Українське правосуддя давно вже демонструє вибіркову справедливість. Одні люди потрапляють за грати за розпорядження державними коштами, інші залишаються на волі, хоча їхні дії видаються аналогічними. Цей парадокс особливо помітний на прикладі справ про нецільове використання бюджетних коштів.
Історія екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко стала своєрідним еталоном для розслідувань. Коли до влади прийшла нова команда, вона почала відкривати кримінальні справи проти своєї попередниці з видатною швидкістю. Однією з перших стала справа про витрачання грошей «Кіотського протоколу» – цільові екологічні кошти були спрямовані на виплату пенсій. Згодом з'явилися інші обвинувачення, які здавались більш серйозними, тому розслідування першої справи призупинили. Проте не для всіх. Екс-глава Держказначейства Тетяна Слюз два роки переховувалась за кордоном, поки тривало розслідування «кіотської справи». Навіть нині вона перебуває в невизначеному правовому стані. Єдине, що захищає Слюз від переслідування, – її депутатський мандат.
Тим часом у державі працює набагато більше людей, які мають доступ до спеціальних рахунків. І витрачання коштів продовжується за тією ж схемою, що й три роки тому. Цього року це виявили вітчизняні виноградарі.
Довгі роки в Україні існував спеціальний 1,5% податок на продавців алкоголю. Зібрані кошти накопичувались на окремому рахунку, а потім спрямовувались на розвиток виноградарства. Але у 2012 році система змінилась – тепер ці гроші поступають безпосередньо до бюджету, звідки йдуть на закупівлі, які редакція «Наші гроші» критикує протягом трьох років.
Виноградарі вирішили з'ясувати, куди подівались кошти попереднього року. Вони звернулись до Держказначейства і отримали дивну відповідь. Станом на 1 листопада 2012 року сума склала 898 млн грн, але станом на 1 жовтня 2012 року асигнування не скеровувались. Держказначейство посилалось на Положення про його діяльність (N 460 від 13 квітня 2011 року), яке дозволяло спрямовувати кошти туди ж, куди пішли гроші «Кіотського протоколу».
Офіційне пояснення звучало так: «За погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам». Виноградарів збентежив «тимчасовий касовий розрив» тривалістю в один рік.
Асоціація виноградарів звернулась до Генеральної прокуратури з проханням розпочати досудове розслідування за фактом нецільового використання державних коштів. На початку січня прокурор Печерського району повідомив про початок слідчих дій.
Але є причини скептицизму щодо розвитку справи. По-перше, чинний Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує розпочинати досудове розслідування за заявою будь-якого громадянина, тому формально процес запущений. По-друге, казначеї – виконавці чужої волі. У їхньому Положенні чітко зазначено: «За погодженням із Мінфіном України». Це означає, що один керівник отримав наказ від іншого, той – від третього. Таким чином можна скласти ланцюг винних осіб, який тягнеться до найвищих ешелонів влади.
Реальним наслідком розбірок може стати лише те, що київська та Генеральна прокуратури отримають змогу без перешкод контролювати рух коштів по казначейських рахунках. Водночас багато людей залишаться на волі, щоб продовжити свою діяльність. Що з цього побачить наступна влада – залишається невідомо.