Україна почала тестувати нову схему державних закупівель — рамкові угоди. Цей експеримент запустили одночасно в двох регіонах: на Донеччині та в Криму. Заклади охорони здоров'я почали закуповувати за цією процедурою продукти, медикаменти та устаткування. Ідея виглядала логічною: замість того щоб кожна лікарня окремо проводила тендер, кілька установ однієї області об'єднуються, а основний розпорядник коштів (наприклад, МОЗ) призначає генерального замовника. Той проводить один конкурс для всіх, укладає рамкову угоду з низкою постачальників, а потім лікарні можуть швидко замовляти потрібне без додаткової бюрократії. Теоретично це мало дати два переваги: економію часу та зниження цін через конкуренцію постачальників за місце в «обраному колі».
Кримський досвід: контроль і логіка
Кримське Мінохорониздоров'я наприкінці квітня заявило про успіх. За словами відомства, завдяки високій конкуренції вдалося знизити ціни на харчі порівняно з попереднім роком, і перша партія вже зекономила 2,7 мільйона гривень. Коли редакція порівняла «рамкові» ціни на овочі та м'ясо, за якими контрактувались кримські лікарні, з даними моніторингу Мінекономіки АРК, картина виявилася цілком логічною.
На момент підписання рамкових угод ціни дещо перевищували середні ринкові показники по Криму. Однак станом на початок червня договірні ціни вписувались у середні показники — за винятком яловичини, яка залишалась трохи дорожчою. Крім того, кримчани запровадили механізм, який унеможливлював подальше зростання цін. На період до середини червня ціни були заморожені. Потім мав запрацювати двоступеневий контроль.
Для м'яса, визнаного соціально значимим товаром, діяла Постанова Ради міністрів Криму № 212. Вона дозволяла постачальникам додавати до ціни витрати на транспортування, але забороняла підвищувати ціну більше ніж на 10% від гуртової ціни виробника — традиційна торговельна націнка. Для овочів ціна не могла перевищувати показники офіційної статистики за попередній період, тобто орієнтиром слугував той самий моніторинг.
Це дало ще один результат: кримські лікарні, які стали учасниками рамкової угоди, почали платити однакові ціни. Рік раніше кримське МОЗ оприлюднило статистику тендерних цін, за якими різні медзаклади купували курятину й свинину — різниця подекуди сягала двох разів. Тепер різниця між постачальниками на овочах становила максимум 14 копійок, на м'ясі — 1,30 гривні. Ситуація не ідеальна, оскільки роздрібні ціни — не гуртові, але закупівлі почали вкладатися в якусь послідовну схему, однакову для всіх.
Донеччина: розрив у цінах і відсутність контролю
На Донеччині рамковий експеримент розвивався зовсім інакше. Насамперед вражає розрив у цінах різних постачальників для лікарень однієї області. Тубдиспансер Маріуполя мав купувати яловичину без кістки по 65 гривень за кілограм, а психіатрична лікарня № 7 у тому ж місті — по 79 гривень. На цибулю старого урожаю один постачальник пропонував 3,80 гривні за кілограм, інший — 6,60 гривні.
Коли редакція порівняла ці ціни з моніторингом Мінекономрозвитку України, результат виявився тривожним. Навіть найнижчі з «рамкових» цін на старі овочі перевищували роздрібні у півтора-два рази на момент укладення угоди. Найдорожчі постачальники перескакували планку подекуди в три рази. Станом на червень, коли вже були підписані окремі договори, закупівельні ціни порівняно з ринковими все ще виглядали дико.
На відміну від Криму, в конкурсній документації донецьких тендерів редакція не знайшла жодних обмовок про цінові обмеження, орієнтацію на постанови чи моніторинги. Механізм контролю, який запровадили в Криму, на Донеччині відсутній.
Постачальники: політичні зв'язки та великі суми
Рамкові угоди на Донеччині уклали з шістьма компаніями. ТОВ «ФОК «Аякс» заробила на тендерах 46,64 мільйона гривень. У 2006 році співзасновником фірми став Качур Олександр Юрійович — донеччанин, який раніше був заступником начальника головного управління охорони здоров'я Донецької ОДА. У січні того року він був призначений першим заступником Міністра охорони здоров'я України. Пізніше фірма змінювала власників; з 2011 року співвласниками стали Олексій Апанасевич та Ольга Голубкова.
ТОВ «Енерготорг» існує з 2001 року. Засновниками є Марк Штурман, депутат Старобешівської райради Донецької області від Партії регіонів, та ТОВ «Експо-Дон», яке також належить родині Штурмана і Григорію Сльозу. Штурман одночасно є директором структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» — «Підприємства робочого постачання «Енерготорг». Компанія заробила 14,16 мільйона гривень.
ТОВ компанія «Inpro» була заснована у 1992 році низкою фізичних осіб, серед яких був Павло Бурлаков, наразі перший заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Бурлаков очолював цю фірму в 1992–1995 роках. У 2005 році фірму переоформили на Людмилу Зукіну, Світлану Костюченко та Тамару Бєлоусову, яка багато років була директором компанії. Бєлоусова наразі є депутаткою Макіївської міської ради від Партії Регіонів і директором комунального підприємства «Макіївський комбінат дитячого харчування». Саме в Макіївку фірма постачатиме м'ясо та овочі. Компанія заробила 48,79 мільйона гривень.
ПрАТ «Донхарчсервіс» заснована у 1996 році. Найбільша частка належить родині Соловйових: Євгену Соловйову (директор), Олексію, Віталію та Оксані Соловйовим. Компанія заробила 34,40 мільйона гривень.
ТОВ «Укрпродукт» існує з 1997 року. Співвласниками від заснування є Леонід Юдіцький та Юрій Карталов. Карталов також є співзасновником ТОВ «Укрвостокстрой». З 2002 року до весни минулого року до складу співвласників входив Гуменюк Олександр Миколайович — депутат попередніх скликань Донецької облради від Партії регіонів і брат Ігоря Гуменюка, народного депутата від Партії Регіонів попередніх двох скликань. Компанія заробила 322,94 мільйона гривень — найбільше серед усіх постачальників.
ТОВ «Продинфо» засновано Іриною Точіловою, яка також є директором. Компанія заробила 29,03 мільйона гривень.
Усього шість компаній отримали контракти на суму понад 495 мільйонів гривень. Більшість власників та керівників мають політичні зв'язки з органами влади Донецької області та Криму.