Механізм державного контролю над цінами на лікарські засоби, запроваджений урядом, мав запобігти їх штучному завищенню. Натомість експерти виявили, що система перетворилася на інструмент для легалізації надмірних надбавок.
Проблема виникла після того, як з 1 вересня 2012 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів про обов'язкове декларування оптово-відпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення. Документ передбачав, що закупівельна ціна для бюджетних установ не повинна перевищувати задекларовану у Реєстрі оптово-відпускну ціну з урахуванням мита, ПДВ і 10% надбавки постачальників.
Центр протидії корупції провів аналіз цінової політики Міністерства охорони здоров'я та Державної пенітенціарної служби при закупівлі препаратів останніми роками. Голова правління ЦПК Віталій Шабунін пояснив механізм зловживання: «Реєструється ціна в тричі дорожча ринкової, а потім ліки закуповують в рамках дозволених 10%. В результаті і законність дотримано, і 300% навару для відката отримано».
Дослідження виявило суттєві розбіжності між цінами в Реєстрі та фактичними тендерними цінами. Так, препарат на основі канаміцину виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» (1000 мг) МОЗ закуповував за 3,08 гривні, Державна пенітенціарна служба – за 5,00 гривні, тоді як у Реєстрі значилася ціна 7,89 гривні. Левофлоксацин того ж виробника (500 мг) коштував у МОЗ 1,40 гривні, у ДПтС – 8,10 гривні, а в Реєстрі – 11,00 гривні. Гатифлоксацин (400 мг/200 мл) демонстрував найбільший розкид: тендерна ціна МОЗ становила 31,50 гривні, ДПтС – 79,00 гривні, а в Реєстрі коливалася від 43 до 176 гривень залежно від виробника.
Ці дані привернули увагу народних депутатів від опозиції. Віктор Чумак (УДАР), Леся Оробець (Батьківщина) та Микола Головка (Свобода) звернулися до Антимонопольного комітету з проханням провести перевірку.
Системна проблема полягає в тому, що держава приймає задекларовані ціни на віру. Постанова КМУ не зобов'язує МОЗ або будь-який інший орган перевіряти цифри перед публікацією. Крім того, не врегульовано питання відповідальності та санкцій для тих, хто подає недостовірну інформацію.
Наказ МОЗ №705 передбачає, що «особи, залучені до створення, ведення, поновлення та використання Реєстру цін, є відповідальними за своєчасність та достовірність внесених даних». Однак у самій постанові всю відповідальність за достовірність поклали на заявника. При цьому в жодному документі не прописано, що робити, якщо заявник змінив ціну, але не подав заявку на зміни в Реєстр, або подав ціну без обґрунтування.
На запит редакції МОЗ відповів, що у разі надходження інформації про суттєво меншу тендерну ціну порівняно з задекларованою, міністерство інформує про це Міністерство доходів та зборів та Держінспекцію з контролю за цінами. Однак міністерство не займається внесенням відповідних правок у сам Реєстр.
Проблема завищення цін на ліки в Україні виходить далеко за межі державних закупівель. Препарат «Онкаспар» для лікування онкохворих коштує в Україні 18 тисяч гривень, тоді як у Польщі – 13 тисяч гривень. «Елігард» в Україні вартує 4500 гривень, у Словаччині – 2045 гривень. «Ербітукс» коштує 3671 гривню в Україні та 1800 гривень в Угорщині. Навіть звичайний «Фарінгосепт» для лікування застуди в Україні дорожчий у півтора рази, ніж у Росії (26,5 гривні проти 18 гривень). Препарат для лікування суглобів «Мукосат нео» в Україні продається в чотири рази дорожче, ніж у Білорусії (205 гривень замість 49 гривень).
Народний депутат Павло Петренко (Батьківщина) у своєму блозі відзначив, що посилення конкуренції на ринку державних закупівель сприяє зниженню цін. У 2011 році ціни знижено в середньому на 9–10 відсотків, за окремими позиціями – у 2 і більше рази. У 2012 році ціни знижено приблизно на 5–6 відсотків. У 2013 році централізовані закупівлі МОЗ України за найбільш соціально важливими напрямами в середньому на 5 відсотків дешевші, ніж у 2012 році.