Минуло кілька днів з моменту надзвичайно резонансного затримання високопоставленого працівника СБУ — Валерія Шайтанова. Не ставимо під сумнів ретельну роботу, проведену контррозвідкою, але в цій справі є окремі питання, які потребують з'ясування та уточнення. Основна частина оперативно-технічних доказів у цій справі ще не опублікована. Можливо, такі матеріали все ще перебувають у процесі легалізації (особливий порядок розголошення громадськості матеріалів, отриманих із використанням оперативно-технічних засобів) і будуть оголошені найближчим часом або будуть доступні лише вузькому колу людей виключно під час закритого судового процесу. Тому проведемо аналіз лише видимої для нас частини цього шпигунського айсберга. Зіставимо висунені звинувачення з реальною ситуацією, спробуємо спрогнозувати стратегію захисту генерала, а також представимо, кому це могло бути вигідно. У своєму аналізі спираємося виключно на матеріали, офіційно опубліковані СБУ, зокрема на восьмихвилинне відео з розшифровкою розмов трьох діючих осіб.
Діючі особи: генерал-майор СБУ Валерій Альбертович Шайтанов. Усе життя служив у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ і дослужився до посади першого заступника начальника цього Центру. Останній рік перебував у розпорядженні, а за день до свого затримання написав рапорт про звільнення з органів за власним бажанням. Що означає перебування в розпорядженні? Це дуже поширена форма кадрового насильства над працівником, коли тебе зняли з посади, на нову не призначили і при цьому не звільнили з органів, але на роботу ходити ти зобов'язаний. Полковник ФСБ РФ Ігор Анатолійович Єгоров. Проходив службу в спецпідрозділах МВС СРСР, РФ, потім у спецпідрозділі ФСБ «Вимпел», активно брав участь у чеченській кампанії. Значно пізніше перейшов на оперативну роботу, і таким чином ми маємо справу не з класичним оперативним працівником-вербувальником ФСБ, який до того ж не володіє іноземними мовами, але залучений для роботи за кордоном. «Н» — це взагалі найзагадковіший персонаж у всій цій історії. Попередньо «Н» є (точніше був) дуже довіреною особою Валерія Шайтанова і його колишнім підлеглим. Про його роль і значення в цій шпигунській історії на даний момент всіма органами тактично замовчується, а на фотографіях зустрічей з Ігором Єгоровим його обличчя також, не менш тактично, заретушовано. Видимо, так потрібно. Саме «Н» вів записи своїх розмов як з Єгоровим, так і з Шайтановим. За манерою й структурою розмови «Н» — провокатор, але про це пізніше.
14 квітня 2020 року. Київ. Валерій Шайтанов затриманий працівниками СБУ. Йому вменяють вчинення особливо тяжких злочинів, передбачених ст. 111 («державна зрада») та ст. 258 («терористичний акт») Кримінального кодексу України.
На наступний день після затримання Шевченківський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Звернемо деяку увагу на статтю 258 Кримінального кодексу України (Терористичний акт). Ця стаття передбачає застосування зброї, вчинення підривів, підпалів з МЕТОЮ порушення громадської безпеки, залякування населення, провокування військового конфлікту, міжнародних ускладнень або впливу на прийняття чи неприйняття рішень органами державної влади. Таким чином, для визнання дії злочинця терактом обов'язково повинна бути одна з перелічених вище цілей. Водночас Шайтанов і «Н» у своїх розмовах обговорюють виключно «вбити й закопати», а це вже стаття 115 Кримінального кодексу «Умисне вбивство». У цьому випадку замах на вбивство, що є чистим криміналом і виключною компетенцією Національної поліції України.
Що планували? «Н» під час своєї бесіди з Єгоровим відкрито й прямо провокує останнього озвучити під запис плани вчинити злочин, при цьому акцентуючи МИ. Ігор Єгоров намагається якось дотримуватися елементарної конспірації й просить співрозмовника виключити зі свого лексикону компрометуючі їх обох слова. Навіть найменший чиновник у найвіддаленішій районній адміністрації знає, що ніколи не можна прямо вимагати хабара, а тим більше озвучувати його вголос, адже завжди існує ймовірність запису такої розмови іншою стороною. Для цього використовуються кодові слова або в крайньому разі пишуть на папері. А тут ціла ФСБ планує вбивство людини на території іншої країни. Здавалося б, цілий полковник, а як не вловлює, що його провокують озвучити розоблачаючі його й ФСБ загалом обставини.
А може в ФСБ уже все зрозуміли й продовжували грати цей спектакль? Адам Осмаєв не є ні державним, ні політичним діячем, смерть якого могла б навіть теоретично спричинити наслідки, описані в ст. 258 КК. Навіть працівник ФСБ визнає, що ліквідація не виробить якогось сильного резонансу в українському суспільстві й залишає на розсуд «Н» способи такого усунення.
Ціна питання. Тут теж дуже цікаво. Вартість ліквідації в 200 тисяч доларів США першим озвучує не ФСБівець, а громадянин України «Н». Взагалі можна було назвати й мільйон, і два мільйони доларів США. Ігор Єгоров, недовго думаючи, навіть не торгуючись, одразу погоджується на таку неймовірно дорогу пропозицію, і звідси два висновки: Ігор Єгоров взагалі не розуміє, що відбувається, або його функції обмежені лише веденням переговорів; ФСБ спочатку байдужа вартість, оскільки після вчинення «такої послуги» ніхто вже не збирався платити виконавцям (кидок).
Вознаграження. У опублікованих записах немає ні слова про те, що Валерій Шайтанов за результатами своєї роботи на «ФСБ» отримає паспорт і пенсію РФ. Йдеться про те, що саме «Н» стане громадянином РФ і пенсіонером Збройних сил РФ.
Співробітництво з ФСБ. У розмові Ігора Єгорова й «Н» останній акцентує увагу на тому, що саме ВІН матиме отримувати завдання від ФСБ, винагороду за їх виконання й уже потім частину винагороди передавати «Діду». Хоча до кінця й не ясно, якого саме «Діду» він мав на увазі. Таким чином у діях самого «Н» вже присутній склад злочину «державна зрада».
Мокруха. Валерій Шайтанов цинічно обговорював з «Н» деталі приховування слідів передбачуваного вбивства. У Шайтанова немає політичних цілей такого вбивства, а лише алчність і жага наживи.
Бонусове звинувачення. Крім уже перелічених статей Кримінального кодексу, Валеріям Шайтанову також вменяються збір і передача російській стороні секретної інформації. Він не оперативний працівник — він був працівником силового підрозділу, який залучався лише на завершальній стадії операції спецслужби (силове звільнення заложників, захоплення злочинців, охорона учасників кримінального процесу), тобто руки, ноги, м'язи — все! У нього немає доступу до поточних операцій СБУ. Працівники ЦСО залучаються до роботи лише за кілька годин до завершення операції й інформуються рівно в такому обсязі, який необхідний, і не літерою більше. Є наказ — працюють, немає наказу — сидять на базі й чистять зброю. А якщо ще й врахувати, що він рік як уже перебував не при справах, то питання з можливою передачею секретної інформації ФСБ стає дуже невпевненим.
Затримання. Фото, досить помятого під час затримання Валерія Шайтанова, було на всіх шпальтах центральних ЗМІ, причому «мяли» його його ж колишні сослужильці. Питання № 1: А була ли взагалі необхідність такого жорсткого й показового затримання? Адже він досі перебуває на військовій службі й у будь-який момент дня й ночі під будь-яким приводом (заповнити довідку в відділі кадрів, отримати премію чи важливе засідання) можна викликати його на роботу, де й провести процесуальне затримання.
Питання № 2: А чому провели затримання саме зараз? Коли відбувається документування замовного вбивства правоохоронні органи намагаються дуже ретельно задокументувати весь ланцюг від замовника до безпосереднього виконавця й роль кожного в цьому ланцюзі. Для цього інспірують «вбивство», роблять постановочне фото жертви, що лежить на підлозі в передпокої своєї квартири в літрах штучної крові, новину викидають у ЗМІ. Потім такі фотографії як доказ передають замовнику, отримують обумовлену суму й уже лише після цього відбуваються затримання всіх причетних. А тут затримали лише ще на етапі обговорення. Ні зброї, ні замаху, ні жертви, ні грошей, і найголовніше — немає чіткого сліду ФСБ РФ.
Інсценування вбивства журналіста Аркадія Бабченка відбулося в червні 2018 року.
Конспірологія. Версія. Одна з версій підопліки того, що сталося, виглядає так. Ретельна розробка Валерія Шайтанова велася СБУ вже дуже давно. Він прийняв замовлення на ліквідацію Адама Осмаєва виключно з метою особистої наживи й суттєвої грошової надбавки до своєї пенсії. Непоганою такою надбавкою вона могла вийти. Однак документування було перервано раптово виниклою політичною кон'юнктурою. Ймовірно, з метою створення масштабного інформаційного шуму й відвернення уваги громадськості від корупційного скандалу навколо голови Офісу Президента Андрія Єрмака останній використав усе своє влияние на керівництво СБУ, щоб викинути в суспільство «гучне», але ще дуже «сире» затримання. І хоча це лише припущення, але новина про затримання генерала СБУ дійсно миттєво змела з порядку денного всі інші теми, природно крім пожеж у Чорнобилі й пандемії коронавірусу.
Повторимось, ми не займаємось адвокатурою чи виправданням Валерія Шайтанова. Припускаємо, що громадськості була представлена лише мала частина того величезного обсягу доказів, які повністю підтверджують його вину. І під час судового процесу сторона обвинувачення буде переконливою й впевненою у своїй правоті. Водночас у сторони захисту в руках знаходиться непоганий інструментарій для того, щоб домогтися перекваліфікації справи їхнього підзахисного зі статті «Теракт» на замах на «Умисне вбивство», а потім на ще м'якшу статтю «Шахрайство» — щось на кшталт: «у Валерія Шайтанова не було умислу на вбивство, він хотів взяти гроші й втекти на райський острів, де планував відкрити бар на пляжі й до кінця своїх днів пити банановий дайкірі й кататися на серфінгу».
Після написаного. Цікава доля учасників і фігурантів подібних резонансних справ останніх років з участю ФСБ: Аркадій Бабченко. Після історії з інспірованим на нього замахом поспішно покинув Україну й переїхав на постійне місце проживання в Таллін, Естонія. Надія Савченко. Вона так і не змогла повернутися під склепіння Верховної Ради, але водночас активно продовжує давати пристрасні коментарі на телеканалах, що належать Віктору Медведчуку. Володимир Рубан. Керівник «Офіцерського корпусу» здається, що єдиний, хто здійснив кришталеву мрію Остапа Бендера, й уже в серпні 2019 року передавав усім привіт з райських островів.