Головна політична подія дня — колишній генеральний прокурор Руслан Рябошапка звинуватив друга президента голову СБУ Івана Баканова у «спасінні організаторів мільярдної схеми по «Приватбанку» від повідомлення про підозру». За його словами, вже кілька місяців керівництво СБУ блокує проведення ключової експертизи в одному з проваджень НАБУ щодо «Приватбанку», що рятує організаторів мільярдної схеми від повідомлення про підозру. Рябошапка нагадав, що згідно із законом повідомити про підозру без встановлення експертизою збитків НАБУ/САП не мають права. https://www.pravda.com.ua/columns/2020/04/23/7249045/
З позиції Рябошапки, Баканов діє в інтересах підозрюваного. При цьому він багато років перебував у ділових і дружеських стосунках з фігурантами справи «Приватбанку» Григорієм Суркісом та Ігором Коломойським. Рябошапка по суті звинуватив у корупції найближчого соратника президента, який, звичайно, не може робити таке без відома самого Зеленського.
Дивно, що це не викликає ніякого резонансу — адже це заявив екс-генпрокурор, один з найближчих співробітників Зеленського у недавному минулому, одна з найбільш поінформованих у справі «Приватбанку» людей. Якщо будуть прийняті у Верховному суді рішення на користь Суркіса та Коломойського по «Приватбанку», то голові СБУ згадають це звинувачення, похід на день народження та фінансування «Квартала». Рябошапка показав, хто несе відповідальність за цю справу.
Президент Зеленський через кіно нарешті пояснив причини звільнення Рябошапки з посади генерального прокурора — «низькі результати». Під «низькими результатами» президент, мабуть, має на увазі кількість «посадок», адже таким у уяві Зеленського є критерій успішності роботи кримінальної юстиції. Однак президент прекрасно знає, що за «посадки» відповідальні не лише прокурори — справи розслідує низка органів, серед яких ДБР, Національна поліція, СБУ, НАБУ, а остаточну крапку ставить суд.
Президент нещирий, коли, ставлячи у вину генеральному прокурору кількість «посадок», він не має претензій до свого давнього друга, який очолює СБУ, міністра, відповідального за роботу Нацполіції називає «самим успішним», а в.о. директора ДБР відправляє на підвищення, призначаючи генпрокурором. Президент нещирий, коли, хизуючись розпочатою командою Рябошапки реформою прокуратури перед іноземними учасниками форуму в Давосі, називає це «низькими результатами» в кіно для українців.
Саме реформа органів прокуратури, яку розпочала команда Рябошапки, є значно важливішою за «посадки». З тієї простої причини, що без такої реформи посадки будуть не відновленням справедливості, а небезпечним популізмом. Саме для цього — щоб змінювати систему та правила гри — вони йшли у владу рік тому. Реформа прокуратури є єдиним за 28 років незалежності країни справжнім очищенням цього держоргану, під час якого звільнено лише з Генеральної прокуратури більш ніж 50 відсотків некомпетентних і недоброчесних прокурорів.
Окрім очищення та скорочення однієї з найбільших у Європі армій прокурорів, команда Рябошапки впроваджувала у прокуратурі найкращі світові зразки роботи прокурорів, які гарантували їм незалежність, об'єктивність і справедливість при доборі прокурорів, оцінці їхньої роботи тощо. І власне реформа прокуратури стала однією з головних причин звільнення цієї команди. Адже вони вичищали олігархів у прокурорських погонах, прокурорів-«саджанців», які відпрацьовували куплену чи пролобійовану їм посаду, прокурорів-«рішал», які знову з'явилися у коридорах Офісу генерального прокурора після призначення нового генерального прокурора. Натомість ті прокурори, які залишились, відчули можливість працювати незалежно, керуючись законом, а не вказівками політиків чи олігархів. Вперше за багато років жодна з посад в Офісі генерального прокурора чи з посад керівників обласних прокуратур не була «продана», незважаючи на десятки «прохань» народних депутатів, які потім збирали підписи за звільнення Рябошапки.
Нова, незалежна прокуратура є запорукою змін всієї системи кримінальної юстиції, забезпечення ефективного розкриття злочинів та притягнення до відповідальності винуватих. Проте незалежна прокуратура та незалежне керівництво Офісу генерального прокурора виявились непотрібними ні президентові, ні його оточенню, ні тим, хто отримував вигоду від прокуратури. І вже сьогодні це видно: новий генеральний прокурор замість того, щоб розслідувати звинувачення у корупції найближчого оточення президента, переслідує того, хто ці факти зробив публічними в інтересах суспільства. Новий генеральний прокурор шукає шляхи не завершити розслідування щодо олігарха, який вивів мільярди гривень з банку, а передати провадження з НАБУ, не підконтрольного президентові, до СБУ, який ним контролюється.
При цьому департамент Офісу генерального прокурора, який за кілька місяців притягнув до відповідальності колишніх власників більше десятка банків за розкрадання коштів, в перші ж дні нового керівництва прокуратури був ліквідований. Мабуть, «посадки» колишніх банкірів та повернення вкрадених ними мільярдів більше не в пріоритеті у президента та його прокурорки. Врешті-решт нове керівництво прокуратури хаотично шукає можливості повернути на роботу прокурорських олігархів, «саджанців» та «рішал», звільнених за результатами атестації, публічно виявляючи готовність програти їм всі судові процеси.
Спікери партії Зеленського у парламенті зазначали, що відмова підписувати повідомлення про підозру п'ятому президентові України стала «останньою краплею», що переповнила чашу терпіння. Дійсно, декому хотілося швидко поквитатися з політичними опонентами, задовольнивши побажання електорату. Звісно, на певний час це б додало рейтингових балів. Проте очевидно, що такі заяви є зізнанням у політичних мотивах переслідування Петра Порошенка. Рябошапка як генеральний прокурор не міг брати на себе відповідальність за такі рішення, що ґрунтуються на політичних мотивах, а не на законі. Та й новий генеральний прокурор не ризикнула підписати повідомлення про підозру, підготовлену під її керівництвом у ДБР.
Лише суд може засудити за вчинення злочину. Команда Рябошапки для цього зробила значно більше, аніж це відбувалось до приходу цієї команди до прокуратури. НАБУ та САП почали працювати злагоджено, що дало можливість притягнути до відповідальності тих, хто вважався недоторканним за минулої влади.
Провадження, у яких фігурували імена Дубневича, Гладковського, Альперіна, Микитася, Пашинського, Бахматюка, Жеваго, багатьох інших посадовців рівня заступників міністрів, керівників обласного рівня, директорів державних підприємств стали можливими завдяки зусиллям команди Рябошапки та співпраці Офісу генерального прокурора з антикорупційними органами. Ще одне надважливе для України провадження може бути швидко завершено, щойно друг президента, голова СБУ, розблокує проведення ключової експертизи в одному з проваджень НАБУ щодо «Приватбанку». Вже кілька місяців заблокована керівництвом СБУ експертиза рятує організаторів мільярдної схеми від повідомлення про підозру.
Десятки проваджень, пов'язаних із резонансними справами, до яких могли бути причетні колишні високопосадовці, команда Рябошапки збирала по всій країні, знову об'єднували їх, відновлювали, фактично розпочинали заново. Так, стало можливим притягнути до відповідальності підозрюваних, зокрема у справах щодо банку Михайлівський та VAB банку, заново розпочато розслідування щодо розкрадання нафтопродуктів Курченка.
У жовтні 2019 року рішенням суду апеляційної інстанції Латвійської Республіки визнано злочинними кошти в сумі понад 30 млн дол США та 1,3 млн швейцарських франків на рахунках, афілійованих з колишнім народним депутатом України, та ухвалено рішення про їх конфіскацію. Це провадження теж було закрито попередниками Рябошапки, а рішення латвійського суду стало можливим лише після невідкладного втручання його команди. Їм вдалось врятувати одне з знакових проваджень — щодо замаху на Катерину Гандзюк. Розслідуючи це провадження, вони виявили десятки інших епізодів злочинної діяльності у Херсонській області. Вони могли довести справу до суду досить швидко, проте тепер результат цього провадження під загрозою, адже новий прокурор звільнила тих осіб, хто міг завершити розслідування. Окрім цього, були ще повернуті державі сотні об'єктів нерухомості, тисячи гектарів землі, зокрема біля морського узбережжя, численні справи щодо катування правоохоронцями громадян, спеціальні операції із припинення порушень у сфері грального бізнесу, сфері використання лісових ресурсів тощо.
Але про це президент промовчав. Адже коли необхідно рятувати власний рейтинг, то можна змінити генерального прокурора. А потім змінити його ще раз. Проте якщо говорити лише про «посадки», а не про зміну системи, то фінальний результат буде завжди однаковий — повний провал, як це було у попередників. Тому може статись так, що наступного разу народ захоче змінити президента, закидаючи йому його ж слова: «немає результату — звільни місце».