Братів Ярослава та Богдана Дубневичів знають далеко за межами Львівщини. Вони заробили мільярди на контрактах залізниці, мали політичний вплив і навіть потрапили до парламенту. Але у січні цього року Ярослав Дубневич раптово оголосив про продаж свого найприбутковішого активу — корпорації «Колійні ремонтні технології». Причину назвав благородною: хотів присвятити себе політиці. Однак розслідування показує, що справа була складніша.
Історія успіху братів розпочалася у 2004 році, коли вони зареєстрували «Корпорацію колійні ремонтні технології». Компанія отримувала мільярдні замовлення від «Укрзалізниці» завдяки патентам на деталі для рейкових скріплень, які Дубневичі розробляли разом із Михайлом Костюком. Коли Костюк став головою залізниці у 2009 році, бізнес розквітнув: протягом 2009 року фірма виграла тендери на суму 1,37 млрд грн, у 2010-му отримала підряди щонайменше на 900 млн грн.
Поворотна точка настала у 2011 році. Костюка звільнили з посади гендиректора «Укрзалізниці», і замовлення припинилися. Дубневичі відповіли стандартним для українського бізнесу способом: створили нову компанію. У серпні 2011-го вони зареєстрували ТОВ «Корпорація КРТ», власником якого стало ТОВ «АПП «Львівське» обох братів. Стратегія спрацювала. Коли Костюка призначили губернатором Львівщини у грудні 2011 року, замовлення від залізниці повернулися. З того часу нова «Корпорація КРТ» отримала залізничні підряди на 241,62 млн грн.
Але стара компанія залишилася. Вона виглядала як непотрібний багаж, а потім почала приносити справжні проблеми. У січні до офісу Ярослава Дубневича прибули працівники СБУ для проведення обшуку саме цієї фірми. Дубневич миттєво оголосив, що структура вже не його — він продав її харків'янам, і компанія змінила назву на «Корпорація східні ремонтні технології». Зміни до установчих документів внесли 23 січня.
Однак детальна перевірка реєстрів розкриває складнішу картину. Створена у 2011 році «Корпорація КРТ» досі належить братам через агропромислове підприємство «Львівське». Ярослав Дубневич залишається співзасновником ТОВ НВП «КРТ», яке володіє патентами на деталі для рейкових скріплень. Більшість цих патентів офіційно належать кіпрській компанії KRT Investments LTD, заснованій у квітні 2011 року. За даними кіпрського реєстру, її власниками є дві інші кіпрські компанії — Energypoint Holding Limited та TGS Tower Holding LTD з підставними власниками-кіпріотами. Директором Energypoint Holding Limited певний час був Юрій Пастернак, наближений до братів. З 2010–2011 років власники цих структур не змінювалися, тому патенти залишаються під контролем Дубневичів.
Кому ж насправді продали проблемну компанію? Згідно з витягом з ЄДРПОУ, новим директором та одноосібним власником став 32-річний юрист Іван Радик. Його кар'єра почалася як арбітражного керуючого — посередника у справах про банкрутство. За даними Єдиного реєстру судових рішень, активна діяльність Радика розпочалась у 2005 році у Харківському господарському суді. До 2008 року він був виключно арбітражним керуючим, але потім схема змінилася.
Радик почав ставати керівником фірм, які перебували у скрутному становищі. Він перереєстровував їх на адресу у Харкові — просп. Тракторобудівників, б. 140-Б, кв. 75 — і як засновник подавав заяву про банкрутство до суду. З 2008 по 2011 рік ухвалами Господарського суду Харківської області було закрито щонайменше 12 фірм за такою схемою. Усі справи об'єднувало спільне формулювання в судовій ухвалі про те, що кредиторські вимоги вважаються погашеними за недостатністю майна.
Радик побував керівником кількох десятків підприємств різних сфер діяльності. У 2007 році він ліквідував харківське ТОВ «Охорона культурної спадщини», яке займалось діяльністю музеїв та охороною історичних місць. До 2011 року керував ТОВ «Незалежна текстильна компанія –Львів», ТОВ «Гріндел», ТОВ «Гіппо-Полісся», які займались торгівлею товарів.
На цьому фоні особливо контрастно звучать слова Ярослава Дубневича у «Львівській газеті». Політик заявив, що основною вимогою до нових власників було збереження робочих місць для жителів Львівщини. Однак коли навколо підприємства почали відкриватися кримінальні справи, нові власники відмовилися виконувати цю умову. Нині підприємство призупинило роботу, і всі 756 його працівників опинилися без роботи.
Дубневич представив угоду як дистанціювання від бізнесу, який викликав цікавість медіа через корупційний присмак деяких оборудок. Насправді ж він позбувся проблемної структури через професійного ліквідатора, зберігши контроль над патентами та новою компанією, яка продовжує отримувати замовлення від залізниці.