14 квітня 2014 року тодішній спікер парламенту та виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про проведення Антитерористичної операції на Донбасі. Через три роки Організація Об'єднаних Націй назвала збройний конфлікт на сході України одним із найбільш кривавих у Європі після завершення Другої світової війни. На той момент жертвами війни на Донбасі стали понад 13 тисяч осіб, включаючи цивільних, поранено майже 30 тисяч осіб. Півтора мільйона людей були змушені залишити свої домівки та втекти від бойових дій. Напередодні річниці АТО видання OBOZREVATEL провело інтерв'ю з екссекретарем Ради національної безпеки та оборони України Олександром Турчиновим, який безпосередньо дав старт проведенню операції. Він розповів про причини, чому у 2014 році не було оголошено воєнний стан, про найбільші досягнення АТО, про зміни в тактиці президента Російської Федерації Володимира Путіна на Донбасі та про можливості завершення багаторічної війни.
На запитання про те, чому замість воєнного стану було обрано Антитерористичну операцію, Турчинов пояснив, що головним аргументом було проведення президентських виборів та встановлення в Україні легітимної влади, що було б неможливим за умови воєнного стану. Він розповів, що напередодні засідання Ради національної безпеки та оборони 28 лютого 2014 року дав наказ підготувати проєкт указу про введення воєнного стану. Згідно з українським законодавством, такий документ повинна підтримати РНБО, а після підписання затвердити Верховна Рада.
Турчинов наголосив, що багато людей, включаючи так званих експертів, плутають оголошення воєнного стану з оголошенням війни. «Слова схожі, але сенс зовсім інший», — зазначив він. Воєнний стан не передбачає повноцінного використання армією зброї, а є правовим режимом тимчасового обмеження прав і свобод громадян. Це дає можливість запровадження комендантської години, конфіскації необхідних ресурсів, затримання без рішення суду на певний час, заборони будь-яких виборів, масових заходів та політичної діяльності.
«В ті дні у мене горіло пів країни», — сказав Турчинов. Весь схід і південь від Харкова до Одеси були охоплені організованими російськими спецслужбами сепаратистськими заколотами, відомими як операція «російська весна». Для нього воєнний стан був потрібен, щоб якомога швидше навести в країні лад — оперативно заборонити проросійські партії та організації, затримати тих, хто розгойдував ситуацію в регіонах, ввести цензуру та закрити окремі ЗМІ, щоб припинити поширення паніки та розповсюджування проросійської пропаганди.
Однак на засіданні РНБО за введення воєнного стану проголосував лише сам Турчинов. Він не звинувачує своїх колег у відсутності підтримки, оскільки вони не приховували своєї позиції. По-перше, воєнний стан не вирішив би проблему Криму. Захоплення півострова почалося 20 лютого, коли на Майдані лилася кров українських патріотів, а наприкінці лютого окупація практично вже була завершена взяттям в оточення невеликих угруповань українських військових, що не зрадили Україні. По-друге, всі розуміли, що почалася війна, яка триватиме не один тиждень і не один місяць, а затягнеться на невизначений термін. Це означало, що воєнний стан мав залишатися весь цей час, що унеможливило б проведення президентських, парламентських та місцевих виборів.
«Нам не потрібна на багато років диктатура виконувача обов'язків президента, нам потрібні легітимні вибори», — така позиція тоді переважала. Цього вимагав і Захід — обрання легітимного президента. Єдиною правовою формою застосування Збройних сил проти російської агресії без блокування виборів, європейської та євроатлантичної інтеграції, а також співпраці з міжнародними фінансовими організаціями було оголошення Антитерористичної операції, що й було зроблено Турчиновим.
Після обрання президента України на чесних демократичних виборах Турчинов, обіймаючи посаду голови Верховної Ради України, ще раз порушив питання щодо введення воєнного стану на засіданні РНБО, коли в липні-серпні відбулося значне загострення на фронті. Але на порядку денному вже стояли парламентські вибори, тому його пропозиція знову не була підтримана. Воєнний стан був запроваджений на 30 діб у 2018 році в 10 областях України після того, як російські військові атакували та захопили кораблі українських Військово-морських сил. Однак це був дуже обмежений правовий режим, який Турчинов назвав навіть «навчальним» для перевірки роботи органів державної влади в особливий період.
На запитання про те, яким рішенням на посаді секретаря РНБО він пишається найбільше, Турчинов відповів, що де б він не працював — у СБУ, в уряді чи в парламенті — завжди намагався відповідально виконувати свої обов'язки. Будучи секретарем РНБО України, він робив усе, щоб цей орган, який довгий час був просто кадровим відстійником, став центром розробки та ухвалення стратегічних рішень з питань безпеки і оборони.
Турчинов зазначив, що вони змогли повністю оновити необхідну для стратегічного планування законодавчу та нормативну базу. У найкоротші терміни були ухвалені Стратегія національної безпеки України, Військова доктрина України, Концепція розвитку сектору безпеки та оборони України, Стратегія кібербезпеки України, затверджені Стратегічний оборонний бюлетень України, Концепція реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану та в особливий період, Доктрина інформаційної безпеки України, а також пакет нормативно-правових актів щодо санкційної політики держави.
Відповідно до закону України «Про санкції», Рада національної безпеки та оборони України ухвалила низку рішень щодо застосування обмежувальних заходів стосовно 3140 фізичних і 1193 юридичних осіб. Було розроблено низку законодавчих актів, що регулюють діяльність сектору безпеки та оборони України й забезпечують соціальні гарантії та захист військовослужбовців. Також було розроблено та ухвалено ключовий для захисту країни та переходу на стандарти НАТО закон «Про національну безпеку України».
Турчинов ініціював розробку та забезпечив ухвалення в парламенті закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якого Росію було визнано країною-агресором. Цей документ чітко визначив захоплені території окупованими, а створені Росією на цих територіях квазіутворення — окупаційними адміністраціями. Він розширив можливість та ефективність застосування української армії та інших силових структур. Турчинов також створив і очолив Національний координаційний центр кібербезпеки, що дало змогу розбудувати технічну та організаційну базу кіберзахисту країни.
Під його керівництвом були відновлені боєздатність Збройних сил, значно посилені силові структури країни. Реанімовано зруйнований оборонно-промисловий комплекс. Розпочато виробництво боєприпасів, зброї та військової техніки, яких раніше не було в Україні. Турчинов особисто опікувався та координував розбудову ракетного щита країни. Він зазначив, що його особисто критикували за заборону багатьох російських інформаційних ресурсів і соціальних мереж, але це були заходи протидії інформаційній війні, а не свободі слова.
Щодо недопрацювань, Турчинов визнав, що не зміг добитися відповідальності керівництва Генерального штабу за втрачені військові арсенали. На відновлення тисяч тон боєприпасів, що були знищені, потрібні мільярдні ресурси та багато років. В умовах війни це неприпустимо. Він заявляв про свою позицію публічно, підготував відповідне рішення РНБО, але не зміг переломити ситуацію.
На запитання про найбільше досягнення та провал АТО Турчинов відповів, що АТО дала змогу захистити країну, зупинити просування російського агресора на захід, звільнити значну територію Донецької та Луганської областей. Однак він наголосив, що не можна забувати про значні втрати, про загиблих героїв, про Іловайськ, Донецький аеропорт та Дебальцеве.
На запитання про те, чому до зміни формату АТО йшли три роки, Турчинов пояснив, що Петро Порошенко, як і Володимир Зеленський, сподівався швидко закінчити війну та звільнити окуповану Росією територію дипломатичним шляхом. Але дипломатія працює там, де обидві сторони переговорного процесу мають бажання домовлятися. Путін не для того розпочав війну, щоб звільнити захоплені території під політико-дипломатичним чи навіть санкційним тиском. Незважаючи на всі формати переговорів, Росія ні на мить не припиняла військову агресію проти України.
Все, що можна було зробити в межах АТО, було зроблено. Але ні за масштабами військових дій, ні за часом продовження це вже не відповідало антитерористичним заходам, які за законом очолює СБУ. Саме тому було ініційовано ухвалення закону про деокупацію, який чітко визначав головний пріоритет — звільнення захоплених територій у межах Операції Об'єднаних сил, яку забезпечують Збройні сили України із залученням інших силових структур. Коли Турчинов доповідав цей закон у парламенті, керівництво РФ розпочало істерично волати, що Україна перекреслює Мінські домовленості, а Росія виходить із переговорного процесу. Вони проігнорували цю істерику, і Росія змушена була утертися та продовжити перемовини.
На запитання про реакцію західних партнерів Турчинов зазначив, що весь цей час її вважали недостатньою. Агресія РФ, яка повністю зруйнувала систему колективної безпеки в Європі, виявила неготовність стратегічних союзників активно протидіяти Путіну. Вони реально бояться військового конфлікту з мілітаризованою Росією, тому постійно шукають якихось компромісів. У них багато протиріч, на яких дуже вдало грає РФ, постійно розхитуючи єдність країн Європи та шукаючи слабкі ланцюги в антипутінській коаліції.
Починаючи з 2014 року, коли Україні було особливо важко, була повністю заблокована військово-технічна співпраця України з її стратегічними партнерами. Вони це пояснювали небажанням дратувати РФ. Тільки у 2018 році Україна почала отримувати летальну зброю з США. Водночас спостерігається, як без жодних підстав і аргументів відновили роботу російської делегації в ПАРЄ, як важко відбувається продовження санкцій проти РФ. Навіть за знищення цивільного Boeing МН-17 намагаються притягнути до відповідальності лише виконавців цього страшного злочину, а не військово-політичне керівництво РФ, що ухвалило рішення про використання потужних зенітно-ракетних комплексів на окупованій території.
На запитання про те, як змінилася стратегія та тактика Путіна щодо Донбасу, Турчинов відповів, що позиція Путіна щодо України за шість останніх років залишається незмінною. Він наполегливо продовжує свою стратегію імперського реваншизму. У межах цієї стратегії Кремля сильної незалежної України не існує. Будь-який пошук компромісів із Путіним сприймається ним як слабкість і приведе у глухий кут. Турчинов висловив сподівання, що нове керівництво України повинно це вже зрозуміти. Зупинити російську агресію та захистити країну можна тільки силою. Сильна економіка, сильна армія, потужна сучасна зброя — це повинно бути головним пріоритетом для керівників України.
На запитання про те, коли та в який спосіб Україна зможе перемогти й повернути Донбас, Турчинов зазначив, що ще за рік до руйнації СРСР ніхто не міг уявити, що це взагалі можливо. Росія успадкувала від Радянського Союзу не тільки тоталітарну ідеологію агресивності та підступності, не тільки ядерну зброю та військову стратегію. Вона успадкувала генетичні хвороби саморуйнації. «Росія — це велетень на глиняних ногах, який буде зруйнований», — сказав він. Тому до українського дому може повернутися не тільки Донбас і Крим. Однак Україна повинна гідно пройти випробування й стати регіональним лідером, сильною країною, що динамічно розвивається. А для цього треба припинити дилетантизм і аматорство в питаннях державного управління.