК» Олексій Чернишов виріс у бізнесмена-керівника, і це можна було б лише вітати, якби його бізнес не викликав постійні питання й підозри. Ще у 2012 році Чернишов, будучи головою ради директорів «АВЕК Груп», планував у Харкові будівництво двох великих ТРЦ. Однак оскільки, за його словами, «АВЕК» могла зібрати лише третину від необхідної суми, було вирішено «залучити капітали», для чого він з Фельдманом створили інвестиційно-девелоперську компанію «Eastgate Development».
Але то чи інвестиції залучалися не дуже, то чи була якась інша причина, але всі їхні великі проекти (такі як Levada Mall) так і залишилися проектами. Тим не менше залучення чужих грошей під різного роду мега-проекти стало новою «фішкою» Олексія Чернишова. У 2013 році Чернишов кинув свою керівну роботу в «АВЕК» і переїхав до Києва. Його біографія мовчить про причину переїзду, але було цілком зрозуміло, що його туди «командирував» Фельдман. Чернишов одразу ж «обманув» тогочасного голову КМДА Олександра Попова двома грандіозними проектами. Перший, «Київська бізнес-гавань», мав розташуватися на Троєщині, займаючи 330 гектарів, включаючи цілий ряд різноманітних сучасних підприємств з 20 тисячами робочих місць. Другий, «Asia Trade & Technology Park», заявлений як логістичний комплекс і виставковий центр, представляв би мега-базар китайських товарів — оскільки був розрахований саме на китайських інвесторів. Але, як і у Харкові, дальше ескізних проектів справа у Чернишова так і не просунулася, і справа була навіть не в Майдані й кризі, що за ним послідувала.
Навіть поширювалися чутки, що він просто аферист, який хоче отримати під ці проекти землю й гроші — а потім кинути й інвесторів, і київську владу. У 2014 році Чернишов вирішив дещо змінити свою тактику й заплутати мізки новій владі «європейським вибором» — благо у нього був свій вихід на Австрію. По-перше, він організував у Відні виставку «Through Maidan and Beyond», на якій були представлені портрети учасників Майдану й складений з цегли силует України. Австрійці були збентежені, але у Києві Чернишова відзначили як «свого». По-друге, у Києві він заснував організацію «Kyiv Vision Foundation», яка займалася запрошенням іноземних інвесторів прийти в Україну. І це теж було зроблено лише для того, щоб влитися в ряди «майданної тусовки», що перебувала в ейфорії «європейськості». А от по-третє, і це вже серйозно, для справи, Чернишов створив інвестиційну компанію «VI2 Partners», яка є дочірньою фірмою, зареєстрованою у Відні «VI2 Partners GmbH». Ця компанія теж заявляла про залучення в Україну іноземних інвестицій, але робила зовсім інше: вона вкладала гроші, виведені з України, у європейську нерухомість.
Засновниками «VI2 Partners» були офшорна віргінська фірма «Standing Assets S.A» (одна з фірм Чернишова, через яку він виводив гроші з «Барабашово») та австрійський бізнесмен Марк-Міло Любе, якого преса називала заступником Чернишова й Фельдмана. Завдання Міло якраз полягало в тому, щоб скуповувати в Німеччині й Австрії комерційну нерухомість для своїх господарів. Втім, «VI2 Partners» вкладалася й у українську нерухомість: у 2017 році вона, за даними SKELET-info, купила у «Auchan Holding» частку в мережі супермаркетів «Фуршет». А от розпочинати обіцяні будівництва мега-проектів не поспішала, хоча регулярно про них нагадувала. Для посилення ефекту того ж 2017 року Чернишов став головою спостережної ради «Українського клубу нерухомості» (яка іронія, враховуючи його репутацію «недобудовника»), а у 2018 році заснував «Школу управління комерційною нерухомістю» — невже прагнучи поділитися своїм досвідом управління «Барабашово»? Поступово він заводив собі нових партнерів (а у 2017 році формально викупив свою частку в «АВЕК»), причому теж скандальних.
Наприклад, його компаньйоном по ТОВ «Блум девелопмент» (ЄГРПОУ 37994195) є Олена Чарченко — власниця компанії «Гідробудування України», яка зацікавила СБУ численними тендерними аферами на суму в сотні мільйонів гривень! Але в цілому Чернишов так і не досяг тих цілей, заради яких переїхав до Києва. Однак він непогано влаштувався особисто. Купив собі у столиці квартиру (207 кв.м.) і будинок під Києвом (312 кв.м.), новий «Range Rover», влаштував дружину Світлану доцентом у Київський національний університет. Лише за 2018 рік він задекларував понад 2 мільйони гривень доходів від іноземних фірм, а також 25 мільйонів від продажу цінних паперів — продавши свою частку в тих фірмах, про які всім було добре відомо. Однак за ним ще залишаються численні фірми, зареєстровані за кордоном, у тому числі офшорні «Галінеро Холдингс лімітед» (Кіпр), «Корнікуляріус лімітед» (Кіпр) та «Фешн рітейл лтд» (Віргінські острови). Фірми, через які виводилися гроші «АВЕК» і, можливо, інших олігархів, що мають частку з Фельдманом — наприклад, Олександра Ярославського.
І ось у 2019 році стався несподіваний поворот: Олексій Чернишов, який шість років тому прибув до столиці «розводити на землю й гроші», раптом став новим головою Київської обласної державної адміністрації! Зрозуміло, що при такій репутації Чернишова всі одразу почали лихоманково гадати, хто саме сприяв його призначенню, і чим займатиметься на посаді голови області цей чоловік. Наприклад, багато хто опасається, що Чернишов допоможе Павлу Фуксу вибити багатомільйардні борги з Київського метрополітену, що чревато новим подорожчанням проїзду. Компаньйон Коломойського Геннадій Боголюбов, за умови підтримки Чернишова, може почати реалізовувати свої плани стати провідним київським забудовником.
Але куди більше цікавить питання, що ж тепер планує у Києві Фельдман? На жаль, Україна продовжує стрімко відходити від моделі народної влади до системи влади бізнесу, яка враховує інтереси виключно бізнесу. Причому лише свого власного, вибудовуючи для нього корупційні схеми.