Фермерське господарство «Крутеньке» з Кіровоградщини вирішило скористатися державною програмою форвардних закупівель. Ідея здавалась привабливою: держава купує врожай наперед, виплачуючи 50% вартості до посівної, а решту — після збору. Хоча ціни при такій схемі нижче ринкових, селяни отримують гарантовану фінансування для посівної кампанії.
Договір з Аграрним фондом було підписано 24 травня 2012 року, коли посівна вже завершувалась. За умовами контракту господарство мало поставити 980 тисяч тон пшениці третього класу, а фонд — виплатити 1,77 млн гривень. Половину суми Аграрний фонд гарантував перерахувати протягом трьох днів.
Однак обіцяні гроші не надійшли вчасно. Червень минув без платежу, липень почався так само. Селяни чекали, а пшениця тим часом дорожчала на ринку. Лише 20 липня на рахунок господарства надійшло 883 тисячі гривень — перша частина платежу. Гроші були відправлені 2 липня, але дійшли лише через 18 днів.
Того ж дня, коли платіж надійшов, «Крутеньке» повідомило Аграрний фонд про розірвання контракту. Господарство утримувало гроші до 7 листопада, коли повернуло їх державі. Селяни були впевнені, що порушення умов контракту з боку фонду звільняє їх від зобов'язань.
Прокурор в інтересах держави подав позов до Кіровоградського суду з вимогою стягнути штраф за невиконання контракту. Аргументація була такою: Аграрний фонд виконав свій обов'язок, хоч і з двомісячною затримкою, а фермерське господарство — ні. За логікою прокурора, селяни мали розірвати контракт до 20 липня, тобто до надходження платежу. Після надходження грошей на рахунок вони вже не мали права відмовитись від угоди.
Кіровоградський суд першої інстанції задовольнив позов. Господарство подало апеляцію, намагаючись переконати суд, що затримка платежу на два місяці давала підстави сумніватись у отриманні другої частини оплати. Дніпропетровський апеляційний суд відхилив апеляцію, зазначивши, що страхи та припущення не можуть бути підставою для розірвання контракту, а зерно так і не було поставлено державі.
Штраф становив 20% від вартості контракту — 353 тисячи гривень штрафу та 53 тисячи гривень пені, разом 400 тисяч гривень. За офіційним курсом того часу це складало близько 50 тисяч доларів.
Історія демонструє, як селяни, спокусившись на державну програму підтримки, опинились у ситуації, коли затримка платежу з боку держави не звільнила їх від зобов'язань, а натомість призвела до значних фінансових втрат. Інформація про судові рішення надійшла з Реєстру судових рішень.