Офіс ПР на вулиці Липській через 8 хвилин після початку займання (12.28) в оточенні бійців «Беркута». На знімку червоним виділені місця, постраждалі від вогню. Пожежники вже збили полум'я, а задушеного димом інженера Володимира Захарова виявлять приблизно через 2 години. З матеріалів УД випливає, що на той момент Захаров був ще живий. Чому людину не врятували? Фото Олександра Тимошенко.
Трагічну історію смерті 65-річного Володимира Костянтиновича Захарова люблять розповідати баснописці «російського світу». У виконанні шарієвців та соловйовців — це історія про те, як «екстремісти заживо спалили людину». Укладачі списку Небесної сотні теж «накосячили», причисливши Захарова до тих, хто свідомо жертвував собою. Хоча загиблий не належав ні до однієї зі сторін — він просто працював системним інженером в офісі на Липській 10.
Одне з багатьох питань, на які слідству належить знайти відповіді — чому в той час як одні працівники офісу ПР покидали будівлю, Захаров залишився в задимленому приміщенні. За однією з версій – затримався, збираючи «вінчестери» з комп'ютерів та видаляючи інформацію, за іншою – забираючи особисті речі та заощадження, які зберігав на роботі. На потилиці загиблого була травма. Не виключено, що це — результат падіння. Але також є ймовірність, що жертву хтось оглушив ударом. Так чи інакше — правда про смерть Володимира Захарова важлива не лише для його близьких, а й для всього суспільства. А для її встановлення необхідне неупереджене та всебічне розслідування. Замість цього ДБР пішло на поводу в колективного антимайдану, який жадає розраховуватися. І висунула підозру в умисному вбивстві Тетяні Черновол.
О 11.30 з криками «Банду геть» мітингуючі атакують офіс. Серед них і активістка журналістка-розслідувачка Тетяна Черновол. «Коктейлів Молотова» в будівлю поки ніхто не кидає, офісних працівників радикали запрошують на вихід.
О 12.00 «коктейлі» з запальними сумішами летять в офіс з різних боків. Працівники офісу продовжують його покидати, слухаючи образливі слова. Протестуючі висувають їм звинувачення в злочинах «банди Януковича». Запитують: «Хто кидає гранати в людей?»
О 12.11 в пожежну частину надходить перший виклик. Вогнищ займання кілька. Вогнем частково охоплено підвальне приміщення, перший та другий поверхи. О 12.20 будівля переходить до «Беркута». Пожежники знімають з даху офісу 15 працівників, які взобралися туди, рятуючись від пожежі. Хронікер подій на Майдані Олександр Тимошенко, який сам отримав від силовиків у той день два поранення, прибіг до офісу ПР о 12.22. Він стверджує, що будівлю вже контролювали силовики.
Хвилинну точність пояснює фіксацією всіх подій професійною фотокамерою. «Я перебував там 40 хвилин, робив зйомку. Бачив гасіння офісу, формування великої кількості «беркутівців», їхню підготовку до атаки та саму атаку в бік Інститутської. Був на місці до 13-05. Бачив С. Пашинського з мегафоном (фото, зроблене о 12.50 біля офісу ПР — нижче) та З. Шкиряка», — згадує Олександр Тимошенко. О 14.40 МВС інформує: постраждали 37 бійців внутрішніх військ, 5 з них отримали вогнепальні поранення. О 15.15 активісти повідомляють про трьох убитих майданівців у Маріїнському парку та Крепосному провулку. О 15.30 керівництво ПР заявляє, що серед убитих — працівник їхнього офісу. Єфремов брехує про розтерзаного на сходах охоронця. А Царев — про трьох жертв: «Вийшов переговірник, щоб випустили хоча б жінок, а його вбили, він мертвий».
Одночасно (близько 15.30) стає відомо ще про двох загиблих майданівців — утікаючи від «Беркута», затоптані в давці біля виходу зі станції метро Хрещатик. Антиукраїнські канали розповідатимуть, що протестуючі 18 лютого почали вбивати першими, а подальше — це праведний гнів.
Але точний час, коли знайдено труп Володимира Захарова – це такий же спірний момент, як і час настання його смерті. Загиблого знайшов працівник МЧС у коридорі на першому поверху в проміжку 14.30. – 15.00. Тіло не обгоріло. На наступний день експертиза дасть висновок про причину смерті: інженер Захаров отруївся чадним газом. Сергій Шаповал у Крепосному провулку був застрелений з помпового рушниці «беркутівця» приблизно о 13.30. 27 лютого 2014 р. у Фейсбуці від імені родички загиблого з'явилася така інформація: «Володимир Костянтинович Захаров працював простим інженером, ремонтував комп'ютери. Він не повинен був там перебувати, до цього дня його більше місяця там не було, напередодні домовився про зустріч в іншому місці. Він нікому ніколи не робив зла, його всі любили. Надто чесною людиною був, ходив у сандалях 80-го року. Розтин показав, що ударів не було, насильства теж, він задушився»: https://www.facebook.com/euromaidanbankovavictims/photos/a.564016953676004/601382009939498/?
16.04.2020. Печерський райсуд Києва обирає міру запобіжного заходу екс-депутату Черновол. Її підозрюють за сімома статтями, у тому числі — в організації масових беспорядків, умисних тяжких тілесних ушкодженнях та умисному вбивстві. Потерпілі в суд не прийшли. Прийшла група підтримки підозрюваної з числа народних депутатів з фракції Порошенка та колишніх соратників з «Народного фронту», які готові виступати поручителями Тетяни Черновол.
«Під час масових беспорядків домовилася з невстановленими особами підпалити будівлю. Переслідуючи мету незаконного захоплення будівлі запропонувала влаштувати підпал з метою безперешкодного проникнення… Реалізуючи свій злочинний умисел 18.02.14, близько 12.15, з метою завдання смерті охоронцям та іншим працівникам центрального апарату ПР, у тому числі Захарову… Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та наслідків, і бажаючи їх настання… Підійшла до одного з вікон 1 поверху дому № 10 на вул. Липській і, маючи при собі підпалену бутилку з запальною сумішшю («напалмом»), підняла металопластиковий ролет, а невстановлена людина закинула бутилку всередину», — описує злочин прокурор.
Виходить, за сім хвилин Черновол встигла реалізувати свій план — адже о 12.22 її вже не було біля офісу. Ще цікавіше, що в рішенні про проведення обшуку вказано час 12.30 (фото нижче), що спростовується об'єктивними обставинами: до цього моменту вогонь був уже погашений, а будівлю оточив «Беркут». Що свідчить про те, наскільки слідство «плаває» в картині злочину.
«В результаті здійснення дій, спрямованих на завдання смерті іншим людям, настала смерть Захарова», — продовжує обвинувач, підкреслюючи, що вбивство Черновол вчинила групово та способом небезпечним для багатьох осіб. Говорить, є свідчення, експертизи та відеозаписи. І знову в одному абзаці називає різні цілі – то Тетяна хотіла «незаконно проникнути в будівлю з метою захоплення», то «прагнула вбити охоронців». При цьому відомо, що охоронець таки вийшов з будівлі, уникнувши ушкоджень.
До трибуни виходить підозрювана. «То, що зараз відбувається — це злочин», — починає Тетяна Черновол, — «Це кримінальна справа проти всіх, у кого є національна гідність. Упевнена, що колишній адвокат Януковича А. Бабіков, який тепер працює в ДБР, та колишній глава АП Януковича А. Портнов мстять їй за 1,5 млрд доларів, конфіскованих у Януковича».
Черновол розповідає, що була на Липській, отримала від невідомої запальну суміш, але між цією бутилкою та смертю Захарова вона не бачить зв'язку. «Штурм офісу та всі мої дії на Майдані були самозахистом всього майданівського співтовариства. Ми намагалися вижити там, підтримували один одного. Я отримала повідомлення з Маріїнського парку. Крик про допомогу. Це була колективна діяльність, ми були частинками одного організму і я не могла не реагувати на крики про допомогу», — говорить Черновол.
Перед початком суду вона зробила кілька визнань, хоча могла б відмовитися свідчити проти себе: «Я підпалювала офіс «Партії регіонів». Це була моя ідея. Підпалювала? Так. Вбивала? Ні». Обвинувач дрижачим голосом запитує: «Які саме дії людей у будівлі викликали необхідність самозахисту?». До підозрюваної він звертається по імені-по-батькові. Та й судячи з міри запобіжного заходу, яку просить для «вбивці» (домашній арешт), почуває себе не надто впевнено. Черновол відповідає, що вже давала відповідь на це питання. Її ідея полягала в тому, щоб «відвернути карателів» штурмом їхнього командного пункту, і таким чином допомогти товаришам, яких вбивали в інших місцях.
Захист Черновол заявляє, що умисел на вбивство не доведений, а за «необережною» статтею дії підозрюваної не кваліфікували, оскільки є закон «про амністію майданівців». Другий адвокат говорить, що зі скаргою звернулися не потерпілі, а нардеп з ПР Антон Яценко, у серпні 2014 року. Інцидент біля офісу ПР він описав зі слів інших людей, а поскаржився тому, що має на Черновол зуб. Третій адвокат теж звертає увагу на суперечності у вказанні на мотив. І цитує статтю «Української правди», де звучать ті самі відомості, якими з «ОРД» поділився очевидець: до 12.23 «Беркут» відтіснив протестуючих від будівлі на Липській.
З мотивом взагалі біда. То він у захопленні будівлі, то в намірі вбити людей. Хоча навіть ті відеофрагменти, які оприлюднила ДБР, говорять про протилежне: Черновол пропонує «вивести» людей з офісу, а не заблокувати всередину та спалити. За словами Черновол, «коли гарячі голови намагалися бити охоронця, вона його захищала». Що ж стосується Захарова, вона вважає, що його не було в офісі ПР у той момент, коли вона підпалювала офіс. «Я не була на місці смерті Захарова, не мала щастя його знати, і не знаю деталей, але підозрюю, що його смерть була насильницькою. До початку засідання підозрювана вже висловлювала думку, що «людина свідомо зайшла вже після того як майданівців там не було, зайшла з якимось завданням і чимось довго там займалася».
«Тетяна була однією з сотень повстанців. Хлопців, які кидали запальні суміші, було багато. У тому числі кидали провокатори. Чиї конкретно дії привели до тяжких наслідків? Чому ви обрали Черновол?» — звертається до прокурора захисниця підозрюваної. Говорить, що акції масового неповиновення були викликані репресіями влади, інтереси якої представляв нинішній перший заступник директора ДБР.
Прокурор посилює свою позицію: «Стверджувати, що працівники офісу безперешкодно могли покинути офіс не можна, оскільки отримана відповідь МЧС: 15 людей знято з даху будівлі». Далі обвинувачення повідомляє, що Черновол не з'явилася до слідчого за її іншою справою — про перешкоджання журналістській діяльності. Йдеться про юнака, який збирає інформацію для пророс'янського блогера Шарія. Йому Черновол перешкоджала робити репортаж із суду по справі її соратника Пашинського. Захист виявляє підробку.
ДБРівці змішали в одну купу документи по «справі про вбивство Захарова» та «справі про перешкоджання діяльності» обслуговуючого персоналу Шарія. Прокурор пояснює плутанину технічною помилкою. Захист оголошує про відвід судді та прокурорам. Судія відмовляє в клопотаннях і чи не бігцем видаляється в нараду. «Шулери. Це просто жах!» — кричить їй услід адвокат.
Через 8 годин з початку засідання Вовк оголошує рішення: 2 місяці Черновол повинна провести вдома з електронним браслетом. Але браслета для неї немає.
Інтерпретація подій 18 лютого у версії ДБР нагадує розбірку в клубі («він першим почав»): «Розстріли почалися після підпалу офісу ПР». Таке заявлення з'явилося 14 квітня 2020 р. на офіційному сайті Бюро. Адвокат Небесної сотні Євгенія Закревська згадує, що такою ж була позиція Олександра Бабікова в справах Януковича – поки він не перейшов з місця адвоката Президента-втікача на посаду першого заступника директора ДБР: «Це була позиція захисту Януковича. І саме таку «хронологію подій» відстоювали його адвокати, обґрунтовуючи «державний переворот»: https://www.facebook.com/eugeniyazz/posts/3050272075012571?
Давайте ж розберемося – хто запустив механізм насильства, що торкнувся й таких людей як Володимир Захаров — які ні в якому разі не повинні були постраждати. День у урядовому кварталі почався мирним маршем десятитисячної колони, яка рухалася з Майдану в бік ВР (там збиралися розглянути питання про повернення до Конституції 2004 року). Але з 10.00 посипалися новини про перші тяжкі травми. Силовики почали стріляти по шествію з даху дому за адресою Інститутська 17/5. Одночасно почали з'являтися відомості про зіткнення у Маріїнському парку між титушками та тими майданівцями, які змогли туди прорватися. «Беркут» веде стрільбу по протестуючих з даху «дому Балашова» (перехрестя Інститутської та Шовковичної).
З мирних мітингуючі перетворилися на яростних після того як зверху (їм на голови) полетіли гранати і першому з учасників протесту така гранатою відірвало кисть. Як стало відомо пізніше, це були заборонені в Україні засоби, доставлені спеціально з Москви.
Усі підходи до парламенту зі сторони Інститутської виявилися заблокованими. Попереду – між майданівцями та парламентом — міліцейські кордони. А «в тилу» у протестуючих — Липська 10. До офісу «регіоналів» від дому Інститутська 17/5 (з «беркутівцями» на даху) — всього 250 метрів, або три хвилини ходьби.
Так почалися фактичні бойові дії, які були частиною однієї спецоперації – про це говорить загальний контекст подій. О 16.00 припинило роботу метро. Захарченко та Якименко оголосили ультиматум: хто залишиться на Майдані після 18-ти – терорист, силовикам дозволено стріляти. Однак, по факту ті жорсткі заходи, якими погрожували генерали Януковича, застосовувалися на повну катушку з ранку. До 17.00, коли з'явилася інформація про першого загиблого силовика – правоохоронці вже спалювали палатки та руйнували барикади. Зайняли Жовтневий палац, біля якого отримували бойові патрони та вели стрільбу по Майдану з пішохідного мосту. О 20.00 почалася зачистка з БТРами та озброєними вогнепальною зброєю титушками. Штурм Дому профспілок силами «Беркута» та «Альфи» завершився підпалом будівлі (20 вогнищ займання).
Причому, за словами протестуючих – бутилки з запальними сумішами залітали на 2 поверх зі сторони «беркутівців». В результаті згоріла будівля разом з двома майданівцями. Всього протягом 18 лютого були вбиті 14 людей, двоє з них – правоохоронці, одна – жінка. А за період з 19.00 18-го лютого до 6.00 19 лютого 2014р. з'явилися ще 25 убитих, семеро з яких — правоохоронці. Таков результат т.зв. «АТО», якою керували екс-глава СБУ Олександр Якименко, екс-перший заступник СБУ Володимир Тоцький, генерал СБУ Сергій Ганжа, генерал Олександр Щеголєв.
А ще раніше — до 18 лютого, була «кривава ялинка», безглузда жорстокість «беркутівців» на Банковій з криками «На коліна, мразь», поливання протестуючих водою в мороз (були ті, хто згодом помер від пневмонії), проломлені черепи журналістів, викрадення та катування в виконанні організованих МВС банд титушок. Свиріпствували спортивні молодчики Крисіна, «оплотівця» Жилина та екс-президента ФК «Десна» Чеботарева (який ховається в РФ). Вже були убиті на вул. Грушевського Жизневський, Нігоян, Сенюк (їх розстріляли свинцевою картеччю, яку використовували й 18 лютого). Вже викрали з лікарні та замучили майданівця Вербицького. Убитими до «чорного вівторка» вже вважалися 9 протестуючих.
Вартий нагадування, що по справі «беркутівця» Віктора Шаповалова, який 18 лютого командував у урядовому кварталі, проходить 108 потерпілих. По справі його командира Владислава Лукаша – 170. По справі екс-командира «Беркута» Ростислава Пацеляка – 78. У справі генерала Володимира Гриняка — 389 потерпілих. По справі Юрія Спаських (колишнього заступника начальника відділу ГУМВС України в м. Києві) — 150. І всіх об'єднує те, що з 10 до 16 десь між офісом ПР та Верховною Радою отримали тілесні ушкодження, за які досі ніхто не покараний.
Надо сказати, що у багатьох учасників Революції гідності накопилися претензії до колишньої депутатки Черновол та «сцени Майдану». Рядові революціонери вважають Черновол частиною команди, яка затоптала ідеї Майдану та використала народне повстання в особистих цілях. Але переслідування за «умисне вбивство» В. Захарова об'єднало навіть яростних критиків Черновол. У її УД рядові українці побачили переслідування всіх, хто наважився зимою 2013-2014 реалізувати своє право на повстання.
Два послання в черноволовській «справі» сприяють солідаризації суспільства. Не було ніякої Революції гідності. Акції протесту, учасницею яких була Черновол, у матеріалах справи вперше названі «масовими беспорядками, які супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна». Це визначення подій на Майдані допоможе Янукович та його адвокатам у вже ініційованій ними справі про державний переворот.
Не було ніякого злочинного наказу та ніякої бандитської влади. Як було сказано, у ДБРівській інтерпретації «розстріли 18 лютого почалися після підпалу офісу ПР». Тобто — не Янукович та оточення, а учасниця протестів Черновол дала старт кровопролиттю. Раніше були варіанти: бійню спровокувала «група Парасюка». І: «першими почали грузинські снайпери». Грузинські пенсіонери ФСБ подорожують світом, роздаючи «інтерв'ю з визнаннями» в тому, що їх нібито запросив стріляти по майданівцях Саакашвілі. І ось з'явився третій варіант: «бійню почала Черновол».
Не дивно, що й одіозний решала Януковича всіцело підтримує ці висновки. «Перекладаючи простою мовою. Ті, хто підпалили офіс ПР — спровокували масові вбивства з двох боків і повинні нести свою частину відповідальності за всі подальші вбивства та насильство», — хвалить бабіковське ДБР Портнов.
Так у проукраїнської громадськості не залишилося вибору, крім як консолідуватися проти наступу бабіковщини та портновщини. Сім'ї 98 героїв України вимагали звільнити колишнього адвоката Януковича Олександра Бабікова з Держбюро. Претендент на місце директора ДБР «по всіх фронтах захищає Януковича та Росію» та транслює «скрепи» російських телеканалів – говориться в зверненні: https://www.facebook.com/RG.NebesnaSotnia/photos/pcb.2471653246480189/2471648356480678/?
Є про що задуматися й самому В. Зеленському. Адже передача такого впливового органу як ДБР в управління людям Януковича підігріває протестні настрої. Кілька маркерів підказують, що йдеться вже не про зміну курсу в «справах Майдану», а про спроби змінити курс країни.
Одночасно з обранням міри запобіжного заходу Черновол той же Печерський райсуд визначив м'якшу міру запобіжного заходу (найм'якшу — особисте зобов'язання) «омеговцу» Володимиру Косенку, який 20.02.2014 разом з «беркутівцями» розстрілював людей на Інститутській. І з такої нагоди ліцує соучасник злочинів Януковича (організатор незаконного переслідування суддями учасників протестів зимою 2013-2014, один з авторів «законів 16 січня») на прізвище Портнов: «Наша команда добилася зміни міри запобіжного заходу працівнику «Омеги», який розганяв злочинне майданне кудло». Нагадаємо: сам Косенко, свідчачи по «справі чорної роти», визнавався, що робив вистріли «по ліхтарях». Кулі з табельного «Форт 14», закріпленого за Косенком, дісталися безоружним протестуючим Олегу Ушневичу та Віталію Гукову. Перший помер, другий отримав поранення.
Портнов уже відмазаний СБУ у справі про його погрози зґвалтуванням прокурорам ГПУ. Але безпределу «біло-голубих» немає меж, і тому решала Президента-втікача раптом виявляється «журналістом 112 каналу», а «ручна» ДБР заводить справу на кореспондентів «Радіо Свобода» — за те, що розслідують його темні справи. Не дивно: раніше давав указівки директору Бюро Трубі, а тепер вертить Бабіковим.
Вже анонсовані масові посадки «учасників» беспорядків – так називає Майдан екс-глава АП Януковича, який балує фанатів інсайдами з ДБР. «Смотрящий за судами» обирає для глумління над захисниками України найгірші епітети та обіцяє захист суддям, які приймали незаконні рішення та готові продовжувати йти цим шляхом.
«Правоохоронна» система (яка не постраждала при Порошенку, а при Зеленському перейшла в контрнаступ) вимагає прощення для організаторів та виконавців масових вбивств. Або скасувати «закон Бубенчика», або дати амністію всім – звучить з пророс'янських каналів.
Ми вже писали, що «закон про недоторканність» учасників Майдану ні разу не був застосований (і принципово ідею скасування «майданівської амністії» підтримують адвокати Небесної сотні). Однак, у нинішніх реаліях таке скасування може обернутися репресіями проти майданівців. Замість «амністії для всіх», якої добиваються «русомирці», для України було б корисніше запустити процедуру заочного провадження для злочинців, які втекли в РФ. Якщо вбивства на Майдані вдасться «повісити» на самих майданівців та протягнути всезагальну амністію – це дозволить «процесуально очистити» вже не лише виконавців теракту, які були відпущені в Москву заради обміну, але й авторів злочинних наказів, та самого зрадника батьківщини В. Януковича.
Глобально замовником такого сценарію виступає колоніальний режим, проти якого восени 2013-го повстав український народ. Московська «метрополія» вважає, що можна крутнути на 6,5 років назад колесо історії.