Приватна резиденція Віктора Януковича на березі Чорного моря в селищі Відрадне між Ялтою і Нікітським ботанічним садом отримала назву «Чайний будинок». Будівництво розпочалося у 2004 році, коли Янукович обіймав посаду прем'єр-міністра, а до 2010 року, коли він став президентом, палац уже височів на узбережжі.
Президентська охорона, однак, визнала об'єкт вразливим для безпеки через те, що його територія добре простріліється зі схилів. Тому дні народження у липні Янукович святкує на державних дачах ДУСі, хоча й залишається в Криму.
Прилеглі до резиденції землі поступово заселялися людьми з оточення президента. У грудні 2013 року його син Олександр Янукович отримав у Відрадному поряд з «Чайним будинком» ділянку площею 40 соток на вулиці Янтарній. Цю вулицю відремонтували за 2,80 млн грн з державного бюджету. Одночасно у селищі розпочалася велика реконструкція каналізації, проект якої оцінювався у 2,05 млн грн.
На відстані кількасот метрів вище по схилу, у сусідньому селі Восход, виникла нова забудова. Хоча юридично ділянка площею 0,86 га розташована в Восході, фактично вона межує з Відрадним і розташована неподалік від президентського палацу. Територія обнесена кованим залізом і кам'яними мурами висотою три метри. Там будуються п'ять великих приватних резиденцій та один менший будинок, можливо для охорони та прислуги. На момент дослідження будинки ще не були завершені.
У 2010 році Масандрівська селищна рада видала дозвіл на розробку документації для забудови цієї ділянки. За рішенням ради, земля належала Ірині Іванющенко, дружині народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, та Юрію Шумакову. Згідно з даними Держархбудінспекції, Іванющенко задекларувала готовність одного житлового будинку на вулиці Аврори, 34 (літера «в»), а Шумаков – чотири будинки (літери «а», «б», «г», «д») та господарський блок («е»).
Юрій Іванющенко, відомий у правоохоронних колах Донеччини 90-х років як «Юрец Малой», згідно з легендами УБОЗу, був одним з лідерів єнакіївського угрупування. За цими даними, він забезпечував недоторканність Віктора Януковича у буремні 90-ті, коли на Донбасі гинули бізнесмени й авторитети. Юрій Шумаков, у свою чергу, вважався його правою рукою, відповідальною за проведення різноманітних операцій.
Ставши президентом, Янукович не забув про своїх давніх союзників. Іванющенко отримав доступ до тендерних контрактів на мільярди гривень. Шумаков також знайшов поле діяльності – його фірма «Лама» придбала Багерівський аеродром у Криму, який збудували за часів СРСР для польотів космічних кораблів «Буран». Аеродром купувався нібито під тепличний комплекс, однак невдовзі з'явились оголошення про продаж аеродромних плит вартістю 50 млн грн, що у чотири рази перевищувала вартість самого аеродрому.
Між маєтками Іванющенка та Януковича розташовується схил, який раніше був укритий виноградниками державної агрофірми «Магарач». Минулої осені цей схил став розораним полем. Олександр Янукович, син президента, виявився причетним до виноробства – пов'язана з ним фірма «Артвін» отримала 1,4 тис гектарів виноградників під Севастополем.
Новий наглядач Запоріжжя Андрій Альоша обіцяв висадити виноградну лозу та створити мікровиноробний завод поряд з парканом «Чайного будинку». Альоша закінчив на початку 90-х років донецький інститут внутрішніх справ, але на службу у МВС не пішов. Замість цього він займався металевим та вугільним бізнесом, очолив місцеву федерацію рукопашного бою, став спонсором футзального клубу «Єнакієвець» та президентом корпорації «DMS».
Його ТОВ «Укрбілдінг корпорейшн» за п'ять років виграла будівельні тендери на Донеччині на 179 млн грн. ТОВ «Зембудінвест-2008» продало металу та будівельних матеріалів майже на 50 млн грн. У 2013 році Альоша отримав призначення радником дирекції інституту «Магарач» і пообіцяв на місці зруйнованого заводу поставити новий мікровиноробний завіс зі «світовими технологіями».
Однак директор інституту Віктор Загоруйко заперечив ці плани, заявивши, що якщо завод і буде, то у Віліно під Бахчисараєм. За даними «Дзеркала тижня», головним у «Магарачі» є заступник директора Юрій Прокопович, номерний знак на його БМВ – «DMS», назва корпорації Альоші.
Минулого року Альошу формалізованим рішенням Партії регіонів призначили до Запоріжжя, яке залишалось без «смотрящого» після арешту Євгена Анісімова. Деякі місцеві інтелектуали сподівались, що їм вдалось вирватись із міцних сімейних обійм. Однак ці сподівання не справдились.