Не лише мертва кляча мінських переговорів тримається на обмінах полоненими з ОРДЛО, але й весь президентський Офіс прикривається ними як щитом досягнень. Особливо любить піаритися на цій темі Андрій Єрмак, адже це елемент «миротворчої діяльності» — напрямок, за який він відповідає. Демонструючи успішність, минулого місяця домовився з представником РФ Д. Козаком про чергові обмін. Але кого нам пропонують як «наших людей», повернення яких В. Зеленський позначив як свій пріоритет?
На одного з таких «героїв», якого звуть Євген Бражніков, як на «ДНРівського» катуна, скаржилися колишні полоненики. Бражніков потрапив в один обмін разом з тими, над кими знущалися в донецькому концтаборі МГБ-ФСБ «Ізоляція». 4 березня прес-служба СБУ повідомила, що йому висунуто підозру за ч. 1 ст. 438 (порушення законів війни), ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної організації) КК України. Але Бражніков залишився на волі. І він не один з числа передані нам у результаті обміну в грудні 2019 р. А з наступним обміном, який очікується вже на цьому тижні, замість військовополонених і цивільних, які постраждали за переконання, в Україну може потрапити нова партія «захисників республік».
Кого ми отримали замість відпущених до Москви вбивць з «чорної роти»? Це його, Євгена Бражнікова, інші в'язні побили одразу після обміну. Про Бражнікова розповідав звільнений з полону філософ Олег Галазюк: «Його в літаку захищали від людської люті СБУшники в балаклавах». Галазюк тоді ж повідомив, що колаборантів серед тих, кого з пафосом передали в Україну під новий 2020 рік, не менше десятка. Але щоб не перешкоджати розслідуванню, у публікації ми назвали лише одного: макіївчанина Василя Савіна – який геройствував перед журналістами як нібито організатор українського підпілля. Хоча після початку окупації влаштувався на «теплу посадку» в адміністрацію Ц-Міського району Макіївки під прапором «ДНР». Як кажуть колишні сусіди по «зоні», звідти пристосуванець писав однотипні листи і до Порошенка, і до Зеленського — у стилі: «Ти наш гетьман, веди за собою». І не проти знову влаштуватися, щодо чого інші колишні в'язні кажуть: «Не дай Боже йому знову пробитися до влади — тоді все марно, і те, через що ми пройшли, бо нічого не змінюється».
До речі, провокаційні заяви Савіна перед камерами дорого обійшлися людям, які ще залишаються в 32-й колонії – на них відіграла адміністрація. Колишні полоненики Татяна Гончарова та Станіслав Печенкін так само заявили, що серед тих, хто потрапив в один обмін 29 грудня разом з ними, є катуни та сепаратисти. А в березні публіцист Станіслав Асєєв написав у своєму Фейсбуці, що ще 20 січня звернувся зі скаргою в СБУ і навіть розповів особисто В. Зеленському про злочини двох персонажів: Євгена Бражнікова та Олексія Кускова. «Бражнікова почали бити, як тільки нас привезли з блокпосту — тоді його врятували військові, і під конвоєм СБУ доставили до Києва. Кусков — уже більше двох років на волі (його поміняли в грудні 2017-го). У Феофанії (видимо, прийшов проведати свого друга Бражнікова) зустрів мене на першому поверху, хльопнув по плечу і з посмішкою запитав: «Ну, як ти? Пам'ятаєш мене?». — Пам'ятаю, Льоша, нічого не забуду»: https://www.facebook.com/permalink.php?
Олексій Кусков після повернення в рідну Дружківку приймає привітання. Фото Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, який надавав Кускову допомогу. Про Олексія Кускова відомо, що його підозрювали в сепаратизмі (активно підтримував ідеї «Новоросії»). У СБУ отримав «пропозицію, від якої неможливо відмовитися»: відправитися в Донецьк і влаштуватися в один з ресторанів, де бувають «високопоставлені республіканці», щоб записувати їхні розмови. Як тільки прибув у «ДНР», Кусков відправився в «МГБ» і розповів про отримане завдання. Але його все одно підозрювали в шпигунстві, і визначили на «Ізоляцію». А за «зразкову поведінку» та ревне служіння «МГБ» передали в Україну рекордно швидко для «шпигуна» (у «ДНР» шпигунство — «розстрільна» стаття) – уже через 10 місяців. Місцева влада в рідній Дружківці (підконтрольна Україні частина Донеччини) надала Кускову радісний прийом, а зараз інші колишні в'язні розповідають шокуючі речі.
Асєєв стверджує, що Кусков відбив йому нирку. Бив і принижував інших ув'язнених просто «тому що в кайф». Євген Бражніков вважався «агентом СБУ під прикриттям» і, очевидно, має впливових друзів на українській стороні – інакше навряд чи погодився б на обмін. Він донеччанин, колишній співробітник угрозиску, звільнився з органів наприкінці 2000-х. І з першого дня «російської весни» був її прихильником. Брав участь у кривавих подіях 13 березня 2014 року в Донецьку – тоді були вбиті кілька учасників мітингу за єдність України. Вступив в «армію Гіркіна». А на момент затримання у «ДНР» працював заступником директора «націоналізованого» підприємства «Донецький енергозавод». У Бражнікова знайшли купу зброї, залишеної Гіркіним, печатки «МГБ ДНР» та документи українських правоохоронних органів. Соратники з «Загальноросійського руху Стрілкова» (Гіркіна) виступили на його підтримку і навіть вимагали спростування від т.з. ЗМІ «ДНР», які звинуватили його в підготовці замахів «на перших осіб республіки». Але засудили лише за «незаконне зберігання зброї» (дали 8 років). Звинувачують у тортурах колишні в'язні й інших звільнених під новий рік.
У тому числі – жителя Лимана (Донецька область) Максима Теорентера. Самбіст, чемпіон області з панкратіону, чемпіон України з грепплінгу, тренер і бізнесмен. А за твердженнями колишніх полоненців — був помічником головного тюремника «Ізоляції» Дмитра Кулика («Палича»). Після затримання на території «ДНР» в квітні 2016 року Теорентер заявив, що отримав від СБУ завдання взорвати главаря «ДНР» Захарченка в стрілково-розважальному комплексі «Артеміда», який той відвідував. Нібито він був завербований у 2014-му – після того, як звернувся за оформленням пропуску для перетину лінії розмежування. Співробітники СБУ звинуватили його в причетності до батальйону «Оплот» через те, що раніше виступав за бойцівський спортклуб «Оплот». Погрожуючи кримінальною відповідальністю за «сепаратизм», схилили до співпраці. За звинуваченням у підготовці невдалого замаху на Захарченка (вбитого пізніше) Теорентер отримав у «республіці» вирок у 14 років. Одразу кілька колишніх в'язнів розповіли «ОРД», що Теорентер знущався над ними не лише в секретній тюрмі «Ізоляція», яка має славу місця, де полоненика можуть розстріляти і мучити з садистського задоволення.
Максима Теорентера (на фото нижче) звинувачують і в тому, що знущався над іншими засудженими в 32-й колонії. «Теорентер насаджував «закони» кримінального світу, підлість та принизження, за що проти нього повстав барак, і до кінця терміну він сидів у карцері», — говорить джерело, яке просить його не називати. За словами потерпілих, доставалося від Теорентера всім – «ополченцям», росіянам, політв'язням – у них відбирали передачі, змушували масувати «пахану» ноги. «Всіх, кого адміністрація хотіла зламати, кидали до нього, після чого 7-8 виродків до напівсмерті били і насилували людину», — стверджує наше джерело. СБУ продовжує перевіряти скарги на Теорентера та Савіна. А всього, за даними «ОРД», з 76 повернувшихся під новий рік у процесі обміну 11 цивільних і 2 військових опинилися під підозрою. Є недовіра й до військовослужбовця 57-ї бригади ЗСУ Василя Жемелінського, який за сумнівних обставин опинився на стороні противника, а після участі в антиукраїнській пропаганді потрапив на «Миротворець»: https://myrotvorets.center/criminal/zhemelinskij_vasilij_leonidovich/ І до військовослужбовця 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Володимира Воскобойника, який підозрювався в дезертирстві.
А були в цьому обміні й кримінальники, й «перехожі», яких включили в список «для ваги». «А де ж наші?» Кого збираються передати в Україну під Пасху Українська омбудсмен Людмила Денісова не називає імена-прізвища тих, кого збираються передати Україні напередодні Пасхи. Але для родичів утримуваних у «ЛДНР» українських патріотів уже не новина, що люди, які не один рік сидять за свої переконання, знову не потрапляють в обмін. Хоча ще 5 березня українська сторона в Мінську передала список з понад 200 прізвищ. Не буде в обміні кактусівника Юрія Шаповалова, про якого ми писали. Уже втретє колаборанти викреслили зі списків підприємця Валерія Матюшенка (на фото нижче) – жителя м. Комсомольське, якого затримали влітку 2017 року і засудили на 10 років за збір інформації про «їхтамнетів». Його дружина ще перед «новорічним» обміном стояла в одиночному пікеті на Банковій з проханням до Президента звернути увагу на цю ситуацію. На фото зі сторінки С. Печенкіна у ФБ – полоненик «ДНР» Валерій Матюшенко, якого окупаційна адміністрація перестала підтверджувати, хоча має «вирок».
Не буде й сина жительки Харцизька Зінаїди Мальцевої, яка повернулася з полону в грудні 2019 р. на інвалідному візку. Потрапила «в підвал причепом» до головного «шпигуна». Таким у «республіці» зробили її сина, інваліда дитинства Максима Тимофєєва. У тюрмі псевдореспубліки утримують його з 11 жовтня 2017 року. Не очікується в «Пасхальному обміні» жодного з трьох десятків військовополонених і цивільних, які сидять на 32-й колонії (Макіївка) і чекають обміну роками. Тим більше не буде тих, хто зараз перебуває на території колишнього арт-центру «Ізоляція» – там, як у бермудському трикутнику. Існування тієї тюрми й в'язнів у ній «ДНР» визнає лише у своїх звітах перед ФСБівським керівництвом. Зате представники окупаційних адміністрацій оголосили, що Донецьк хоче передати Києву під Пасху члена терористичної організації «МВС ДНР» Володимира Караса – «ополченця», який — то чи не поділив щось з товаришами, то чи закидається до нас з кримінальними цілями: https://myrotvorets.center/criminal/karas_vladimir_vladimirovich/ Не проти «омбудсмен ДНР» підсунути нам і ще кілька персонажів з «Миротворця».
А в цілому, як заявляє представниця окупанта Дарія Морозова, йдеться про передачу 9 українських громадян в обмін на 11 «громадян ДНР». З відомих українців у «ДНРівському» списку на видачу двоє. Це: 21-річний розвідник десантно-штурмової бригади Микола Гриненко, який потрапив у полон під час виконання бойового завдання 23 січня 2019, і 50-річний прапорщик Віктор Шайдов, один з тих 8 українських військових, які в травні минулого року на військовому вантажівці заїхали в полон біля КПВВ «Новотроїцьке». «Як сталося, що вони вирішили скоротити маршрут, чому на КПВВ у них не запитали напрямку та мети поїздки через лінію розмежування?» — дивувалася в соцмережі волонтерка, яка опікується батальйоном, де служили бійці. А ось що повідомлялося про цю подію в документі: «При підїзді до посту «Березове 2» транспортний засіб зупинився і при підході військовослужбовця, який нес службу, різко почав набирати швидкість, рухаючись у бік окупованих територій. З метою зупинення було зроблено 5 попереджувальних пострілів з АКС-74. Від громадян, які перетинають лінію розмежування, надійшла інформація, що на блокпосту «Єленівка» («ДНР») стоїть військовий «Камаз», а 7 осіб у військовій формі лежать на землі обличчям вниз».
Луганськ готовий віддати Києву 11 арештантів в обмін на 8-х луганчан – про це заявив «ЛНРівець» Родіон Мирошник («заслужений журналіст» — за версією НСЖУ). І тут, видимо, українська сторона знову підіграє «хотілкам республіканців», тому що в луганському списку всього один впізнаваний в'язень — студент коледжу культури Сергій Русинов, який засуджений на 6 років тюрми за патріотичні публікації в соцмережах. Про решту запропонованих на обмін не чули ні українські ЗМІ, ні волонтери, які розшукують зниклих безвісти в ОРДЛО, ні колишні полоненики.
Кого замість цього повинна передати Україна? Українські уповноважені особи й тут «сором'язливо» мовчать. Зате оперативно оприлюднив протокол засідання Тристоронньої контактної групи в Мінську сайт втікача-помічника Януковича Олександра Клименка. У список з 16 осіб, яких хочуть заполучити у «ЛДНР», включені: російський диверсант Леонід Харитонов, який готував вибух на військовому аеродромі в Умані (https://tsn.ua/ru/ukrayina/v-umani-zaderzhali-podryvnika-iz-rossii-izgotovlyavshiy-vzryvchatku-vozle-strategicheskogo-aerodroma-1429626.html), російський агент Олексій Лазаренко, який, працюючи на стратегічному авіазаводі «МіГремонт», шпигував на користь РФ, сливав документи і сприяв крушенню бойових літаків: https://www.youtube.com/watch? v=ZnRfKqzOLbk&feature=emb_title А також — організатори «референдумів», інструктори незаконних формувань, «військовослужбовці республік». Як формують списки роботорговці з Росії та ОРДЛО Питань, пов'язаних з обмінами, стає все більше, і стосуються вони різних аспектів законності та моралі. Гроші. Деякі з колишніх ув'язнених, з якими ми спілкувалися, впевнені, що без грошей у списки нині можуть потрапити лише медійні фігури.
«Обмін у «ДНР» це роботоргівля, — ділиться думкою колишній полоненик Олег Галазюк. — Раніше ціна місця в списку на обмін була 20 тисяч доларів. Але тарифи зростають, і на сьогодні омбудсмен Дарія Морозова хоче за включення в списки 30 тисяч доларів». Він згадує, що один з в'язнів, з яким він зустрічався в полону, розповідав, що його сім'я продала квартиру, щоб його витягти, і була обманута. Підприємець з Луганська Денис Секацький, який потрапив у попередній обмін, говорив: «З мене вимагали викуп, щоб не вбили і внесли в списки зі сторони «ЛНР» – 32 тис. доларів. Більше половини з нас заплатили. Найважчий з (луганського) списку заплатив за свободу майже 80 тисяч доларів». «Ми просто м'ясо. Як нам прямо заявила «омбудсмен» Морозова в 32-й: «У м'яса є своя ціна», — згадує колишній в'язень, ім'я якого ми не можемо назвати. Але підозрюють полоненики, що й українська сторона «нагрівається». Про один такий факт ми писали: звільнений у лютому 2016 р. Л. Мазанько звинуватив відому «волонтерку СБУ» в тому, що видурила в його дочки 5 тис. доларів. Диверсії. Є питання й до СБУ у зв'язку з діями їхніх агентів на неконтрольованій (але все ще українській) території. Неоднозначні факти спливають з особистих справ обмінюваних осіб. Наприклад — передані в Україну під час останнього обміну горлівчанин Ігор Кулиш охоче розповідав російським ЗМІ, що погодився ліквідувати офіцера «ДНР» з метою заробітку. Так само й вищезгаданий Максим Теорентер визнав, що працівники СБУ дали йому 10 тис. доларів авансу, а у разі успіху спецоперації в Донецьку він розраховував заробити 100 тисяч доларів. І друг Кулиша, який потрапив в обмін 2017, розповідав, що співпрацював з СБУ заради грошей – нібито йому з Кулишом були обіцяні 30 тисяч доларів (коштів українських платників податків?). На початку 2018 року один з 74-х повернувшихся у грудні 2017 — Іван Тиренко розповів уже українським медіа, як його використали й злили працівники СБУ. Він заявив, що двічі побував на території ОРДЛО з диверсійними завданнями, а третя поїздка закінчилася полоном. Тиренко зняли з автобуса за розшуком з його фото. І він впевнений, що інформацію передав у «МГБ ДНР» той чоловік, чиї завдання він виконував у Донецьку.
Вибратися живим з полону йому вдалося завдяки щасливій випадковості та особистому втручанню екс-нардепки Н. Савченко. Крім того, Іван розповів українським журналістам, у чому полягало одне з отриманих завдань. Як і у Теорентера — у замаху на А. Захарченка, який планувався на 9 травня 2016 р. Після кількох вражаючих виступів Тиренко отримав попередження від колишніх кураторів з СБУ: «Якщо будеш такий розмовляйчивий, до 30-ти не дожиєш». А зовсім недавно колишні «друзі» здійснили спробу його викрасти. Внедрення. «Якщо з української сторони відають значущих, то звідти: 50 на 50. Для провокації кидають у списки на обмін відвертих сепарів, а проукраїнських викидають. Як викинули нас у 2017-му — через те, що «беркутів» тоді росіянам не відали. Ми залишилися, а уїхали в Україну «ліві гуси». Так було й в обміні 2019, так буде й зараз. Хто-небудь взагалі перевіряє – кого нам видають сепари, і як формуються ці списки?» — розмірковує колишній «шпигун» на умовах анонімності (на окупованій території залишилися його родичі, для яких його відвертість може бути смертельно небезпечна).
Тут доречно згадати дезертирів-алкоголіків, які потрапили у великий обмін Порошенка в грудні 2017-го, а потім вимагали з волонтерів гроші на горілку. І такого яскравого персонажа, як житель Макіївки Олександр Айсін (на фото нижче), який прямо з тюремних нар відправився в «Айдар», недовго там потусувався, і повернувся у «ДНР». Записував звідти відеозвернення до «укропських карателів»: «Відслужив кілька місяців в «Айдарі», я побачив повний розпуст. У «Донецькій республіці» немає ніяких терористів. Так що я звертаюся до вас, військовослужбовці, у кого ще залишився розум у голові: кидайте зброю, тут нормальні люди, у Донецьку, у Макіївці… Ви бомбите мирних людей. Повернітеся на Київ. На Київ краще стріляйте». Фото 24tv.ua. А у лютому 2018 р. Колишній боєць «Айдара» Олександр Айсін вже «вішав локшину на вуха» українським журналістам (про те, як доблесно воював з «російським світом»). Полоненики, які потрапили в один обмін з Айсіним, розповідали не лише «ОРД», але й представникам СБУ — про те, що Айсін у полону сидів окремо, вважався відмовником (мінятися не хотів) і на сторону «ДНР» перейшов добровільно.
Обмени стають схожі на легальну форму внедрення в Україну диверсантів – про це говорив Іван Тиренко у 2018-му. Про це говорив і звільнений у 2019-му танкіст Богдан Пантюшенко, який провів у полону 5 років. Заявив на засіданні робочої групи з полоненців і зниклих безвісти — у присутності родичів зниклих, Мінветеранів, і уповноваженого представника України в робочій підгрупі ТКГ по Донбасу Геннадія Кузнецова – про те, що деяких з тих, кого звільнили, треба було судити. До речі, й представники міністерства скаржилися на тому засіданні, що не можуть поселити всіх обмінених в один пансіонат, так як прихильники України та сепаратисти поубивають один одного. Колишня полоненниця Татяна Гончарова вважає, що Україна не повинна йти на поводу в представників «республік» і продовжувати вимагати видачі тих, за чиє звільнення родичі й близькі борються роками. Того ж думки й звільнений з полону Станіслав Печенкін (на фото нижче). Пропонуємо цікаву розмову зі Станіславом Печенкіним про якість обмінних процесів. — Ви розмістили у ФБ банер: «Свободу Матюшенку!». Ви з ним знайомі? — Просидів з ним більшість своїх 3 років. Спочатку в «Ізоляції», потім у колонії. Вони з дружиною допомагали українській армії, коли вона стояла в їхньому районі. Валерій займав патріотичну позицію. І хтось з тих, з ким він співпрацював на українській стороні, його й здав. Є довідка про те, що він перебуває в 32-й колонії, є копія т.з. вироку «ВС ДНР», і раптом т.з. омбудсмен «ДНР» Морозова заявляє: «Такої людини у нас немає, і ми не знаємо хто це». Про мене теж довго в Мінську заявляли, що мене немає в тюрмах «ДНР». — Може, Морозова вимагає гроші? — Я знаю, що «ДНРівці» вимагають гроші з родичів тих, кого хочуть з України забрати. Можу припустити, що й з нашої сторони місця в списках продаються. Тому що іноді дивні люди потрапляють в обмени. — Розкажіть про осіб з останнього обміну, яких інші ув'язнені звинувачують у тортурах. — Що є такий сепаратист Бражніков, я знав ще до того, як потрапив у полон. Зустрівши його на «Ізоляції», почув: «Так, я той самий». Він прославився ще у 2014 році як активіст «російської весни».
І був одним з помічників головного катуна «Палича» (Дениса Кулика). За рік до обміну ми вже дізналися, що Бражніков включений у список. Говорили, його приятель Кусков був зв'язуючою ланкою між Україною та сім'єю Бражніківих: хлопотав щодо обміну. І сам Бражніков, і його батько – заможні люди — можуть заплатити за включення в список. А з Теорентером я познайомився вже на 32-й колонії, де він розігрував роль «смотрящого за бараком», бив і принижував ув'язнених, і теж мав від адміністрації привілейовані умови. Фото зі сторінки С. Печенкіна у Фейсбуці. Станіслав після звільнення з полону. Його затримали за те, що сфотографував у окупованій Горлівці автомобіль місцевого начальника «міністерства безпеки ДНР». — Але катуни кажуть: нас змушували, ми так поступали з іншими не за своєю волею… — Змушували всіх. Але лише деякі цим займалися, отримуючи послаблення. Бражніков сидів у кращих умовах, через нього проходили всі передачі. На «Ізоляції» такі як Бражніков вільно переміщалися. Спочатку мене били коли я був з пакетом на голові і можу лише підозрювати, що бив Бражніков.
А потім уже він знущався відкрито. У холодну пору року роздягнених ув'язнених поливав зі шланга для миття машин. Не приховуючи задоволення від можливості поглумитися над «негідниками укропами». — На «Ізоляції» бачили «заступника міністра держбезпеки ДНР» Василя Євдокимова («Леніна», який причетний до вбивства полковника СБУ Харабєрюша) – кажуть, він курує цю тюрму? — Так, звичайно. Він бував на «Ізоляції» періодично. Це дуже важлива особа там: відкриває ногою двері в кабінети до керівництва, розробляє операції, кум королю, п'є з міністрами й прокурорами. Має дві резиденції – одна на виїзді з Донецька в бік Маріуполя, у ресторанному комплексі «Озерний». А друга – на «Ізоляції». — У новому списку, який оприлюднили «республіки», кого-небудь впізнаєте? — Там є комуніст Помеляйко Олександр Володимирович, 21.09.1986 р.н. з Харківської області. Він сидів зі мною в камері. У 2014-му підтримав «ДНР» і поїхав у Донецьк думаючи, що там настав час торжества комуністичних ідей. Воювати не став, але обслуговував. Поки не почалося розчарування. Тоді зібрав навколо себе молодих людей, які об'єдналися в організацію «Міські партизани» — агітували жителів Донецька за соціалізм.
І це окупанти оцінили як «замах на конституційний лад». Їм було зроблено «МГБ» попередження, після чого в організації залишився один Помеляйко. Але потім він познайомився в інтернеті з деяким Григорієм Синенком і почали вони вести боротьбу шляхом підпалу кіосків з сигаретами (чомусь). Потім їх арештували. Синенко потрапив на обмін в Україну, повернувся у «ДНР», і його знову арештували. А Помеляйко зійшов з розуму. Його навіть у наших списках не було, його з української сторони не запрошували, але відають «просто так». — Тоді чому ж ми беремо?
Чому погоджуємося? І навіщо такі обмени? — А це відбувається постійно: кого-то відають за принципом: «На тобі, Боже, що мені негоже». Так було й у 2017-му, й у 2019-му було 3-4 випадкових. У тому числі передали в Україну російського пенсіонера й якусь луганську шахрайку. І навіть під час вересневого обміну з РФ нам засунули в список з тієї сторони одну людину «в нагрузку». Та сторона постійно маніпулює списками й ведеться незрозумілі торги. Намагаються отримати від України кого-то вагомого й впливового. А в останній час таких не стало й пішов торг за політичні поступки. Класична історія про терористів, які, захопивши людей, вимагають мільйон доларів і вертоліт. Продовження слідує… Говорити в усеуслишання про подібне ще недавно було «не прийнято». Прийнято було аплодувати й кричати «Героям Слава» — навіть перебіжчикам і ворогам, якими «ЛДНРівці» розбавляли українських заручників. Адже на обмінах робиться піар і заробляються ще й політичні бали. Але часи змінюються, і нині про несправедливість і нерівноцінність обмінів, на які безропотно погоджується Україна, говорять навіть ті, кому посталося потрапити в «несправедливий і нерівноцінний» обмін.
І це змушує знову й знову задумуватися про ціну й наслідки таких обмінів. Минулого разу Президент поглумився над правосуддям, відпустивши бійців «чорної роти», яка розстріляла 48 безоружних людей на Інститутській. Хоча злочини, вчинені на Майдані, не мали стосунку до обміну учасників «конфлікту» й не були темою обговорення в «нормандському форматі». У сливі «справи беркутців», які були на крок від обвинувального вироку, була зацікавлена Росія й саме вона продиктувала ультиматум. «Це було політичне рішення, — сказав Зеленський, пояснюючи причини недопустимого компромісу. Очевидно, не розуміючи, який сигнал отримали терористи й їхні куратори. Повторюючи: «Для нас головне — повернути наших людей», ми посилюємо спокусу поповнювати «обмінний фонд» і шантажувати Україну за допомогою таких комунікаторів як А. Єрмак. Татяна Заровна, «ОРД».