У 2013 році українські чиновники замовили через тендери близько 607 орендованих автомобілів на загальну суму 97,90 млн гривень. Це лише частина видатків на послуги персональних перевезень, оскільки багато закупівель проходили поза офіційним реєстром державних закупівель.
Джерелом інформації стали дані з «Вісника державних закупівель» та Мінекономрозвитку. Редакція проаналізувала 92 тендери на оренду автівок з водіями та без них. Менше половини замовників — 38 установ — чітко вказали марку орендованих машин, ще 13 зазначили лише клас автомобілів. У двадцяти випадках чиновники взагалі не вказали ні марку, ні клас, ні кількість потрібних авто.
Найбільші видатки на оренду припали на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» — 17,15 млн гривень на 90 автомобілів, половина з яких мала бути представницького класу. Апарат виконавчого органу Київської міськради витратив 15 млн гривень на 75 машин, включаючи 33 Toyota Camry, 26 Opel Omega бізнес-класу, 2 Chrysler 300 та 1 Toyota Land Cruiser. Міністерство фінансів України замовило 10 автомобілів на суму 5,97 млн гривень — 5 Mercedes-Benz та 1 універсал Volkswagen Touareg, які мали використовуватися також для доставки поштової кореспонденції та інкасації.
Тойота Camry виявилася найпопулярнішим «членовозом» — 55 орендованих машин. На другому місці Opel Omega з 30 одиницями. По 17 автомобілів припало на престижні версії Mercedes-Benz та позашляховики різних марок, включаючи 4 Toyota Land Cruiser та 1 Toyota Prado. Луганський окружний адміністративний суд замовив позашляховик випуску 2010–2013 років, хоча в той час в Україні діяла заборона на придбання дорогих авто для державних установ, введена урядом Юлії Тимошенко у 2008 році.
Чиновники замовляли й екзотичні моделі. Фонд державного майна орендував Audi A8L класу люкс. Керівники Києва та Чернівців вирішили користуватися Chrysler 300 М. Запорізька облрада другий рік поспіль замовляла лімузин. Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків Мінтрансзв'язку наполягала на авто зі шкіряним салоном. На Полтавщині за головою облради закріпили дві автівки. Навіть мінівени чиновники хотіли бізнес-класу: Київській облраді потрібен був Volkswagen Caravelle, а Донецькій — Volkswagen Shuttle та Volkswagen Multivan.
Найбільш вражаючим виявилося співвідношення вартості оренди та ціни придбання. Департамент транспорту Харківської міськради замовив два седани Chevrolet Lacetti на суму 400 тисяч гривень, хоча офіційний дилер продавав таке авто за 116 тисяч гривень — тобто за ці гроші можна було купити три машини. Департамент спортивних іміджевих проектів та маркетингу тієї ж міськради орендував невідому машину за 249 тисяч гривень, коли за цю суму можна було придбати нову Toyota Camry. Мінфін орендував десять «мерседесів» і «фольксвагенів» майже по 600 тисяч гривень за штуку.
В одній Харківській міськраді спостерігалася своя ієрархія. Департамент праці та соцполітики їздив на старій Волзі (ГАЗ 3110, яку припинили випускати в 2005 році), тоді як інші департаменти замовляли представницькі автомобілі.
Микола Азаров неодноразово обіцяв обмежити видатки на службові автомобілі. У грудні 2011 року він заявив про намір вдвічі скоротити кількість службових машин і запровадити заборону на оренду автомобілів чиновниками та керівниками державних підприємств. Однак розпорядження, яке згодом з'явилося, містило лазівку: заборона стосувалася лише випадків, коли річні фінансові плани не були затверджені. Якщо послугу попередньо погодили в плані — оренда дозволялася.
Урядове вето на придбання розкошів мало кілька винятків для конкретних установ щодо можливості придбання автомобілів та меблів. Проте найбільша прогалина полягала в тому, що жодна з попередніх влад — ні за часів Юлії Тимошенко, ні Віктора Ющенка, ні Віктора Януковича — не забороняла оренду персональних таксі з водіями за бюджетні кошти.
Коли Азаров повернувся на посаду прем'єр-міністра у 2010 році, він критикував попередню владу за доведення економіки до кризи. Для ілюстрації він навів приклад: «Основний службовий автомобіль прем'єр-міністра несправний. Який порядок може бути в країні, якщо автомобіль прем'єр-міністра несправний?» Таким чином, він оцінював рівень управління країною за станом автомобіля.
Редакція виявила лише невеличку частину видатків на персональні таксі для чиновників. Йдеться про нематеріальну річ — комфортну їзду на роботу. Жодне з політичних угрупувань, які були при владі в Україні за останні 20 років, не робило навіть спроби зняти це ярмо з плечей платників податків. Це свідчить про конвенціональну змову між владою і опозицією у питанні комфорту державних чиновників.