Історія В'ячеслава Валеріївича Макарова, полковника Державної прикордонної служби, демонструє складну траєкторію кримінального переслідування та його наслідків у системі державних закупівель.
У першій половині 2012 року Макаров, який обіймав посаду начальника управління – начальника відділу продовольчого забезпечення управління матеріального забезпечення Департаменту забезпечення Держприкордонслужби, розповідав представникам бізнесу, що без його підпису жодна поставка продовольства не буде прийнята та оплачена. Згідно з матеріалами справи, компанії «Істок-Днепр» та «Україна» передали йому кошти за вирішення тендерних питань: перша – 46 тисяч гривень у кафе «Вареничній» поряд з центральним вокзалом, друга – 40 тисяч гривень на вулиці біля головного офісу ДПС.
СБУ та військова прокуратура затримали полковника 13 липня 2012 року одразу після останньої передачі грошей. Кримінальну справу було порушено за ознаками частини 3 статті 368 Кримінального кодексу України, яка передбачала позбавлення волі строком від 5 до 10 років, позбавлення права займати посади та конфіскацію майна.
Процесуальні дива почалися швидко. Вже 16 липля 2012 року суд відпустив Макарова під заставу 40 800 гривень. У листопаді того ж року він отримав вирок, але за іншими статтями – за шахрайство (частина 2 статті 190 КК) та зловживання службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду у вигляді підриву авторитету органів державної прикордонної служби України.
Суд дійшов висновку, що полковник насправді не мав можливості впливати на те, що замовлятимуть прикордонники, а тому його дії розцінили не як хабарництво, а як розводка. За шахрайство Макаров отримав два роки, за зловживання – три роки. При об'єднанні вироків сумарний термін склав три роки з іспитовим терміном 2,5 роки. Суд не позбавив його звань та посад. Гроші у розмірі 86 тисяч гривень повернули «ошуканим хабародавцям», ще 10 тисяч полковник сплатив за судові експертизи.
Перекваліфікація прокуратурою дій Макарова з мінімальних п'яти років позбавлення волі за хабар на «слабкіші» статті обвинувачення залишається предметом припущень. Затримання полковника дивним чином співпало з відмовою тодішнього спікера Верховної Ради Володимира Литвина підписати скандальний «мовний» закон. Очільником прикордонної служби був генерал армії Микола Литвин, рідний брат екс-спікера. Макаров раніше служив тиловиком у внутрішніх військах МВС, які на початку 2000-х років очолював той самий Микола Литвин. Батько полковника, Макаров Валерій Валентинович, був екс-заступником начальника тилу внутрішніх військ МВС СРСР по Україні та Республіці Молдова, а згодом заступником Командувача Національної гвардії України з тилу у 90-х роках, коли Литвин служив у Нацгвардії.
Після судового вироку Макаров не був звільнений з Прикордонної служби. Однак його кар'єра у військовій ієрархії, схоже, зупинилась. Водночас у «Віснику держзакупівель» з'явилась особа, що підписується як Макаров В.В., у якості представника ТОВ «Смілапостач», зареєстрованого у лютому 2013 року – вже після судового вироку.
За півроку діяльності компанія отримала контракти на суму 1,76 млн гривень на харчових тендерах кількох лікарень та Державної прикордонної служби – саме там, де раніше працював Макаров. «Смілапостач» також кілька разів подавала заявки на тендери Внутрішніх військ МВС, але отримувала відмови через формальні претензії до наявності необхідних довідок. На відміну від прикордонної служби, Внутрішні війська МВС, які нині не мають жодного стосунку до Литвина, не схвалювали заявки компанії.