Освітні установи в Україні опинилися в пастці, яку створило саме державне законодавство про закупівлі. Чиновники, відповідальні за харчування дітей у школах та дитячих садках, змушені вибирати між двома небезпечними варіантами: дотримуватися закону і ризикувати, що дітей не накормлять вчасно, або обійти його і наразити себе на перевірки контролюючих органів.
Процедура відкритих торгів у середньому займає два місяці. Якщо ж учасники з вищою ціною подадуть скарги, замовник може взагалі не отримати товар. Це створює ситуацію, коли держслужбовці вдаються до обходу закону, щоб забезпечити дітей їжею.
Законодавство передбачає, що відкриті торги необхідно проводити, якщо очікувана вартість товару становить 100 тисяч гривень або більше. Якщо замовник визначає вартість нижче цієї суми, він може самостійно обрати постачальника без конкурсу. Такі закупівлі називаються підпоровими.
Масштаб проблеми виявився значним. Моніторинг охопив п'ять областей України. У 64 конкурсних комітетах управлінь, відділів освіти та шкіл підпорогові закупівлі виявлені у 46 випадках, що становить 71,9 відсотка. Обсяги таких закупівель на один освітній орган варіюються залежно від регіону. У Волинській області середня сума досягла понад 500 тисяч гривень, на Донеччині — 456 тисяч, у Харківській — 410 тисяч, у Криму та на Сумщині — близько 242 тисяч гривень кожна. Разом у п'яти областях відкриті торги не були проведені в середньому на суму понад півтори мільйона гривень.
Підпорогові закупівлі створюють додаткові ризики для якості. Більше половини товарів, придбаних таким способом, — продукти харчування. Під час відкритих торгів замовник має юридичні механізми для перевірки обладнання та умов зберігання й транспортування. При підпорогових закупівлях такі механізми відсутні. Службовець отримує лише копії документів про якість товару. Продукти перевіряються після поставки, оскільки не кожна установа має власну лабораторію. Таким чином, здоров'я тисяч дітей залежить від особистої відповідальності чиновника.
Крім того, підпорогові закупівлі позбавлені конкурентної складової. При відкритих торгах зазвичай перемагає найнижча ціна. При підпорогових закупівлях замовник сам вирішує, у якого постачальника ціна найнижча, без публічної перевірки.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі обіцяє змінити ситуацію, але поки що не підготувало низку нормативно-правових актів, необхідних для запровадження електронних майданчиків. Рамкові угоди, які могли б вирішити проблему, існують з літа 2012 року, але не набули широкої популярності.
Розв'язання проблеми можливе кількома способами. Скорочення термінів проведення тендерів, запровадження електронних торгів, ширше використання рамкових угод та обов'язкова публікація звітів про закупівлі до 100 тисяч гривень із вказанням ціни за одиницю товару — все це могло б зменшити роль суб'єктивного фактору під контролем громадськості та надати державним службовцям документи для перевірок компетентних органів.
Дослідження проведене в межах Всеукраїнської ініціативи за чесні державні закупівлі в системі освіти, яку фінансує Європейський Союз.