Скандал у Національному антикорупційному бюро розгортається на тлі міжнародного аудиту роботи його директора Семена Кривоноса. У січні детектив Андрій Денисюк, який розслідував корупцію у сфері закупівель дронів, звільнився через неможливість проводити розслідування. Перед звільненням він написав лист колегам, який потрапив у ЗМІ. Це вже друге свідчення проблем в НАБУ після того, як влітку про злив матеріалів заявив інший детектив. За результатом літнього скандалу було усунуто від посади першого замдиректора НАБУ Гізо Углаву. Однак жодного покарання не було винесено, хоча в справі були задіяні й інші співробітники Бюро з таємного підрозділу та Управління внутрішнього контролю. Той детектив-викривач також звільнився.
На офіційній прес-конференції керівництво НАБУ, включаючи директора та керівників головних підрозділів, намагалось переконати журналістів, що проблема в самому Денисюку, а не в системі. За спостереженнями журналістів, це був «шакалячий експрес» проти людини, яка наважилась показати велетенську проблему в Бюро.
Виробництво дронів під час вторгнення стало однією з найбільших можливостей для отримання надприбутків. Держава витрачає на закупівлі українських дронів від 50 мільярдів гривень на рік. На початку маржинальність у дроноробстві була надзвичайно високою. Хоча це мало певне пояснення – при запуску виробництва потрібні були інвестиції в техніку та інженерію, а держава не вміла організувати нормальні інвестиції, тому їх фактично здійснювали через завищені закупівельні ціни.
Для декого це став періодом накопичення дикого капіталу. Виробники дронів могли розібрати дрон конкурента і зрозуміти його вартість. Досить скоро з'явились легенди про дрони собівартістю 50 тисяч доларів, які держава купувала по 150 тисяч. Один виробник загнав у ціну кожного БПАК 328 тисяч гривень на навчання дроноводів. Інший виробник при виробничій собівартості дрона 6 мільйонів гривень додав понад 2 мільйони гривень на загальновиробничі та адміністративні витрати, при цьому ціни запчастин були завищені.
У 2023 році уряд спробував обмежити апетити виробників двома способами. По-перше, обмежив офіційний рівень маржі на дронах 25 відсотками від собівартості. По-друге, впровадив експертизу собівартості, яку мав затверджувати один з експертів КНІДСЕ Рувіна. Однак це виявилось неефективним.
Експерт для експертизи китайських дронів дивився на ціни інтернет-магазинів, обраних на власний розсуд, де розліт цін сягав до 100 відсотків. Для українських дронів він робив «дічь». Самі виробники присилали йому записки, в яких писали, що їхній дрон літає на таку то відстань і несе стільки то кілограмів, а аналогічні дрони коштують приблизно стільки ж, тому ціна ринкова. Експерт так і писав у висновку, що за наявними у нього даними від виробника ціна є у ринковому діапазоні. Він додавав таблички з цінами комплектуючих, також отримані від виробника. Але в тих табличках багато хто писав дуже абстрактні назви – наприклад, «антенний блок» без жодних назв та параметрів. Тому неможливо було зрозуміти, чи ринкова його ціна. Експерт Рувіна підмахував рівно всі експертизи з висновком «всьо в порядку, платіть».
Відтак на старті Великого дроноробства ціни дронів фактично встановлювали самі виробники. Військові формували для закупівельників Мінцифри потребу, яких саме дронів і скільки купити. Ціна визначалась на рівні виробника та його оточення і магічним чином перекочовувала у контракти, бо ніхто не був проти. Експерт же підмахнув. Це призвело до повної вакханалії у 2023 році.
Детектив Денисюк займався тоді іншою корупційною справою в сфері ІТ. У рамках тієї справи йому потрапили в руки переписки людей з середовища Мінцифри та ДССЗЗІ щодо дронів. Там були фрази накшталт «Докинули на цей дрон». Денисюк подивився на фінансові проводки, побачив нормальний «обнал» і пішов з цим до начальства. Однак далі почались «хождєнія-броженія», результатом яких стала відсутність будь-яких активних дій НАБУ щодо конкретного виробника, якому «докинули на цей дрон». Цілком очевидно, що хтось з Бюро проінформував про це зацікавлені сторони, оскільки цей виробник дронів дуже швидко проявив ініціативу по зниженню ціни свого дрона майже вдвічі.
Паралельно восени 2023 року розгортався другий скандал з закупівлею Держслужбою спецзв'язку китайських дронів «Аутел» та «Мавік». Їх купували у тому числі за гроші, зібрані президентською платформою «United24». За деякими контрактами ціни були вищими від ринкових щонайменше у 1,5 рази. Це було легко перевірити, оскільки китайські дрони тоді вільно продавались в інтернет-магазинах і їх возило багато волонтерів. Про це дізнались кілька журналістів, і це загрожувало вибухом з ударною хвилею по президентській платформі.
У першому випадку йдеться про справді крутого виробника справді крутого дрона, який зараз на фронті є одним з найпопулярніших. Він справді компенсував державі те, що вона йому переплатила на початку, і справді продовжує тримати низьку ціну. В тих обставинах саджати його в тюрму і розвалювати виробництво – ніхто у суспільстві та ЗСУ не сприйняв би. А удар по репутації «United24» загрожував тим, що іноземні донори, які жертвували на Україну через президентську платформу, могли припинити пожертви.
У тій ситуації були зроблені кілька важливих речей. По китайським дронам швидко змінили процедуру закупівлі і вивели її в «Прозорро». Відтоді всі нові контракти йдуть за рекордно низькими цінами. Журналісти неодноразово повідомляли про батли Держспецзв'язку з Агенцією оборонних закупівель Міноборони щодо того, хто дешевше купить мавік.
Але що робити з вже укладеними у 2023 році контрактами за завищеними цінами? Мінцифри вирішило домовлятись з постачальниками. Десь загрозою позовів, десь справами, десь переговорами отримали результат: за китайськими мавіками та аутелами повернули в бюджет близько 1 мільярда гривень. Ще 1,5 мільярда принесла майже двократна знижка в ціні вищезгаданого одного українського виробника. Це дало розуміння, що у решти українських виробників в кошторисах теж може бути різне. Тому Мінцифри почало тиск і на них. На фото видно одну з зустрічей міністра Федорова з дроноробами у 2024 році, де він разом з представниками НАБУ та БЕБ увіщував виробників обмежити апетити. Деякі погодились знизити ціну. За даними журналіста, у 2024 році отримали економії ще на 2 мільярди гривень.
Усього маємо близько 4,5 мільярда гривень загальної економії, з якої більше половини – це стартова удача з двох імпортерів китайського та одного українського виробника. Саме це і стало проблемою. Коли ти фактично з кількох контрактів маєш знижку 2,5 мільярда, а з десятків, якщо не сотень інших всього 2 мільярди гривень – то чи це справді хороший результат за два роки? Тим більш, що за ці роки держава витратила на дрони більше 100 мільярдів гривень. Маєш знижку у кілька відсотків при тому, що на очах маржі сягають десятків, якщо не сотень відсотків.
На жаль, в НАБУ вирішили, що ці 4,5 мільярда є достатнім результатом. Директор НАБУ Семен Кривонос в колонці для «Української правди» написав про «фокус на чинних корупційних схемах, коли ми зупиняємо їх не ретроспективно, а буквально тут і зараз». Ця формула несе в собі відсутність пошуку та покарання грішників. З 2023 року жодне кримінальне провадження в НАБУ по жодному іншому крохобору на ринку дронів не добігло до оголошення підозри.
Відтак НАБУ стало дуже схожим на будь-яке з правоохоронних відомств, яке має на меті не боротьбу з корупцією, а хвастощі щодо показників, які межують з «обілєчуванням» фігурантів. Це коли справу розвалюють по дорозі, або дають можливість укласти угоду «гріши-плати-і гріши далі». Або ще гірше – НАБУ тупо розучилось працювати та втратило хижацький інстинкт, ставши таким собі райвідділком, де гоняють мух та рахують штрафи на бабусь за торгівлю в переході. Чи надибають в реєстрі у когось щось незадеклароване. Чи отримають пожертву для розробки з СБУ. З цього стану завченого неробства вийти самотужки вже неможливо.
Але НАБУ має всі можливості довести, що хоче виздоровіти. Для цього просто треба показати результат. Не словом, а ділом. Під час вторгнення максимальні потоки грошей перемістились в сферу енергетики та зброї. В енергетиці детективи так і не спромоглись вийти на справді крупну рибу, хоча в атомці прямо зараз плавають неймовірні мутанти. А про корупцію серед військових – і говорити не приходиться. ДБР та СБУ на фоні Бюро виглядають справжніми воїнами світла, бо мають хоч якісь результати. А у детективів навіть справа про яйця по 17 вже два роки незламно чекає потужних експертиз.
І от прямо зараз в руки детективам пливе крупна риба. Це скандально відомий контракт прикордонників з польським посередником «Лехмар» на 23 мільярди гривень. Ці гроші міністр оборони Умєров наприкінці 2024 року відібрав у власної Агенції оборонних закупівель та віддав людям Дейнека на освоєння.
Оскільки про цей контракт журналісти та активісти дізнались саме коли його збирались укладати, то ціни в ньому суттєво опустили порівняно з тим, що на старті пропонували поляки. Але згодом з'ясувалось, що насправді ДПСУ у 2024 році уклало з «Лехмаром» контракти не на 23 мільярди, а на суму понад 60 мільярдів гривень. Про них просто ніхто не знав. Але тепер про них знають не тільки журналісти, але й НАБУ.
У детективів є проста можливість з'ясувати, які ціни були у всіх контрактах з «Лехмаром» та який там відсоток виконаних поставок. Оскільки заднім числом ціни та кількості в контрактах вже не зміниш, то можна просто порівняти ціни боєприпасів в цих контрактах ДПСУ з цінами в контрактах, які в ті ж періоди часу укладала Агенція оборонних закупівель Безрукової, та перевірити факт поставки.
Польський «Лехмар» виявився близьким до організаторів схеми «Львівського арсеналу», які ще при Резнікову взяли у Міноборони 1,5 мільярда на снаряди та не привезли нічого.