Журналісти «Зеркала недели. Украина» Юлія Мостова та Тетяна Сіліна опублікували розслідування про комплекс заходів, спрямованих на залучення України до євразійського інтеграційного процесу. Документ розкриває стратегію економічного та політичного впливу на українське керівництво, олігархів і суспільство.
Економічні розрахунки та прогнози
За економетричними оцінками, участь України в Митному союзі (МС) та Єдиному економічному просторі (ЄЕП) мала б забезпечити півтораразове збільшення макроекономічного ефекту їхнього створення. Документ передбачав, що це дозволить збільшити ВВП України на 15–18% у середньостроковій перспективі та забезпечить виживання машинобудівного, агропромислового та хіміко-металургійного комплексів, які становлять основу економіки.
На противагу цьому, створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС мало б погіршити торговий баланс на 1,5 млрд дол. на рік, тоді як присутність у МС поліпшила б умови торгівлі на 9 млрд дол. щорічно.
Політична ситуація та проблеми влади
Документ констатував глибоку економічну кризу в Україні, яка балансувала на грані дефолту. Українське керівництво, попри економічну необхідність, продовжувало курс на європейську інтеграцію, остаточно парафіювавши проект договору з ЄС про ЗВТ, підписання якого планувалося на листопад.
Підтримка президента Віктора Януковича різко впала. За два роки кількість громадян, які його повністю підтримували, зменшилася з майже 40% у травні 2010 року до 13%. Водночас 47% українців його не підтримували проти 23% у 2010 році.
Партія регіонів, хоча й формально лідирувала на виборах, мала нестійку підтримку виборців. За офіційними даними, вона набрала 30% голосів (72 депутати) за партійними списками, проте за оцінками спостерігачів та опонентів, за неї проголосувало лише 17% українських виборців. У Києві Партія регіонів отримала підтримку лише 12,6% виборців, тоді як три опозиційні партії разом набрали 73,7%.
Стратегія впливу на бізнес
Документ передбачав активізацію українського бізнесу, зацікавленого в присутності в МС. Роботу мала вести спеціально створена для лобіювання Асоціація «Постачальники Митного союзу» спільно з громадським рухом «Український вибір» Віктора Медведчука.
Планувалося проведення конференцій, круглих столів та семінарів за участю структур Євразійської економічної комісії та представників російських міністерств, відповідальних за регулювання доступу до ринків МС (Мінсільгоспу, Роспотребнадзору, Рособоронзакупівель, ФТС, Мінпромторгу та економічного розвитку РФ, РЖД).
Особливе значення надавалося позиції українських олігархів, які мали прямий потужний вплив на Януковича та керівництво впливових політичних партій. Документ називав Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Сергія Клюєва, Павла Колесникова, Костянтина Григоришина, Давида Жванія, Бадрі Васадзе, Юрія Ярославського, Петра Порошенка, Ігоря Іванющенка та Миколу Присяжнюка як ключові фігури, на яких слід впливати.
Особливу увагу передбачалося приділити бізнесу сім'ї президента, зокрема його сина Олександра Януковича, з метою створення залежності цього бізнесу від російських структур.
Вплив на державні органи та парламент
Документ констатував, що значна частина українського чиновництва «давно і щільно обробляється західними спецслужбами». Передбачалося персональна дискредітація чиновників МЗС, СБУ, Мінобороны, Мінфіну та Мінекономіки з метою їхнього усунення з керівних посад.
Особливу увагу приділялося роботі з керівництвом Кабінету міністрів України, позиція якого описувалася як суперечлива. Документ наголошував, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС критично залежить від позиції Голови Кабміну.
Для впливу на парламент планувалося формування мережі прихильників присутності в МС серед депутатів усіх партій та створення міжфракційної депутатської групи, яка лобіювала б цілі присутності.
Медійна кампанія та інформаційна робота
Документ визнавав домінування антиросійської риторики в українських ЗМІ, «обильно сдобренной ложью, фальсификациями, разжиганием ненависти в отношении России». Основні важелі впливу на українські ЗМІ знаходилися в руках олігархів, близьких до Януковича: Віктора Пінчука, Петра Порошенка, Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна, Ігоря Коломойського та Ріната Ахметова.
Планувалося досягнення персональних домовленостей з власниками телеканалів щодо нейтралітету в доступі до ефіру прихильників присутності в МС, домовленостей з телеведучими про запрошення експертів на ток-шоу та радіопрограми, створення журналістського пулу прихильників присутності.
Документ передбачав розроблення серії програм для регіонального телебачення та ефективної пропагандистської кампанії ідеї присутності в МС. Противники участі в МС, за документом, стверджували, що Україна втратить національний суверенітет, залежатиме від Росії, втратить можливість приєднання до ЄС та створення безвізового режиму, погіршить умови доступу на європейські ринки капіталу та високих технологій. Вони також вказували на втрату кредитної лінії МВФ, падіння міжнародних рейтингів та зниження капіталізації провідних корпорацій.
Документ пропонував залучити експертів з Білорусі та Казахстану для пояснення реальної практики роботи інститутів ЄЕК, яка, на його думку, виключала б пригнічення національного суверенітету на відміну від інститутів ЄС.
Роль релігійних організацій та громадських рухів
Документ визначав найбільш активних прихильників присутності в МС як прихожан Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) та противників як прихожан УПЦ Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви.
Планувалося залучення українського духовенства УПЦ МП до активної роботи, використання можливостей Російської православної церкви та Союзу православних громадян України.
Основою для формування мережі мали стати вже існуючі проросійські громадські організації. Координатором роботи пропонувалося використовувати Собор слов'янських народів Росії, Білорусі та України та громадський рух «Український вибір» Віктора Медведчука.
Економічні механізми посилення залежності
Документ передбачав низку заходів для посилення російського економічного впливу на Україну:
— Проведення кредитного СВОПу «рубль-гривня» з надання рублю статусу першокласної валюти на Україні в еквіваленті до 4 млрд дол. строком на рік з можливістю подальшого продовження. Українська сторона планувала використовувати рублеву частину на оплату газу, імпортованого з Росії.
— Створення російсько-українського Міжнародного депозитарного центру за участю ММВБ, Центрального депозитарію України та інших зацікавлених структур для забезпечення прозорості руху прав власності на українські підприємства та захисту прав російських інвесторів.
— Присутність України в системі технічного регулювання МС.
— Учреждення російсько-українсько-білоруської корпорації міжнародного інноваційного співробітництва «Мир».
— Створення російсько-української корпорації розвитку Криму та інших регіональних корпорацій розвитку за участю російського капіталу.
— Розроблення єдиних вимог до діяльності кредитних рейтингових агентств.
— Створення спільної російсько-української корпорації в галузі транспортного авіабудування шляхом об'єднання АНТК імені Антонова, ДП «Прогрес», АО «Мотор Січ» (Україна) та ОАО «Авіастар-СП» (Росія).
— Створення спільного російсько-українського підприємства в галузі ядерного палива для українських АЕС.
— Створення російсько-українського газотранспортного консорціуму.
Міжнародні аспекти та нейтралізація опозиції
Документ передбачав залучення Білорусі та Казахстану як партнерів МС до процесу взаємодії з українською стороною. Пропонувалися прямі обговорення теми присутності в МС між Януковичем та президентами Олександром Лукашенком та Нурсултаном Назарбаєвим.
Для нейтралізації негативного ставлення ЄС та США планувалося ведення розмов про виставлення зони вільної торгівлі до публічного заявлення України про присутність в МС, а після такого заявлення — пропозиція переговорів про компенсації можливого погіршення доступу товарів на український ринок.
Документ пропонував знайти та залучити до процесу присутності російських прихильників серед західних експертів та об'єктивних дослідників, які могли б дати позитивне висвітлення євразійської економічної інтеграції.
Ресурсне забезпечення та канали впливу
Документ визнавав комерціалізацію української владної еліти та наголошував на економічному каналі впливу як найбільш значущому. Аналіз структур бізнесу Фірташа, Ахметова, Пінчука, Порошенка та інших ключових фігур свідчив про їхню критичну залежність від російських кредиторів, ринків збуту та джерел сировини.
Документ передбачав залучення до роботи державних корпорацій та приватних структур, включаючи Альфа-банк, Лукойл, АФК «Система», компанію «РУСАЛ» та групу компаній «ЕВРАЗ».
Особливе значення надавалося врахуванню особистих економічних інтересів Януковича, зокрема розвитку бізнес-структур його сина Олександра.
Для медійної роботи передбачалося розроблення медіаплану, формування пулу журналістів та експертів, концентрація керованих медіаресурсів, включаючи контрольовані російськими властями електронні ЗМІ федерального рівня, контрольовані російським бізнесом українські ЗМІ та впливові незалежні українські ЗМІ, які підтримували співробітництво з Росією.
Інформаційне та аналітичне забезпечення мало надаватися Національним інститутом розвитку спільно з Інститутом народногосподарського прогнозування РАН та Інститутом економіки й прогнозування НАНУ.
Роботу через канал громадських організацій передбачалося вести через Россотрудничество з опорою на мережу вже існуючих організацій та рухів, залучаючи молодь шляхом надання грантів на гуманітарні цілі за зразком діяльності західних фондів на Україні.
Цілі та очікування
Документ визначав найближчими цілями роботи: запобігання підписанню угод України з ЄС про асоціацію; формування впливової мережі проросійських громадсько-політичних сил, здатних стримувати українські влади від неблагоприємних для Росії дій та змушувати їх до присутності в МС і ЄЕП; нейтралізацію політичного та послаблення медійного впливу євроінтеграторів; створення умов для присутності України в МС і ЄЕП до 2015 року.
У разі продовження дрейфу Януковича на Захід документ передбачав, що результатом роботи мала б стати перемога російського кандидата на президентських виборах 2015 року.
Документ констатував, що повторення «помаранчевої» революції на Україні при збереженні складених тенденцій є дуже ймовірним. Втрата влади Януковичем мала б спричинити розпад Партії регіонів, оскільки її олігархічна верхівка, яка зберігала зв'язки як з «помаранчевими», так і з західними партнерами, перейшла б до стану переможців.