Ермак і консультативна рада: чому поспішна угода в межах мінського процесу неприйнятна

Спроба «якнайшвидше домовитися, байдуже з ким», особливо в рамках мінського процесу, була й залишається категорично неприйнятною. Нещодавно відбувся чергової раунд відеоконференцій Тристоронньої контактної групи з урегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі. Однак замість відповідей на питання про ризики «протоколів Ермака» та легітимації бойовиків у так званій «Консультативній раді» виникло ще більше запитань. І тепер вони всі спрямовані безпосередньо до голови Офісу президента Андрія Ермака. Якщо ще тиждень тому багато хто говорив, що те, що відбувається навколо теми Консультативної ради — це свавілля окремих чиновників, яке можна легко переломити, то деякі навіть у відмові української сторони щось підписувати на попередньому засіданні ТКГ вбачали «перемогу українського громадянського суспільства над ідеєю Консультативної ради». Проте всі ці наївні надії не виправдалися. Відповідь на петицію про відкликання підписів під так званими «протоколами Ермака» від 11.03.2020 все розставляє по місцях. Позиція Офісу президента зводиться до того, що Консультативна рада повинна бути створена в найближчому майбутньому.Відмовлятися від цієї ідеї на Банковій офіційно поки не хочуть. Більше того, як випливає з інтерв'ю Міністра з питань реінтеграції Олексія Резнікова, вся критика ідеї створення Консультативної ради люди Ермака сприймають як «інтриги політичних опонентів Зеленського, які бачать своєю метою лише обвалити рейтинг всенародно обраного президента».НОВІ-СТАРІ ПАСТКИ МІНСЬКА1) Замість припинення вогню — нові розведення сил і політичний кейс. Нагадаємо, що логіка виконання Мінських угод за принципом «безпека йде першою» була підірвана обговоренням модальностей проведення виборів шляхом підписання «формули Штайнмайєра» ДО припинення вогню, відведення важкої техніки та верифікації цього процесу ОБСЄ. Тепер ми продовжуємо діалог про політичну частину існуючих угод, тоді як ситуація з безпекою не просто не змінилася, а стає лише гіршою, якщо врахувати постійні обстріли ділянки розведення №3, окраїн існуючих і перспективних зон розведення.Замість того щоб акцентувати увагу на переговорах на порушеннях режиму припинення вогню в районі трьох ділянок розведення сил і засобів та необхідності дотримуватися Рамкового рішення ТКГ від 20.09.2016, на засіданні ТКГ цього тижня ми знову безуспішно намагалися узгодити нові зони розведення. Бойовики через свої ресурси повідомили, що «підготували 5 ретельно розроблених варіантів» ділянок розведення, і заявили, що хотіли б розпочати роботу на 4 ділянках розведення, які не викликали заперечень з боку України. І тут одразу виникає кілька закономірних питань: за результатами нормандського саміту Україна й РФ мали домовитися про три нові точки розведення. Чому бойовики почали розмову про якісь чотири точки й які саме населені пункти мають на увазі? Але можна говорити про це з впевненістю — ніяких «компромісних ділянок розведення» узгодити не вдасться, навіть попри величезне бажання чинного керівництва України «домовитися десь посередині». Тому що Росія читає слово «компроміс» виключно як можливість протиснути бажаний для себе варіант. І для Москви справа не в самих нових ділянках розведення — а в можливості перевірити, скільки ще готова поступитися Банкова.2) «Прямі діалоги» з ОРДЛО та їхня легітимація. Представники бойовиків через свої «офіційні ресурси» продовжують протискувати ідею прямої комунікації «між сторонами конфлікту». Використовуються старі абсурдні заяви про те, що існує якесь участь «ДНР» у «Спільному центрі з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін» (СЦКК) (вони це називають — «СЦКК ДНР»). Навіть сайт і телеграм-канал завели для цієї роботи. Основна ідея цього фейку — примушувати Київ до «прямих діалогів» з бойовиками (консультації, пряма телефонна лінія між командуванням озброєних підрозділів тощо). Але справа в тому, що в СЦКК немає ніякої сторони «ДНР/ЛНР», а передбачено виключно участь Росії, яка колись призупинила свою участь у СЦКК.3) Нерівноцінний обмін. Робота гуманітарної підгрупи на засіданні ТКГ цього тижня демонструється Банковою як довгоочікуваний прорив — Офісом президента було заявлено, що чергове звільнення утримуваних осіб має відбутися до Пасхи. Але є серйозне «але»: ті списки, які публікували представники окупаційних адміністрацій до переговорів, не містять імен тих, про кого послідовно говорить Україна — як, наприклад, Валерія Матюшенко — і бойовики знову й знову вимагають «правової очистки». Але, очевидно, ці нюанси не зупинять Банкову, яка проявляє дивовижну одностайність з бойовиками й РФ у форсуванні всіх процесів навколо переговорів.4) Прискорення переговорів за ініціативою Ермака. За результатами засідання ТКГ голова Офісу президента Андрій Ермак заявив про намір інтенсифікувати переговорний процес — дослівно — «у форматі відеоконференції безперервно». Він відзначив, що Україна ініціювала щоденну роботу в форматі ТКГ за дорученням президента Зеленського. «Ми повинні займати активну позицію й відійти від традиційного формату, коли «успіхом» називали лише неприйняття пропозицій іншої сторони в публічній площині», — сказав Ермак. Але чи пов'язаний цей «курс на турборежим» виключно з виконанням доручень Зеленського покірним керівником його адміністрації? Чи справа все ж у грандіозному скандалі навколо корупційних схем братів Ермаків?За інформацією Російського агентства ТАСС, так званий представник «ЛНР» у політичній підгрупі Родіон Мирошник повідомив, що «тільки раптова поява на засіданні голови офісу президента України Андрія Ермака змінила позицію представників Києва й переломила хід переговорів… Під час обговорення питань безпеки в українській студії з'явився керівник офісу Зеленського Андрій Ермак. Висловив побажання, щоб якнайшвидше сторони домовилися про обмін і про нові ділянки розведення. Дивно, чому Ермак — «за», а представники України «проти»… Чи вони просто створювали фон, щоб прийшов Ермак і дозволив їм домовлятися?» — зазначив Мирошник.У повідомленні, розміщеному на сайті президента України після завершення засідання контактної групи, Ермак теж представлений як головний ініціатор підвищення ефективності переговорів з боку Києва. Очевидно, на Банковій так і не зрозуміли всього того, що останні три тижні говорили представники українського громадянського суспільства, ветерани, аналітики й журналісти. Спроба «якнайшвидше домовитися, байдуже з ким», особливо в рамках мінського процесу, була й залишається категорично неприйнятною. Україна й українці пройшли довгий шлях за ці шість років російсько-української війни. За ці роки ми втратили занадто багато, щоб дозволити комусь здати наші інтереси в угоду своїм спотвореним уявленням про цю війну. І тим більше — в угоду збереженню своїх особистих «кар'єрних успіхів».