Як іспанка вкрила весь Київ хворобою: пандемія грипу 1918–1919 років в Україні

Однією з найбільш загадкових і трагічних таємниць ХХ століття є масова пандемія, спричинена штамом вірусу грипу, названим «іспанкою». Протягом півтора року — з травня 1918-го по листопад 1919-го — вірус укладав на лікарняні ліжка третину населення земної кулі, яке на той час становило понад 500 млн людей. При рівні смертності близько 10–20% від кількості заражених, за найскромнішими підрахунками, «іспанка» забрала близько 50 млн життів. Існує й набагато страшніша статистика, яка показує, що від грипу померло вдвічі більше — не менше 100 млн людей. Також відсутнє точне уявлення про те, яке місце вважати первинним вогнищем епідемії. За однією з версій, що з'явилася ще в 1918 році, вірус почав поширюватися з території Іспанії. Принаймні на цьому наполягала німецька пропаганда. Так, у вересні 1918 року київські газети перепубліковували повідомлення німецького прес-бюро, в якому йшлося, що «в Мадриді нещодавно з'явилася ще одна хвороба. Уже зареєстровано 500 випадків цієї нової хвороби, вона починається симптомами іспанської хвороби, а потім переходить у тиф. Ця епідемія швидко поширюється. Таким чином, Мадрид — це фабрика нових хвороб». Водночас засоби масової інформації країн Антанти активно поширювали чутки про те, що джерелом хвороби є кайзерівська Німеччина, яка торгує «зараженим аспірином» та такою ж смертельно небезпечною вакциною.Ще одним джерелом пандемії деякі дослідники називають Китай. Вони стверджують, що з цієї охопленої громадянською війною країни вірус грипу потрапив до США, звідки потім розповсюдився по всьому світу. У середині ХХ століття з'явилася ще одна теорія — конспірологічна, згідно з якою вірус іспанського грипу насправді є продуктом американських військових медиків, і переважна більшість смертельних випадків була пов'язана з вакцинацією препаратами, що містили у своєму складі вірус «іспанки». Найоригінальнішою версією можна назвати позаземне походження вірусу. Незважаючи на свою фантастичність, саме вона здатна пояснити той факт, що пандемія іспанського грипу пройшлася по всіх країнах і континентах і не пропустила жодної нації та малого народу.У траурному списку країн, які втратили під час пандемії від 0,1% до 10% (Зімбабве) населення, присутні держави Європи, Азії, Африки та обох Америк. У січні 1918 року спалахи епідемії відмічалися в китайських провінціях. У березні епідемія почалася на військовій базі армії США в Канзасі. Разом з американським окупаційним корпусом «іспанка» перебралася до Європи. У квітні температура піднялася у Франції, у травні настала черга Іспанії, Італії, Сербії, Англії. У липні вірус грипу висадився з торгових кораблів в індійських портах. Тоді ж «іспанка» по суші дісталася Бельгії, Данії та Нідерландів. У серпні епідемія зробила перерву, а вже на початку вересня розповсюдилася в повну силу. Статистика наводить страшні цифри. США — близько 500 тис. померлих, Італія — 270 тис., Індія — 5 млн. У вересні 1918 року «іспанська хвороба» перетинає кордони України і разом з німецькими окупаційними частинами та тими, хто повертався додому з полону, розбредається по всій суверенній території «другого Гетьманату».Відомості про те, як хвилі пандемії розходилися по українським містам і селам, збереглися завдяки зведенням Міністерства народного здоров'я та опіки, створеного під керівництвом гетьмана всієї України Павла Петровича Скоропадського, та повідомленням Українського телеграфного агентства, опублікованим у періодичних виданнях того часу, зокрема на сторінках щоденної безпартійної демократичної газети «Відродження». Одразу варто зазначити, що епідеміологічна обстановка як по всій Україні, так і в її столиці залишала бажати кращого. Нескінченні переміщення величезних мас біженців, військовополонених, армійських частин доставляли до Києва весь спектр інфекційних хвороб військового часу — холеру, віспу, дизентерію, діарею, черевний тиф, висипний та поворотний, дифтерит та скарлатину.Зведення за 2 вересня 1918 року: «За отриманими Міністерством народного здоров'я та опіки відомостями, захворіло холерою на Харківщині — 8 і в самому Харкові — 2 людини. На Чернігівщині — 27 людей захворіло, 7 — померло. На Катеринославщині — 22 хворих, 7 — померло. Київський повітовий староста повідомляє, що в Обухівській волості з 15 серпня по 1 вересня захворіло 790 людей, з них померло 134 людини. Зібрані відомості про заразні хвороби за серпень при цьому свідчать, що захворіло: скарлатиною — 83, віспою — 116, черевним тифом — 682, висипним — 428, поворотним — 48, діареєю — 160, дифтеритом — 434, цингою — 1563. У місті Києві 9 і 10 вересня захворіло: скарлатиною — 3, дизентерією — 8, черевним тифом — 4, висипним тифом — 1, діареєю — 1, холерою — 2». На цьому тлі «іспанка» здавалася далекою, незрозумілою і не такою вже небезпечною. Її навіть не завжди сприймали як хворобу, а іноді називали просто «іспанською слабістю». Однак до Міністерства народного здоров'я та опіки вже надходила інформація про перші вогнища епідемії всередині країни, і воно «в найближчий час збирає комісію для з'ясування питання про боротьбу з іспанською хворобою, яка значно поширюється по Україні». Раптово 5 вересня 1918 року виявляється, що «іспанка» не десь далеко, а зовсім поруч, практично під боком, і є жорстокою смертельною інфекційною хворобою, а не «недомаганням»: «Вчора несподівано помер від іспанської хвороби К.П. Мерліця, який працював у газеті «Відродження» з початку існування газети, виконуючи обов'язки метранпажа. Покійний мав м'який характер і користувався любов'ю товаришів по праці. Помер молодий український громадянин двадцяти дев'яти років і залишив після себе дружину з 5 малими дітьми».Подальші газетні повідомлення про хворобу нагадують зведення з фронту, які свідчать про швидке й невпинне наближення ворога: 6 вересня, Київщина «У Київському повіті з 15 по 31 вересня захворіло іспанкою 1262 людини, померло — 201». 13 вересня, Полтава «У Полтавській реальній школі захворіло іспанкою 234 учні та 3 учителі. У зв'язку з цим заняття не проводитимуться 10 днів». 13 вересня, містечко Смела на Київщині «Сильно поширилася іспанка, є навіть смертельні випадки». 18 вересня, Таганрог «У місті сильно поширилася іспанська хвороба, багато хто вмирає. За відомостями міського лікаря, всього захворіло 10 тисяч». 24 вересня, Канівський, Радомисльський та Уманський повіти Київщини «Повідомляють про значне поширення серед населення повітів «Іспанки». Епідемічного персоналу немає. Управою доручено лікарю А. Говсєєву розробити засоби боротьби з «Іспанкою». 26 вересня, Київ «В Олександрівській міській лікарні на 26 вересня було хворих: черевним тифом — 26, холерою — 1, іспанкою — 126». 27 вересня, Павлоград «Три тижні лютує іспанська хвороба. За інформацією місцевих лікарів, захворіло близько 3 відсотків населення». 1 жовтня, Катеринослав «На багатьох гірничих підприємствах і заводах через іспанку зменшилася кількість робітників». 4 жовтня, Катеринослав «У Катеринославському повіті іспанка набуває надзвичайних розмірів. Багато хто вмирає. Висилаються санітарно-епідемічні відділи». 7 жовтня, Сімферополь «Іспанська хвороба в Криму набуває важкого характеру. Багато смертельних випадків. Лише в самому Сімферополі близько 10 тисяч хворих цією хворобою». 9 жовтня, Миколаїв «Епідемія іспанки розширюється, супроводжується великою смертністю. Помер від іспанки популярний у Херсоні молодий лікар Корабельніков». 16 жовтня, Чернігів «Зараз на Чернігівщині лютує іспанка. Вмирають, переважно, люди середнього віку від 30 до 40 років. Селяни називають іспанку холерою. Смертність від іспанки досягає 20 відсотків». 18 жовтня, Вінниця «Повідомляють про збільшення іспанки. У деяких селах хворіє все населення. Багато хто вмирає. Лікарської допомоги немає». 19 жовтня, Київ «Помер від іспанки отаман 7-го корпусу полковник Вовкобой, який прибув на нараду отаманів корпусів». 24 жовтня, Василівський повіт «По селах Василівського повіту на Київщині дуже розширюється епідемія іспанки. Нещодавно помер від іспанки священик В. Клебановський і щодня буває троє-четверо похорон».Не можна сказати, що Мінздрав бездіяльний, ним приймаються певні заходи: 25 вересня, Київ «Відбулася нарада професорів і відомих лікарів з питань боротьби з іспанкою. Нараду скликало Міністерство народного здоров'я та опіки». 29 вересня, Київ «Відділ народного здоров'я Київської міської управи доводить до населення про те, що, крім раніше відкритих пунктів чергування лікарів, встановлено ще чергування в будівлі міської думи для допомоги хворим на «Іспанку». 9 жовтня, Лубни «Відбулося об'єднане засідання лікарсько-санітарної ради з питання епідемії іспанки. Вирішено відкрити лікарню, організувати швидку лікарську допомогу, нічні чергування та транспорт для перевезення хворих».Численні джерела з історії іспанського грипу стверджують, що протягом епідемії в Києві перехворіло 700 тис. людей. Інформація в найвищій мірі цікава і в такій же мірі сумнівна. Якщо ці дані вірні, то виходить, що грипом перехворіли всі жителі Києва — і корінні киян, яких у 1916 році налічувалося близько півмільйона, і 200 тисяч емігрантів та біженців, які знайшли в місті притулок і захист від війни та червоного терору. Одна з останніх оприлюднених цифр щодо хворих на іспанську хворобу киян оприлюднена в кінці вересня 1918 року: 126 хворих. Потім у пресу просочується інформація лише про поодинокі випадки. Цілком можливо, що інформація про пандемію та смертність потрапила в розряд секретної і вичищувалася з газет цензором, але деякі відомості повз його пильне око проскочили: 8 жовтня, Київ «Завідувач міськими дезінфекційними станціями доктор І.Г. Загорський подав у відділ народного здоров'я доповідь, в якій говорить, що, маючи в своєму розпорядженні щодня десятки випадків іспанської хвороби і вивчаючи їх з точки зору епідеміології, він вважає необхідним заявити, що наявність симптомів, як при ангіні, бронхіті або ж захворюванні шлунково-кишкового тракту, говорить на користь зараження вірусом іспанської хвороби через верхні дихальні шляхи. Той, хто хворіє на іспанську хворобу, повинен бути ізольований мінімум на три дні». З легкої руки доктора Загорського ми можемо зрозуміти, що щодня в Києві з'являлися десятки нових хворих іспанським грипом. Але аж ніяк не сотні й не тисячі.Не зовсім ясна позиція Міністерства народного здоров'я, та й взагалі медичної громадськості. У разі поголовної епідемії, ймовірно, всі сили були б кинуті на боротьбу з «іспанкою», але що ж відбувається насправді? 13 жовтня в Києві проходить 2-й всеукраїнський з'їзд лікарів. Третій день з'їзду був присвячений розглядові сутності «іспанської слабості». Зауважте, до «найстрашнішої епідемії» лікарі дісталися лише на третій день, та й предмет їхнього обговорення лежить скоріше в площині теоретичній, ніж практичній. Крім «іспанки», на з'їзді обговорюються венеричні захворювання, собаче сказ та інше, інше, інше. Підсумком з'їзду лікарів є висновок, що «іспанка» є хворобою інфекційною. Про те ж говориться в доповіді доктора І.Г. Загорського, який вимагає ізоляції хворих і дезінфекції приміщень. Здавалося б, влада повинна була без промедлення заборонити масові заходи, запровадити карантинні заходи, змусити городян носити пов'язки, що захищають органи дихання. Чи було це зроблено? Ні, не було. Життя в місті ніскільки не змінюється. На Печерському іподромі проводяться бігові змагання. Щодня дають вистави Державний народний театр у Троїцькому будинку, Другий міський театр, Великий театр «Мініатюр». Працюють кінозали. У залі Українського клубу дається великий концерт. Там же систематично репетирує робітничий хор. У місті чи не щодня проходять збори громадських і політичних організацій. Залишається загадкою, яким чином Києву вдалося пережити пандемію і втратити всього 10 тисяч померлих. Втім, на зміну Гетьманату в Україну прийшла Директорія, і питаннями охорони здоров'я та медичної статистики займалися вже інші люди.