Державний інсуліновий завод «Індар» за кілька місяців 2013 року виграв тендери Міністерства охорони здоров'я на суму 209 мільйонів гривень. Це був дебют підприємства на ринках, далеких від його основної діяльності: закупівлі ліків для ВІЛ-позитивних людей, вакцин та препаратів для гемофіліків. Успіх виглядав як перемога вітчизняного виробника над імпортними конкурентами, але детальне вивчення контрактів розкрило іншу картину.
Перший великий контракт стосувався постачання Лопінавіру та Ритонавіру для хворих на ВІЛ/СНІД на суму 102,87 мільйона гривень. Традиційний постачальник цих препаратів — ТОВ «Людмила-фарм» — програв з різницею у 0,5 відсотка, не подавши протесту до Антимонопольного комітету України. Ціна на препарат порівняно з попереднім роком знизилась на 0,25 відсотка. На перший погляд, держава досягла двох цілей одночасно: підтримала національного виробника та економила бюджетні кошти.
Однак «Індар» не виробляє ці ліки. Завод спеціалізується на інсуліні, а антиретровірусні препарати в Україні не виробляються через технологічну відсталість. Таким чином, державне підприємство виступило звичайною торговою посередницькою структурою, витіснивши досвідчених дистрибюторів з ринку.
Подібна схема повторилась і з іншими закупівлями. Весною 2013 року «Індар» вперше став постачальником вакцин для профілактики гемофільної інфекції типу b, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, паротиту та краснухи на суму 104,21 мільйона гривень. Також завод отримав контракти на постачання факторів коагуляції крові та фактора Віллебранда (2,08 мільйона гривень). У серпні 2012 року «Індар» розпочав поставляти тест-смужки для глюкометрів на суму 15,80 мільйона гривень.
Тест-смужки найяскравіше продемонстрували посередницьку роль «Індару». За даними журналістів телеканалу ТВі, завод продав МОЗу тест-смужки компанії «Рош діагностікс», але придбав їх не у виробника, а у британської фірми Altona Trade Agency LLP. Ця компанія була зареєстрована на два офшори з Белізьких островів — Corporex limited та «Інтегрекс лімітед». Контракт від «Альтони» підписав латвієць Іво Стелфс, який раніше працював у Парекс-банку в Ризі — установі, що стала героєм міжнародних скандалів через підозри у відмиванні брудних грошей.
Згідно з контрактом, гроші, отримані на державному тендері, «Індар» перерахував у Латвію, де Altona Trade Agency LLP мала відкритий рахунок. На белізькі офшори було переведено рівно стільки коштів, скільки завод отримав від МОЗу. Таким чином, державне підприємство не отримало жодного прибутку від цієї операції.
Контракт з британсько-белізькими партнерами виявив ще одну особливість. Його укладено того самого дня, коли було оголошено міністерський тендер. Це означало, що коли інші постачальники ще вивчали документацію, «Індар» уже замовляв у «Альтони» точну кількість тестів, яку хотів МОЗ, і на точну суму, яку планувало витратити міністерство.
Такий інформаційний зв'язок можна пояснити тим, що МОЗ та завод є пов'язаними особами. Держкомпанія «Укрмедпром» володіє 71 відсотком акцій «Індару». Однак інсайд — не єдина перевага, яку отримав завод від стосунків із чиновниками.
У серпні 2012 року було прийнято закон, який вивів державні підприємства з-під обов'язкових тендерів. Якби «Індар» закуповував тест-смужки до цієї дати, він мусив би оприлюднити інформацію у «Віснику державних закупівель» та провести тендер. Сьогодні ж завод має право купувати що завгодно, за скільки завгодно і нікому про це не повідомляючи. Це комерційна таємниця. Тому невідомо, за якою ціною та в кого завод придбав ліки від СНІДу, вакцини чи препарати для гемофіліків.
Другий закон, прийнятий під час квітневого засідання парламентської більшості на Банковій, додав до закону про держзакупівлі норму про те, що учасники медичних тендерів повинні мати «власні виробничі потужності». На практиці це означатиме торжество посередників, які імпортуватимуть іноземні ліки, паковатимуть їх у коробки «на власних потужностях» і продаватимуть державі вдесятеро дорожче. Вимога про наявність власних виробничих потужностей є необов'язковою, і встановлювати її замовник має право коли завгодно.
«Індар» уже готується до розгортання таких потужностей. Напередодні тендеру по СНІДу голова правління «Індару» Любов Вишневська повідомила про готовність локалізації антиСНІДівських препаратів. Імпортний препарат мають пакувати на потужностях «Індару» нинішнього року. Завод пройшов інспекцію міжнародної компанії Abbott (хоча про це відомо лише зі слів керівниці «Індару», на сайті корпорації згадок про український завод немає). Наступні кроки — первинна упаковка, таблетування та капсулювання, а потім робота з самими субстанціями. Але це — через п'ять років. Нині це перепакування з одних коробок в інші, однак зі всіма преференціями «вітчизняного виробника».
Голова правління задекларувала випуск ще й ліків проти туберкульозу та розширення лінійки препаратів проти діабету. Разом із тест-смужками, вакцинами та факторами крові це складає ринок вартістю на мільярди гривень.
У державних підприємствах головний часто не той, хто володіє, а той, хто управляє. Держава володіє через «Укрмедпром», який отримав 71 відсоток акцій у результаті судових процесів. Торік власність була відібрана у белізького офшору «Сторк холдінгс лімітед», якому держкомпанія п'ять років тому за загадкових обставин цей пакет акцій передала. За цим офшором, за чутками, ховалось авторитетне угрупування російсько-українського походження.
Сьогодні головою правління «Індару» є Галина Вишневська, менеджер із широким колом бізнес-інтересів. Вона — співвласниця фармацевтичної компанії «Рідан» з Олександром Хейломським, який у 90-х роках працював у Держкоммедбіопромі. Вишневська проявилась і в туроператорі «Романтик-тур», і у компанії «В.В.-Віксі», де її партнером є фірма «Крепідо» екс-депутата від Партії регіонів Олександра Супруненка, брата В'ячеслава Супруненка, колишнього зятя Леоніда Черновецького.
Набагато значиміша постать — голова наглядової ради «Індару» Дмитро Політіко. Кілька років тому він очолював ТОВ «Демидівський кар'єр», засновниками якого були Олег Поволоцький (близький до «тендерника» Антона Яценка, у 2010 році кілька місяців очолював Держспоживстандарт, потім перейшов до Держагентства екологічних інвестицій) та Володимир Галицький (екс-голова Держцентру зайнятості, під слідством за корупцію).
Кар'єра Політіко змінилась, коли до апарату МОЗ потрапив його однокурсник часів навчання в КПІ Роман Богачов. Богачов перейшов до МОЗ із приватного консорціуму «Менеджмент консалтинг груп» разом із Дмитром Підтуркіним, який нині є радником міністра. Спочатку Богачов став радником міністра, а в березні 2012 року — заступником міністра, очоливши апарат міністерства і тендерний комітет МОЗ.
Поширена думка, що міністр Раїса Богатирьова відповідає за те, як МОЗ тендерить майже 2 мільярди гривень на рік, є правдою лише на кілька відсотків. Наочним прикладом того, «хто є who» в міністерстві, стали тендери на постачання вакцин для дітей, результати яких стали відомі наприкінці квітня. На ці торги заявки на загальну суму 5,18 мільйона гривень подавало ПАТ «Фармстандарт-Біолік», акціонером якого донедавна був син міністра Олександр Богатирьов.
Ще торік питань щодо переможця не виникло б. Після призначення Раїси Василівни міністром успіхи «рідної» фірми на державних тендерах мали яскраво окреслений висхідний тренд. У 2010 році «Фармстандарт-Біолік» натендерив 15 мільйонів гривень, у 2011-му — 30 мільйонів, у 2012-му — 37 мільйонів. Однак у 2013 році все змінилось.
Навесні проти «богатирьовського» заводу було проведено потужну кампанію. Нардепи від «Батьківщини» розповідали про смертельні випадки серед дітей, яких щепили вакциною «Фармстандарту». На диво оперативно відреагувала Державна лікарська служба, що призупинила використання вакцин цього виробника. Втрутилася і Генеральна прокуратура. Міністр вистачило впливу, аби не дійшло до арештів та конфіскацій. Сам факт подачі заявки «Фармстандартом» на тендер свідчить, що компанії вдалось розібратись із Держлікслужбою.
Однак тендерний комітет МОЗу відхилив заявку через відсутність копії документів на право користування складськими приміщеннями та надання деяких документів без перекладу українською мовою. Остання претензія є досить цинічною, оскільки міністр Богатирьова від минулого року очолює урядову групу з розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства про порядок застосування мов в Україні. Те, що неодноразовий переможець тендерів раптом розучився подавати документацію, викликає подив.
Цю невдачу можна було б списати на продаж Олександром Богатирьовим 19 відсотків своїх акцій заводу. Однак насправді завод далеко від Богатирьових не пішов. За даними «Forbes-Україна», акції було продано не російській компанії «Фармастандарт», яка є одним із основних власників заводу, а Олександру Забудкіну, давньому товаришу сім'ї та партнеру Богатирьових по компанії «Сінбіас фарма» (випускає онкопрепарати). Забудкін має тепер 41 відсоток акцій «Фармстандарт-Біоліку».
Цей випадок заронив у багатьох сумнів, хто є головним розпорядником мільярдів МОЗу: міністр Богатирьова чи її заступник Богачов, який очолює тендерний комітет. Про Богачова два роки ходять чутки як про людину, котру захищає значно вищий омофор.
Поки що однозначно можна стверджувати, що Богачов не є креатурою Богатирьової. Де-юре спочатку Богатирьова стала міністром у лютому 2012 року, а він став її заступником у березні. Однак де-факто Богачов залишився їй у спадок від попередника — Олександра Аніщенка, в якого працював радником і вже тоді був відомий як куратор закупівель міністерства. Аніщенка поза очі називали протеже діячки медичного ринку Тетяни Бахтєєвої.
Колись про Бахтєєву та Богатирьову говорили як про представників однієї групи Ріната Ахметова і навіть як про подруг, однак нині це — непримиренні конкурентки. Богатирьова завдячує своєю посадою виключно президентові Віктору Януковичу. На соціально чутливому ринку медичних послуг йому потрібен той, хто може організувати лікарів на виборах, як це робила вона у 1999 році для Леоніда Кучми. І в разі чого піде з посади, не ламаючи схем, зав'язаних на інших персонажах.
Голова парламентського комітету з питань медицини Тетяна Бахтєєва є одним із найвпливовіших лобістів, однак тримається здебільшого в тіні. Мало хто знає, що вона, всупереч закону про статус народного депутата, вже багато років після обрання до парламенту продовжує бути директором Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання. За останні два роки ця лікарня замовила ремонтних робіт на 56 мільйонів гривень, що є одним із рекордних показників для регіональних лікарень.
Саме в «головлікарській» іпостасі Бахтєєва була колегою Аніщенка, який до призначення у МОЗ числився головлікарем Донецької дитячої лікарні №5. Вона знала про його відповідність міністерській посаді набагато більше, ніж Богатирьова, яка до кінця 2011 року перебувала в опалі Януковича за свій партійний демарш «помаранчевих» часів.
Держава починала відбирати «Індар» у офшору ще в 2011 році, коли Богатирьова тільки будувала плани повернення до МОЗ, а Богачов уже був радником міністра. Керівником заводу став саме його однокурсник.
Із серпня 2012 року «Індар» набрав міністерських підрядів на 224,98 мільйона гривень. Із врахуванням тендерів інших медичних установ, за ці 9 місяців завод отримав підрядів на 254,88 мільйона гривень. Це — дві третини від усіх тендерів «Індару», виграних з моменту заснування «Вісника держзакупівель» у 2008 році. І далеко не межа бажань.
Керівники на місцях часто дозволяють собі досить незалежну від центру поведінку, обираючи власних тендерних улюбленців та величину маржі. Державний завод почав давити маргіналів із допомогою інших органів. За останні три місяці нараховано близько десятка звернень «Індару» до Антимонопольного комітету із заявами про дискримінаційні умови тендерів.
Здебільшого «Індар» тисне на те, що місцеві управління охорони здоров'я та лікарні ставлять вимогою, аби термін придатності інсуліну після першого відкриття упаковки був не меншим семи тижнів. Тоді як «індарівська» продукція псується вже через три. АМКУ завжди стає на бік «вітчизняного» інсуліну, не зважаючи на аргументи замовників, що хворі за три тижні не встигають використати всю упаковку, а тому половину ліків доведеться викидати.
Ринок медичних держзакупівель вагою 8,5 мільярда гривень на рік (дані за 2012 роком без урахування санаторних послуг) чекає чергового улюбленця долі. Останні 209 мільйонів гривень «Індару» безперечно виведуть його в лідери рейтингу улюбленців медичної влади за підсумками 2013 року. Жаль лише, що важко буде дізнатися, скільки на цьому успіху заробить саме держава. Ця інформація є таємницею — комерційною.