Коли шоумена Сергея Сивохо призначили радником, він загадково пообіцяв: «Скоро ви все побачите». Вихідці з Донецька пам'ятають його у 2010 році — у біло-синьому шарфику поруч із махровим українофобом Колею Левченком, який чотири роки потому допоміг самопроголошеному «губернатору» Павлику Губареву організувати перший проросійський мітинг 1 березня 2014 року. Була надія, що на анонсованій Сивохо «платформі» виявляться люди з проукраїнськими поглядами. Або принаймні не такі одіозні, як Татьяна Бахтеєва — з якою останнім часом Сивохо практично невідлучний. Але сюрпризу не вийшло.
12 березня Сергей Сивохо нарешті презентував свою програму, над якою він, за його словами, працював, «щоб закінчити війну». Серед його соратників на презентації була Марина Черенкова — до війни заступниця губернатора Донеччини та інші активісти групи «Відповідальні громадяни», близької до Рината Ахметова. Був Андрей Куліков, який організовував туристичні поїздки в «ДНР» і розповідав про красиві клумби там, писав методички для маріупольських студентів про те, що не можна називати терористами «ополченців», у 2016 році був лідером заходу Олександра Клименка в Києві.
Сивохо заявив, що його платформа буде «організовувати діалогові майданчики з Донбасом» та «координувати громадські організації з тієї та з цієї сторони». Однак діалог на цій стороні відбувся між однодумцями Сивохо та його опонентами з «Азова», які проникли на закритий захід. Єдине, що встиг заявити Сивохо — це: «гібридна війна 6 років ведеться тому, що на ній заробляють», а «конфлікт» є багатошаровим. Захід закінчився неприємно: радника назвали «гібридним ідіотом» та штовхнули в спину, так що він впав.
Після цього Сергей Сивохо все пояснив на своїй сторінці: «Деяким мир не потрібен. Вони хочуть війни. Тому що війна — це бізнес і великі гроші. Вони зірвали презентацію, але не зупинять наш рух до миру. Ми продовжуємо нашу роботу та наш діалог»: https://www.facebook.com/sivokho/posts/676571453150643
На кілька днів раніше — 10 березня на сторінці радника у Facebook з'явилося повідомлення про те, як він разом із Татьяною Бахтеєвою допомогли одній «жертві збройного конфлікту». Хлопцю-інвалідові Колі Нижняковському купили квартиру в Броварах. За словами Сивохо — це результат «спільних зусиль громадських організацій, бізнесу та влади» та «приклад участі в реінтеграції». На фото поруч із хлопцем, його мамою та Сивохо з'явилися Бахтеєва та її однодумці з Партії регіонів — Борис Адамов, Валерій Бондик. «Це лише початок, у планах Національної платформи примирення та єдності — збільшувати кількість людей, у яких рани загоєні, житло відновлено та близькі — поруч», — заявив Сивохо, уточнивши, що «він із Татьяною» хочуть цією подією когось «розбудити». Очевидно, що «будити» Сивохо має намір не бойовиків, які за одну лише добу 10 березня 17 разів обстріляли українські позиції, вбивши трьох військовослужбовців та поранивши й травмувавши дев'ятьох.
Свої заклики до діалогу Сергей Сивохо адресував «українцям, які сповнені ненависті»: https://www.facebook.com/sivokho/posts/675274556613666
Вірогідно, закликаючи «забути принцип моя хата з краю», він просто не підозрював, що спасінням хлопця Колі останні кілька років займалися не його друзі з Партії регіонів, а українська діаспора — українські волонтери та українці з усіх куточків світу.
«Коля не жертва конфлікту, він постраждав від того, що наші військові залишили невибрані снаряди на полігоні у Володарському. Писати про дитину, що вона жертва конфлікту — некоректно та непристойно», — виправила радника Сивохо у коментарі волонтер Олена Кунева. Завдяки її ентузіазму Коля Нижняковський пройшов лікування та реабілітацію в Канаді, а також отримав дім у Запоріжжі (на будівництво левову частку коштів пожертвував відомий С. Тигипко). Розповімо для Сивохо, як все було насправді.
У серпні 2015 року 11-річний Коля Нижняковський жив за 20 км від фронту. У селищі Володарське — неподалік від Маріуполя. Діти знайшли снаряд на полігоні, де проходили навчальні стрільби, і потащили його додому. Вони часто бували на цьому полігоні — здавали на металобрухт те, що залишалося від стрільб. Але цього разу по дорозі додому прогримів вибух. Загинув молодший брат Колі, важко травмувалися троє. Коля був найтяжче травмованим із дітей, що вижили. Трагедія сталася і через вину українських військових, які не охороняли належним чином полігон. І через батьківську недбалість (матір дитини важко назвати благополучною).
Як розповідав поліцейський, який першим прибіг на місце, у дворі дому Колі згодом знайшли чимало боєприпасів і звільнили все керівництво місцевої поліції. Але головна відповідальність все ж таки лежить на тих, через кого взагалі виникла потреба в такому полігоні. Вона — на агресорові, який відібрав у України Крим та частину Донбасу. І на його пособниках в Україні.
«Колі допомагав виживати весь світ, але не наша влада і не 95 квартал, яким я писала багато разів. Різали 2 рази ноги, щоб можна було протезувати. Робили 4 операції на очах, пластику обличчя — 3 операції. Вийнімали осколки, які гнили», — уточнила Кунева.
Немало піарився на Колі й Тимофей Нагорний (на фото вище) — схоже, ще один член команди Сивохо, який не афішується, оскільки є фігурантом кримінальної справи про державну зраду. Колі Тимофей надавав лише моральну підтримку (що теж важливо), але часто фотографувався поруч, акцентуючи на тому, що хлопець підірвався на українському снаряді й є однією з невинних жертв «громадянської війни». У 2015 році цей продюсер-волонтер невтомно повторював: «Ми за будівництво мостів, за мир, любов і дружбу. Нас стравлюють, давайте ж знаходити компроміс». Нагорний проводив спортивні заходи на території «ЛДНР», закликаючи до народної дипломатії та впертого називаючи бойовиків «ополченцями». Його тези збігалися з тезами Сивохо точь-в-точь.
Осінню 2018 року з'ясувалося, що ще у вересні 2014 року на «Марші миру» в Москві колишній чоловік гімнастки Л. Подкопаєвої був завербований ФСБ. На Лубянці Тимофея перевірили, за його словами, вздовж і впоперек. Дізналися, «що він може» і запропонували створити політичну силу, яка буде відстоювати в Україні інтереси РФ. Відповідаючи на питання про те, як Росія фінансуватиме його політичну діяльність, Нагорний уточнив: «Неважливо — через Азарова, через Клюєва. Росія діє через кілька груп впливу. Основна лінія – Сурков, потім Медведчук, я з ними зустрічався. Був і в Адміністрації президента, і в Держдумі. Завдання – зробити 5-6 малих проектів і вийти на системне фінансування». Крім того, у розмові з російським бізнесменом Олексієм Дашутіним цей «пацифіст» розкрив механіку відносин із кураторами: син януковичевського Генпрокурора Артем Пшонка «звертається як до батька» до Генпрокурора РФ і може «вирішити питання» за 1 млн 200 тис. євро. Собі «волонтер» Нагорний просив 20%.
Два місяці тому екс-нардеп Татьяна Бахтеєва заради примирення зареєструвала свою організацію під назвою «Всеукраїнська організація Землячество — Рідний Донбас»: https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=42194528
Разом із нею бенефіціарами новоствореної організації є — зареєстрований на окупованому Донецьку Борис Адамов, Валентин Ландик, Валерій Коновалюк… У старих знайомих та сама «пластинка»: реінтеграція Донбасу, відновлення, «нам потрібен мир». Не раз розповідалося про антиукраїнську роботу донецького та луганського землячеств. Ті самі любителі Путіна, які роками спалювали Україну на своїй малій батьківщині й таки добилися нашестя гіркіних із моторолами, сьогодні люблять повчати — як Україні справлятися з цим нашестям. Кривавий «російський світ» маскується під «голуба миру».
До появи «миротворців» Бахтеєвої на цій ниві почали працювати «громадськи» з Партії регіонів. Попереджали не раз — про «тамбовських вовків» у вівчих шкурах, які сьогодні розпустилися: Н. Королевської, А. Клименка, Є. Бондаренка — «діячів», завдяки яким вираз «еліта Донбасу» перетворився на лайку, а кілька мільйонів українців Донбасу стали бездомними. Розповідалося й про різні проросійські «Землячества», «експертів» з «Інститутів миру», що мають московське фінансування. Тому появу ще одного «землячества» від Бахтеєвої не могла не насторожити.
Який же бекграунд має чергова «миротворця» з Партії регіонів? 14 квітня 2014 року тогочасна голова комітету з питань охорони здоров'я у ВР України Т. Бахтеєва виступала на мітингу донецьких «проросистів» біля захопленого ними будинку облдержадміністрації. Всю зиму в цьому будинку однопартійці та друзі Бахтеєвої лякали темний люд фейками про те, що ось-ось Донецьк приїдуть захоплювати «бандерівці». Тому біля будинку посилили охорону й «заварили» вікна та прольоти між поверхами металевими листами й решітками. Але «бандерівці» так і не приїхали. А «рідним» — одурманеним «регіоналами» чисто-донбаськими «патріотам» та приїжджим із Росії… ця ОДА здалася без бою.
Положення Бахтеєвої в донбаському регіоні завжди було особливим — адже її вважають кузиною донбаського «хана» Рината Ахметова — теж вузькорегіонального патріота, який у березні 2014 року повністю володів адміністративним ресурсом. На нього молилися його робітники, областю керував спочатку його менеджер (колишній директор його заводу А. Шишацький), а з березня цю функцію взяв на себе його партнер (С. Тарута, який пізніше визнавався, що чекав, але фактично не отримав від Ахметова допомоги).
У ніч з 6 на 7 квітня Ахметов грудьми захистив сепаратистів, які захопили будинок ОДА. Пообіцявши, що буде «з народом» у разі штурму, він відправив геть спецназ, з яким прибув В. Ярема. Нічні переговори з «повстанцями», лідери яких уже не приховували, що озброєні «братньою Росією» й ратують не за права «російськомовного народу Донбасу», а за відділення від України — увійшли в історію. І, до речі, на ті переговори Ахметов прибув із дружком майбутнього радника секретаря РНБО — тим самим Колею Левченком, який називав українську мову анекдотами й любив розповідати, що Донбас «годує всю Україну». Тоді силовики виконали ахметовську волю — прислухалися до Ахметова як місцеві, так і центральні. Так що пізніші потуги «Містера Гудка Дєнєровича» сказати вагоме слово на захист України вже виглядали як глузування.
Итог відомий: вибір на користь зради завдав збитків ахметовському ханству на Донбасі. Але він знову не прогадав: дуже скоро компенсував втрати за рахунок взаємовигідного партнерства з П. Порошенком (достатньо згадати «Ротердам+» — схему монопольного видобування коштів з кишені кожного платника податків).
За що ж потрібно було стояти активістам «російської весни», через тиждень після того, як нічним візитом до захопленців її «кузен» поставив хрест на зачистці ОДА? Виявляється, за мир. Про це Татьяна Бахтеєва говорила тоді на барикадах «ДНР». Хвалилася, як допомагала ліками майбутньому начмеду бригади бойовиків Юрію Евичу (https://myrotvorets.center/criminal/evich-yurij-yurevich/) — у той самий час, коли в підвалі будинку ОДА вже відкрилися катівні для прихильників України. Надання медичної допомоги бандитам Бахтеєва виправдовувала клятвою Гіппократа. Однак у цій клятві нічого не сказано про підтримку незаконних збройних формувань та агітацію. А агітувала Бахтеєва вже самою своєю присутністю біля захопленої ОДА.
Крім того, медичною допомогою Бахтеєва не обмежилася — вона вимагала провести «референдум»: «Сьогодні головна вимога народу південно-східної частини — і Луганська, і Харкова — це проведення референдуму, такий закон є, і ми робитимемо все — я й Олександр Бобков (нині депутат «ради «ДНР» — Прим.Ред) — щоб інформувати Верховну Раду, що це вимога мітингуючих».
Ось тут житель Донецька опублікував свої спогади щодо тогочасного виступу Бахтеєвої та прогулянок біля захопленої ОДА під руку з главарями майбутної «республіки»: https://inforpost.com/news/2019-03-24-16854?fbclid=IwAR0IrPyU5PMd9WQIuDXWX49XU3G4CkgqknBne1tGEz9rUhhBYtf1XCODJsM
Цілком логічно, що продовжуючи цю діяльність, «миротворця» Бахтеєва вже сьомий рік «закінчує конфлікт» — тільки вже в Києві.
Чим ще знаменита Бахтеєва? У червні 2014 року вона відзначилася фейком про 40 загиблих з початку АТО донецьких дітей. Владі довелося це спростовувати (виявилося, що «регіоналка» помножила число реальних жертв у 10 разів): https://gazeta.ua/ru/articles/np/_v-doneckoj-oga-oprovergayut-informaciyu-bahteevoj-o-gibeli-40-detej/565602
Вона продовжила очолювати «Комунальну лікувально-профілактичну установу «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання» (код 25672019), незважаючи на конфлікт інтересів та законодавчий запрет. Поєднувала роботу нардепа з керівництвом Донецьким клінічним територіальним медичним об'єднанням (більш поширена назва — лікарня ім. Калініна в Донецьку), не бажаючи розставатися з «дійною коровою». Це дозволяло лобіювати свій бізнес і проворачувати махінації з тендерами (https://www.chesno.org/akb/case/422/). Бахтеєва формально досі керує «ДОКТМО».
У середині двотисячних її прозвали «мадам Трамадол» — за те, що лобіювала виробництво цього популярного у наркоманів препарату на горлівському «Стиролі» та безрецептурне розповсюдження через аптеки.
За даними аналітичного ресурсу YouControl, головним напрямком бізнесу Т. Бахтеєвої й досі є надання медичних послуг. Сімейною справою займаються її дочка й зять Тимур Валітов. Підприємства Валітових-Бахтеєвих розташовані в Донецьку, Одесі, Києві, Львові. А також у сімейному бізнесі деякий Олексій Соловйов — колишній помічник народного депутата Бахтеєвої та колишній керівник Держлікслужби України.
Зв'язки Т. Бахтеєвої з «ДНР» протягом років війни не послабшали — від імені свого благодійного фонду «Гуманність» (проіснував 17 років і нині припинив діяльність) вона вручала подарунки випускникам шкіл на окупованій території. І кажуть, збереглаповний вплив на клініку, яка вже шостий рік підпорядковується «мінздраву ДНР» (з перших днів окупації перетворилася на військовий госпіталь). Поїздками на окуповану територію «регіоналка» завжди гордилася — розповідала, що проводить прийом народного депутата в «ДНР».
І ось тепер вона запустила новий проект — який, за нашою інформацією, розповсюджується містами й селами, як якийсь коронавірус.
Так що тут, як мінімум, СБУ повинна тримати вухо востро. Не забувати про зрадників Батьківщини з оточення «кузини». У лютому 2017 року СБУ розкрила інформацію про групу осіб, яких країна-агресор внедрила у ВР, в облради й т. д. З оприлюднених записів перехоплених розмов помічників народних депутатів видно, як вони координують свої дії з Москвою й підшукують депутатів різних рівнів для виконання завдань кураторів.
Як працюють куплені Москвою товариші? Проводять круглі столи, ініціюють прийняття рішень про надання статусу автономії регіонам, спонсорують прийняття обласними радами звернень до центральної влади щодо надання особливого статусу регіонам та створення вільних економічних зон. Як тоді розповідав В. Грицак, спецслужби РФ мають прямий стосунок до створення проектів «Одеса за Порто-Франко», «Харківська Слобожанщина», «Соціальне Запоріжжя» та ін. Один із тих, хто працював над дробленням України на автономії — земляк та помічник Бахтеєвої Юрій Житомирський.
У Т. Бахтеєвої знову знайшлося виправдання: Житомирський працював у неї офіційно всього кілька тижнів. Коли про Житомирського запитали мадам Бахтеєву: «Не помічала ви за помічником проросійських поглядів?», та відповіла: «Ні, що ви — він за мир!». Вдалий відповідь. Якби не знати, що багато років до війни Житомирський виділявся в Донецьку радикально проросійськими поглядами. І що, як і Житомирський, Анна Ярова (Волобуєва), з якою помічник нардепа ділив грошики, з Донецька. Ну а те, що землячка Т. Бахтеєвої Ярова (Волобуєва) до ВР працювала на ахметовському телеканалі — то взагалі збіг.
До речі, минулого року ця Ярова намагалася влаштуватися на роботу до омбудсмена (претендувала на посаду фахівця відділу з прав ВПО та жителів окупованих територій). А де агент «кураторів» зараз і чим закінчилася гучна справа СБУ, у якій вона засвітилася разом із Житомирським — це велика таємниця. Можливо, обидва уже влаштувалися на Платформу до Сивохо, хто знає?
Старшим групи ФСБівської агентури СБУ назвала героя наших публікацій Андрея Будяка — ще одного дуже хорошого знайомого С. Сивохо, якого виростив і до війни утримував близький друг Ахметова — Борис Колесніков. Про антиукраїнську діяльність придуманого Будяком «Донбаського землячества Києва» ми попереджали роком раніше, ніж за Будяка взялися спецслужби.
Через цього Будяка іноземними замовниками оплачувалася організація подання проросійських законопроектів та озвучування з трибун московських месиджів. Навіть за «просто посидіти» на круглих столах на тему прихованої федералізації Москва щедро розраховувалася грошима ненависних американців. Ярова платила по 500 на рило.
Ще забавно, що на круглий стіл у ВР з питання надання Запорізькій області «особливого статусу» Житомирський делегував свого формального начальника — нардепа-«радикала» Д. Силантьєва (з ним Житомирський працював до Бахтеєвої). А ФСБівська «консерва» Ярова (Волобуєва) отримувала зарплату помічниці у депутата від БПП Руслана Сольвара. Ось звідки, значить, все це у сивохів із бахтеєвими: «братовбивча війна», «така-сяка українська армія», яка «вбиває дітей»… Від ФСБівського кадру Будяка та завербованого спецслужбами РФ Юрія Житомирського (https://myrotvorets.center/criminal/zhitomirskij-yurij_mixajlovich/), якого Бахтеєвій «підкинули»?
І — уявіть — ще один збіг: ходила у помічниць у Бахтеєвої ще одна пособниця терористів — деяка Анастасія Федоренко: https://myrotvorets.center/criminal/fedorenko-anastasiya-sergeevna/?fbclid=IwAR3mBN28Gce3cUFMZrTEaUjWk4C6l6OenuYVa7aklKxIxwGenA4PQu3tC8k
У рабстві та бездарності хитра «письменниця» Настя, у 17 років вступила в Партію регіонів, змаганнях із широко відомим сочинителем панегіриків на честь донецьких «авторитетів» — Віталієм Спажуком.
Автором висловлювань: «Без Януковича життя на землі було б нестерпним» та «вчинки Віктора Януковича богоугодні й богооткровенні». Спажук присвятив Бахтеєвій «роман» під назвою «Дончанка путівної краси». А Федоренко присвятила Ахметову «роман» під назвою «Донецький ангел», а Бахтеєвій — «твір» «Світло душі Бахтеєвої». «Творчість» Насті Федоренко (на фото нижче) не була такою вже безневинною. Адже вона використовувалася в агітаційній кампанії кандидатки Бахтеєвої у 2012 році. Під час тих виборів у ВР за Бахтеєву «гнули» голосувати студентів. Підкуповували цукерками та квитками в дельфінарій, а один раз согнали на льодову арену «Дружба» (Б. Колесніка) під приводом фіналу вокального проекту «Голос Юзівки», спонсором якого була Бахтеєва. І почали насилувати неокріпну психіку та слух назійливою «піснею» Федоренко: «Татьяна — наш вибір, з Бахтеєвою Татьяною ми точно переможемо!».
Спогад про ті вибори 2012 року доречний. Конкуренти Бахтеєвої по 42 одномандатному виборчому округу Вольга Шейко («УДАР»), Вадим Юрчак («Батьківщина») та Сергей Аникушин (самовисуванець) заявили про підготовку фальсифікацій на користь кандидатки «кузини» й об'єдналися заради захисту голосів виборців.
З цією заявою вони вийшли на спільну прес-конференцію й тут почалося найцікавіше. Відстоювати фальсифікації на користь Бахтеєвої й зривати прес-конференцію прийшли не лише офіційні довірені особи «мадам Трамадол» (у тому числі депутат міськради Оксана Савкіна, яка керувала бахтеївським фондом «Гуманність»), але й… Цілий майбутній «голова Міністерства інформації та масових комунікацій ДНР», депутат «Народної Ради ДНР» та «голова комітету з зовнішньої політики Народної ради ДНР» Олександр Хряков! Під сміхи Савкіної цей проросійський хряк почав образляти присутніх і «вигонювати з Донбасу». Навіть замахнувся на головну конкурентку Бахтеєвої.
Тут треба розуміти, що Хряков — не просто місцевий «шариків», а ручний пес Бориса Колесніка. Його громадська організація «Комітет виборців Донбасу» перебувала на повному утриманні все того ж головного друга Р. Ахметова. І проросійський маргінал Хряков отримував свій корм виключно за політичні провокації в інтересах «господарів Донбасу».
А прогнози опозиції щодо фальсифікацій того року виправдалися: у рідному для Бахтеєвої Калінінському районі міліція оцепила школу, у якій один із членів комісії зафіксував масовий вброс учительками бюлетенів на користь «регіоналки».
Але повернемося до її колишньої помічниці Федоренко: 11 березня 2014 року Анастасія єдина з громадян України підписала ганебний лист діячів культури РФ на підтримку анексії Криму та «політики Путіна щодо України». У 2015 році в Донецьку вона видала власний двотомник «Путін — головний бренд Росії», а третю книгу назвала просто – «Путін – головний» і особисто розвозила по блокпостам, роздаючи «ополченцям». А зараз Анастасія Федоренко живе в Москві, де заробляє антиукраїнською пропагандою про «розп'ятих хлопчиків». Втім, все це — присказка, і на «Миротворець» колишня помічниця Бахтеєвої опинилася з іншої причини. «Сім'я Федоренко з 10 квітня 2014 року три тижні в суворій конспірації на приватній типографії друкували 3200000 штук бюлетенів для голосування на референдумі про незалежність «ДНР», — розповів колега «письменниці».
Усаджувати за один стіл і будувати мости, на основі яких — давати рекомендації владі — Сивохо має намір через представників однієї професії. Наприклад, можна організувати діалог на тему досягнення миру між медиками: від імені українського громадянства виступить Бахтеєва, а з іншої сторони — «депутат народної ради ДНР» Емільь Фісталь — відомий донецький медик та добрий приятель Бахтеєвої. Характерно, що його дітям проросійські погляди не заважають у партнерстві з мадам «кузиною» багато років поспіль заробляти мільйони на тендерах у «такій-сякій» Україні. А в діалозі між спортсменами міг би взяти участь представник громадської організації Бахтеєвої Віктор Смирнов. Тоді як з іншої сторони висловити свої пропозиції щодо досягнення миру зміг би «президент федерації боксу ДНР» Армен Саркісян (на фото нижче — крайній зліва, з «господарями регіону»). Організувати це просто — з Арменом Горловським до війни Бахтеєва теж дружила. Є одна «маленька перешкода» — то чи юридичного, то чи морального характеру: під час подій зими 2013-2014 років саме цей «спортивний громадськи» був найнятий «донами» на розгін донецького Євромайдану.
А потім організовував вбивства протестуючих у Києві. Тобто — поки в Україні цей «меценат» перебуває в розшуку по «справі Крисіна». Але ж Сивохо й Бахтеєва закликають прощати й миритися. Так що «громадський діяч» з ОРДЛО А. Саркісян підтримає їхні ініціативи.
Завдання всієї цієї «ерунди» просте й зрозуміле: якнайшвидше закінчити «внутрішній конфлікт» шляхом зняття санкцій з РФ та реалізації Мінських угод за московським сценарієм. Ось на що кинуті сили старої донецької «гвардії» з Партії регіонів (і в даному випадку — з числа людей, близьких до Рината Ахметова). Можливо, шоумен цього просто не усвідомлює, ось і взявся за «примирення жителів неконтрольованих територій Донбасу й усієї решти України» — з добрих намірів. Ще недавно Сергея можна було ангажувати всякому бажаючому як «російського артиста». А події зими 2013-2014 та весни-літа 2014 року він провів не на мітингах у Донецьку — за єдину Україну.
І не в боях під Іловайськом, де загинуло чимало його земляків — добровольців із батальйону «Донбас»… Сергей витратив ці гарячі дні й місяці, концертуючи на корпоративах. «Проспав» історичні події? У такому разі, висловлюючись його власною мовою, Сергея треба «розбудити». Щоб він перестав повторювати слова служниці Путіна Марії Захарової — про українське «середньовіччя» та «відсутність національної ідеї в Україні» в інтерв'ю проросійській «Комсомолці». До речі, про це інтерв'ю радника: попередньою датою презентації Платформи примирення мало бути 18 лютого, але після раптового наступу бойовиків — прориву лінії розмежування та знищення українського спостережного пункту презентацію скасували. Про це Сивохо не сказав «Комсомолці» – цілком присвятив себе осудженню українського менталітету…
Отримання політичних дивідендів на нібито безоплатній допомозі «жертвам конфлікту» — ідея цинічна, але не безнадійна. З нею політичні трупи з Партії регіонів можуть спробувати увійти в одну річку двічі. Діти — «жертви конфлікту» — це й найвигідніша тема для господарів «Комсомолки».
Раніше вона розкручувала флешмоб «Я — Ваня з палаючого Донбасу» — на підтримку дітей, «постраждалих від чудовищних бомбардувань українськими військовими». І донбаських дітей, які постраждали як Коля Нижняковський, на жаль, чимало. Так що Платформа у Сергея, на жаль, робоча: беруш постраждалу внаслідок російської агресії дитину, даєш подачку, піаришся, обурюєшся щодо «внутрішнього конфлікту»… І проштовхуєш тезу з кроку № 12 «мюнхенських» кроків до миру: «Запустити новий національний діалог про ідентичність», щоб «припинити внутрішній конфлікт».
На утіху Сергею й частині його соратників (тій, яка рухома добрими намірами) скажемо, що, всупереч твердженням української контрпропаганди часів Петра Порошенка, громадянська складова цієї війни все ж таки присутня. На жаль, взаємна ненависть між — з одного боку громадянами України, і з іншого – громадянами України, постраждалими від реальних наслідків війни – це реальність, з якою доводиться рахуватися. Однак починати треба з усунення причин, а вже потім розбиратися з наслідками…
Будувати платформи для примирення українців «з тієї та з цієї сторони» можна й потрібно. Але не до, а після закінчення війни. Не до, а після того, як у нашого агресивного сусіда змінитися зовнішня політика щодо України. Поки ж Сивохо робить помилку попередників, відсуваючи в дальний кут думку громадян України з числа своїх земляків із проукраїнською позицією — тих, які, жертвуючи собою, боролися проти «активістів» маріонеткових «республік» і добровільно йшли на фронт. Передбачувано, що «діалог про братовбивчу громадянську війну» з такими українцями у Сивохо не виходить. Особливо — поки окупаційні війська демонструють «прагнення до миру» підривами й обстрілами. Та й у найкращі часи не змогли б помирити українців ті політики, які допомагали РФ розпалювати вогонь війни.