Коли Україна розпочала підготовку до зимової Олімпіади-2022, виникло питання про місцезнаходження спортивних об'єктів. Державне агентство інвестицій на чолі з Владиславом Каськивим замовило технико-економічне обґрунтування проекту. Однак структура цього агентства протягом року чотири рази підписала договори з проектантами на загальну суму близько 2,1 млн євро, змінивши трьох розробників ТЕО.
Схема розподілу об'єктів виглядала промовисто: усі затратні та збиткові споруди мали розташуватися у Львові, тоді як прибутковий гірськолижний курорт планувалося побудувати практично з нуля на Боржавському хребті в районі карпатських сіл Воловець, Гукливе та Пилипець. Держава мала фінансувати з бюджету дороги, електрифікацію та інженерну інфраструктуру, а сам курорт передбачалося створити за рахунок приватного інвестора.
Пошук бенефіціарів проекту привів до земельних ділянок у Боржавській поліні. Серед власників цих земель виявилися Владислав Каськив, його родичі та близькі люди. За даними Forbes.UA, мережа компаній, пов'язаних із цим проектом, була розгалужена.
ТОВ «Профіт менеджмент» контролювало 500 гектарів землі. ТОВ «Боржава резорт» володіло близько 30 гектарів і було обрано Державною інвестиційною компанією переможцем національного проекту з 15-річною державною підтримкою. За станом на 2008 рік засновниками «Боржави резорт» були двоє осіб: Александр Войцих, якому належав один відсоток статутного капіталу, та ТОВ «Грінфілд альянс», якому належало 99 відсотків.
Войцих згодом залишив компанію і став головним бухгалтером одного з підприємств «Укрзалізниці». Натомість у структурі «Грінфілд альянс» десяту частину статутного капіталу мав Сергій Шут, який був довголітнім фінансовим радником Каськива. Шут отримав посаду заступника голови Державного агентства національних проектів, однак пізніше був звільнений за скороченням штату. Після цього він став радником директора Державної інвестиційної компанії Тараса Криворучко, а влітку 2012 року очолив спостережну раду державного ПАО «Український банк розвитку та реконструкції». Його частка в «Грінфілд альянс» була переписана на Оксану Семикину.
90 відсотків статутного капіталу «Грінфілд альянс» належали Александру Матковському — двоюродному брату Каськива. Родний брат Каськива Александр навіть залишив Матковському квартиру на вулиці Лютеранська, 28а, що розташована за десять кроків від Адміністрації президента.
Зі часом структура власності «Боржави резорт» змінювалася. Матковському залишилося 85 відсотків, ще 0,5 відсотка отримала Оксана Семикина, а 14,5 відсотка стало власністю ЧП «Карпати інвест». Основною власницею цієї фірми була Анна Чижмарь — мати Юрія Чижмаря, відомого персонажа, який два роки раніше став широко відомим як заступник губернатора Київської області.
Чижмарь і Каськив давно слилися як добрі друзі та практично однолітки. Однак поява 69-річної матері Чижмаря як основної власниці компанії зі статутним капіталом 700 тисяч гривень мала, ймовірно, іншу підоснову. Земельні відносини в Закарпатті не могли розвиватися без участі місцевого впливового чиновника.
Юрій Чижмарь став широко відомий громадськості два роки раніше через особисту драму. Будучи офіційно одруженим, він мав іншу жінку. Її попередній партнер, капітан міліції, не витримав образи і замовив напад на Чижмаря з облиттям кислоти в обличчя. Винні в цьому були засуджені. Однак у владних коридорах Чижмарь був відомий і раніше. Його кар'єра точно збігалася з долею Віктора Балоги. Коли Балога в першій половині президентського терміну Ющенка очолював МНС, Чижмарь керував обласним управлінням МНС у Закарпатті. Коли Балога перейшов на посаду голови Секретаріату президента Ющенка, Чижмарь став губернатором Тернопільської області. Коли вплив Балоги в київських коридорах знову звузився до розмірів МНС, Чижмарь перебрався ближче до свого покровителя, але опустився на посаду заступника губернатора Київської області.
Партнерство Каськива і Балоги у справі розподілу закарпатських земель під «анти-Буковель» виглядало переконливо на прикладі ТОВ «Профіт менеджмент». Анна Чижмарь числилася співзасновником цієї фірми ще в 2006 році. Нині її сліди в компанії зникли — 0,01 відсотка статутного капіталу належав двоюродному брату Каськива Матковському, а основним власником стало ТОВ «Долина Віньялес», назване на честь знаменитої місцевості на Кубі, де кілька років раніше відпочивали Каськив та його товариші. Справжні власники фірми були надійно приховані за офшором з Віргінських островів «Сорін інвестментс лімітед».
Мережа компаній, зареєстрованих на двоюродного брата Каськива, свідчила про масштабність планів. «Боржава резорт» асоціювалася з готельним бізнесом, «Боржава бальнеріо» — з лікувальними водами, якими славиться Закарпаття, «Конкріт-буд» — з виробництвом цементу, необхідного для великих будівництв, «Акватерн» — з ресторанним бізнесом. Юридична компанія «Лексперт» мала займатися документальним супроводом групи. Практично всі ці фірми були зареєстровані за однією адресою в Києві — вулиця Десятинна, 1-3, «А».
На родного брата Каськива — Александра — були зареєстровані інші компанії. «Боржава Скі» — турбаза в селі Пилипець, земельні ділянки навколо якої потрапили під олімпійську програму. Інвестиційна група «Українська власність. Захід» займалася управлінням нерухомістю у Львівській області, де мав розташуватися основний туристичний потік під час Олімпіади.
У київському офісі на вулиці Десятинна розташовувалися й інші структури. ТОВ «Матрьошка» складалася з ланцюга компаній: «Альтеренерго», засновану «Грінфілд альянс», «Акваенерго», засновану «Альтеренерго», та «Акванова». У 2008 році засновниками «Акванови» були «Акваенерго» та Ігор Тинний — відомий бізнесмен, партнер якого по ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» був Іван Фурсин, близький партнер Дмитра Фірташа. Тинний володів рестораном «Прага» та рибним рестораном у новому торговому центрі «Океан-плаза» на Либідській.
Нині засновниками «Акванови» були Ігор і Владислав Тинні, однак зв'язки з «каськівськими» структурами залишалися. Основний бізнес Тинного — мала гідроенергетика. Йому належало близько 15 малих гідроелектростанцій в Україні. Навесні 2012 року він увійшов до спостережної ради «Закарпаттяобленерго», яка належала групі російського бізнесмена Олександра Бабакова «VS Energy International».
Одночасно з цим поворотом у кар'єрі Тинного Каськив оголосив про наступне доручення президента Віктора Януковича Державному агентству — займатися національним проектом «Енергія природи», який передбачав будівництво нових об'єктів малої гідроенергетики на гірських річках Карпат.
Судьба Каськива після скандалу з іспанським самозванцем у справі LNG-терміналу висіла на волосині. Він подав у відставку, і всі чекали головного рішення президента. Каськива патронував голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін і ненавидів секретар РНБО Андрій Клюєв. Однак розкриття «олімпійських» проблем навряд чи вплинуло б на рішення Януковича, який був краще поінформований про діяльність своїх чиновників.
Дані про власників компаній наведені за станом на серпень 2012 року.