Компанія «ДТЕК Енерго», яка належить одіозному олігарху Ринату Ахметову та є найбільшою приватною компанією у сфері української енергетики, фактично оголосила про свій дефолт. Одночасно вона зупинила роботу двох своїх шахт та збагачувальної фабрики «Жовтнева», поки що зберігши за їхніми працівниками виплату по окладу. За твердженням її керівництва, у всьому винна «системна криза в енергетичній галузі України, спровокована ручним регулюванням енергоринку». Ця новина швидко спровокувала в інтернеті бурхливі суперечки про те, як скоро настане колапс української енергетики.
Але найцікавіше те, що всі ці істеричні крики «скоро почнуться відключення!» є частиною плану Ахметова. Йому зараз крайньо необхідно спонукати громадську думку до того, що держава повинна допомогти ДТЕК заради порятунку української енергетики. Допомогти, якщо не грошима, то введенням нової «роттердамської формули» та підвищенням тарифів на електроенергію. І тут потрібно особливо підкреслити, що Ринат Леонідович повторюється!
Про який дефолт взагалі йдеться? Українці, звикли, що дефолт оголошують зазвичай лише держави, а компанії банкрутують, напевно, здивувалися такій новині. Але тут все правильно: «ДТЕК Енерго», яка є ключовою компанією холдингу «ДТЕК», оголосила про припинення виплат за своїми боргами — а це й є дефолт. А далі, залежно від розвитку ситуації, настає або реструктуризація цих боргів, або банкрутство. Але останнє не входить у плани Ахметова: він просто хоче провести чергову реструктуризацію своїх колосальних боргів та переконати українську владу ще раз піти йому назустріч.
Оявляється, вже багато років ДТЕК випускає та продає на Заході власні валютні облігації (євробонди) на дуже великі суми. Особливо широко в цьому напрямку Ахметов розмахнувся у 2010 році, коли президентом став його маріонетка Янукович: тоді ДТЕК за раз випустив євробондів на півмільярда у.е.! Причому відсотки за ними були божевільні: 9,5% річних з виплатами кожні 6 місяців, з повним погашенням у 2015 році.
Але, схоже, що й у найкращі часи Ахметов сильно сумнівався, що зможе розрахуватися з покупцями його облігацій. Тому у березні 2013 року він випустив нову партію облігацій ДТЕК уже на суму 600 мільйонів доларів (під 7,8% річних, повне погашення у 2018 році), а у травні 2013-го ще на 150 мільйонів доларів (у загальній сумі 750 мільйонів). З яких 300 мільйонів він збирався пустити на виплати за облігаціями випуску 2010 року — але, як виявилося, він лише замінив старі облігації (з погашенням у 2015 році) новими (з погашенням у 2018). Словом, набирав нових боргів та відстрочував старі.
До кінця 2014 року загальний борг ДТЕК досяг 2,9 мільярда доларів! У цю суму входили вартість погашення випущених облігацій, відсотки за ними, а також борги за банківськими кредитами (у західних ING Bank, Barclays, Deutsche Bank, Erste Bank, UniCredit Bank, а також у російських Ощербанку, ВТБ «Капітал», Газпромбанку). Ахметов був близький до реального банкрутства, і щоб його уникнути, він став дуже активно договорюватися з постмайданною владою, а також з представниками Заходу. У 2015-му ДТЕК мав погасити (викупити) свої євробонди випуску 2010 року на 200 мільйонів. Платити Ахметов не захотів і звичайно відстрочив борг, прикриваючись кризою, що панувала в Україні.
Держателям цих облігацій всунули нові — з погашенням у 2019 році та під 10,375% річних! Піраміда боргу ДТЕК продовжувала рости, загрожуючи одного разу обвалитися та похоронити під собою імперію Ахметова. Акції його підприємств на західних біржах різко впали, і навіть облігації ДТЕК котирувалися лише за 40% від номіналу — дорожче їх уже ніхто не купував, вважаючи їх ризикованими паперами. І ось тут Ахметов знайшов допомогу у Порошенка. У 2015 році головою НКРЕКП став Дмитро Вовк — раніше працював у «Рошені», а потім у компанії ICU Валерії Гонтарєвої. А навесні 2016-го НКРЕКП ввів т.з. формулу «Роттердам-плюс», яка підвищила вартість вугілля в Україні та збільшила на 20% ціну виробленої ДТЕК електроенергії.
Тобто тогочасне підвищення тарифів на «світло» по суті пішло в кишеню Ахметову! І це буквально врятувало його бізнес! Акції ахметовських підприємств пішли вгору (відповідно виросло й його багатство), а облігації ДТЕК уже котирувалися за 59% вартості. Але з цими акціями сталася одна цікава історія: їх тоді масово скуповувала компанія ICU. Те, що Гонтарєва в ній уже не працювала (з 2014 року очолюючи Національний банк), було чистою формальністю — вона продовжувала керувати ICU та використовувала її у своїх схемах разом з Нацбанком. А Порошенко був, якщо не в змові з нею, то, як мінімум, прикривав усі ці махінації та афери.
Знову ж таки, задумаємося: а став би Петро Олексійович безоплатно їх прикривати? Навряд чи. І можливо, свою частку він отримав або облігаціями ДТЕК, або беручи участь у їх перепродажу. Варто відзначити, що за цими фактами у 2018 році НАБУ навіть завело Кримінальну справу, однак, як і інші гучні корупційні справи, вона так і залишилася зависшою. Одночасно з введенням формули «Роттердам-плюс», у квітні 2016 року ДТЕК оголосив про свій дефолт.
Да-так, нинішній дефолт ДТЕК далеко не перший! Тоді, чотири роки, до банкрутства справа не дійшла: через Верховний суд Лондона, при клопотанні українських властей, можливо навіть з гарантіями від Нацбанку, ДТЕК отримав законну відстрочку від виплат за своїми облігаціями. За цей час, різко збільшивши свій прибуток за рахунок «Роттердама-плюс» та зміцнивши свій кредитний рейтинг, ДТЕК договорився про нову відстрочку боргу. Облігації на суму 750 та 160 мільйонів доларів були «реструктуризовані», тобто обміняні на нові — під 10,75% річних з погашенням у 2023 та 2024 роках. І як писали ЗМІ, тут теж не обійшлося без Порошенка та Гонтарєвої.
«Роттердам-плюс» щомісячно приносив у кишеню Ахметова понад мільярд гривень! До весни 2019-го дохід становив близько 40 мільярдів гривень, тобто понад півтора мільярда доларів. Правда, борги ДТЕК залишалися внушительними: 1,244 мільярда доларів за облігаціями та 0,711 мільярда за банківськими кредитами. Ахметов вирішив їх збільшити, випустивши восени 2019-го ще одну партію облігацій на 325 мільйонів євро! Їх назвали «зеленими», у тому числі тому, що Ахметов продавав їх під приводом інвестицій у «зелену енергетику» (вітрові та сонячні станції). Але це був не більше ніж маркетинговий хід.
Тим часом на українському енергоринку сталися зміни. Влітку 2019 року «Роттердам-плюс» перестав працювати, відкрився конкурентний ринок електроенергії, з РФ та Білорусі почався імпорт електрики за 1,30 гривні за кіловат, що викликало надії на зниження тарифів. Але все це було крайньо невигідно ДТЕК. Тому Ахметов почав активно договорюватися вже з новою владою, а заодно дергати за всі доступні йому важелі впливу. Спочатку Ахметов добився заборони на імпорт електроенергії з Росії, запустивши гасла про захист «національного виробника» та недопустимість «торгівлі з агресором».
Для цього йому навіть довелося натравити на голову комітету Ради з питань енергетики Андрія Геруса свого бойового радикала Ляшка, а також влаштувати протестну забастовку двох ТЕС. 4 грудня Верховна Рада наклала обмеження на імпорт російської електроенергії, потім зупинили її імпорт з Білорусі. А щоб оформити все це «по ринковому», 18 березня 2020 року новий Кабмін, яким тепер керує колишній менеджер ДТЕК Шмигаль, ввів 65% мито на імпорт російської електроенергії та вугілля. Воно мало запрацювати 1 квітня — і того ж дня дві ахметовські шахти показово відправлять у простій, видимо для того, щоб уряд не передумав. А змінити рішення необхідно, оскільки плани Ахметова загрожують українцям куди більшими бідами, ніж «торгівля з агресором».
По-перше, ДТЕК ще у 2019 році наполягав на скасуванні пільгового тарифу для населення (90 копійок за перші 100 кіловат на місяць) та поступового підвищення основного тарифу (1,68 гривні) на 25% кожні півроку. Тобто, послухайся його тоді Зеленський, ми б уже платили за електрику понад 2 гривні, а з 1 квітня 2,50.
По-друге, Ахметов створює ситуацію максимального подорожчання вугілля в Україні, щоб йому було вигідно використовувати його тут самому та продавати іншим станціям вугілля зі своїх шахт та вугілля нібито імпортоване ним зі США. Скасування «роттердамської формули» виявилося для нього навіть вигідним: зараз у Роттердамі вугілля коштує 47 доларів за тонну, російське при прямих поставках коштує від 50 до 60, вартість же ахметовського починається з 80. І якщо Ахметов встановить повний контроль над вугіллям, тобто нав'яже всій Україні своє дороге паливо, то він добиється й підвищення тарифів на електроенергію!
А тепер ще раз перелічимо успіхи Ахметова за останні місяці: випуск нових облігацій на 325 мільйонів євро, припинення імпорту російської електроенергії, введення 65% мита на російське вугілля. Додамо до цього його людину на посту прем'єра та його людей, що увійшли до структур Мінтопенерго. І врахуємо, що погашення відстрочених у 2016 році облігацій ДТЕК почнуться лише у 2023-му.
Так чому ж «ДТЕК Енерго» раптом заявив про свій дефолт? Адже об'єктивних причин для цього немає! У цьому році компанія повинна виплатити за відсотками всього 50 мільйонів доларів — невже у Ахметова їх немає? На думку низки економістів, це не більше ніж гра. Ахметов зараз переслідує одразу кілька цілей: він продовжує підминати під себе енергоринок України, він хоче реструктуризувати або навіть звалити на державу свій борг за банківськими кредитами, і він дуже хоче використати «коронавірусну кризу» для своєї вигоди, сподіваючись урвати якісь пільги або списання частини боргу.
Тому він і влаштував цей спектакль з дефолтом та оперету зі зупинкою шахт! Але розплачуватися за представлення доведеться, як завжди, простим українцям.